Ухвала

від 29.11.2024 по справі 208/11715/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/11715/24

№ провадження 1-кс/208/2570/24

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за клопотанням прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

Прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.

У своєму клопотанні просить накласти арешт на:

- вантажного автомобілю «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього;

- сертифіката якості з відтиском печатки ОСОБА_4 на 1 арк.;

- видаткової накладної з відтиском печатки на 1 арк.;

- товарно-транспортної накладної № 1798 від 03.11.2024 з відтиском печатки на 1 арк.;

- товарно-транспортної накладної на 1 арк.;

- трьох мішків з гільзами різного калібру, загальною вагою 95 кг.

Прокурор в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив задовольнити.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась надала клопотання про розгляд справи без її участі, просила в задоволенні клопотання про арешт вантажного автомобілю «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього, відмовити в частині заборони користування, в письмовому запереченні зазначила, що дійсно, під час обшуку були вилучені транспортні засоби: MAN LE 8/150, реєстраційний номер НОМЕР_2 . який належить ОСОБА_7 та Volkswagen LT 46, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 . Зазначені транспортні засоби були оглянуті працівниками поліції, слідів злочину вони не мають, будь яких слідчих дій або проведення експертиз з ними не буде проведено, оскільки відомості внесенні крадіжки інфраструктурного призначення. Слідчим на сьогоднішній не вручена нікому підозра про скоєння даного правопорушення. Крім того, ОСОБА_7 здійснює підприємницьку діяльність, під час якої використовує зазначені транспортні засоби, про що свідчить виписка з ЄДРЮО, тим самим заробляє собі на життя та утримує свою родину, яка є внутрішньо переміщеними особами, іншого заробітку сім`я немає.

Щодо транспортного засобу Volkswagen LT 46, pеєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 . Остання не має жодного відношення до вищезазначеного кримінального провадження, надала транспортний засіб у користування брату ОСОБА_7 , тому на даний час порушуються права останньої на мирне володіння майном.

Слідчий суддя, вивчивши надані суду матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

Слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023052110000055, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 05.07.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Як вбачається з матеріалів клопотання у проміжок часу з 14.06 год. до 15.39 год. 14.11.2024 проведено обшук вантажного автомобілю «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Наслідком проведеного обшуку є виявлення та вилучення:

- вантажного автомобілю «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього;

- сертифіката якості з відтиском печатки ОСОБА_4 на 1 арк.;

- видаткової накладної з відтиском печатки на 1 арк.;

- товарно-транспортної накладної № 1798 від 03.11.2024 з відтиском печатки на 1 арк.;

- товарно-транспортної накладної на 1 арк.;

- трьох мішків з гільзами різного калібру, загальною вагою 95 кг.

15.11.2024 перелічені вище автомобіль, документи, речі та предмети визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Враховуючи викладене, під час проведення обшуку іншого володіння особи виявлено та вилучено: - офіційні документи, мають значення речових доказів, оскільки фактично є предметом кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, під час проведення обшуку іншого володіння особи виявлено та вилучено:

- вантажний автомобіль «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього мають значення речових доказів, оскільки є знаряддям скоєння злочинів;

- гільзи різного калібру, загальною вагою 95 кг., мають значення речових доказів, оскільки фактично є предметом кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, з урахуванням маркування, органи досудового розслідування отримають можливість встановлення всіх осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, а також вирішення питання щодо їх причетності до скоєння інших кримінальних правопорушень, у т.ч. у сфері оборонної діяльності, що вплине на правильність правової кваліфікації дії кожної особи.

Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, частиною 1 ст.131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7) ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.170 КПК України-ст.173 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Слідчий суддя вважає, речі на які прокурор просить накласти арешт не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та не відповідає критеріям ст..170 КПК України-ст.173 КПК України, лише за наявності певних підстав, існування яких прокурор повинен довести суду під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, суд має можливість постановити ухвалу про накладення арешту.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна, відмовити.

Вилучений під час проведення обшуку 14.11.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 , вантажний автомобіль «Volkswagen LT46», д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього повернути ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1