Ухвала

від 26.11.2024 по справі 761/33127/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/33127/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6617/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000110000085 від 09.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023000110000085 від 09.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на тимчасово вилучене 04 вересня 2024 року у ході проведення обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 , майно, а саме:

- Моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт, із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.

В іншій частині у задоволенні клопотання про накладення арешту відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року в частині накладення арешту на майно, що вилучене за результатами проведеного 04.09.2024 року обшуку приміщень, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:08:004:0042, які використовуються ОСОБА_6 , а саме на:

- Моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 364, серійний номер НОМЕР_1 , 1шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель НОМЕР_3 , маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1шт., та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно є незаконною та протиправною.

Вказує, що арешт на майно накладено з мотивів того, що воно є речовим доказом по справі, однак в матеріалах справи немає достатніх доказів про відповідність майна визначеним статтею 98 КПК України критеріям речового доказу.

Звертає увагу на те, що за адресою, де було проведено обшук, дійсно проживає ОСОБА_6 , який був власником торгової марки «Ябко». Проте, з 10 квітня 2024 року власником торгової марки «Ябко» є ТОВ «Інтелектуальна власність». Таким чином, аналіз змісту ухвали від 30.08.2024 року про надання дозволу на обшук дозволяє зробити однозначний висновок про те, що зазначена особа взагалі не фігурує серед ФОПів, які зазначені в цій ухвалі, та й між ними та ТОВ «Вест Юей» не було господарських взаємовідносин. Крім цього, аналіз аналітичного продукту, який зазначений як додаток до клопотання про накладення арешту, також дозволяє зробити аналогічний висновок. Фактично ОСОБА_6 був власником торгової марки «Ябко», проте продав її.

Скаржник зазначає, що аналітичний продукт та протокол обшуку від 04.09.2024 року є основними доказами, які обґрунтовують клопотання про арешт майна, а, отже, з викладеного слідує, що фактично в матеріалах клопотання немає жодного доказу, який би пов`язував ОСОБА_6 з фабулою кримінального провадження або з ТОВ «Вест Юей». Більше того, як стверджує сам прокурор в поданому клопотанні, все вилучене майно є тимчасово вилученим. Аналогічний висновок можна зробити і при співставленні резолютивної частини ухвали від 30.08.2024 року про надання дозволу на обшук з переліком вилученого майна. Майно, зазначене в цій ухвалі, взагалі вилучено не було.

Апелянт стверджує, що відсутні будь-які докази, які б підтверджували факти, що вилучене майно відповідає ознакам речового доказу, тобто є об`єктом, предметом чи знаряддям злочину. Зворотного слідством не встановлено та не доведено. Більше того, дозволу на вилучення згаданого майна взагалі не було.

Зазначає, що ухвалою від 30.08.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку, фактично дозвіл було надано для вилучення документів, які стосуються господарської діяльності. Водночас, будь-яких документів взагалі вилучено не було.

На думку захисту, всі аргументи сторони обвинувачення неналежним чином оцінені судом першої інстанції, що потягнуло за собою часткове задоволення клопотання прокурора.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування здійснюється з жовтня 2023 року, відтак майже за рік слідством не надано доказів причетності особи, майно якої вилучене та стосовно якого вирішується питання про накладення арешту, до розслідуваних обставин. Станом на день розгляду даного клопотання про арешт майна в органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення огляду вилученого у ОСОБА_6 особистого майна та для пред`явлення підозри.

Представник стверджує, що у випадку накладення арешту ОСОБА_6 буде позбавлений права на вільне розпорядження належним йому майном.

Також вважає, що потреби досудового розслідування взагалі не вимагають накладення арешту на вилучене майно та не дають можливості виконати завдання цього кримінального провадження, оскільки вилучене майно не відповідає ознакам речового доказу.

Звертає увагу також на те, що вилучене майно набуте в законний спосіб та воно не має ніякого відношення до розслідуваних злочинів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року оскаржена лише в частині накладення арешту на моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 364, серійний номер НОМЕР_1 , 1шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1шт., то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо вказаного майна.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000110000085 від 09.10.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В рамках даного провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 .

