Рішення

від 20.11.2024 по справі 758/9701/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9701/24

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун «ТХ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

6 серпня 2024р. ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 13 лютого 2024 року на підставі наказу №05-к його було прийнято в ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» на посаду техніка з експлуатації та ремонту устаткування. Наказом №08-к від 1 квітня 2024 року його переведено на посаду робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків.

Наказом №17 від 15 травня 2024 його було звільнено з посади за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України з 16 травня 2024 року.

Посилаючись на те що його звільнення є незаконним, не відповідає вимогам законів, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати наказ про його звільнення, оскільки будь-якої угоди щодо умов звільнення фактично досягнуто не було.

У позовній заяві зазначає, що впродовж роботи у відповідача він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни, виконував свої посадові обов`язки у повному обсязі та належним чином.

Вважає що причиною його звільнення стала наступна обставина: 10 травня 2024 року керівник технічного відділу та слюсар сантехнік становили в душовій кабіні змішувальний кран. Позивачу було доручено зашпаклювати та зафарбувати місце його встановлення. Позивач приступив до виконання робіт, однак виявив, що змішувальний кран встановлено невірно. Про це він повідомив керівника технічного відділу, який у відповідь в присутності диспетчера, електрика та консьєржа, дозволив собі непристойні лайливі слова в бік позивача. Позивач зазначає, що він сфотографував місце установки крана і відправив фотографію керівнику ЖЕО.

Зазначає, що в понеділок 13 травня 2024 р. керівник ЖЕО викликала позивача до себе в кабінет і вимагала, щоб він написав заяву на звільнення, оскільки він порушив субординацію. За твердженням позивача у позовній заяві, керівниця погрожувала позивачу, що у випадку не подачі заяви про звільнення, його посадова інструкція буде змінена, збільшено обсяг його робіт аж до аварійної чистки труб каналізації, або ж його буде звільнено за прогул, невідповідність займаній посаді чи з інших підстав за вибором начальника ЖЕО.

Позивач визнає, що написав заяву на звільнення за угодою сторін. Однак зазначає, що перебував під психологічним тиском керівництва, у стані стресу, розуміючи упереджене ставлення до себе. Позивач зазначає, що є інвалідом другої групи і йому протипоказані тяжкі роботи, тому він не міг допустити ситуації, коли його посадова інструкція передбачатиме більший обсяг робіт. Зазначає, що побоювався подальших неадекватних дій з боку керівництва, які ускладнюють його майбутнє працевлаштування, а тому був вимушений писати заяву про звільнення за угодою сторін за наданим йому зразком.

Посилаючись на те, що він не мав бажання та реального наміру писати заяву про звільнення, у нього було відсутнє волевиявлення на припинення трудового договору, він фактично не давав свою згоду на звільнення, про що повідомив керівника ЖЕО, звернувся до суду з даним позовом, у якому просив скасувати наказ про його звільнення як незаконний, поновити його на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків в ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ», стягнути з ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 травня 2024 до дня поновлення на роботі, звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 8 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі з викликом сторін.

30 серпня 2024р. від відповідача ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» надійшов Відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що 15 травня 2024р. відповідач подав заяву про звільнення за угодою сторін, на підставі якої в цей же день 15 травня 2024 року відповідачем було складено наказ №17-к (по особовому складу) про звільнення з роботи за угодою сторін з 16.05.2024. На зворотному боці наказу позивач поставив підпис про ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки. Посиланням на вказану обставину відповідач спростовує твердження позивача про те, що позивач нібито не ознайомлювався з наказом, та не отримував його копію. Відповідач у відзиві звертав увагу суду на те, що позивач ОСОБА_1 особисто або через довірених осіб не звертався до директора Товариства - ОСОБА_4 про те, що у нього було відсутнє волевиявлення та (або) небажання припинення трудового договору.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали. Представник позивача коротко виклала позицію таким чином. У відповідача ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» потрібно було виконати сантехнічні роботи. Позивач виявив недоліки у роботі, тому звернувся до свого керівника. Керівник сприйняв це як порушення субординації, тому запропонувала звільнитися. Позивач відмовився звільнятися, адже не допускав порушення трудової дисципліни. Керівниця сказала, що позивача або звільнять за прогул, або будуть переписані трудові обов`язки таким чином, що робота буде несумісною зі станом його здоров`я як інваліда 2 групи. Заява про звільнення ОСОБА_1 не відповідає його внутрішній волі, тому звільнення було незаконним. Позивач юридично необізнаний, не мав житла, є внутрішню переміщеною особою, відразу не звертався до правоохоронних органів з приводу тиску, з метою його звільнення, оскільки займався пошуком житла. Представник позивача звертала також увагу на те, що звернення з даним позовом не містить ніякого матеріального аспекту, має більше моральний аспект, оскільки з моменту виникнення конфлікту між позивачем та відповідачем до моменту його звільнення минуло 3 дні психологічного терору відносно позивача.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав надуманості його підстав, порушенням строків звернення до суду з даним позовом. Звертав увагу суду на те, що позивач не надав будь-яких доказів щодо примушування його до написання заяви про звільнення за угодою сторін. Доводи про те, що позивач є соціально незахищені особою, не спростовують його обов`язків доводити позовні вимоги.

Вказував на те, що позивач ОСОБА_1 є внутрішню переміщеною особою, його рекомендувала на посаду Заступник директора Товариства, оскільки сама була переселенкою та намагалася працевлаштувати своїх знайомих. Маючи таку знайому, позивач не звертався до Заступника директора з повідомленнями про вчинення на нього тиску, та лише зі спливу часу, з метою матеріального збагачення, звернувся до суду з даним позовом. Вказував на те, що якби позивач прийшов та нормально пояснив ситуацію, він був би працевлаштований до товариства, оскільки Товариству потрібні були працівники.

Позивач ОСОБА_1 підтвердив у судовому засіданні, що після звільнення не з`являвся до офісу відповідача до будь-яких осіб щодо мирного врегулювання спору та його подальшого працевлаштування не звертався. Також не звертався до товариства із заявами про вчинення на нього тиску, з метою примушування до звільнення, чи до правоохоронних органів з цього приводу.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ», дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається що на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 09.02.2024 р. (а.с.35) відповідач ТОВ «Комфорт-Таун «ТХ» прийняв наказ №?05-к (по особовому складу) від 12 лютого 2024р., яким прийняв на роботу з 13.02.2024р. ОСОБА_1 на посаду техніка з експлуатації та ремонту устаткування з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.37).

З наказом був ознайомлений ОСОБА_1 , про що міститься його особистий підпис на звороті наказу від 13 лютого 2024 року (а.с.38).

На підставі заяви Позивача від 29.03.2024 р. (а.с.34), згідно наказу №08-к від 01.04.2024 р. ОСОБА_1 за його згодою переведено з 01.04.2024 р. на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків за основним місцем роботи з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. На зворотному листі наказу, Позивачем поставлено підпис про ознайомлення з наказом (а.с.39-40).

15.05.2024 р. позивач ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з посади за угодою сторін з 16 травня 2024 р. (а.с.33).

В цей же день 15.05.2024 р. відповідачем видано наказ №17-к (по особовому складу), про звільнення ОСОБА_1 з роботи за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України з 16.05.2024р. (а.с.41).

На звороті наказу позивачем поставлено підпис про ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки (а.с.42).

Будь-яких застережень, зауважень чи написів про непогодження з наказом, підставами звільнення, чинення тиску тощо ОСОБА_1 на звороті наказу не зазначив.

Як повідомив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , впродовж періоду від дня звільнення до моменту звернення до суду із даною позовною заявою, він до відповідача з приводу незаконності його звільнення, чи до правоохоронних органів з приводу примушування до написання заяви про звільнення, не звертався.

Втім, вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КпП України (за угодою сторін) договір припиняться в строк, визначений сторонами.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбуватися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Відповідно до Роз`яснень, пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п.1 ст. 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

У конкретній справі встановлено, що позивач подав власноручно підписану заяву про звільнення його за угодою сторін та зазначив дату його звільнення - 16 травня 2024 року.

На підставі такої заяви відповідачем видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади з 16 травня 2024р. на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. Відповідний запис про звільнення здійснено у трудовій книжці, копію трудової книжки видано позивачу вдень його звільнення 16 травня 2024 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що заява позивача ОСОБА_1 про звільнення його за угодою сторін не відповідала його волі. Будь-яких доказів про те, що на позивача здійснювався психологічний та (або) інший тиск, який би міг вплинути на волевиявлення позивача щодо написання заяви про звільнення, позивачем не надано.

3 урахуванням зазначеного, оскільки позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін й не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на нього тиску зі сторони відповідача, відсутні підстави вважати, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

У позовній заяві позивач зазначав про те, що обставини незаконності його звільнення та примусу його до звільнення будуть доведені показаннями свідків. Втім, будь-яких клопотань про виклик яких-небудь свідків - працівників відповідача у судовому засіданні заявлено не було. Представник позивача повідомила суду, що працівники бояться втратити роботу, а тому свідчити проти свого роботодавця не будуть.

Втім, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та за відсутності як письмових доказів, так і показань свідків, які б свідчили на користь позивача, суд не може вважати встановленими ті обставини, на які посилається позивач. Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати слід відмовити.

Оскільки при подачі позовної заяви позивач був звільнений від сплати судового збору, судові витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 36, 235 КЗпП України, ст. ст. 76-80, 198, 200, 206, 258, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 у задоволенні його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун «ТХ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Т.В. Войтенко