Ухвала

від 06.12.2024 по справі 539/5141/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/5141/24

Провадження № 2/539/1542/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської Області Просіна Я.В.,вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради, ОСОБА_2 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності,

установила:

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить: визнати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належало по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 , кожному, після набуття ними її у власність 25 грудня 2015 року.

05.12.2024 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачів.

Розглянувши вказану позовну заяву та додані до не її документи вважаю, що вона не відповідає вимогам 175 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Також, частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається позивачем до позову надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №04-18492036/С 04-18492036 від 04.11.2024 про сплату судового збору в сумі 1212,00 грн.

Як вбачається, з позовної заяви позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про виділення часток з нерухомого майна в натурі зі спільної часткової власності.

У разі доплати судового збору, суд роз`яснює позивачам про необхідність надати відкорегований орієнтовний розрахунок судових витрат.

Таким чином, позовна вимога про визначення розміру часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є вимогою майнового характеру.

Положеннями ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. При цьому спір з приводу нерухомого майна виникає з приводу визнання права власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьоїстатті 364 ЦК Україниу разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, позов про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності є позовом майнового характеру, оскільки позивач як власник реалізує своє право спільної часткової власності на майно шляхом виділу частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Перевіряючи вірність сплаченого позивачем розміру судового збору за пред`явленим позовом, суд виходить з наступного.

Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви: майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 1211,20 грн та не більше 15140,00 грн.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову.

Згідно з ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Зазначене положення кореспондується у ч.2 ст. 176 ЦПК України.

Оглядаючи позовну заяву вбачається, що позивачем не визначено ціну позову.

У разі неможливості надати до суду належні докази на підтвердження визначеної позивачем ціни позову, яким може бути відповідний звіт про визначення ринкової вартості нерухомого майна станом на день звернення до суду з позовом, у такому разі на підставі ч.2 ст. 176 ЦПК України, приймаючи що заявлені вимоги стосуються об`єкта нерухомого майна, вартість якого є значною, слід вважати встановленим судом до сплати розмір судового збору за подання до суду позовної заяви в частині вимоги майнового характеру у максимальному розмірі 15140,00 грн.

У такому разі, позивачеві необхідно надати до суду документ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за вимогою майнового характеру, у розмірі 15140,00 грн.

Суд зазначає, що сплата судового збору позивачем підлягає у вказаних вище судом розмірах, однак за вирахуванням вже сплаченої суми судового збору у розмірі 1212,00 грн, на підтвердження чого до позову надано платіжну інструкцію на переказ готівки №04-18492036/С 04-18492036 від 04.11.2024 про сплату судового збору в сумі 1212,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, який за своїм правовим змістом є майновим.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

В п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України законодавець закріпив, що ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Проте позивачем в позовній заяві не зазначено ціни позову, а також посилання на докази, що свідчили б про оціночну вартість об`єкта нерухомості, що унеможливлює визначення розміру судового збору, що підлягає до сплати.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

За положеннямист. 185 ЦПК України,якщо позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях175,177 ЦПК Українита/або не сплачено судовий збір, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст.175 -177,185 ЦПК України, суддя

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради, ОСОБА_2 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважаться неподаною та повернута позивачу зі всіма доданими документами. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В.Просіна