Рішення

від 26.11.2024 по справі 381/2394/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:381/2394/24

Провадження №: 2/755/6911/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає з позивачем, однак сторони не досягли згоди щодо визначення місця проживання дитини. Позивачем створено усі належні умови для проживання та належного розвитку дитини, батько займається її вихованням та піклується про доньку, бере участь у фізичному та духовному розвитку дитини, характеризується позитивно. Дитина має прихильність до батька. На підставі викладеного вважає, що є всі передбачені законом підстави для визначення місця проживання малолітньої доньки разом з батьком, оскільки її проживання з батьком відповідає інтересам дитини.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року, позовну заяву передано до Дніпровського районного суду міста Києва на розгляд за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17 вересня 2024 року на

11-00 год.

У підготовче засідання 17 вересня 2024 року сторони не з`явилися. Позивач ОСОБА_1

17 вересня 2024 року подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату. Підготовче засідання відкладено на 17 жовтня 2024 року.

08 жовтня 2024 року до суду надійшло рішення органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 23 вересня 2024 року № 521 та висновок Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_4 позов підтримав та просив задовольнити, зазначив, що спір існував, станом на зараз фактично спору немає, однак, у майбутньому, він може виникнути. На засіданні комісії Служби у справах дітей Фастівської міської ради Київської області відповідач не заперечувала проти проживання дитини з батьком. З приводу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року вказала, що проти проживання дитини з батьком не заперечує. Отримала копію позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження від 15 липня 2024 року, правом на подання відзиву скористатися не бажає. Поштову кореспонденцію просила направляти за адресою зареєстрованого місця проживання. З приводу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, у підготовче засідання 17 жовтня 2024 року не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 26 листопада 2024 року на 11-00 год.

28 жовтня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій відповідач повідомила, що на момент подачі позову до суду між батьками була досягнута згода щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Станом на зараз між ними виникають конфлікти щодо участі матері у спілкуванні з дитиною, позивач перешкоджає у спілкуванні матері та дитини. Визначення місця проживання дитини з батьком буде тією обставиною, що унеможливить повноцінну участь матері у вихованні дитини. Має намір звернутися до суду з аналогічним позовом для забезпечення прав та свобод дитини. Позовні вимоги просила залишити без задоволення.

22 листопада 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із перебуванням позивача на лікуванні.

У судовому засіданні 26 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що перешкод у спілкуванні матері та дитини не створює. Відповідач не проводить час з дитиною, не доглядає. Рішення про визначення місця проживання дитини необхідно, щоб відповідач не могла забрати дитину в майбутньому. Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з ним не є офіційним документом. Факт його реєстрації разом із дитиною за однією адресою також не замінює судове рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. У заяві від 28 жовтня 2024 року просила розгляд справи проводити за її відсутності, бути присутньою не має можливості у зв`язку із працевлаштуванням.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, у судове засідання 26 листопада 2024 року не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомили.

Вивчивши метріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 30 квітня 2015 року серії

НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київські області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис від 30 квітня 2015 року № 195. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відомостей про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з матеріалів справи не встановлено.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 07 травня 2024 року № 2024/004589732, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки від 09 травня 2024 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством Фастівської міської ради «Фастівський міський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги», дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стоїть на обліку в Амбулаторії

№ 2 Фастівського міського ЦМПД з народження та по теперішній час.

Згідно довідки від 08 травня 2024 року № 02-07/105, виданої Фастівською гімназією

№ 10 Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_3 навчається в 3-Б класі Фастівської гімназії № 10.

До довідки долучено характеристику учениці 3-Б класу Фастівської гімназії № 10

ОСОБА_5 , згідно якої ОСОБА_3 навчається в Фастівській гімназії з 2021 року. За час навчання дівчинка показала себе активною, допитливою, самостійною ученицею, має достатній рівень навчальних досягнень, програмний матеріал засвоює швидко, комунікабельна. В позаурочний час відвідує спортивну школу. Тато ОСОБА_1 приділяє увагу навчанню та вихованню доньки, постійно підтримує зв`язки з класним керівником, систематично супроводжує дитину до школи та зустрічає після уроків. Вдома створені всі умови для успішного навчання і розвитку дитини.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 травня 2024 року комісія у складі голови вуличного комітету та членів вуличного комітету склали акт про те, що дитина проживає в належних умовах: має дві особисті кімнати: перша - для навчання, яка обладнана всім необхідним майном: стіл, ноутбук, шафа, крісло, друга - для відпочинку, яка теж обладнана всім необхідним інвентарем та меблями.

Згідно довідки Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 08 травня 2024 року № 1500, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 , та зареєстрований за вказаною адресою.

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_6 , яка є бабусею ОСОБА_3 .

Так, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2014 року по справі № 381/337/14-ц у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 за ОСОБА_6 визнано право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , на земельної ділянки площею 0,0196 га розташованої в АДРЕСА_1 .

Також вказаним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2014 року по справі № 381/337/14-ц у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 за ОСОБА_8 визнано право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , на земельної ділянки площею 0,0196 га розташованої в АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно договору дарування частини земельної ділянки та розташованої на ній

частки житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Другої фастівської державної нотаріальної контори Київської області 13 жовтня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 2883, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняла в дар від ОСОБА_8 частку земельної ділянки та розташованої на ній частки житлового будинку з господарським будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав від 30 жовтня 2023 року № 352300953, земельна ділянка з кадастровим № 3211200000:02:00260162 за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , розмір частки - 1/2, на підставі договору дарування від 30 жовтня 2023 року № 2883, посвідченого Другою фастівською державною нотаріальною конторою.

Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_2 , без реєстрації, про що свідчить довідка Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 08 травня 2024 року № 1499.

При цьому, згідно витягу з реєстру територіальної громади мста Києва станом на 13 травня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що, згідно пояснень ОСОБА_9 відомо, що з

2022 року мати не проживає в родині, за сумісною згодою між батьками дитина залишилася проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання. ОСОБА_9 часто перебуває за межами м. Фастів, у зв`язку зі специфікою роботи. Інколи проживає за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 , де відсутні умови для проживання доньки. З дитиною мати спілкується, деколи відводить дитину до школи, купує солодощі. Обстежити умови проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із відсутністю згоди орендодавця. Згідно пояснень ОСОБА_10 відомо, що дитина фактично проживає з батьком, мати самоусунулася від виховання дочки, фактично не забезпечує доньку, постійного доходу не має. 04 вересня 2024 року працівниками служби обстежені умови проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 : будинок перебуває у власності бабусі дитини, мебльований, наявні комунікації, для дитини облаштована окрема кімната, наявне все необхідне для навчання та розвитку дитини. За відсутності батька догляд за дитиною здійснює бабуся. У висновку оцінки потреб від 04 вересня 2024 року зазначено, що ознаки складних життєвих обставин у родині відсутні. Провести оцінку потреб ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із перебуванням ОСОБА_9 у відрядженні. Відповідно до характеристики дитини від Фастівської гімназії № 10 відомо, що дитини навчається в гімназії з 2021 року, має досягнення достатнього рівня, комунікабельна, швидко засвоює навчальний матеріал. Батько підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями, цікавиться життям дитини, систематично супроводжує дитину до школи та зустрічає після школи, дитина відвідує додаткові заняття з легкої атлетики.

У зв`язку із викладеним, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, протокол від 17 вересня 2024 року № 18, та рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від

23 вересня 2024 року № 521, орган опіки та піклування вважає визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті

15 Закону «Про охорону дитинства»).

Міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, в межах доводів позовної заяви суд має з`ясувати, чи виконали сторони обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів батько, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд виходить з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи відомостей про наявні між сторонами конфлікти, які б негативно впливали на психо-емоційний стан та розвиток дитини не встановлено.

Доказів будь якої аморальної поведінки ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , та/або існування загрози дитині з боку матері чи батька матеріали справи не містять.

Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що місце проживання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно визначено батьками разом із батьком ОСОБА_1 , спір між сторонами фактично відсутній.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено Верховним Судом у своїй постанові від 6 травня 2020 року (справа

№ 753/2025/19) - висновок органу опіки та піклування … не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Дослідивши та оцінивши висновок Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101, судом встановлено, що службою не обстежено умови проживання матері ОСОБА_2 , не складено відповідний висновок оцінки потреб щодо ОСОБА_2 . Також, спеціалістами служби не проводилась бесіда з дитиною, з метою встановлення думки та інтересів дитини, з`ясування її прихильності до батьків, загального психо-емоційного стану дитини. Також службою не встановлено відомостей про працевлаштування ОСОБА_2 , її здатність забезпечувати та утримувати дитину.

Судом не встановлено жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я дитини або обставин, що вказують на зміну обставин, які б суперечили інтересам дитини.

Не встановлено протиправної поведінки батька ОСОБА_1 у відношенні до малолітньої дитини, що давали б підстави для відмови їй у визначенні місця проживання дочки разом із ним, так само судом не встановлено протиправної поведінки матері ОСОБА_2 у відношенні до малолітньої дитини, що давали б підстави для визначенні місця проживання дочки разом з батьком, а не матір`ю.

Крім того, судом не встановлено конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виражались в повній забороні спілкуватись з донькою, повному обмеженні у побаченнях тощо.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що батьки самостійно цивілізованим шляхом вирішили питання визначення місця проживання дитини.

З долучених до матеріалів справи документів суд позбавлений можливості встановити, чи матиме визначення місця проживання дитини з кимось із батьків, негативний вплив на інтереси малолітньої дитини, не сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 182/2037/17, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків із виховання дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Щодо доводів позивача про належне виконання ним батьківських обов`язків, створенню умов для проживання дитини суд вважає, що зазначені доводи мали б враховуватись при вирішенні зазначеного спору якщо б батько вирішував би спірні питання щодо дитини у правовому полі, а не позбавляючи дитину матері і материнської любові та ласки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 18 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд враховує, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так проживає та зареєстрована, і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає (зареєстрована) разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою тощо.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Суд враховує, що позивачем не обґрунтовано на які його особисті права чи права дитини буде мати вплив рішення суду. Посилання позивача не неофіційність висновку (рішення) органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини не свідчить про наявність спору про право між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

При цьому, позивач не зазначає, чи звертався він до органів опіки та піклування з питанням щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості захисту прав «на майбутнє», тобто прав, які можливо будуть порушені у майбутньому, в той час, як матеріали справи не містять доказів наявності будь - яких спірних правовідносин, які б могли бути урегульовані судом шляхом визначення місця проживання дитини з батьком.

Отже, суд констатує, що спір між сторонами про визначення місця проживання дитини відсутній, як і відсутні порушені права позивача, які б підлягали судовому захисту.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні законні підстави для визначення судовим рішенням місця проживання дитини у відповідності до частини першої статті 161 СК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 19, 141, 150, 160, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєсттрована за адресою:

АДРЕСА_5 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36491723, адреса місцезнаходження: пл. Соборна, 1, м. Фастів, Київська обл., 08500.

Повний текст рішення буде виготовлено 06 грудня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова