Рішення

від 09.12.2024 по справі 638/15046/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/15046/24

Провадження № 2/638/5608/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря судового засідання - Дрозденко К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якій просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачкою перебував у шлюбі з 26.04.2006, від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі мешкає разом з позивачем. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2011 року шлюб розірвано. Після чого відповідачка знялася з реєстрації місця проживання позивача та переїхала жити до своїх батьків разом з неповнолітньою донькою за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживала. У зв`язку з нехтуванням своїми батьківськими обов`язками по утриманню, вихованню та розвитку дитини, Служба у справах дітей Ізюмської міської ради прийняла рішення про відправку малолітньої ОСОБА_4 в дитячий будинок, що для позивача неочікуваною новиною. Як тільки позивачу стало про це відомо, він одразу звернувся з заявою до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, щоб забрати свою доньку на виховання до себе, так як Відповідачка перестала виконувати свої батьківські обов`язки. 14 березня 2016 року рішенням № 0149 виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, малолітню доньку ОСОБА_4 відрахували з дитячого будинку та визначили її місце проживання разом з позивачем. 27 січня 2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, внаслідок розгляду цивільної справи № 623/2545/16-ц було ухвалено рішення про стягнення аліментів з Відповідачки на користь позивача, на утримання спільної неповнолітньої дитини, проте, Відповідачка категорично не виконувала рішення суду про обов`язок сплачувати аліменти, накопичивши велику заборгованість, ігноруючи потреби дитини, порушуючи її безумовне право на утримання, виховання та розвиток. При цьому Відповідачка зовсім не спілкувалася з дитиною, не цікавилася її життям та долею, не відвідувала жодного разу, не вітала дитину з днем народження. На неодноразові звернення позивача до Відповідачки виконувати свої батьківські обов`язки, а саме: відвідувати дитину, приймати участь у вихованні та забезпечені потреб, остання не реагувала, виявляючи повну байдужість та небажання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2024 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження для вирішення клопотання позивача про заміну третьої особи, клопотання позивача про заміну третьої сторони було задоволено та змінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог із Служби у справах дітей Ізюмської міської ради на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.11.2024 підготовче провадженні по вказаній цивільній справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явився, пояснив, що він забрав доньку з дитячого будинку, і з того часу вона проживає з ним, також пояснив, що відповідачка зловживає алкоголем, дитиною зовсім не цікавиться, не бачила її вже 9 років, аліменти не сплачує, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, викликалась в судові засідання шляхом направлення повісток за останнім відомим місцем її проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик особи на веб-сайті Дзержинського районного суду м. Харкова, також судом на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідачки направлялись виклики до суду та копія ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 разом із позовною заявою та доданими до неї документами, відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надала.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористалась.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, однак надав клопотання, в якому просить суд розгляд справи проводити без участі представника третьої особи та проти задоволення позовної заяви не заперечує. Також, третя особа направила до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, є ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_5 (мати).

З копії рішення № 0149 від 14.03.2016 виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області вбачається, що виконавчий комітет Ізюмської міської ради вирішив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем його проживання та відрахувати малолітню ОСОБА_4 з дитячого будинку Ізюмської міської ради для подальшого проживання в родині батька.

Згідно з копії довідки № 118 від 01.04.2026 Ізюмського дитячого будинку Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала в даній установі у період з 09.12.2015 року по 01.04.2016 року.

У копії довідки від 08.02.2019 про реєстрацію місця проживання особи зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 08 лютого 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки № 01-25/388 ВС від 16.09.2024 виданої директором Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради Лілією Суховєєвою, ОСОБА_4 дійсно навчалася в Ізюмському ліцеї № 6 Ізюмської міської ради в період з 01.02.2023 по 30.06.2024 та в Ізюмській загальноосвітній школі І-ІІІ ступені № 2 Ізюмської міської ради Харківської області в період з 02.04.2016 по 31.01.2023. Також у вказаній довідці зазначено, що мати ОСОБА_4 в період навчання доньки школу не відвідувала, батьківські збори ігнорувала, доньку на додаткові зайняття, гуртки не водила, не приймала участі і не займалася розвитком, дозвіллям та вихованням дитини.

Відповідно до характеристики голови квартального комітету № 19 ОСОБА_6 , за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно, виховує доньку ОСОБА_7 , до свої батьківських обов`язків ставиться відповідально.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмського району Харківської області від 20.09.2024, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є доцільним, у зв`язку з тим, що вона з донькою не спілкується, не піклується про неї, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, навчання. Не піклується про духовний та фізичний розвиток, не готує її до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не сприяє засвоєнню нею загальновизначених норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу. Свідомо відсторонилася від виконання покладених законом на батьків батьківських обов`язків. Вона не надає коштів на утримання доньки.

Згідно розрахунку заборгованості по стягненню аліментів заборгованість станом на 01.06.2024 складає 178405,00 грн. ОСОБА_4 проживає в родині батька ОСОБА_1 , який створив належні умови для розвитку доньки, займається її вихованням та утриманням.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що останній раз бачила свою матір в 1 класі, більше не бачила її, вона із нею не підтримувала будь-який зв`язок, навіть не вітала з днем народження.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Принцип 6 «Декларації прав дитини» передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ст. 3 та ст. 9 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка відповідно до ст. 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

З статті 141 СК України вбачається, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання ними своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи цей спір, суд враховує позицією Верховного Суд у постанові від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), згідно з якою пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення цієї норми права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

При вищевикладених обставинах, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не бере будь-якої участі у житті дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належний догляд, утримання та виховання, на підставі чого судом встановлена наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини, а тому позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 141, 150, 164, 166, 167, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ППВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 42, 200, 206, 258, 259, 263-265, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради, місце знаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, пл. Центральна, 1.

Суддя М.Є. Шамраєв