Рішення

від 02.12.2024 по справі 461/5743/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5743/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м.Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання Маковської Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ», ОСОБА_4 про стягнення доплати страхового відшкодування, пені та різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до Приватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«УСГ», ОСОБА_4 про стягненнядоплати страховоговідшкодування,пені тарізниці міжфактичним розміромшкоди тастраховою виплатою. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.09.2023 року о 20 год. 45 хв. на перехресті вул. Єфремова та С. Бандери у м. Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та «Mitsubishi Outlander», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ «СК «УСГ» згідно з договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216081903. Власником транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

В постанові Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2024 р. у справі № 461/8215/23 суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена повністю, однак провадження у справі закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

20.09.2023 р. ОСОБА_3 звернувся в ПАТ «СК «УСТ» із заявою про страхове відшкодування та документами, передбаченими ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування, ПАТ «СК «УСТ» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування та 03.04.2024 р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 147 400,83 грн. на підставі звіту № 145136 від 07.11.2023 р.

Як вбачаєтьсязі звіту№ 145136від 07.11.2023р.: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , становить 321 691,81 грн. ;вартість відновлювальногоремонту транспортногозасобу «BMW428хі»,р.н. НОМЕР_1 ,з урахуваннямкоефіцієнту фізичногозносу становить163227,03грн.(втому числіПДВ назапасні частини-15826,20грн.); вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на запасні частини становить 147 400,83 грн.

Позивач зазначає, що таким чином страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 147 400,83 грн., що є вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП 15.09.2023 р. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на запасні частини.

Кульчицький- ОСОБА_5 здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг № MRD-3178-1465152 від 15.02.2024 р. 16.04.2024 р. адвокат Цьвок Б.І. в інтересах позивача подав до ПАТ «СК «УСГ» заяву про доплату страхового відшкодування, а саме 15 826,20 грн. ПДВ на запасні частини та 12 613,59 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Також, позивач вважає, що сума ПДВ на запасні частини підлягає стягненню з ПАТ «СК «УСГ» у зв`язку із фактичним проведенням ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 .

Окрім цього, ОСОБА_3 зазначає,що оскількивін звернувсяіз заявоюпро страховевідшкодування вПАТ «СК«УСГ» 20.09.2023р.,то страховикв силуп.36.2ст.36Закону бувзобов`язанийприйняти рішенняпо страховомувипадку до19.12.2023р. Однак,ПАТ «СК«УСГ» здійсненовиплату страховоговідшкодування лише03.04.2024р.,у зв`язкуіз чим,на йогодумку, зПАТ «СК«УСГ» підлягаєдо виплатипеня напідставі п.36.5ст.36Закону,за періодз 20.12.2023р.по 02.04.2024р.в розмірі12613,59грн.Листом вих.№ ПСЦВ-4587/4від 15.05.2024р.ПАТ «СК«УСГ» відмовленоу здійсненнідоплати страховоговідшкодування.Враховуючи наведене,позивач вважає,що з ПАТ«СК «УСГ»підлягає стягненнюдоплата страхового відшкодування у вигляді ПДВ на запасні частини у розмірі 12599, 17 грн. та пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону, за період з 20.12.2023 р. по 02.04.2024 р. в розмірі 12 613,59 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , становить 321 265,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг № MRD-3178-1465152 від 15.02.2024 р., тому позивач вважає, що відповідач ОСОБА_6 зобов`язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 161 265,00 грн. Враховуючи наведене просить позов задовольнити. Також, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

18.07.2024 року представник відповідача ПАТ «СК «УСГ» подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху.

22.07.2024 року представник відповідача ПАТ «СК «УСГ» подав до суду відзив на позовну заяву.

29.07.2024 року представниця відповідача ОСОБА_4 адвокатеса Глушко Л.І. подала до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ», ОСОБА_4 про стягнення доплати страхового відшкодування, пені та різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою залишено без руху, надано позивачу строк п`ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів.

05.08.2024 року представником позивача усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 30.07.2024 року.

03.10.2024 року представниця відповідача ОСОБА_4 адвокатеса Глушко Л.І. подала до суду додаткові письмові пояснення.

15.10.2024 року представник позивача подав до суду заперечення на додаткові пояснення представниці відповідача ОСОБА_4 адвокатеси Глушко Л.І.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «СК «УСГ» у судове засідання не з`явився, хоча ПАТ «СК «УСГ» було належнимчином повідомленепро дату,час тамісце проведеннясудового засідання,про причининеявки судне повідомив. Звідзиву напозовну заявувбачається,що представниквідповідача позовнівимоги заперечуєта проситьвідмовити взадоволенні позову.Зі звіту№ 145136від 07.11.2023р.вбачається,що вартістьвідновлювального ремонтутранспортного засобу «BMW428хі»,р.н. НОМЕР_1 ,з урахуваннямкоефіцієнту фізичногозносу безПДВ назапасні частинистановить 147400,83грн.03.04.2024 рокуПАТ «СК«УСГ» виплаченопозивачу страховевідшкодування урозмірі 147400,83грн. найого особистийрахунок.Тому представниквідповідача стверджує,що ПАТ«СК «УСГ» виконалосвої обов`язкив повномуобсязі згідноз нормамидіючого ЗаконуУкраїни «Прообов`язкове страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» таз врахуваннямправових висновківзроблених ВерховнимСудом.Зазначає,що вимога позовнавимога про стягнення зПАТ «СК«УСГ» ПДВ урозмірі 12599,17грн.є безпідставною,оскільки позивачем до заявипро доплатустрахового відшкодування від16.04.2024року додано фотокопію акту приймання-передачінаданих послуг№ MRD-3178-1465152від 15.02.2024р.,який неє платіжнимдокументом тане підтверджуєфакт оплатиначебто наданихпозивачу послуг.Тобто актприймання-передачіробіт можебути складеноще довиконання робітта оплатипослуг.Представник відповідачавважає,що євелика вірогідністьтого,що позивачзаїхав доФОП ОСОБА_7 тапопросив скластиостаннього згадуванийакт приймання-передачіробіт длянадання йогов суді дострахової компаніїта післятого поїхаву іншийбільш дешевийсервіс івідремонтував свійтранспортний засіб.Бажаючи отриматисуму ПДВ,позивач невиконав вимогип.36.2.ст.36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» тане надавані досуду,ані дострахової компаніїдокумент,який підтверджуєфакт оплатипроведеного ремонту.В тойчас,як актприймання-передачінаданих послуг№ MRD-3178-1465152від 15.02.2024р.в розумінніп.36.2.ст.36Закону України1961-IVне єплатіжним документомта неможе підтвердитифакт оплатипослуг.Тому представниквідповідача вважає,що уПАТ «СК«УСГ» немаєжодних підставдля доплати позивачусуми ПДВ,доки нимне буденадано документальне підтвердженняфакту оплатипроведеного ремонту.Також,зазначає,що для відшкодуванняпотерпілій особіподатку надодану вартість-ремонт транспортногозасобу повиненздійснюватися напідприємстві якеє платникомПДВ.Зов`язання виникаютьлише внаслідокфактичного наданняпослуги зпроведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають. Позивачем не було надано до суду доказів оплати проведеного ремонту транспортного засобу BMW 428хі, р. н. НОМЕР_1 , у особи, яка є платником ПДВ, у зв`язку з чим у ПАТ «СК «УСГ» не виникають обов`язки по відшкодуванню даного податку потерпілій особі. Представник відповідача вважає, що ФОП ОСОБА_7 не є платником ПДВ.

Також, представник відповідача заперечує вимогу позивача про стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 12613, 59 грн. У відзиві зазначає, що ПАТ «СК «УСГ» прострочило виплату страхового відшкодування на 5 днів, а тому розмір пені не може перевищувати 583, 97 грн. Окрім цього, просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір витрат є завищеним, крім того позивач не надав доказів понесення таких витрат. Розмір витрат на правову допомогу не є спів мірним з ціною позову.

