Постанова

від 05.12.2024 по справі 638/4284/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/4284/24

Номер провадження 22-ц/818/2913/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року в складі судді Штих Т.В. у справі № 638/4284/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заява мотивована тим, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вона проживала разом зі своїми батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з повномасштабним вторгненням військ російської федерації в Україну указом Президента України від 24 лютого 2022 року на всій території держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває. Починаючи з 27 лютого 2022 року місто Ізюм потерпало від постійних авіа-нальотів, внаслідок яких було зруйновано велику кількість цивільної інфраструктури.

На початку березня 2022 року вона разом з тіткою ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 була змушена виїхати з м. Ізюм та взагалі з території України. Її батьки залишилися у місті Ізюм Харківської області, однак переїхали до квартири, розташованої у будинку АДРЕСА_2 , що належала сестрі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Протягом усього часу батьки разом з іншими мешканцями будинку постійно перебували в укритті - підвалі, у зв`язку з чим на зв`язок виходили дуже рідко.

ІНФОРМАЦІЯ_3 збройні сили російської федерації здійснили масове бомбардування міста Ізюм, декілька бомб потрапили в будинок АДРЕСА_2 . У цей час у підвалі залишалося багато мешканців будинку. У засобах масової інформації повідомили про близько 47 жертв, люди загинули цілими сім`ями. Рятувальники з містянами вручну розкопували їх. Удар був такої потужності, що від людей майже нічого не лишилося, тіла вкрай були понівечені. Починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-який зв`язок з батьком - ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 втратився.

Вказала, що вона намагалася знайти батьків, неодноразово приїздила до м. Ізюм з метою пошуків, спілкувалася із сусідами, які залишились живими після авіанальоту, однак це не дало результатів.

Також вона звернулась до правоохоронних органів з заявою про розшук батьків. На підставі вказаної заяви та викладених у ній обставин слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, номер кримінального провадження № 22023220000001046.

Зазначила, що отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено, та відсутні документи, які в розумінні чинного законодавства могли би бути прийняті відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті матері.

Встановлення факту смерті необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразка, та в подальшому для оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також після смерті баби (матері ОСОБА_2 ) ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка народилась у смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області, зареєстрована: АДРЕСА_3 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) померлою. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 (день її вірогідної смерті).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою - залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що оголошення особи померлою до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить вимогам частини 2 статті 46 ЦК України, а також перебування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не підтверджено достовірними та достатніми доказами, тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На вказане рішення суду 27 червня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» представниця ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції до початку розгляду справи мав право встановити осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитати відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, однак таких дій не вчинив. Той факт, що частина будинку, у підвалі якого перебували її батьки, повністю зруйнована, а під завалами будинку залишилися його мешканці, є загальновідомим, висвітлений у засобах масової інформації. Також обставини загибелі її батьків викладені у письмовій заяві свідка ОСОБА_8 . Крім того, вона звернулась до правоохоронних органів та досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено обстріл із використанням невстановленого типу авіаційних пускових пристроїв невстановленого виду озброєння невстановленого калібру по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 в результаті чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 загинули. У період з 24 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року м. Ізюм Ізюмської міської територіальної громади віднесено до переліку територій активних бойових дій. Встановлення збігу спорідненості зразків ДНК, що відібрані у неї, відбувалося лише з профілями загиблих осіб, які поховані на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_5 , тоді як з урахування обставин смерті матері існує вірогідне припущення того, що її тіло взагалі не було поховано. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що нею не надано доказів належності квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 , та не підтверджено родинних зв`язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то ці обставини не входять до предмету доказування. Події, що сталися ІНФОРМАЦІЯ_3 у будинку АДРЕСА_2 , загрожували її матері смертю та дають підстави припускати її ймовірну загибель під час масового бомбардування міста Ізюм, тому наявні підстави для задоволення її заяви. Посилання суду першої інстанції на наявність підстав для відмови у задоволенні її заяви, оскільки не сплив законодавчо встановлений шестимісячний строк від дня закінчення воєнних дій, суперечить статті 46 ЦК України.

Заінтересованою особою Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на апеляційну скаргу ОСОБА_1 письмового відзиву не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 грудня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 12 жовтня 2024 року та від 23 листопада 2024 року «за закінчення терміну зберігання» (а.с.115-116, 117-118), Крім того, про день, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.114);

представником ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_7 отримано 26 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.113);

Ізюмським ВДРАЦС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ отримано 26 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.112).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 15).

У провадженні слідчого відділу Управління СБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 22023220000001046 від 15 липня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, за заявою ОСОБА_1 (а.с. 7).

З відповіді слідчого відділу Управління СБУ в Харківській області від 05 січня 2024 року № 70/6-1216 на запит адвоката Андрійко О. вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 06 березня 2022 року встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням невстановленого типу авіаційних пускових пристроїв невстановленого виду озброєння невстановленого калібру по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 , в результаті чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 загинули.

Згідно з висновком експерта від 15 листопада 2022 року за № CE-19/107-22/9442-Бд встановлено генетичні ознаки ОСОБА_1 . Однак, станом на 30 січня 2024 року лист з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо результатів перевірки за центральним обліком генетичних ознак людини стосовно встановлення збігу спорідненості ДНК - профілю ОСОБА_1 , доньки загиблих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з ДНК - профілями загиблих осіб, які поховані на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_5 , до слідчого управління ГУНП в Харківській області не надходив (а.с. 14).

Із письмової заяви свідка ОСОБА_8 вбачається, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 він постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_7 . З 27 лютого 2023 року місто Ізюм потерпало від постійних авіа-нальотів. Мешканці будинку використовували як укриття підвал. Він знав, що з 24 лютого 2022 року до квартири сусідів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) приїхала та залишилася родина брата: ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 та їхня донька ОСОБА_1 . Кожного дня до ІНФОРМАЦІЯ_3 він бачив сусідів - ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_2 , які перебували у підвалі, використовуючи його як укриття. 04 березня 2022 року він дізнався, що сусідка ОСОБА_4 виїхала з міста разом з мамою, ОСОБА_5 та племінницею ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 залишилися в їх квартирі. Вони не збиралися виїжджати, сподіваючись дочекатися тут повернення своєї родини. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09.00 годині ранку російська бомба влучила в будинок, де залишалися в укритті ще багато мешканців. Він бачив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розмістили свої речі та перебували саме в центрі підвалу, куди влучила авіабомба. Свою машину ВАЗ 2107 06 березня 2022 року ОСОБА_9 перегнав в гараж, розташований поруч з домом, де авто і досі перебуває. Йому довелося власноруч розбирати завали будинку. На момент удару в підвалі загинуло більше 50 людей. З них деяких досі неможливо ідентифікувати. Ті сусіди, хто вижив, знаходяться в тяжкому емоційному стані. Наявні підстави вважати, що ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 загинули під завалами будинку АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказав, що готовий надати свої свідчення, викладені в заяві свідка у разі необхідності у режимі відеоконференції, але враховуючи психоемоційний стан, пов`язаний з втратою родини у кількості семи осіб, просив прийняти заяву свідка в якості доказу (а.с. 12-13).

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 надала докази реєстрації місця проживання матері, родинного зв`язку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 59-69).

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Указом Президента України № 64/22 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжений та триває досі.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявників. Якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Чинний ЦПК України визначає чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦС може бути видано свідоцтво про смерть:

встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України);

встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини 1 315 ЦПК України);

встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (статті 317 ЦПК України);

оголошення фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).

Відповідно з частин 1 - 3 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала без вісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною 1 статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час та обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації державним органом факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Тобто, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

На цьому також наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині 2 статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде саме звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина 2 статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України).

Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23), від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23), від 06 червня 2024 року у справі № 188/56/24 (провадження № 61-6215св24).

Частинами 3 - 4 статті 49 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Одним з обов`язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ч. 2 ст. 294 ЦПК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення її матері померлою, оскільки загальновідомі події щодо зруйнування будинку по АДРЕСА_2 внаслідок влучання бомб, що сталися ІНФОРМАЦІЯ_3, загрожували їй смертю та дають підстави припускати її ймовірну загибель під час перебування у підвалі цього будинку.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що надані заявницею докази не містять суперечностей і дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть її матері ОСОБА_2 у м. Ізюм.

З огляду на обставини, за яких найімовірніше сталася смерть матері заявниці, у неї відсутня можливість отримати відповідні документи про смерть матері.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим ОСОБА_1 доказам, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні її заяви.

Посилання суду першої інстанції на те, що заявницею не надано доказів на підтвердження перебування її матері у підвалі будинку по АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є помилковими, оскільки ці обставини підтверджуються письмовою заявою свідка та встановлені у досудовому розслідуванні кримінального провадження.

До того ж, підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відсутність інформації щодо результатів перевірки за центральним обліком генетичних ознак людини стосовно встановлення збігу спорідненості ДНК - профілю ОСОБА_1 з ДНК - профілями загиблих осіб, які поховані на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_5 , не може бути підставою для відмови у задоволенні її заяви, оскільки ОСОБА_1 не посилалась на те, що її матір похована на території лісосмуги, та з урахуванням обставин імовірної смерті ОСОБА_2 слід обґрунтовано припустити, що її тіло взагалі не було знайдено та поховано.

Твердження суду про те, що заявницею не надано доказів належності квартири по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та не підтверджено родинних зв`язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також є безпідставними, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування у справі.

Також помилковим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що оголошення ОСОБА_2 померлою до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить вимогам частини 2 статті 46 ЦК України, оскільки шестимісячний строк, визначений частиною 2 статті 46 ЦК України, для оголошення особи померлою потрібно обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Подібні висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23, від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23.

До того ж, згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 року від 22 грудня 2022 року, м. Ізюм Харківської області було територією активних бойових дій по 11 вересня 2022 року.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_2 пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю під час бомбардування м. Ізюм, та активні бойові дії у м. Ізюм завершені 11 вересня 2022 року, підстав для висновку, що оголошення ОСОБА_2 померлою є передчасним через недотримання шестимісячного чи дворічного строку, не вбачається.

Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина 1 статті 48 ЦК України).

Поза увагою суду першої інстанції залишилось і те, що у відповідності норм Конституції України та вищенаведених положень чинного законодавства, забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов`язків держави, виконання якого не може бути вибірковим.

Судове рішення, яке підтверджує факт смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб`єктності такої фізичної особи.

На підставі вказаного рішення суду органом державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про смерть особи. Після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія або інші виплати, передбачені законом, шлюб припиняється (ст. 104 СК України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).

Держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян.

Правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для його реалізації, в даному випадку є право ОСОБА_1 на оголошення її матері померлою, що, у свою чергу, стане підставою для реалізації нею інших своїх прав та обов`язків, зокрема, спадкування, тощо.

Натомість, реалізація вказаних прав в позасудовому порядку наразі неможлива з об`єктивних причин - відсутності у заявниці документів, передбачених чинним законодавством України, які посвідчують факт смерті особи і дозволяють здійснити державну реєстрацію смерті особи відповідним територіальним органом ДРАЦС України.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка народилась у смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області, зареєстрована: АДРЕСА_3 , померлою.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина