Ухвала

від 09.12.2024 по справі 642/7632/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

09.12.2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м.Харків

Справа № 642/7632/24

Провадження № 2-о/642/137/24

Суддя Ленінського районного суду м.Харкова Петрова Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування опікунська рада Холодногірського району Харківської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова звернувся заявник ОСОБА_1 з заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, в якій він просить суд визнати недієздатною, встановити опіку над ОСОБА_2 , призначивши їй опікуна ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, справа надійшла в провадження судді Ленінського районного суду м.Харкова Петрової Н.М.

Вивчивши матеріали заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов висновку, що зазначена заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2статті 2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч. 1, 3статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.1 ч.2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 3ст. 294 Цивільного процесуального кодексу Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частиною першоюстатті 294 ЦПК Українивстановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Статтями296,297 ЦПК Українивизначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.

Відповідно до ч. 3ст. 297 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Однак заяву подано без додержання вимог, викладених у ч. 3ст. 297 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю провадження за такою заявою.

У порушення ч. 3ст. 297 ЦПК Українизаявник в обґрунтування своїх вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 психічних захворювань, докази підтверджуючі, що вона не може розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування та постановку на облік особи у психіатричних або лікувальних закладах, виписку з історії хвороби.

До заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини, які в свою чергу є ключовими при вирішенні питання щодо визнання особи недієздатною, що в свою чергу передбачено ч. 1ст. 39 ЦК України.

До заяви долучено лише висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 1199 від 11.11.2024 та консультативний висновок від 06.11.2024, згідно якого ОСОБА_2 надано рекомендації щодо нагляду у сімейного лікаря та вживання лікарських засобів.

Однак, до заяви не надано доказів, чи перебуває ОСОБА_2 на обліку у психіатра та в якому медичному закладі на час звернення заявника з дійсною заявою до суду та чи були звернення до лікаря психіатра, що є необхідним для призначення судової психіатричної експертизи та витребування медичної карти за місцем перебування на обліку у психіатра.

Частиною 1ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Заявник не вказує про причини неможливості самостійно надати вищевказані докази.

Разом з тим, в порушення ст.ст.175,177,297 ЦПК Українизаявником не вказано обставин та не долучено до матеріалів справи доказів, які свідчать про психічний розлад ОСОБА_2 , які істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на будь-який психічний розлад на день подання заяви, суду не додано.

Обмеження особи у здатності самостійно пересуватися і обслуговувати себе та потребування стороннього догляду та сторонньої допомоги не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу.

Фізична хвороба може бути підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг у відповідності доЗакону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.

Суд лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров`я фізичної особи (ст. 298 ЦПК України) призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною, чого в свою чергу вимагає ч. 1ст. 298 ЦПК України.

Призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих письмових доказів про наявність у ОСОБА_2 психічної хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст.28та ч. 1 ст.64 Конституції України.

Відповідно дост. 41 ЦК Україниправовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Згідно ч. 8ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

До того ж, як вбачається з матеріалів заяви, до останньої долучено копії документів, які не завірені належним вином відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зауважує, що під час перевірки копій документів, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженінаказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів: «Згідно з оригіналом», особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19).

Таким чином, заява заявника підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення недоліків.

У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.

За таких обставин, в силу ч.1ст.185 ЦПК України, вважаю за необхідне заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Таким чином, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями ч. 3 ст.185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 293,294, 297 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування опікунська рада Холодногірського району Харківської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків заяви 5 (п`яти) днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити заявнику, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Вебадреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Суддя Наталя ПЕТРОВА