Представниця відповідача ОСОБА_4 адвокатеса Глушко Л.І. у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки таки є безпідставними та необґрунтованими. Стверджує, що позивачем до позовної заяви не долучено жодного платіжного документу на підтвердження оплати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 428хі, р. н. НОМЕР_1 , відповідно до акту, тому виникають сумніви щодо понесення витрат на здійснення відновлювального ремонту позивачем. Крім того, вартість запасних частин в розмірі 96530, 00 грн. не може бути стягнута з ОСОБА_4 , оскільки такі вказані тільки в ремонтній калькуляції, що є додатком до звіту № 145136 від 07.11.2023 р., однак про такі не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та немає таких серед пошкоджень зафіксованих оцінювачем в звіті. Зазначає, що наданий позивачем звіт не є належним та допустимим доказом на підтвердження заподіяної йому шкоди. Як вбачається зі звіту, «Оцінку виконано суб`єктом оціночної діяльності СПД-фізична особа ОСОБА_8 Сертифікат №815/20 суб`єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України, строк дії з 11.09.2020 р. до 11.09.2023 р.». Відомості про ОСОБА_9 відсутні у Реєстрі атестованих судових експертів. Дана особа є лише оцінювачем, який уповноважений згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на проведення визначення ринкової вартості майна, однак, в жодному, випадку, не на проведення автотоварознавчої експертизи. Відтак, визначення розміру вартості відновлювального ремонту належить до виключної компетенції судової експертизи, а наданий Позивачем звіт не може братися судом до уваги як єдиний доказ заподіяної позивачу шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші матеріали справи, суд встановив такі обставини.

15.09.2023 року о 20 год. 45 хв. на перехресті вул. Єфремова та С. Бандери у м. Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та «Mitsubishi Outlander», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ «СК «УСГ» згідно з договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216081903.

Власником транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 /а. с. 16/.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2024 р. у справі № 461/8215/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрити, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. З даної постанови суду вбачається, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена повністю.

Доказів, які б спростували обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано. Проте згідно ч.2ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексучи іншихзаконів підвідомчісуду (судді),стягнення можебути накладеноне пізнішяк черезтри місяціз днявчинення правопорушення,а притриваючому правопорушенніне пізнішяк черезтри місяціз дняйого виявлення,крім справпро адміністративніправопорушення,зазначені участині третійцієї статті. З огляду на зазначені обставини, з урахуванням того, що датою вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4 є 15.09.2023, то тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, минув 15.12.2023, провадження у справі відносно ОСОБА_4 підлягає закриттю, згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП /а.с. 11-15/.

20.09.2023 р. ОСОБА_3 звернувся в ПАТ «СК «УСТ» із заявою про страхове відшкодування та документами, передбаченими ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /а. с. 77-81/.

Відповідно до звіту № 145136 від 07.11.2023 р. про оцінку колісного транспортного засобу вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , становить 321 691,81 грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 163 227,03 грн. (в тому числі ПДВ на запасні частини - 15 826,20 грн.); вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на запасні частини становить 147 400,83 грн. /а. с. 19-37/.

За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування, ПАТ «СК «УСТ» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування та 03.04.2024 р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 147 400,83 грн. на підставі звіту № 145136 від 07.11.2023 р.

ОСОБА_3 здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «BMW 428хі», р. н. НОМЕР_1 , що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг № MRD-3178-1465152 від 15.02.2024 р. /а. с. 38-39/.

16.04.2024 р. адвокат Цьвок Б.І. в інтересах позивача подав до ПАТ «СК «УСГ» заяву про доплату страхового відшкодування, а саме 15 826,20 грн. ПДВ на запасні частини та 12 613,59 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування /а. с. 40-41/

Відповідно до частин першої другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статей 3, 5 зазначеного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтю 6 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання такого власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 979 ЦК Українивизначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992р."Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно дост. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

У відповідності дост. 990 ЦК Українистраховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статями22,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно дост.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до даних роз`яснень у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття526, частина друга статті625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням майна відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного- комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що ОСОБА_4 відповідальність якого була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ» є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Тому вирішуючипитання стягненняматеріальної шкодиз відповідачаПриватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«УСГ» з врахуваннямпозовних вимог,суд приходитьдо висновку,що накористь позивачаз Приватногоакціонерного товариства«Акціонерна страховакомпанія «УСГ» слідстягнути з доплату страхового відшкодування, а саме 15 826,20 грн. ПДВ на запасні частини, оскільки ОСОБА_3 проведено ремонт автомобіля та надано належні та допустимі докази на підтвердження проведення такого ремонту, а також 12 613,59 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, оскільки страховою компанією прострочено виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно правового висновку викладеного в постанові Верхового Суду України у вправі № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Виходячи зі змісту наведених норм цивільного законодавства України, вбачається, що у зв`язку із наявністю полісу страхування цивільно-правової відповідальності, у ОСОБА_3 виникло право пред`явлення вимоги про відшкодування збитків до боржників.

Представниця відповідача ОСОБА_4 адвокатеса ГлушкоЛ.І.зазначає проте,що звіт № 145136 від 07.11.2023 р., не є належним та допустимим доказом на підтвердження заподіяної шкоди позивачу, оскільки відомості про ОСОБА_9 відсутні у Реєстрі атестованих судових експертів. Дана особа є лише оцінювачем, який уповноважений згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на проведення визначення ринкової вартості майна, однак, в жодному, випадку, не на проведення автотоварознавчої експертизи. Однак, суд не погоджується з даним твердженням, оскільки звіт складений ФОП ОСОБА_8 , який є суб`єктом оціночної діяльності, що стверджується сертифікатом № 160073/14, виданим Фондом державного майна України. Відповідно до частини 5статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні",процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно достатті 12 цього Закону. Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цьогоЗакону(стаття 5 цього Закону). Статтею 7 Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Частиною 1 статті 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, право позивача на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого позивач не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає позивачу право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова позивача від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, позивачеві як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихстаттею 1194 ЦК Українипідстав.

Позивач вправі звернутися до суду для одержання повного відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Згідно зпунктами 2,3-4,9Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", із змінами, - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до даних роз`яснень у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття526 ЦК України).

Відповідно до1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження№ 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження№ 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Відносини між ОСОБА_4 таПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ», яким було застраховано автомобіль «MitsubishiOutlander»,р.н. НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Різниця між виплаченою ОСОБА_3 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме ОСОБА_4 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_3 такурізницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суд приймає за основу ремонтну калькуляцію, використану Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ», при визначенні страхового відшкодування з яким ОСОБА_3 погодився та не оспорював у встановленому порядку. Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 становить 161265, 00 грн.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди з винуватця ДТП слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 161265,00 грн., оскільки саме така сума є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та забезпечить повне відшкодування завданої винуватцем шкоди. ОСОБА_4 є особою винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди та має нести відповідальність за завдані збитки.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути судові витрати суму сплаченого судового збору пропорційно до частини тих позовних вимог, які задоволені судом.

Відповідно до ст.ст. 133, 141ЦПК України звідповідача ОСОБА_4 підлягає стягненнюсудовий збірна користьпозивача врозмірі 201,70 грн., а з відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «УСГ» - 1290,12 грн.

Керуючись ст.ст.5,12,19,81,141,258-259,263-265 ЦПКУкраїни, ст. ст. 22, 23, 263, 625, 988, 990, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України,Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«УСГ» (ЄДРПОУ: 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) 12 599,17 грн. 17 коп. доплати страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«УСГ» (ЄДРПОУ: 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) 12 613,59 грн. 59 коп. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) 161 265 грн. 00 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ,адреса: АДРЕСА_1 ) 201,70 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«УСГ» (ЄДРПОУ: 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1290,12 грн. судового збору.

Повний текст рішення проголошено 06.12.2024 року о 14 год. 20 хв.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Р.Юрків.