ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/3287/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Швидак С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція" - Гриценко В.С., в порядку самопредставництва,
відповідача - приватного підприємства "Енхол" - адвоката Самар Т.Г., ордер серії АР № 1208386 від 19.11.2024,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція" (далі - Компанія)
на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 (суддя Корсун В.Л.) та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (головуючий суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М. і Чус О.В.)
у справі № 908/3287/21
за позовом Компанії
до приватного підприємства "Енхол" (далі - Підприємство)
про стягнення 2 667 934,39 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до суду з позовом до Підприємства про стягнення 2 667 934,39 грн заборгованості за договором від 29.12.20 № 75/217-20/48-121-01-20-10022 (далі - Договір), у тому числі: 1 267 268,86 грн пені та 1 400 665,53 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного надання послуг, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня за період прострочення з 01.08.2020 по 03.11.2021 та 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів відповідно до пункту 5.2 Договору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для стягнення з відповідача заявлених штрафних санкцій, оскільки останній повідомляв позивача про неможливість надання послуг, обумовлених Договором, через наявність боргу за вже надані послуги з боку позивача і відповідно до пунктів 4.4 та 6.1.1 Договору, відповідач правомірно призупинив надання послуг, належно повідомивши про це позивача.
Крім того, суди визнали необґрунтованим та недоведеним розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем, а саме: розміру пені та штрафу, обрахованих виходячи із суми, яка не була визначена ані Договором, ані додатками до Договору, ані будь-якими належними та допустимими доказами (наприклад актами, якими б було встановлено, які саме роботи (послуги) повинен був надати відповідач у цій справі за вказаний період або інше), які б підтверджували, що у вказаний період відповідач повинен був надати послуги саме на конкретну суму за Договором.
Тобто, штрафні санкції повинні нараховуватись (розраховуватись) виходячи із суми, яку визначено із опису наданих (або тих, що мали бути надані відповідачем у цій справі) послуг іншій стороні.
При цьому, за висновком апеляційного суду, до спірних правовідносин щодо захисту прав позивача на вчасне отримання послуг за Договором у строки визначені його умовами (частина перша статті 905 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України) і можливості застосування відповідальності за відповідне порушення, передбаченої частиною першою статті 906 ЦК України, підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 692 ЦК України в частині права відповідача зупинити подальше надання послуг до повної оплати раніше наданих послуг, що, в свою чергу, узгоджується з приписами частини третьої статті 538 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неправильне застосування судами норми матеріального права, зокрема: статей 509, 525, 526, 538, 610-613, 626-629, 692, 693 ЦК України та частини другої статті 193, частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
За доводами скаржника:
- суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором та наявність у нього права зупинити виконання зобов`язань, а фактично відмовитись від них, за відсутності договірної умови щодо розрахунку з попередньою оплатою послуг;
- зазначене свідчить, що у спірних правовідносинах відсутнє прострочення кредитора зі сторони позивача. Натомість обставини, які за доводами відповідача слугували підставою для невиконання своїх зобов`язань за Договором, є ризиками господарської (підприємницької) діяльності самого відповідача;
- розрахунок штрафних санкцій здійснено позивачем виходячи із визначеної Договором вартості послуг, які мали б бути надані, та відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (за кожною одиницею обладнання і систем), періодичності та обсягу виконання конкретних видів робіт, складу обладнання та систем. Вартість ненаданих послуг, з якої було здійснено розрахунок штрафних санкцій, становить 20 009 507,58 грн з ПДВ, у тому числі: за липень 2021 року - 6 669 836,40 грн; за серпень 2021 року - 6 669 836,40 грн; за вересень 2021 року - 6 669 834,79 грн.
Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2020 (29.12.2020) державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (правонаступником якого є Компанія; замовник) і Підприємство (виконавець) уклали Договір, за умовами якого:
- виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015 - 50730000-1 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок" (послуга: "Надання комплексу послуг в області холодильної техніки, систем кондиціювання повітря й систем холодопостачання об`єктів ВП ЗАЕС"). Вимоги до результатів послуг визначені в технічній специфікації (відповідно до додатку № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 1.2);
- послуги розповсюджуються на обладнання СВБ. Клас безпеки згідно з НП 306.2.141-2008: ЗН; ЗНО; 4Н. Послуги відносяться до робіт підвищеної небезпеки. Послуги не відносяться до таких, які підлягають ліцензуванню. Код класифікатора ДК 016:2010- 33.12. Місцем надання послуг - об`єкти ВП ЗАЕС. (пункти 1.3-1.7);
- вартість послуг згідно з цим договором складає: 66 400 000,00 грн, крім того ПДВ 13 280 000,00 грн, разом 79 680 000,00 грн (пункт 2.1);
- оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (пункт 2.2);
- виконавець зобов`язався надати послуги в строк: січень 2021 року - грудень 2021 року (пункт 3.1);
- щомісячно при завершенні надання послуг Виконавець представляє Замовникові документи у відповідності з розділом 5 технічної специфікації (невід`ємний додаток №1 до договору) та акт здачі-приймання наданих послуг у 4-х примірниках для оформлення. Замовник протягом 10 днів із дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний відправити Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або надати мотивовану відмову від приймання результатів послуг (пункти 4.1, 4.2);
- у випадку мотивованої відмови замовника, сторони складають двосторонній акт із переліком необхідних доробок і строків виконання (пункт 4.3);
- якщо в процесі надання послуг виявляється неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуг, виконавець зобов`язаний призупинити надання послуг, довівши це до відома замовника в 5-ти денний строк після призупинення надання послуг (пункт 4.4);
- право власності на отримані за даним договором результати послуг переходить до Замовника з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг (пункт 4.7);
- результати надання послуг оцінюються комісією за участю представників Замовника й Виконавця й оформляються відповідним актом. Вид і склад звітної технічної документації оформлюється відповідно до СТП 01.86.057-2011 "Система технического обслуживания и ремонта. Техническое обслуживание и ремонт оборудования. Требования к организации ремонта" і іншими документами, що діють в АЕ (пункт 4.9);
- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (пункт 5.1);
- за порушення строків надання послуги за Договором Виконавець зобов`язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості послуги з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % (семи процентів) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконаним зобов`язань за Договором (пункт 5.2);
- сторони зобов`язуються: без зволікання інформувати одна одну про всі виниклі обставини, що можуть привести до загрози невиконання зобов`язань, та роблять неможливим виконання послуг за цим договором; надавати одна одній інформацію, необхідну для виконання умов договору (підпункти 6.1.1, 6.1.2 пункту 6.1);
- виконавець зобов`язується: забезпечити надання послуг відповідно до умов договору, діючих норм та персоналом відповідної кваліфікації; вчасно здати замовнику послуги за актом здачі-приймання наданих послуг (підпункти 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2);
- замовник зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг на умовах даного договору (підпункт 6.3.1);
- договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2022 (пункт 11.1).
Пунктом 4 Технічної специфікації до предмета закупівлі (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), визначено етапи надання послуг:
- оперативне обслуговування СКП й СХП;
- технічне обслуговування СКП й СХП;
- усі види ремонтів СКП й СХП, включаючи усунення дефектів обладнання в міжремонтний період;
- технічне обслуговування побутових напівпромислових кондиціонерів за розробленими Замовником графіком, а ремонт за заявками користувачів;
- налагоджування обладнання СКП і СХП;
- передремонтні, післяремонтні і інші перевірки (випробування) на відповідність обладнання проектним або встановленим виробником обладнання характеристикам;
- монтаж і демонтаж холодильного обладнання при виконанні ремонтів і обслуговування СКП і СХП.
Відповідно до пункту 5.3 Технічної специфікації до предмета закупівлі результати надання послуг оцінюються комісією за участю представників Замовника й Виконавця й оформляються відповідним актом. Вид і склад звітної техничної документації оформлюється відповідно до СТП 01.86.057-2011 "Система технического обслуживания и ремонта. Техническое обслуживание и ремонт оборудования. Требования к организации ремонта" та іншими документами, що діють в АЕ.
Згідно із пунктом 6.2 Технічної специфікації до предмета закупівлі обсяги послуг, які необхідно виконувати при обслуговувані й ремонтах обладнання систем кондиціювання повітря й систем хладопостачання визначаються "Переліком робіт з технічного обслуговування й ремонту устаткування систем кондиціювання повітря об`єктів ВП ЗАЕС" (Додаток Б до Технічної специфікації), "Переліками заходів щодо надання комплексу послуг в області холодильної техніки, систем кондиціювання повітря й систем холодопостачання обєктів ВП ЗАЕС, що не беруть участь в технологічному процесі вироблення енергії" (Додаток В до Технічної специфікації), вимогами заводських інструкцій з експлуатації, ремонтною документацією, технічним станом обладнання на момент виконання послуг, а також необхідністю й економічною доцільністю подовження ресурсу.
Відповідно до додатку Б до Технічної специфікації, роботи з технічного обслуговування й ремонту устаткування систем кондиціювання повітря об`єктів ВП ЗАЕС включають:
- щоденний огляд (ЩО) з періодичністю виконання - щодня;
- щотижневе технічне обслуговування (ЩТО) з періодичністю виконання - один раз у тиждень;
- щомісячне технічне обслуговування (ТО-1) з періодичністю виконання - один раз на місяць або після кожних 500 годин роботи компресора;
- технічне обслуговування після шести місяців роботи кондиціонера (ТО-2) з періодичністю виконання - один раз у шість місяців або після кожних 3000 годин роботи компресора;
- поточний ремонт (ТР) з періодичністю виконання - один разу рік або після кожних 8000 годин роботи компресора;
- капітальний ремонт (КР) з періодичністю виконання для КЛА-60/6С, КА50/2С та КА50/6С - один раз у шість років або після кожних 50000 годин роботи компресора, для решти обладнання - один раз у чотири роки або після кожних 32000 годин роботи компресора.
Додаток В до Технічної специфікації містить переліки заходів щодо технічного обслуговування й ремонту обладнання з визначенням їх складу та періодичності виконання.
Згідно з актами здачі-приймання наданих послуг за Договором, Підприємством надані, а Компанією прийняті послуги відповідно до умов Договору на загальну суму 39 856 474,80 грн, а саме: від 31.01.21 на суму 6 615 655,20 грн; від 28.02.21 на суму 6 615 655,20 грн; від 31.03.21 на суму 6 615 655,20 грн; від 30.04.21 на суму 6 669 836,40 грн; від 31.05.21 на суму 6 669 836,40 грн та від 30.06.21 на суму 6 669 836,40 грн.
Листом за вих. від 30.05.21 № 10-21.02/51 "Про забезпеченість матеріалами і запчастиними", Підприємство повідомило головного інженера (ПЗГД) ВП ЗАЕС, що у зв`язку із заборгованістю Компанії перед Підприємством останнє не має можливості здійснити закупівлю ТМЦ, які потрібні для проходження літнього сезону на ВП ЗАЕС.
Листом за вих. від 23.06.21 № 10-21.02/102 Підприємство прохало т.в.о. генерального директора ВП ЗАЕС (дослівно):
"Просимо Вас негайно вплинути на ситуацію, яка склалась навколо ПП "Енхол" та згідно з п. 6.1.1 договору №75/99-21/11-121-01-21-10022 від 29.12.2020 р. повідомляємо про наступні обставини, що виникли та можуть призвести до загрози невиконання зобов`язань, та роблять неможливим виконання послуг за цим договором, а саме:
- невиконання ВП ЗАЕС п. 2.2. договору;
- невиконання ВП ЗАЕС п. 6.3.1. договору.
Крім того, лишилась заборгованість за іншими договорами, за якими ВП ЗАЕС отримала послуги ще в минулому році.
Враховуючи вище вказане, та відтермінування вирішення питання з заборгованістю перед ПП "Енхол", керуючись п.4.4 договору, будемо зобов`язані припинити надання послуг, про що повідомимо у п`ятиденний строк після припинення надання послуг.".
Листом за вих. від 23.06.21 № 10-21.02/103 "Про забезпеченість матеріалами і запчастиними", Підприємство повідомило головного інженера (ПЗГД) ВП ЗАЕС, що у зв`язку із заборгованістю ВП ЗАЕС перед Підприємством останнє не має можливості здійснити закупівлю ТМЦ, які потрібні для проходження літнього сезону на ВП ЗАЕС.
Листом за вих. від 01.07.21 № 10-21.02/105 "Про припинення надання послуг" Підприємство повідомило т.в.о. генерального директора ВП ЗАЕС про те, що (дослівно):
"ПП "Енхол" неодноразово направляло на Вашу адресу листи про важкий фінансовий стан підприємства.
Ситуація змінилася не на краще, а тільки різко погіршилася.
У зв`язку з відсутністю матеріалів, запасних частин, масел, необхідних для надання повного комплексу послуг з підтримки обладнання СКП і ХО ВП ЗАЕС в працездатному стані, і вкрай складною ситуацією на підприємстві через відсутність коштів на виплату заробітної плати, доводимо до Вашого відома про наявність обставин, що не залежать від ПП "Енхол", які створюють неможливість продовження надання комплексу послуг.
На даний момент, а саме, з 01.07.2021 року з 7-00 годин надання комплексу послуг призупинено через відсутність фінансування (несплату за надані послуги Замовником послуг. ВП ЗАЕС ДП НАЕК "Енергоатом", заборгованість якого значиться з вересня 2020 року по червень 2021 року) і неможливість продовження надання комплексу послуг, оскільки закінчився навіть аварійний запас матеріальних ресурсів, за нині діючими договорами № 75/217-20 від 21.12.2020р./48-121-01-20-10022 від 29.12.2020р і №75/99-21 від 24.05.2021р./11-121-01-21-10307 на тему: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок" (послуга: "Надання комплексу послуг в області холодильної техніки, систем кондиціювання повітря й систем холодопостачання об`єктів ВП ЗАЕС", в т.ч. енергоблоків № 1-6 ВП ЗАЕС.
Тому, відповідно до п. 6.1.1 ст. 6 чинних договорів "Сторони зобов`язуються", а саме "без зволікання інформувати одна одну про всі виниклі обставини, що можуть привести до загрози невиконання зобов`язань, та роблять неможливим виконання послуг за цим договором", інформуємо Вас про такі виниклі обставини.
Керуючись п. 4.4 чинних договорів, а саме "Якщо в процесі надання послуг виявляється неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуг, Виконавець зобов`язаний призупинити надання послуг, довівши про це до відома Замовника в 5-денний строк після призупинення надання послуг", інформуємо Вас про призупинення надання послуг.".
Листом за вих. від 05.07.21 № 75-71/16164 т.в.о. генерального директора ВП ЗАЕС повідомив Підприємство, що (дослівно):
"… Кризова ситуація, що склалася на ринку електроенергії, не дозволяє ВП ЗАЕС в повній мірі виконувати свої зобов`язання за укладеним договором. В той же час є підстави сподіватись, що починаючи з 10 липня 2021 року ситуація на ринку електроенергії почне стабілізуватись та зростуть надходження компанії за відпущену електроенергію. Вказане, в свою чергу, дасть можливість почати погашення заборгованості перед ПП "Енхол" за надані послуги, для чого ВП ЗАЕС докладає всіх зусиль.
