Постанова

від 04.12.2024 по справі 875/3625/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 875/3625/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

за участю:

приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М.,

представника ТОВ «Кернел-Трейд» - Минця В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Північ Агро»

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024

за скаргою Фермерського господарства «Північ Агро» (вх.11983 від 16.09.2024)

на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича у виконавчому провадженні ВП №69552657 з примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №875/3625/21, виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 02.11.2021 по справі №1/312

у справі №875/3625/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

до Фермерського господарства "Північ Агро"

про стягнення штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (далі - Третейський суд) від 02.11.2021 у справі №1/312 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - ТОВ «Кернел-Трейд», позивач) до Фермерського господарства «Північ Агро» (далі - ФГ «Північ Агро», відповідач) про стягнення 2 778 114,76 грн штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №П-Ф-43 від 20.05.2019. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 778 114,76 грн штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №П-Ф-43 від 20.05.2019 та 16 390,58 грн витрат по сплаті третейського збору.

ТОВ Кернел-Трейд 24.11.2021 звернулося до Східного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання означеного рішення Третейського суду в порядку ст.ст.352-356 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та просило стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в сумі 1 135,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №875/3625/21 задоволено заяву ТОВ «Кернел-Трейд» від 22.11.2021 про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського від 02.11.2021 у справі №1/312. Постановлено видати наказ на примусове виконання означеного рішення Третейського суду. Постановлено стягнути з ФГ «Північ Агро» на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 2 778 114,76 грн - штрафні санкції за порушення договору поставки №П-Ф-43 від 20.05.2019, витрати по сплаті третейського збору в розмірі 16 390,58 грн, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в розмірі 1 135,00 грн.

03.02.2022 Східним апеляційним господарським судом на виконання ухвали від 12.01.2022 видано відповідний наказ на примусове виконання рішення Третейського суду.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича перебуває виконавче провадження ВП №69552657 з примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №875/3625/21.

Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм Іваном Миколайовичем (далі - приватний виконавець) при примусовому виконанні наказу на примусове виконання рішення Третейського суду №8 75/3625/21, виданий 03.02.2022 Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову про арешт майна боржника від 27.08.2024, відповідно до якої було накладено арешт на речові права, а саме на право оренди земельних ділянок:

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0007, площею 52,6317 га;

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0006, площею 57,3394 га;

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0005, площею 57,7267 га;

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0004, площею 66,9338 га;

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0003, площею 72,8378 га;

кадастровий номер: 7423385600:04:001:0002, площею 32,3091 га;

кадастровий номер: 7423385600:03:001:0002, площею 39,5473 га;

кадастровий номер: 7423385600:10:001:0012, площею 179,6583 га;

кадастровий номер: 7423385600:03:002:0007, площею 36,4389 га;

кадастровий номер: 7423385600:03:002:0008, площею 19,5901 га;

кадастровий номер: 7423385600:03:002:0009, площею 25 га;

кадастровий номер: 7423385600:03:002:0001, площею 36,7563 га;

кадастровий номер: 7423381900:30:001:0008, площею 146,5473 га;

кадастровий номер: 7423381900:31:001:0002, площею 77,481 га;

кадастровий номер: 7423381900:34:001:0004, площею 42,1135 га;

кадастровий номер: 7423381900:34:001:0005, площею 77,8865 га;

кадастровий номер: 7423381900:27:001:0015, площею 50,123 га;

кадастровий номер: 7423381900:24:001:0011, площею 128,942 га.

ФГ «Північ Агро» звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. (вх.№11983 від 16.09.2024), просило суд визнати постанову про арешт майна боржника від 27.08.2024 неправомірною і зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право) ФГ «Північ Агро», шляхом скасування арешту на речові права, а саме на право оренди земельних ділянок.

ФГ «Північ Агро» вважає, що постанова про арешт майна від 27.08.2024 винесена із порушенням норм чинного законодавства, стверджує, що під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник.

Боржник зазначає, що перераховані у постанові земельні ділянки не є власністю ФГ «Північ Агро», а отримані господарством в оренду на певний строк, а тому приватний виконавець не мав права накладати арешт на право оренди земельних ділянок боржника-орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельних ділянок.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.09.2024 у задоволенні скарги ФГ «Північ Агро» (вх.11983 від 16.09.2024) на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. у виконавчому провадженні ВП №69552657 відмовив.

Дослідивши постанову приватного виконавця від 27.08.2024 про арешт майна боржника ВП №69552657 на предмет відповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ФГ «Північ Агро».

Апеляційний господарський суд зазначив, що Законом України №509-VI від 16.09.2008 у редакції Законів №1423-IX від 28.04.2021 та №3065-IX від 02.05.2023 частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладно в новій редакції, зокрема, знято обмеження щодо оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником. Тобто, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки

На підставі комплексного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» суд констатував, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.

Встановивши нездійснення боржником жодних активних дій на виконання рішення Третейського суду та вчинення дій з передачі земельних ділянок у суборенду, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок, є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання рішення Третейського суду від 02.11.2021 у справі № 1/312, тому відсутні підстави для задоволення скарги ФГ «Північ Агро».

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

ФГ «Північ Агро» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024, прийняти нову ухвалу, якою визнати постанову про арешт майна боржника від 26.08.2024, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм І.М., неправомірною і зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право) ФГ «Північ Агро», шляхом скасування арешту на речові права, а саме на право оренди земельних ділянок.

Скаржник вважає, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на право оренди земельних ділянок боржника орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельних ділянок, оскільки під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику.

Скаржник вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України та помилково не застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо можливості накладення арешту на речові права оренди земельних ділянок.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. заперечує аргументи скаржника, вважає, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у даній справі відсутні, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального права.

Рух апеляційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 875/3625/21 за апеляційною скаргою ФГ «Північ Агро» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 20.11.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 задоволено клопотання ФГ «Північ Агро» про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги ФГ «Північ Агро» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 відкладено на 04.12.2024.

В судове засідання 04.12.2024 в режимі відеозв`язку з`явились приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. та представник ТОВ «Кернел-Трейд».

ФГ «Північ Агро» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, подало клопотання розглянути справу № 875/3625/21 без їхньої участі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Частиною другої статті 25 ГПК України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо видачі наказів на примусове виконання рішень третейських судів.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали апеляційного суду, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Отже, з комплексного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.

При цьому згідно з абз.7 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, належить право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття постанови приватним виконавцем)).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 №3065-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".

Згідно з підпунктом 9 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням певних особливостей, орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про: сторони договору; право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування); строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).

Про передачу права оренди, суборенди особа, яка його передала, письмово повідомляє орендодавця (у разі передачі права суборенди - орендаря) протягом п`яти днів з дня державної реєстрації договору про передачу права землекористування. Таке повідомлення може також бути направлено в той самий строк особою, яка передала відповідне право землекористування, до сільської, селищної, міської ради, на території територіальної громади якої розташована земельна ділянка. Зазначений орган місцевого самоврядування, який отримав таке повідомлення, зобов`язаний повідомити про передачу права землекористування власників земельних ділянок, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення у загальнодоступних місцях населених пунктів за місцем розташування земельних ділянок.

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Отже, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, з аналізу означених положень Земельного кодексу України вбачається, що законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх (майнові права) без погодження із власником. Тобто, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у cправі № 904/9875/21.

З наданих ФГ «Північ Агро» документів (Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) апеляційний господарський суд встановив, що фермерське господарство передало в суборенду належне йому право оренди земельних ділянок.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Апеляційний господарський суд, враховуючи, що згідно із змінами, внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, орендар-боржник набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, встановивши відсутність у цій справі доказів щодо здійснення боржником дій на виконання рішення Третейського суду та вчинення ним дій з передачі земельних ділянок у суборенду, дійшов правильного висновку про те, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання рішення Третейського суду від 02.11.2021 у справі №1/312.

ФГ «Північ Агро» в обґрунтування доводів неможливості накладення приватним виконавцем арешту на право оренди земельної ділянки, посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №904/968/18, стверджуючи про їх помилкове незастосування судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у наведеній постанові аналізувалася норма частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, яка на той час наділяла правомочностями щодо права оренди лише власника земельної ділянки.

Проте, на час прийняття оскаржуваної постанови приватного виконавця згідно з новою редакцією статті 93 Земельного кодексу України (в редакції Законів від 28.04.2021 № 1423-ІХ та від 02.05.2023 № 3065-ІХ), правове регулювання даного питання повністю змінилося, а майнове право - право оренди земельної ділянки стало самостійним об`єктом, яке може бути передане орендарем самостійно, без дозволу власника земельної ділянки.

Ці зміни аналізувалися Верховним Судом у справі № 904/9875/21 та викладені у постанові від 11.07.2024, якою підтверджено правомірність дій виконавця щодо арешту прав оренди.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 5 ЦК України, частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України до спірних правовідносин є безпідставними, а висновок про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому він не може бути застосованим до правовідносин у справі, що розглядається.

При цьому, колегія суддів зауважує, що дії боржника з передачі земельних ділянок у суборенду свідчать про те, що боржник обізнаний із змінами в законодавстві, збільшенням прав орендаря щодо передачі земельної ділянки в суборенду без згоди власника земельної ділянки, що суперечить його доводам про обмеження оборотоздатності земельних ділянок.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №875/3625/21, виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 02.11.2021 у справі № 1/312.

Доводи скаржника щодо порушення Східним апеляційним господарським судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФГ «Північ Агро» та залишення ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у справі № 875/3625/21 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Північ Агро» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у справі №875/3625/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Погребняк В.Я.