Так, з мотивувальної частини ухвали слідчого судді вбачається, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку вказаного приміщення з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення предметів, речей і документів, які мають доказове значення в даному кримінальному провадженні. При цьому, слідчим суддею встановлено, що детективом у своєму клопотанні не доведено, що відшукання та вилучення необлікованих (неоприбуткованих) готівкових коштів, які отримані за результатом реалізації товарів без використання системи РРО (ПРРО), зберігання яких в місці проведення обшуку не підтверджується первинними фінансово-господарськими документами, є необхідним в рамках даного кримінального провадження.

На виконання вищевказаної ухвали про надання дозволу на обшук, 04.09.2024 року проведено обшук приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 , у ході якого виявлено та вилучено ноутбук MacBook Pro, серійний номер НОМЕР_4 , модель А2442 EMC 3650, 1 шт.; моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт.

Враховуючи, що вилучення вказаних речей не охоплюється ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.08.2024 року, таке майно в силу ст. 167 КПК України є тимчасово вилученим.

10.09.2024 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023000110000085 від 09.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

У клопотанні прокурор просив накласти арешт на тимчасово вилучене 04.09.2024 року у ході проведення обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 , майно, а саме: моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт., та ноутбук MacBook Pro, серійний номер НОМЕР_4 , модель НОМЕР_5 EMC 3650, 1 шт.

Клопотання обґрунтовував тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000110000085 від 09.10.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В рамках даного провадження, спираючись на сукупність обставин, викладених в даному клопотанні, є всі підстави стверджувати про причетність службових осіб ТОВ «ВЕСТ ЮЕЙ» (код ЄДРПОУ 44466487) та власника торгівельної марки «Ябко» ОСОБА_6 до впровадження протиправної схеми ухилення від сплати податків.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 .

На виконання зазначеної ухвали 04.09.2024 року проведено обшук приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 , за результатами якого вилучено ноутбук MacBook Pro, серійний номер DQTH9NQ415, модель А2442 EMC 3650, 1 шт.; моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт.

У ході обшуку встановлено, що комп`ютерна техніка (ноутбук та моноблок) містить в собі, тобто є носієм інформації, відомостей та документів, які стосуються пов`язаних до протиправної діяльності осіб, щодо суб`єктів господарської діяльності, які мають відношення до злочинної схеми кримінального правопорушення, тим самим встановлено, що вилучене майно містить в собі відомості, документи та інформацію, яка має вагоме значення для досудового розслідування та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.

У зв`язку з тим, що існує сукупність підстав, розумних підозр вважати, що вказане майно містить в собі та становить собою докази вчинення кримінального правопорушення, що забезпечить проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, 05.09.2024 року детективом винесено постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження №72023000110000085 від 09.10.2023 вилученого майна, яке вилучено за результатами проведеного 04.09.2024 року обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:08:004:0042.

Прокурор зазначив, що підставами та метою арешту зазначених у клопотанні речей є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023000110000085 від 09.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на тимчасово вилучене 04 вересня 2024 року у ході проведення обшуку приміщень, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:004:0042, та використовуються ОСОБА_6 , майно, а саме:

- Моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель А2439 EMC 3664, маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт, із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.

В іншій частині у задоволенні клопотання про накладення арешту відмовлено.

Задовольняючи дане клопотання в частині накладення арешту на моноблок Apple світло-сірого кольору, модель А2439 EMC 3664, серійний номер НОМЕР_1 , 1 шт., з блоком живлення мережевий для моноблоку Apple модель НОМЕР_3 , маркований виробником НОМЕР_2 W iMac Power Adapter, 1 шт., слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу та запобігання його приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у кримінальному провадженні постановою детектива від 05.09.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно може містити інформацію, яка може бути використана як доказ обставин, що підлягають доказуванню в рамках даного кримінального провадження, що згідно ч.3 ст.170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення або доказів, які можуть дати органу досудового розслідування підстави для пред`явлення йому обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що вилучене під час обшуку майно не є речовими доказами та не відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України є безпідставними, так як прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки є носієм інформації, відомостей та документів, які стосуються пов`язаних до протиправної діяльності осіб, щодо суб`єктів господарської діяльності, які мають відношення до злочинної схеми кримінального правопорушення, тобто містить в собі відомості, документи та інформацію, яка має вагоме значення для досудового розслідування та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про незаконність вилучення майна, з огляду на те, що такий моноблок захищений паролем, який власник ОСОБА_6 у ході проведення обшуку відмовився надавати уповноваженим детективам, а відтак, в силу ст. 168 КПК України, орган досудового розслідування уповноважений на вилучення такого майна.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4