Ухвала

від 28.11.2024 по справі 694/3120/24

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/3120/24 провадження № 1-кс/694/1125/24 У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою

28.11.2024 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 ,у кримінальному провадженні № 12024250360001532 від 27.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Острожани, Жашківського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, -

з участю підозрюваного ОСОБА_6 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

Старший слідчий слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання вказує, що 30.11.2023 між командиром військової частини НОМЕР_1 та солдатом ОСОБА_6 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу та цього ж дня наказом командира вказаної військової частини № НОМЕР_2 останнього зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 ОСОБА_6 з 30.11.2023 набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

В подальшому ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця-зенітника 1-го зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 .

27.11.2024 у нічний час після опівночі, у ОСОБА_6 , який вживав алкогольні напої із ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 в ході телефонної розмови із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є батьком неповнолітньої ОСОБА_10 , виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин у зв`язку із тим, що остання не повернулася вчасно додому з прогулянки, в ході якого ОСОБА_12 став погрожувати ОСОБА_11 фізичною розправою, в тому числі із застосуванням гранати.

У подальшому, 27.11.2024 близько 01 год. 10 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_4 , в якому перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приїхав в м. Тальне Звенигородського р-ну Черкаської обл., де поблизу ресторану «Гірський Тікич» висадив ОСОБА_10 та вона направилась додому.

Після чого ОСОБА_6 маючи умисел спрямований, на вбивство

ОСОБА_11 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вирушив за місцем проживання останнього. Під`їхавши о 01 год. 30 хв. на вказаному автомобілі до будинковолодіння АДРЕСА_2 , де перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , ОСОБА_6 не виходячи з автомобіля і перебуваючи в салоні на водійському сидінні транспортного засобу, з вікна автомобіля усвідомлюючи власні дії та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним про наслідки ураження ручної протипіхотної оборонної ударно-дистанційної гранати РГО-78, оскільки з 30.11.2023 проходив військову службу за контрактом, кинув зазначену гранату ОСОБА_11 під ноги, після чого виник вибух. Внаслідок зазначених протиправних дій та вибуху вказаної гранати ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження, згідно довідки КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міськради від 27.11.2024 року № 987-с, у вигляді: осколкового сліпого поранення м`яких тканин лівого стегна, правої частини шиї, наявність металевих уламків лівого стегна та лівої щелепи, після чого він з місця вчинення злочину зник, тобто ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме для позбавлення життя вищезазначеної особи, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілого було доставлено до лікарні, де йому було надано необхідну медичну допомогу.

27.11.2024 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, 27.11.2024 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, про що зроблена відповідна відмітка у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.

Крім того слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив особливо тяжке умисне кримінальне правопорушення, що відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а тому є підстави вважати, що під острахом кримінальної відповідальності усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, склад якого посягає на заподіяння потерпілому певної шкоди-застосування до нього чи його близьких родичів насильства, з метою уникнути кримінальної відповідальності, з високою ймовірністю може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків, шляхом погроз, підкупу, вмовляння, схиляння їх до дачі неправдивих показань з метою зміни показів на його користь тощо.Окрім цього встановлено, що підозрюваний постійного джерела доходу не має, вчинив умисний, особливо тяжкий злочин, окрім того обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - 09.06.2023 скеровано обвинувальний акт до суду, а тому залишаючись без обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, після вчинення умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров`я

людей, з високою ймовірністю, може продовжувати свою злочинну діяльність.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, репутації та характеристики підозрюваного, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем проживання.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудовогорозслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Підозра ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, в матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, а саме: - дані повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 27.11.2024; - дані протоколу прийняття заяви про злочин від 27.12.2024; -дані показань потерпілого ОСОБА_11 від 27.11.2024; - дані протоколу огляду місця події від 27.11.2024; - дані акту перевірки на наявність вибухових матеріалів від 27.11.2024; - дані довідки КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міськради від 27.11.2024 року № 987-с; - дані протоколу огляду місця події від 27.11.2024; - дані протоколу огляду місця події від 27.11.2024; - дані протоколу обшуку від 27.11.2024; - дані показань неповнолітнього свідка ОСОБА_8 від 27.11.2024; - дані слідчого експерименту із неповнолітнім свідком ОСОБА_8 від 27.11.2024; - дані показань неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 27.11.2024; - дані показань неповнолітнього свідка ОСОБА_10 від 27.11.2024; - дані слідчого експерименту із неповнолітнім свідком ОСОБА_10 від 27.11.2024; - інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

З врахуванням викладених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих матеріалах та з того, що суд на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні обставини, є всі підстави вважати, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти

висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Надаючи оцінку ризикам наведеним у клопотанні слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України), у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого/свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_6 знайомств, зв`язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання

понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а потерпілий та свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Слідча суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження слідчого, щодо існування цього ризику.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення слідча суддя виходить з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_6 на свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.

Також, слідчий суддя зауважує, що відповідно до вимоги УІАП ГУ Національної поліції в Черкаській області від 27.11.2024 вбачається, що 09.06.2023 Звенигородською окружною прокуратурою направлено матеріали кримінального провадження до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Наявність іншого кримінального провадження, що перебуває на розгляді в суді свідчить, що підозрюваний схильний до вчинення кримінальних правопорушень, що в свою чергу свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже зазначений ризик є доведеним.

Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Отже наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу. Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відтак, слідчим суддею враховано, що підозрюваний євійськовослужбовцем, має позитивну характеристику з місця проживання, та вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення. Крім того судом враховано, що підозрюваний вчинив інкриміноване йому правопорушення в умовах воєнного стану на території України, використовуючи наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 є тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є характер вчинення і підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, та суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Доводи захисника та підозрюваного про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурордоведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів на думку суду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому підстав для застосування застави слідчий суддя не вбачає.

Керуючись вимогами ст.ст. 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 ,у кримінальному провадженні № 12024250360001532 від 27.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Острожани, Жашківського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою рахувати з 27.11.2024 р. - з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України.

Виконання даної ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні, а контроль за її виконанням на прокурора.

Строк дії ухвали - до 25.01.2025 включно.

Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, слідчому, підозрюваному, адвокату для відому.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1