Ухвала

від 09.12.2024 по справі 400/2837/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 400/2837/24

адміністративне провадження № К/990/45418/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 400/2837/24 за позовною заявою Фермерського господарства «ОРГАНІК СІСТЕМС» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ОРГАНІК СІСТЕМС» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.01.2024 року № 25914290704, яким застосовано штраф у розмірі 6 061 250,00 грн за нереєстрацію податкової накладної на суму ПДВ 12 122 500,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 позов задоволено.

26.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 400/2837/24, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову.

За наслідками перевірки поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права та чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально вказано підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, процитував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, скаржником не конкретизовано, які висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим позиціям Верховного Суду та які саме постанови Верховного Суду не застосовано судами. Також скаржником не зазначено, які саме норми матеріального та процесуального права були невірно застосовані судами при прийнятті судових рішень. Решта доводів касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи і цитування висновків рішення суду апеляційної інстанції.

У цілому зі змісту касаційної скарги неможливо виокремити конкретної позиції скаржника щодо того, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, окрім як незгоди скаржника зі здійсненою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і наданих на їх підтвердження доказів. Загальні посилання на те, що судами попередніх інстанцій не враховані доводи спростовуються змістом судових рішень, у яких надано їм відповідну правову оцінку.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позовних вимог став висновок, щодо сукупності встановлених обставин і досліджених доказів.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими задоволено позовні вимоги не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Оформлення касаційної скарги відповідно до вимог норм КАС України в контексті викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень вимагає викладення чіткої правової позиції особи, яка звернулася із касаційною скаргою. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України процесуальний закон не вимагає приведення у касаційній скарзі усіх постанов Верховного Суду, у якій такий висновок викладено. Скаржник має зазначити висновок Верховного Суду (із зазначенням реквізитів відповідної постанови), викладений саме з питання застосування норм права, і обґрунтувати свою позицію, в чому саме полягає неправильне застосування його судами попередніх інстанцій. Висновки Верховного Суду, зроблені за результатом розгляду конкретної справи, або ж в частині оцінки одного із аргументів сторони в межах конкретної справи не є висновком Верховного Суду з питання застосування норм матеріального права.

Окрім цього, в касаційніій скарзі містяться посилання на підставу касаційного оскарження, преедбаченого пункто 4 частини четвертої статті 328 КАС України з одночасним посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

При цьому, скаржник конкретно не зазначає, які саме докази, які наявні в матеріалах справи, залишилися не дослідженими та яку саме обставину такі докази підтверджують. Доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним не дослідженню таких доказів, неповному з`ясуванню судом обставин та/або встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Також, податковим органом не зазначено які саме недопустимі докази були дослідженні судами та мали ключове значення при ухваленні судових рішень.

Загальне посилання скаржника на обставини справи без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке б узгоджувалося з висновками суду апеляційної інстанції, не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 400/2837/24 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко