Ухвала

від 09.12.2024 по справі 826/9823/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 826/9823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр"

до 1. Міністерства юстиції України, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанів-Аграр", 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012", 4. приватного підприємства "Жищинецьке",

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор комунального підприємства "Городоцьке Бюро технічної інвентаризації" Бодяк Оксана Володимирівна,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор Цвітоцької сільської ради Славутського району Хмельницької області Зощук Дмитро Сергійович,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №826/9823/18, подана 21.06.2024 засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, а саме у сумі 310 112, 00 грн та оскільки касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Надано строк для усунення недоліків, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 відмовлено Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги; касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №826/9823/18 повернуто заявникові.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржнику необхідно надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням причин пропуску такого строку. Надано строк для усунення недоліків, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №826/9823/18 повернуто заявникові.

21.11.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 826/9823/18, подана повторно 20.11.2024 засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В якості підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень скаржник зазначає, що право на касаційне оскарження ним використане на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд не врахував ви сновки, викладені у поста новах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 03.04.2024 у справі №916/4093/21, від 13.02.2024 у справі №910/2592/1.

Разом з тим, скаржнику слід обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права.

Скаржнику слід зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене касаційна скарга, подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції 21.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, 04.06.2024 складено повний текст постанови.

Останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України, є 24.06.2024.

Вперше подану касаційну скаргу скаржник надіслав до Верховного Суду 21.06.2024. Верховний Суд ухвалою від 08.07.2024 залишив касаційну скаргу без руху та надав Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2024 повернуто касаційну скаргу Міністерства юстиції України на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не усунув визначені в ухвалі Верховного Суду від 08.07.2024 недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк.

Вдруге подану касаційну скаргу скаржник надіслав до Верховного Суду 06.09.2024. Верховний Суд ухвалою від 30.09.2024 залишив касаційну скаргу без руху та надав Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 повернуто касаційну скаргу Міністерства юстиції України на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не усунув визначені в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2024 недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк.

Втретє скаржник надіслав касаційну скаргу 20.11.2024, тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

До касаційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що вперше Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою 21.06.2024, тобто у двадцятиденний строк, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Беручи до уваги положення частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

У даному випадку причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 826/9823/18, зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від бездіяльності самого скаржника. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не зазначено що саме завадило скаржнику виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 08.07.2024 про залишення вчасно поданої первісної касаційної скарги без руху.

Водночас при повторному зверненні із касаційною скаргою скаржником знов не дотримано вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України та проігноровано вимоги ухвали Верховного Суду від 08.07.2024, за якими первісно подана касаційна скарга вже залишалася без руху.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Згідно положень частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай