Ухвала

від 05.12.2024 по справі 461/9512/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/9512/24

Провадження № 2/461/3792/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

05.12.2024 року місто Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., дослідивши позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів,

встановив:

I.Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується суддею

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 241560 гривень, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому на померлого ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, у зв`язку з нижченаведеним.

II.Мотиви та висновки судді, а також положення закону, яким керувався суддя, постановляючи ухвалу

Згідно статті 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч.1,2 ст. 5 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частини 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГК України до учасників відносин у сфері господарювання віднесено суб`єктів господарювання, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ст.3Господарського кодексуУкраїни,під господарськоюдіяльністю уцьому Кодексірозуміється діяльністьсуб`єктівгосподарювання усфері суспільноговиробництва,спрямована навиготовлення тареалізацію продукції,виконання робітчи наданняпослуг вартісногохарактеру,що маютьцінову визначеність. Господарськадіяльність,що здійснюєтьсядля досягненняекономічних ісоціальних результатівта зметою одержанняприбутку,є підприємництвом,а суб`єктипідприємництва -підприємцями.Господарська діяльністьможе здійснюватисьі безмети одержанняприбутку (некомерційнагосподарська діяльність). Діяльністьнегосподарюючих суб`єктів,спрямована настворення іпідтримання необхіднихматеріально-технічнихумов їхфункціонування,що здійснюєтьсяза участіабо безучасті суб`єктівгосподарювання,є господарчимзабезпеченням діяльностінегосподарюючих суб`єктів. Сферугосподарських відносинстановлять господарсько-виробничі,організаційно-господарськіта внутрішньогосподарськівідносини. Господарсько-виробничимиє майновіта іншівідносини,що виникаютьміж суб`єктамигосподарювання прибезпосередньому здійсненнігосподарської діяльності. Підорганізаційно-господарськимивідносинами уцьому Кодексірозуміються відносини,що складаютьсяміж суб`єктамигосподарювання тасуб`єктамиорганізаційно-господарськихповноважень упроцесі управліннягосподарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №591/5242/18 міститься правовий висновок про те, що критеріями розмежування судової юрисдикції є не тільки суб`єктний склад учасників правовідносин, але й предмет спору і характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Відповідно до ст.14.1.36.Податкового кодексу Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд приймає до уваги, те що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Положенням про військові комісаріати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 389, вони не наділені компетенцією здійснювати господарську діяльність.

Разом з тим, даний спір виник між сторонами ? юридичними особами з приводу перерахування коштів на підставі протоколу № 30/975 від 02.04.2024 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_2 призначеної одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року у розмірі 241560 гривень, на картковий рахунок останнього. Після перерахування коштів, стало відомо, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, у даному випадку юридична особа, яка є розпорядником бюджетних коштів, звернулася з позовом до іншої юридичної особи, яка займається банківською діяльністю, тобто діяльністю з метою одержання прибутку, з позовом про повернення (стягнення) коштів, які були передані позивачем відповідачу. Більше того, у позовній заяві позивачем прямо наведено посилання на ч. 4 ст. 25 ЦКУ, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, спір пов`язаний із здійсненням банком фінансово-господарської діяльності. Більше того, беручи до уваги суб`єктний склад учасників правовідносин, а саме те, що позов пред`явлений юридичною особою до юридичної особи, де треті особи також є юридичними особами, відсутні підстави вважати, що позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Визначення правильної юрисдикції спорів має суттєве та важливе значення для можливості винесення у подальшому законного рішення у відповідній справі. У п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку Україна ратифікувала Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах №2,4,7 та 11 до конвенції» і які, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20/07/2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання ним певних норм, які регулюють його діяльність. Як зазначено у рішенні в справі «Занд проти Австрії», термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом»поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційнуструктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів.

У процесуальному законодавстві України, для визначення «суду встановленого законом», застосовано підхід віднесення до юрисдикції загальних судів всіх справ, що виникають із житлових, сімейних, цивільних, трудових та інших правовідносин, однак це не застосовується до категорій справ, розгляд яких здійснюється у порядку цивільного судочинства. Із зазначеного слідує, що якщо конкретну справу віднесено до юрисдикції господарських чи адміністративних судів, то така справа не може бути розглянута загальним судом.

З урахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку, що позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів, за суб`єктним складом та змістом правовідносин підвідомча господарському суду, згідно положень статті 20 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 3 статті 186 ЦПК України встановлено, що до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Поряд з тим, оскільки позовну заяву було сформовано в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ? «Електронний суд», то паперовий варіант такої поверненню не підлягає, оскільки до суду не подавався.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 3 ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Відповідно до ч.2ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установленихчастиною першоюцієї статті, - повністю.

Законом України «Про судовий збір» не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2898 гривень 72 копійки.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою економії процесуального часу, а також зважаючи на завершення бюджетного року, приходжу до висновку про доцільність вирішення питання щодо повернення сплаченого судового збору, з метою забезпечення позивача дієвої можливості реалізувати виконання даної ухвали в цій частині до закінчення бюджетного року.

Керуючись статтями 186, 260 ЦПК України,

постановив:

у відкритті провадження в справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів, відмовити.

Копію даної ухвали скерувати позивачу.

Повернути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця К. Левицького, будинок 18, код ЄДРПОУ 38008294):

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при поданні позову у розмірі 2898 гривень 72 копійки, згідно платіжної інструкції № 5158 від 26 листопада 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2024 року.

Суддя В.В. Стрельбицький