Ухвала

від 27.11.2024 по справі 758/5928/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ПП «Конвалія-Нерухомість», на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на об`єкт нерухомості, що на праві власності зареєстрований за ПП «Конвалія - нерухомість» (код ЄДРПОУ 37175879), із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав, у тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міський, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, будь-яким фізичним та юридичним особам, відчужувати, вчиняти реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна та з метою збереження речового доказу, а саме на закінчений будівництвом об`єкт, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3196 кв.м., до складу якого входить: багатоквартирний житловий будинок літ. «А» загальною площею 1348, 1 кв.м., багатоквартирний житловий будинок літ. «Б» загальною площею 719 кв.м., багатоквартирний житловий будинок літ. «В, Г, Д» загальною площею 672, 2 кв.м., нежитлова будівля літ. «Е» загальною площею 141,4 кв.м., нежитлова будівля літ. «Ж» загальною площею 41, 7 кв.м., нежитлова будівля літ. «З» загальною площею 273, 6 кв.м.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ПП «Конвалія-Нерухомість», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Так, незважаючи на те, що органом досудового розслідування нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3196 кв.м, що належить на праві приватної власності ПП «Конвалія-Нерухомість», 15.05.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100070000231 від 20.01.2018, у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді не доведено таку мету арешту вказаного майна, як збереження речових доказів.

Як убачається із даних клопотання та витягу з ЄРДР, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100070000231 від 20.01.2018 здійснюється щодо обставин кримінальних правопорушень у період 2017-2018 років.

Згідно даних наявного у матеріалах клопотання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2024 об`єкт нерухомого майна належить на праві приватної власності ПП «Конвалія-Нерухомість» та зареєстровано за останнім 03.05.2024.

Жодних даних, які б свідчили про незаконність даної реєстраційної дії матеріали клопотання не містять, як не містять матеріали клопотання і доказів того, що протягом шести років здобуто будь-які докази вчинення кримінально караних діянь відносно даного об`єкту нерухомого майна. Протягом шести років жодній особі не повідомлено про підозру, що на думку адвоката означає, про нездобуття доказів наявності складу злочину та самої події злочину.

Вказані обставини спростовують викладені у клопотанні прокурора висновки про те, що нерухоме майно набуте підприємством кримінально-протиправним шляхом унаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Крім того, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів, слідчий суддя належним чином не перевірив, яким з інших ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, може відповідати належний на праві власності ПП «Конвалія-Нерухомість» об`єкт нерухомого майна, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100070000231 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 298, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України.

Матеріали клопотання не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що вказане майно може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 298, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, зберегти на собі їх сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, було об`єктом кримінально протиправних дій чи набуте кримінально протиправним шляхом, що свідчить про невідповідність такого майна ознакам речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, та унеможливлює накладення арешту на таке майно з метою збереження речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити/, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Клопотання про арешт майна подане у зв`язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим, прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Колегією суддів встановлено, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120181000070000231 від 20.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 298, ч. 1 ст. 364 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 15.05.2024 вказане в клопотанні майно визнаний в кримінальному провадженні №120181000070000231 від 20.01.2018 речовими доказами.

Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 298, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, є знаряддям вчинення злочинів, тому відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, і відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.

Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні певних слідчих дій, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям речового доказу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даній стадії досудового розслідування наявні достатні підстави ґрунтовно припускати, що арештоване майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовими доказами у кримінальному провадженні, може мати суттєве значення для проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, а тому на даний час утримання його стороною обвинувачення є виправданим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді на підставі доводів апеляційної скарги.

Крім того колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на об`єкт нерухомості, що на праві власності зареєстрований за ПП «Конвалія - нерухомість» (код ЄДРПОУ 37175879), із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав, у тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міський, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, будь-яким фізичним та юридичним особам, відчужувати, вчиняти реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна та з метою збереження речового доказу, а саме на закінчений будівництвом об`єкт, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3196 кв.м., до складу якого входить: багатоквартирний житловий будинок літ. «А» загальною площею 1348, 1 кв.м., багатоквартирний житловий будинок літ. «Б» загальною площею 719 кв.м., багатоквартирний житловий будинок літ. «В, Г, Д» загальною площею 672, 2 кв.м., нежитлова будівля літ. «Е» загальною площею 141,4 кв.м., нежитлова будівля літ. «Ж» загальною площею 41, 7 кв.м., нежитлова будівля літ. «З» загальною площею 273, 6 кв.м, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ПП «Конвалія-Нерухомість», - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4234/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 758/5928/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1