Звертаю Вашу увагу, що розділом 5 "Відповідальність сторін" договору встановлено: "За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За порушення строків І надання послуги за договором Виконавець зобов`язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості послуги з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором".
Посилання на п. 4.4 договору "Якщо в процесі надання послуг виявляється неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуг, Виконавець зобов`язаний призупинити надання послуг, довівши це до Відома Замовника в 5-денний строк після призупинення надання послуг" як на підставу для припинення виконання договірних зобов`язань у даному випадку не є правомірним.
З метою недопущення негативного впливу на вироблення електроенергії ВП ЗАЕС та безпечну експлуатацію станції в цілому, керуючись умовами пункту 9.1 договору щодо вирішення спорів, які можуть виникнути з даного договору шляхом переговорів, пропоную Вам продовжити виконання, зобов`язань за договором №75/217-20/48-121-01-20-10022 від 29.12.2020.
Сподіваюсь на позитивне вирішення даного питання та подальшу плідну співпрацю.".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.06.23 у справі № 908/1966/22 (яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.23 та набрало законної сили), позовні вимоги Підприємства до Компанії про стягнення 50 949 089,22 грн задоволено повністю. Вирішено стягнути з Компанії на користь Підприємства суму основного боргу за Договором в розмірі 39 689 772,32 грн, 3 % річних у розмірі 1 714 387,29 грн та 11 919 997,35 грн інфляційних втрат.
У розгляді зазначеного спору судами встановлено обставини того, що (дослівно):
"… У зв`язку з відсутності оплати з боку ВП ЗАЕС за надані послуги в тому числі за спірним Договором наказом від 01.07.2021р. № 135 ПП "Енхол" встановило початок простою підприємства з 01.07.2021р. до отримання коштів, необхідних для придбання матеріалів, записних частин, масел, виплати заробітної плати.
Листами вих. №10-21.02/102 від 23.06.2021 р. та №10-21.02/105 від 01.07.2021р. року ПП "Енхол" сповістило ВП ЗАЕС про припинення з 01.07.2021р. надання комплексу послуг в рамках договорів №75/217-20/48-121-01-20-10022 від 29.12.2020р., 75/99-21/11-121-01-21-10307 від 24.05.2021р., мотивуючи свої дії невиконанням зобов`язань з боку ВП ЗАЕС щодо оплати наданих послуг. …
… внаслідок порушення відповідачем умов Договору з оплати наданих послуг у позивача виник податковий борг з ПДВ, який станом на 03.08.2021 складав 1 070 038,90 грн, що підтверджується листом ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України № 466774/6/08-01-13-13 від 03.087.2021, про що податковим органом було направлено податкову вимогу від 03.08.2021 № 0047317-1313-0823, у зв`язку з чим майно позивача перебуває у податковій заставі (рішення про опис майна № 46649/6/08-01-13-13 від 03.08.2021). Також позивачу направлено вимогу від 07.09.2021 про сплату податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 637 769,82 грн, а постановою державного виконавця від 07.10.2021 відкрито виконавче провадження зі стягнення вказаної заборгованості. Рішенням від 16.09.2022 у справі № 280/10593/21 Запорізьким окружним адміністративним судом стягнуто кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство "ЕНХОЛ" податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 024 818,63 грн, та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 988 639,00 грн. Вказане свідчить про те, що внаслідок ненадходження коштів від відповідача за надані послуги позивач зазнає значних матеріальних втрат, не в змозі проводити господарську діяльність, виплачувати заробітну плату.".
Причиною спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за ненадання послуг за договором.
Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (стаття 901 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (подібний висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Виходячи з наведених положень, базою для нарахування неустойки, як штрафу, так і пені є суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, розрахунок штрафних санкцій, наданий Компанією, а саме: розмір пені та штрафу, здійснений позивачем виходячи із суми, яка не була визначена ані Договором, ані додатками до Договору, ані будь-якими належними та допустимими доказами (наприклад актами, якими б було встановлено, які саме роботи (послуги) повинен був надати відповідач у цій справі за вказаний період або інше), які б підтверджували, що у вказаний період відповідач повинен був надати послуги саме на конкретну суму за Договором.
Верховний Суд погоджується з позицією судів про те, що штрафні санкції повинні нараховуватись (розраховуватись) або виходячи із суми, яку визначено із опису неналежно наданих послуг, або тих, що не були надані іншій стороні в порушення умов Договору.
Доводи касаційної скарги щодо правомірності розрахунку штрафних санкцій в цій частині зводяться до заперечення наданої судами оцінки умов Договору щодо оплати передбачених ним послуг, їх обсягу та наявних у матеріалах справи доказів тощо, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
Встановивши, виходячи з фактичних обставин цієї справи та умов Договору, необґрунтованість та недоведеність розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, що виключає задоволення таких вимог, суди попередніх інстанцій дійшли по суті правильних висновків щодо відмови в позові.
Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами норми статей 509, 525, 526, 538, 610-613, 626, 629, 692, 693 ЦК України та частини другої статті 193, частини другої статті 231 ГК України за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах в контексті доводів скаржника про відсутність у його діях прострочення кредитора з огляду на відсутність у Договорі умови щодо авансової оплати послуг.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
Відповідно до частин першої-третьої статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Оскільки надання послуг має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку Договором. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Частиною другою статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за умовами Договору оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Отже, у даному випадку виконанню Компанією свого обов`язку оплатити надані послуги передує обов`язок Підприємства надати ці послуги, а не навпаки.
Отже, обставина невиконання або неналежного виконання Компанією своїх зобов`язань з оплати наданих послуг за Договорами не свідчить про наявність у його діях прострочення кредитора, про що цілком обґрунтовано зазначає скаржник у касаційній скарзі.
Доводи Компанії про відсутність у Підприємства права зупинити виконання зобов`язань за непогодження сторонами договірної умови щодо розрахунку з попередньою оплатою послуг є обґрунтованими.
Верховний Суд також не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності у цьому випадку підстав для застосування до спірних правовідносин щодо захисту прав позивача на вчасне отримання послуг за Договором у строки визначені його умовами і можливості застосування відповідальності за відповідне порушення положень частини п`ятої статті 692 ЦК України в частині права відповідача зупинити подальше надання послуг до повної оплати раніше наданих послуг, що, за висновком апеляційного суду, узгоджується з положеннями частини третьої статті 538 ЦК України.
У силу положень частини першої статті 8 ЦК України цивільні відносини регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) лише у тому випадку якщо вони не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.
Однак, спірні правовідносини є належно врегульованими, зокрема, положеннями розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5; главою 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 "Договірні зобов`язання" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" ЦК України та умовами самого Договору, погодженими сторонами.
Водночас зазначене не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на з`ясування судами попередніх інстанцій обставин необґрунтованість та недоведеність розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, що виключає задоволення таких вимог та є самостійною підставою для відмови в позові.
Встановивши, виходячи з фактичних обставин цієї справи та умов Договору, недоведеність розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в позові.
Помилкові висновки судів обох інстанцій щодо наявності у діях Компанії у спірних правовідносинах прострочення кредитора, а також апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин аналогії закону не призвели до ухвалення у цій справі неправильних по суті рішень, у зв`язку із чим це не може бути підставою для їх скасування.
З огляду на принцип диспозитивності саме скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
З огляду на результати розгляду справи та мотиви відмови у задоволенні заявлених позовних вимог Верховний Суд не вбачає підстав для формування остаточних висновків щодо застосування норм права, про які зазначає скаржник.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Компанії слід залишити без задоволення, о оскаржувані рішення і постанову судів попередніх інстанцій - без змін, з мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтею 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 908/3287/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2024 |
Оприлюднено | 10.12.2024 |
Номер документу | 123601497 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Булгакова І.В.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні