Рішення

від 25.11.2024 по справі 348/2424/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/2424/24

25 листопада 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складіголовуючої-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міськоїради Івано-Франківськоїобласті про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Надвірнянської міськоїради Івано-Франківськоїобласті про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мав за життя у власному володінні та користуванні житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 25.03.2004 склав заповіт, згідно із яким заповів все належне йому майно своєму синові ОСОБА_3 рідному братові позивача.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Разом із ним за вказаною адресою постійно проживав його син ОСОБА_3 . Тому він вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_2 .

Однак ОСОБА_3 за життя не оформив свідоцтво про право на спадщину на буд. АДРЕСА_1 , який належав його батькові ОСОБА_2 .

Разом з тим ОСОБА_3 було оформлено технічний паспорт на вказане домоволодіння, згідно із яким загальна площа будинку становить 55,7 кв.м.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Після його смерті позивач ОСОБА_1 , як рідний брат спадкодавця, звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського РНО Кузнєцоцої Н.М. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якого 31.01.2024 відкрита спадкова справа № 14/2024 і зареєстрована в спадковому реєстрі за номером 71926930. Окрім позивача відсутні інші спадкоємці, які б претендували на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_3 , як спадкоємець другої черги, оскільки інші спадкоємці відсутні.

В подальшому позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Однак, постановою приватного нотаріуса Кузнєцової Н.М. від 12.07.2024 № 291/02-31 позивачу відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, оскільки ним не надано документів, що підтверджують власність ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 .

Позивач не має можливості надати належні правовстановлюючі документи на вказане майно, оскільки ні його батько ОСОБА_2 , а ні брат ОСОБА_3 за життя вказані документи не оформили.

З огляду на викладене на даний час право ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , не визнане у встановленому законом порядку, а тому позивач змушений звернутись за захистом такого права до суду.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача поступила письмова заява, в якій просить розгляд справи проводити в їх відсутності, позовні вимоги позивача підтримує повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Представник відповідача Надвірнянської міської ради в судове засідання не з`явилась, однак від неї поступила письмова заява, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника міської ради, у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2024 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області. У свідоцтві про його народження його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Також у позивача був рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у свідоцтві про його народження якого батьками також записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 1958 року на ім`я ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.02.1976 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

За життя батько позивача- ОСОБА_2 , мав у власному володінні та користуванні житловий будинок АДРЕСА_1 , рік побудови 1950, що підтверджується випискою з погосподарської книги № 4, від 14.06.2024 року № 195/2-18, виданої Лоївським старостинським округом № 5 Надвірнянської міської ради. Також згідно даної виписки вбачається, що за даним господарством закріплено особовий рахунок № НОМЕР_3 . Станом на 01.01.2024 земля знаходиться в особистому користуванні, площа земельної ділянки 0,85 га (а.с. 10).

За життя батько позивача- ОСОБА_2 25.03.2004 склав заповіт, згідно із яким заповів все належне йому майно, в тому числі житловий будинок, своєму синові ОСОБА_3 рідному братові позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, складеного 25.03.2004 в с. Лоєва та посвідченого секретарем сільської ради О.Кметюк, зареєстрованого в реєстрі за № 45 (а.с. 11).

Батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.01.2006 (а.с. 12).

Разом із ним на момент смерті постійно проживав його син ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Лоївського старостинського округу № 5 Надвірнянської міської ради від 07.08.2024 № 265/2-18 (а.с. 13).

Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_2 .

Однак ОСОБА_3 за життя не оформив свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 , який належав його батькові ОСОБА_2 .

Брат позивача, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.11.2023 (а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому домоволодіння, що складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Оскільки померлий ОСОБА_3 за час свого життя належним йому майном не розпорядився і заповітного розпорядження на випадок своєї смерті не склав, а тому спадкування його майна повинно відбуватись за законом.

На підставі ст. 1262 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його рідний брат ОСОБА_1 .

Після його смерті позивач ОСОБА_1 , як рідний брат спадкодавця звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського РНО Кузнєцової Н.М. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 31.01.2024 відкрита спадкова справа № 14/2024 і зареєстрована в спадковому реєстрі за номером 71926930. Крім ОСОБА_1 інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , немає. Вказані обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Кузнєцової Н.М. від 08.08.2024 № 347/02-14 (а.с. 20).

Однак постановою за № 291/02-31 від 12.07.2024 ОСОБА_1 приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки заявником не надано документів, що підтверджують власність ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , на спадкове домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Згідно копії технічного паспорта, виготовленого ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складається із: житлового будинку «А», загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м.; стайні «Б», площею 21,9 кв.м.; гаражу «В», площею 24,5 кв.м.; стодоли «Г». площею 39,9 кв.м.; вбиральні «Д», площею 2 кв.м.; воріт «№ 1», площею 1,0 кв.м.; огорожі «№ 2», площею 148,8 кв.м. Загальна інвентаризаційна вартість домоволодіння становить 50895,00 грн. (а.с. 14-17).

З довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 29.04.2014 № 186 вбачається, що реєстрація права власності на домоволодіння домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не проводилась (а.с. 18).

На даний час позивач ОСОБА_1 бажає оформити право власності на спадкове домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку та господарських будівель та споруд.

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 2 ст. 1225 ЦК України, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Статтями 1222, 1223, 1262 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Суд зазначає, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 4, від 14.06.2024 року № 195/2-18, виданої Лоївським старостинським округом № 5 Надвірнянської міської ради, за життя батько позивача- ОСОБА_2 , мав у володінні та користуванні житловий будинок АДРЕСА_1 , рік побудови 1950. Також згідно даної виписки вбачається, що за даним господарством закріплено особовий рахунок № НОМЕР_3 . Станом на 01.01.2024 земля знаходиться в особистому користуванні, площа земельної ділянки 0,85 га.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Таким чином батько позивача, ОСОБА_5 на час закінчення будівництва житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, фактично набув право власності на них відповідно до діючого на той час законодавства.

Отже, відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1268 ЦК України, брат позивача- ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_2 .

Однак брат позивача, ОСОБА_3 за життя не оформив свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 , який належав його батькові ОСОБА_2 .

Таким чином позивач ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 1222, 1223, 1262 ЦК України є спадкоємцем майна свого брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за законом на належне йому після смерті батька ОСОБА_5 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строку звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . За його заявою 31.01.2024 відкрита спадкова справа № 14/2024 і зареєстрована в спадковому реєстрі за номером 71926930. Крім ОСОБА_1 інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , немає.

Однак постановою за № 291/02-31 від 12.07.2024 ОСОБА_1 приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки заявником не надано документів, що підтверджують власність ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , на спадкове домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 .

З метою узаконення вказаного домоволодіння було проведено обмір будівель і видано технічний паспорт, згідно якого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку «А», загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м.; стайні «Б», площею 21,9 кв.м.; гаражу «В», площею 24,5 кв.м.; стодоли «Г». площею 39,9 кв.м.; вбиральні «Д», площею 2 кв.м.; воріт «№ 1», площею 1,0 кв.м.; огорожі «№ 2», площею 148,8 кв.м. Загальна інвентаризаційна вартість домоволодіння становить 50895,00 грн.

З довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 29.04.2014 № 186 вбачається, що реєстрація права власності на домоволодіння домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не проводилась.

Таким чином позивач ОСОБА_1 ,як спадкоємецьпершої черги, має право на спадкове майно за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Висновок суду:

На підставі вище наведенного суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на спадкове майно за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а саме на домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Тому позов ОСОБА_1 до Надвірнянськоїміської ради про визнання права власності на спадкове майно, підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 16, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1225, 1262, 1268, 1270 ЦК України, п. 6 постанови Пленуму ВС України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про про захист права приватної власності», керуючись ст.ст. 4, 19, 76, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Надвірнянської міськоїради Івано-Франківськоїобласті про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно технічного паспорту складається з: житлового будинку «А», загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м.; стайні «Б», площею 21,9 кв.м.; гаражу «В», площею 24,5 кв.м.; стодоли «Г». площею 39,9 кв.м.; вбиральні «Д», площею 2 кв.м.; воріт «№ 1», площею 1,0 кв.м.; огорожі «№ 2», площею 148,8 кв.м., загальною інвентаризаційною вартістю 50895,00 грн., в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Надвірнянська міська рада, код ЄДРПОУ 04054257місцезнаходження: вул. Мазепи, буд. 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Повний текст рішення складено 05.12.2024.

Суддя Міськевич О.Я.