Ухвала

від 09.12.2024 по справі 331/1142/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 331/1142/24

провадження № 61-16198ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа - Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод у праві розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), третя особа - Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «Національні інформаційні системи»,), в якому просив суд: скасувати приватне обтяження - заборону відчуження, накладене 28 травня 2021 року на транспортний засіб Mercedes-Benz моделі 316 CDI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, який належить ОСОБА_1 та вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 28 травня 2021 року за № 28923586 про приватне обтяження - заборону відчуження цього транспортного засобу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа: Регіональна філія м. Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод

у праві розпорядження майном відмовлено.

30 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року (надійшла до суду 05 грудня 2024 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного провадження на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.

Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі заявник заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а саме, в зв`язку з тим, що розмір судового збору перевищує

5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

На підтвердження даного клопотання заявник надав копію довідки про доходи Центрального ОУ ПФУ м. Запоріжжя в Запорізькій області.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені заявником обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції достатніх доказів на підтвердження реального майнового стану, який перешкоджає заявникові виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки заявником не надано достатніх належних доказів щодо розміру його доходів.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року.

При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2024 році та заявляв одну позовну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (1 211,20*200%=2 422,40).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату або надати належні та допустимі докази на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць