Рішення

від 05.12.2024 по справі 381/3589/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-о/381/136/24

381/3589/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,

з участю представника заявника / адвоката Гончаренко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ковалівська сільська громада про встановлення юридичного факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

24.07.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивувала тим, що починаючи з 2017 року вона і ОСОБА_3 мешкали разом, однією сім`єю. В неї не було родичів, тому заявник спочатку допомогала так як ОСОБА_3 була людиною похилого віку, хворіла, а потім з 2017 року мешкали разом однією сім`єю. Ще при житті спадкодавця склала заповіт яким заповідала заявниці свій будинок та дві земельні ділянки. На це майно нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Також, після смерті ОСОБА_3 залишилися кошти, що знаходяться на зберіганні у АТ «Райффайзен Банк», однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивуючи, що рахунок, вказаний в заповіті та відповіді Банку не співпадають. Заявник є спадкоємицею четвертої черги, відповідно до ст. 1264 ЦК України. Просила встановити факт її постійного проживання з спадкодавицею на час смерті з 2017 року по день її смерті.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

29.10.2024 року від зацікавленої особи Кожанська селищна рада Фастівського району Київської області надійшла заява в якій зазначено, що спадкодавиця ОСОБА_3 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 не входить до складу Кожанської селищної територіальної громади, а відтак просять замінити на належну сторону.

07.11.2024 року від представника заявника адвоката Гончаренко С.С. надійшла заява в якій остання просила замінити зацікавлену організацію Кожанську об`єднань територіальну громаду на Ковалівську сільську громаду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2024 року замінено заінтересовану особу Кожанську об`єднань територіальну громаду на Ковалівську сільську громаду.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала з підстав, викладених у ній, просила заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Ковалівська сільська громада в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з листом про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, а також зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши представника заявника, свідка, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Таким чином, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 21.03.2023 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті була заведена спадкова справа № 309/2023 Другою білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області Білоцерківського району.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений Ковалівською сільською радою Білоцерківського району Київської області 18 січня 2023 року, зареєстрований в реєстрі за № 3, яким заповідала ОСОБА_1 житловий будинок під АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,4327 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3224987101:01:005:0046; земельну ділянку площею 0,2500 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3224987101:01:005:0047. За заявою ОСОБА_1 , державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Разом з тим, постановою ОСОБА_4 , державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з відповідними відсотками і всіма іншими видами виплат та компенсацій по них, що знаходяться на зберіганні у АТ «Райффайзен Банк», які залишилися після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова обґрунтована тим, що рахунок на ім`я спадкодавиці зазначений в заповіті, після запиту до банку та отриманої відповіді, не співпадають.

Як зазначила заявниця, на час смерті ОСОБА_3 вона постійно проживала разом з нею за однією адресою та здійснювала за нею догляд у зв`язку з її похилим віком та захворюванням, тому вважала себе такою, що спадщину прийняла. На даний час вона не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки вони з матір`ю були зареєстровані за різними адресами, тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_3 була одинокою особою, спочатку ОСОБА_1 допомогала їй по господарству, доглядала за будинком та земельною ділянкою, а в подальшому забрала ОСОБА_3 проживати до себе. І з того часу вони проживали разом (десь близько 6 років).

Згідно Довідки Червоненського старостинського округу Білоцерківського району Київської області № 92 від 17.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала в АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_1 , вели спільне господарство, обробляли земельну ділянку. ОСОБА_1 , поховала за свої власні кошти ОСОБА_3 .

Таким чином, факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої 19.03.2023 року, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задоволити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216-1218,1268,1269,1270 ЦК України, керуючись ст.ст.258,259,263-265,268,315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , заінтересована особа: Ковалівська сільська громада ЄДРПОУ 04359904, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Заводська, 6-А про встановлення юридичного факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей