Постанова

від 03.12.2024 по справі 369/15363/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/15363/24 Головуючий у І інстанції - Фінагеєва І.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/17509/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест» про забезпечення позову до подання позовної заяви

установив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона має намір подати позов до ТОВ «ФК «Толока», ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на об`єкт інвестування (квартиру).

Вказувала, що 08 листопада 2016 року був укладений Договір про участь у фонді фінансування будівництва №177-В2 між ТОВ «ФК «Толока» та ОСОБА_2 , який передав у довірчу власність Товариства грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартири, загальною площею 48,70 кв. м, секція 6, проектний номер 177, корпус Б2, секція 6, поверх 15.

Додатковою угодою №1 від 10 серпня 2018 року до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №177- В2 від 08 листопада 2016 року за умовами якої довіритель ОСОБА_2 , правонаступник - вона, ОСОБА_1 , та управитель: ТОВ «ФК «Толока» оформили уступку прав вимоги Довірителя, що випливають з Договору про участь у Фонді фінансування будівництва, на користь неї, третьої особи, - ОСОБА_1

В п. 2 Додаткової угоди №1 зазначено, що всі кошти, сплачені Довірителем за Договором, а саме 645275 грн. вважаються закріпленими за Правонаступником (новим Довірителем), тобто за нею - ОСОБА_1 .

Як зазначено в п. 3 Додаткової угоди №1 Управитель дає свою згоду на уступку Довірителем прав вимоги, що випливають з Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №177-В2 від 08 листопада 2016 року на користь Правонаступника, на умовах та в порядку, визначених цією Додатковою угодою №1.

З моменту підписання Додаткової угоди Довіритель передав, а Правонаступник прийняв на себе права і обов`язки, що належали Довірителю на підставі Договору та Додаткової угоди №1 (п. 4 Додаткової угоди №1).

Відповідно до пунктів 5, 6 Додаткової угоди №1 - підписавши дану додаткову угоду Довіритель та Правонаступник підтвердили, що здійснили повний розрахунок між собою за майнові права на об`єкт інвестування, а саме: - будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , проектний номер квартири 177, поверх 15 , кількість кімнат - 1, загальна проектна площа: 48,70 кв. м.

Зазначила, що ТОВ «ФК «Толока», ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» умови договору не виконали, передати їй вищевказану квартиру не бажають, у зв`язку з чим вона має намір подати позовну заяву про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на об`єкт інвестування (квартиру).

Просила суд, забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії на квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2954998032080) в межах заявлених позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року зазначену вище заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.

Накладено арешт на майно, реєстраційний номер №2954998032080, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить на праві власності ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест».

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Толока» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач не навела переконливих доводів та не надала будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги відсутність жодних доказів в підтвердження викладеного в заяві та будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також ненаведені, а тому не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, зазначало, що обраний вид забезпечення позову призводить до невиправданого обмеження прав власника майна, який не вчиняв жодних дій, направлених на відчуження майна.

Вважає, що наведений захід забезпечення позову (арешт квартири) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача, щодо забезпечення позову.

Суд першої інстанції не забезпечив збалансованість інтересів сторін, підійшов до цього питання однобічно, лише з позиції захисту інтересів позивача.

Просило суд, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що перед подачею позову до суду, їй стало відомо, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 вересня 2024 року (номер інформаційної довідки 395299321) в розділі «актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» містяться відомості проте, що ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» належить на праві власності квартира, загальна площа якої 47.4 кв. м., а житлова площа: 18.7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , тобто відповідачі уклали правочин на новостворене майно, яке було профінансоване нею та коли були повністю виконані її зобов`язання за договором про участь у фінансуванні будівництва.

Вважає, що позбавлення її права на таке майно суперечить закону.

Тому, з метою запобігання відчуження ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» спірного майна до закінчення розгляду справи судом, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим вона і звернулась до суду із вказаною заявою.

Зазначає, що 10 серпня 2018 року ТОВ «ФК «Толока» видало їй Свідоцтво про участь у ФФБ виду А (невід`ємна частина Договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду А) №177 - В2, за умовами якого сума внесених Довірителем коштів становила 645275 грн., з кількістю закріплених за Довірителем вимірних одиниць об`єктів інвестування - 48,70 кв. м., тобто 100 % загальної проектної площі об`єкта інвестування.

Вважає, що право на новостворене майно у неї виникло з моменту повного виконання нею зобов`язань за Договором про участь у фінансуванні будівництва, а тому позбавлення її права на таке майно суперечить закону.

Наголошує, що їй не відомо, коли будинок був введений в експлуатацію, вона про це не була обізнана.

Технічний паспорт на приміщення їй не надавався.

На її адресу ніяких повідомлень від відповідачів не надходило.

Акт приймання - передачі об`єкта інвестування вона не отримувала, як і ключів від квартири.

Отже, вважає, що судом зроблено обґрунтований висновок про необхідність накладення арешту на вищевказане майно, що є співмірним із заявленими позовними вимогами та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення її заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття зазначених нею заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також є ефективним захистом її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має намір подати до суду позовну заяву до ТОВ «ФК «Толока», ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на об`єкт інвестування (квартиру).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на кватиру та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права.

При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 у справі №910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20).

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, 08 листопада 2016 року був укладений Договір про участь у фонді фінансування будівництва №177-В2 між ТОВ «ФК «Толока» та ОСОБА_2 , який передав у довірчу власність Товариства грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартири, загальною площею 48,70 кв. м, секція 6, проектний номер 177, корпус Б2, секція 6, поверх 15.

Додатковою угодою №1 від 10 серпня 2018 року до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №177- В2 від 08 листопада 2016 року довіритель ОСОБА_2 , правонаступник - ОСОБА_1 , та управитель: ТОВ «ФК «Толока» оформили уступку прав вимоги Довірителя, що випливають з Договору про участь у Фонді фінансування будівництва, на користь третьої особи, - ОСОБА_1

В пункті 2 Додаткової угоди №1 зазначено, що всі кошти, сплачені Довірителем за Договором, а саме 645275 грн. вважаються закріпленими за Правонаступником (новим Довірителем), тобто за - ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №395299321 від 17 вересня 2024 року майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест».

ОСОБА_1 має намір подати до суду позовну заяву до ТОВ «ФК «Толока», ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на об`єкт інвестування (квартиру).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачами дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду.

За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.

Доводи апелянта про те, що наведений захід забезпечення позову (арешт квартири) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача, щодо забезпечення позову апеляційний суд відхиляє, оскільки, заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на кватиру та предметом позовних вимог.

Застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом даного спору, відповідає пред`явленим позовним вимогам.

Окрім того, зазначаючи про неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову, апелянт таких своїх тверджень належним чином не обґрунтував, доказів на підтвердження такої позиції суду не надав.

Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Власник нерухомого майна, який є на даний час, може вчинити у будь-який час дії, щодо відчуження спірного майна і такі дії не потребують значного часу.

Метою забезпечення позову є саме попередження недобросовісних дій відповідача.

При цьому, обраний вид забезпечення позову (арешт квартири) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися майном до виконання рішення суду в разі задоволення позову

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба