Рішення

від 13.11.2024 по справі 369/12923/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12923/23

Провадження № 2/369/1918/24

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 369/12923/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд:

- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 526 442, 00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , у розмірі 263 221, 00 грн;

- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 кв. м., вартістю 3 883 345, 00 грн;

- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 кв. м., вартістю 3 883 345, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням оцінки майна в сумі 7 000, 00 грн, судовий збір у розмірі 8 052, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.11.2018 року Позивач перебувала з Відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між ними розірвано. В шлюбі у Позивача з Відповідачем народилися спільні діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі сторони придбали наступне майно: квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 квадратних метри, вартістю 3 883 345, 00 грн (що підтверджується звітом про оцінку нерухомого майна), квартира зареєстрована за Позивачем; автомобіль NISSAN ROGUE державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 526 442, 00 грн (що підтверджується звітом про оцінку рухомого майна), автомобіль зареєстровано за Позивачем. Наразі спірний автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача по справі.

Для проведення оцінки майна Позивачем було залучено ТОВ «Київська оціночна компанія» (код ЄДРПОУ 38293561), у зв`язку з чим Позивач понесла витрати на проведення експертиз в розмірі 7000,00 грн.

Спільної згоди щодо поділу майна подружжям не досягнуто. Враховуючи наведене, Позивач звернулася з позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 року визначено головуючим суддю Янченка А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 17.10.2023 року.

Відзив від Відповідача не надходив.

Сторони по справі відводів не заявляли.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання 13.11.2024 року не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримав повністю.

Відповідач та його представник у судове засідання 13.11.2024 року не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об?єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статей 60,61 СК України дає підстави для висновку, що спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім?я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Зазначені норми сімейного законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об?єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім?ї.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім?ї, але й інші обставини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16.01.2023 року в справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з?ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім?я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов?язаннями, що виникли в інтересах сім?ї.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 квадратних метри, набута сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначене не заперечувалося і сторонами по справі. Згідно поданого позивачем звіту про оцінку вартості нерухомого майна, вартість вказаної квартири складає 3 883 345, 00 грн.

У зв?язку із зазначеним, а також врахувавши те, що спірна квартира була придбана подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Також суд встановив, що спірний автомобіль марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 придбаний подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю. Факт перебування спірного автомобіля у володінні та користуванні відповідача встановлено в судовому засіданні та не спростовано Відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно поданого позивачем звіту про оцінку вартості рухомого майна, вартість автомобіля марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 становить 526 442, 00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18(пункт 63)).

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що способом захисту прав позивача на спільне сумісне майно, а саме автомобіль, який являється неподільною річчю, є стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості автомобіля, що не суперечить вимогам частин 2, 4 статті 71 СК України.

Враховуючи зазначене суд вважає правомірною вимогу позивача щодо визнання за відповідачем права власності на спірний автомобіль та виплати їй компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, у розмірі половини вартості автомобіля - 263 221,00 грн.

На основі повно та всебічно з?ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягає задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ставлячи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов`язаних з проведенням оцінки майна в сумі 7 000, 00 грн, позивач надала докази оплат послуг оцінювача, а тому наявні обґрунтовані підстави для стягнення даних витрат.

Одночасно із цим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 052, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на автомобіль марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 526 442,00 грн (п?ятсот двадцять шість тисяч чотириста сорок дні гривні 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , у розмірі 263 221,00 грн (двісті шістдесят три тисячі двісті двадцять одна гривня 00 коп.).

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 кв. м., загальною вартістю 3 883 345,00 грн (три мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі триста сорок п?ять гривень 00 коп.);

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,1 кв. м., загальною вартістю 3 883 345,00 грн (три мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі триста сорок п?ять гривень 00 коп.);

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати пов`язані з проведенням оцінки майна в сумі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 8 052,00 грн (вісім тисяч п?ятдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_5 , виданий 06.06.2019 року органом 8032, дійсний до 06.06.2029 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_6 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.12.2002 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено: 09.12.2024 року.

Суддя А.В. Янченко