Ухвала

від 06.12.2024 по справі 140/13351/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/13351/24

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М., вивчивши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Негабарит Сервіс (далі ТОВ «Негабарит Сервіс», позивач, товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В1 від 09.11.2023 №00145960709 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 174911,00 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 17491,10 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду, у якій необхідно було вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.

Копія ухвали судді від 25.11.2024 про залишення позовної заяви без руху надіслана представнику позивача засобами системи «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет 26.11.2024, відповідно строк для усунення недоліків позовної заяви встановлено до 06.12.2024 включно.

На виконання ухвали суду від представника позивача 27.11.2024 надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, у якій зазначено, що відповідно до п.56.18. ст.56 ПК України - платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів).

При цьому, позивач вказує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Зазначає, що з урахуванням обставин справи, ТОВ «Негабарит-Сервіс» дізналося, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.11.2023 №00145960709 є протиправним, лише після набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/35916/23, у якій задоволені позовні вимоги та скасовані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, прийняті за наслідками матеріалів попередньої перевірки (щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету).

Представником відповідача 29.11.2024 подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Зазначив, що сукупність обставин у даній справі вказує на те, що ТОВ «Негабарит-Сервіс» у встановлений законодавством строк не було вчинено усіх належних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову.

Інших заяв чи клопотань з приводу усунення недоліків позовної заяви станом на 06.12.2024 (останній день строку на усунення недоліків позовної заяви) від позивача / представника позивача до суду не надходило.

Вирішуючи заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду суддя керується наступним.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Оскільки норма п.56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в п. 2ст. 122 КАС України, він становить шість місяців.

Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.04.2023 у справі №640/25800/21 теж зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, та обґрунтовано підсумували, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду також в постанові від 15.03.2023 у справі №640/5765/22, ухвалі від 16.02.2023 у справі №120/324/22-а.

Враховуючи викладене, для звернення до адміністративного суду з даним позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Таким, чином з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду, строк судового оскарження податкового повідомлення-рішення становить шість місяців, а не 1095 днів (як помилково вважає представник позивача).

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення В1 від 09.11.2023 №00145960709.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 3 розділу ІІІ вищевказаного Порядку дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється посадовою особою платника податків юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми Ф - на корінці податкового повідомлення-рішення).

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з матеріалами справи, оскаржене податкове повідомлення-рішення направлено на податкову адресу позивача, актуальну на момент винесення та направлення такого податкового повідомлення-рішення, засобами поштового зв`язку та вручене позивачу 05.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600060011866, на якому міститься відповідна відмітка про вручення.

З урахуванням положень п. 42.2 ст. 42 ПК України та беручи до уваги те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення надісланий за податковою адресою позивача, суд дійшов висновку, що рішення контролюючого органу вважаються належним чином врученим позивачу 05.12.2023.

Отже про порушення своїх прав та інтересів ТОВ «Негабарит Сервіс» дізналось 05.12.2023, а відтак мало право оскаржити податкове повідомлення-рішення в судовому порядку до 05.06.2024. Однак до суду позивач звернувся 18.11.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

На переконання суду, позивачем не наведено жодної обставини, що він пропустив строк на звернення до суду з поважних причин, а доводи про судове оскарження у справі №140/35916/23 результатів попередньої перевірки, на підставі яких начебто було винесено спірне податкове повідомлення-рішення не може бути взято до уваги, оскільки жодним чином не змінює початок перебігу строку на звернення до суду з позовом щодо оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Водночас, згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача відносно того, що товариство не зверталось до суду, оскільки очікувало прийняття рішення у справі №140/35916/23, оскільки розгляд вказаної справи жодним чином не обмежував прав платника податків зі зверненням до суду з оскарженням податкового повідомлення рішення №00145960709 від 09.11.2023 та не накладав заборону на реалізацію відповідних прав.

У вказаному контексті суд звертає увагу, що рішення суду у справі №140/35916/23 набрало законної сили 26.09.2024, натомість ТОВ «Негабарит Сервіс» звернулось до суду про оскарження податкового повідомлення-рішення форми В1 №00145960709 не відразу, а лише через два місяці після набрання законної сили таким рішенням.

Прийняття постанови Восьмим апеляційним судом у справі №140/35916/23 не є тим юридичним фактом, який встановлює момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів та не є тими об`єктивними і непереборними обставинами в розумінні положень процесуального закону, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із цим позовом.

Суд враховує також ту обставину, що ТОВ «Негабарит Сервіс» оскаржувало в судовому порядку податкові повідомлення-рішення форми «В3» №0103600701 від 18.08.2023 та форми «В4» №0103620701 від 18.08.2023, які були винесені за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (справа №140/25811/23).

Вказане свідчить про те, що товариство не вперше звертається до Волинського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, якими контролюючим органом встановлено завищення бюджетного відшкодування ТОВ «Негабарит Сервіс», а тому очікування рішення у справі №140/35916/23 не є поважною причиною пропуску звернення до суду.

На переконання суду представник позивача не навів об`єктивних підстав, які унеможливили звернення його до суду у встановлений КАС України строк на не зазначив існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав чи законних інтересів.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав об?єктивну можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, однак цього не зробив.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанову Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.

Додатково, суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії, суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки з вказаними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого частини 2 статті 122 КАС України строку, у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не наведено поважних причин для його поновлення, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ТОВ «Негабарит Сервіс» у поновленні строку звернення до суду в даній адміністративній справі.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит Сервіс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т.М. Димарчук