Рішення

від 09.12.2024 по справі 464/2330/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/2330/24

пр.№ 2/464/1015/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

вскладі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Варениці Р.Б.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

законного представника позивача ОСОБА_2 ,

представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування Андрусишина В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що подружнє життя між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не склалось, у зв`язку із чим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2011 шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу, позивач залишився проживати разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає дотепер. Зазначає, що хоч і після розірвання шлюбу батько цікавився його життям, однак протягом останніх 5 років фактично самоусунувся від його виховання. Позивач вважає, що батько свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не цікавиться його шкільним життям, не вітає його з Днем народження, спілкування між ними припинено. Лише із соціальних мереж позивачу стало відомо, що батько вдруге одружився, змінив прізвище, у нього ще двоє дітей, з якими він не знайомий. Крім того, ОСОБА_5 завжди нехтував своїм обов`язком щодо утримування позивача, у зв`язку із чим його мати зверталась до суду з позовами про стягнення аліментів та про збільшення розміру аліментів. Незважаючи на обіцянку батька в добровільному порядку сплачувати аліменти, з 22.07.2020 останній перестав взагалі їх сплачувати, а станом на 19.02.2024 заборгованість по сплаті аліментів становить 75000,00 грн. Позивач зазначає, що таким чином відповідач повністю переклав обов`язок щодо його утримання на матір та вітчима, хоча такий обов`язок покладається на батьків у рівних частинах. ОСОБА_5 повністю самоусунувся від його виховання та утримання, жодним чином не турбується про його здоров`я, фізичний, психічний та розумовий розвиток, не цікавиться його вподобаннями, розбитком, не знає про його плани на майбутнє. Також зазначає, що 28.08.2013 його мати уклала шлюб з ОСОБА_6 . З вказаного моменту, вони проживають однією сім`єю, відтак вітчим фактично виконує обов`язки батька, матеріально його забезпечує, відповідає за його фізичний та моральний розвиток. Зважаючи на викладене, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно нього.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2024 позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування до участі у справі як третю особу.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01.05.2024 зобов`язано Службу у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, а саме доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , його законний представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав, що в ньому викладені, просили такий задовольнити. Позивач повідомив, що батько ним не цікавиться, матеріально не утримує, не телефонує. Додатково пояснив, що самостійно батькові також не телефонував. Звернув увагу, що навіть після звернення із позовом до суду, відповідач йому не телефонував не намагався встановити причину позову, в суд не прибув. Просить позбавити батька батьківських прав, з метою позбавлення його обов`язку в майбутньому утримувати такого при потребі.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали, вказали, що існують усі необхідні підстави для задоволення позову, оскільки батько допустив заборгованість зі сплати аліментів, тим самим матеріально сина не забезпечував, не цікавився його успіхами в школі, станом здоров`я, загальним розвитком. Вихованням сина повністю займалася матір разом із її чоловіком. Наразі відповідач, знаючи про спір, до суду не прибуває, свою думку щодо предмету спору не висловлює, що свідчить про його байдуже ставлення до сина та його волі.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування ОСОБА_7 з приводу спору покладається на розсуд суду. Повідомив, що так як судом їх залучено до участі у справі, представники органу опіки та піклування здійснювали вихід за місцем проживання відповідача. Встановлено, що такий на даний час є особою з інвалідністю І групи внаслідок перенесеної у березні травми. Потребує стороннього догляду, висловлюватися йому важко, внаслідок стану здоров`я. Повідомив, що проти позову заперечує, мав намір спілкуватися із сином, але в силу поведінки колишньої дружини та дитини, не міг це реалізувати. Наразі на роботі отримав травму голови, часто забуває певні обставини. Крім того, представник органу опіки та піклування зазначив, що будь-яких доручень від органу опіки та піклування, який складав висновок щодо розв`язання спору, про отримання пояснень батька, проведення обстеження умов проживання такого не отримував.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про проведення розгляду справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 150 СК Українипередбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладено однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1ст. 152 СК України).

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Підстави перелічені у вказаній нормі.

Відповідно до ч. 1ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.04.2008 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові. Відомості про батьків: ОСОБА_8 батько, ОСОБА_9 мати.

З витягу з реєстру Миколаївської територіальної громади від 18.10.2022 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 з 15.05.2008 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі виконавчого листа, виданого 25.12.2009 Миколаївським районним судом Львівської області у справі №2-1327/2009, 07.04.2010 державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції Кундою З.Й. відкрито виконавче провадження №18477495 про стягнення щомісячно з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 279 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах від 27.09.2019, заборгованість боржника ОСОБА_8 зі сплати аліментів станом на 27.09.2019 складає 11669,00 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2011 шлюб, укладений 07.09.2007 у Дроговизькій сільській раді Миколаївського району Львівської області між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розірвано.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 28.08.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного упраління юстиції у Львівській області, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 уклали 28.08.2013 шлюб.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.02.2020 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів задоволено частково, змінено розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_1 у розмірі 1500,00 грн.

Як вбачається з довідки про розмір сплачених аліментів від 15.02.2023, за період з 24.03.2020 до 18.01.2024 ОСОБА_2 не отримувала аліменти від ОСОБА_5 .

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 19.02.2024, боржнику ОСОБА_5 нараховано аліментів відповідно до виконавчого документа у розмірі 75000,00 грн., боржником сплачено 0,00 грн., відтак заборгованість становить 75000,00 грн.

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою встановлення факту проживання ОСОБА_6 з дітьми, зокрема, ОСОБА_11 , від 04.03.2024 вбачається, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , умови для проживання задовільні, під час обстеження встановлено, що в сім`ї Одноріг проживає та виховується троє дітей.

Як вбачається з довідки Дроговизького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 22.03.2024 №01/12-91, ОСОБА_16 є учнем 10 класу вказаного навчального закладу, його батько контакту зі школою не підтримує, із класним керівником та вчителями не спілкується, дитину до шкоди приводять та забирають мама ОСОБА_17 , вітчим ОСОБА_18 , бабуся ОСОБА_19 .

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 04.06.2024 №124 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_20 відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з вказаним висновком, органом опіки та піклування проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що батько свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_21 , не проживає з ним протягом тривалого часу, не цікавиться його життям, навчанням, не піклується про здоров`я дитини.

10.09.2024 комісією відділу «Служба у справах дітей» Сихівського району проведено обстеження житлових умов у квартирі АДРЕСА_3 за місцем проживання відповідача ОСОБА_5 , за результатами якого встановлено, що відповідач після нещасного випадку є особою з інвалідністю 1 групи, повідомив, що заперечує щодо позбавлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_21 , з яким намагався спілкуватись, однак йому чинять перешкоди, сплачував аліменти відповідно до фінансової можливості. Умови проживання за вказаною адресою, а також для виховання та розвитку дитини належні, що підтверджується актом.

ОСОБА_8 та ОСОБА_22 06.09.2014 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис за №97, після державної реєстрації шлюбу відповідачу присвоєно прізвище « ОСОБА_23 », що вбачається з витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 20.11.2024.

З довідки до акта МСЕК від 19.07.2024 вбачається, що ОСОБА_5 встановлено інвалідність 1 групи строком до 17.07.2025.

Суд, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовної заяви, висновок органу опіки та піклування, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час котрого в останніх народився ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2011 шлюб між останніми було розірвано, дитина ОСОБА_1 залишився проживати із матір`ю.

Вказані обставини, в силу ст. 82 ЦПК України, суд вважає встановленими, та такими, що не підлягають доведенню, оскільки не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

При вирішенні спору суд погоджується із правовими висновками ВС, викладеними у постанові від 20 березня 2024 року у справі №204/2097/22.

Зокрема, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Тлумачення положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ВС скеровує, що при вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22(провадження № 61-16965св23),22 листопада 2023 року усправі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Спростовуючи доводи позивача про те, що батько ним ніколи не піклувався, не забезпечував його матеріально, суд бере до уваги обставини стягнення на його користь аліментів, що підтверджується рішеннями судів та матеріалами виконавчого провадження.

Зокрема, стягнення аліментів на утримання дитини у примусовому порядку не може бути абсолютною обставиною, що свідчить про винну поведінку батька щодо ухилення від матеріального забезпечення, оскільки доказів про те, що останній умисно перешкоджав виконанню рішення суду, з метою ухилення від утримання сина, суду не надано.

Одночасно, як вбачається із ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Крім того, законодавець передбачив, що одним із способів утримання дитини є стягнення коштів за рішенням суду (ч. 3 вказаної норми).

Крім того, при дослідженні доводів ОСОБА_1 про те, що відповідачем допущено заборгованість зі слати аліментів за період часу з 2020 по лютий 2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості від 19.02.2024 у розмірі 75 000 грн., суд бере до уваги інформацію про виконавче провадження №62623961, з котрої вбачається, що провадження відкрито 22.07.2020. 17.02.2021 постановою головного державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Львівської області виконавчий документ передано на виконання до підприємства ТзОВ «Сліпо-Фуд», оскільки встановлено, що боржник отримував дохід у ТзОВ «Сліпо-Фуд», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова. Інші виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні до 06.08.2024 державним виконавцем не вчинялися.

Доказів про причини невиконання рішення суду про стягнення аліментів ТзОВ «Сліпо-Фуд» із доходів ОСОБА_5 суду не надано, так як і доказів про те, що відповідач перешкоджав такому виконанню умисно або знав про наявність рішення суду, що не виконується, що може свідчити про його винну поведінку.

У частинах 5, 6ст. 19 СК Українивстановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20), на які, у тому числі, посилалася заявниця).

За положенням ч. 6ст.19СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

У вказаній справі органом опіки та піклування надано висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 04.06.2024, яким визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно сина ОСОБА_1 .

У зазначеному висновку вказано, що на комісію з питань захисту прав дитини звернувся із заявою неповнолітній ОСОБА_1 , котра обґрунтована тим, що батько з ним не проживає з 2009 року, не приймає участі у його вихованні та не забезпечує матеріально. Додатково комісія встановила, що відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та під час спільного проживання народився син ОСОБА_1 . Рішенням суду шлюб між останніми розірвано. Зі слів неповнолітнього також встановлено, що після розлучення батько періодично відвідував його, телефонував та цікавився його життям. Лише за останні 5 років ОСОБА_5 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. На обґрунтування висновку, комісія взяла до уваги інформацію зі школи, сімейного лікаря та акту обстеження умов проживання дитини, складеного 04.03.2024 за заявою ОСОБА_2 від 26.02.2024 щодо проведення умов проживання її трьох дітей з метою встановлення факту проживання із її чоловіком для отримання посвідчення (а. с. 52).

При цьому, із висновку не вбачається, що комісія спілкувалася із батьками неповнолітнього, викликала на засідання батька, з метою перевірки доводів позивача. Не отримала пояснень останнього про відомі йому фактичні дані невиконання рішення суду про стягнення аліментів підприємством, де останній міг отримувати доходи.

Разом з тим, як вбачається із акту обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 10.09.2024, встановлено, на даний час останній є інвалідом І групи, потребує стороннього догляду, проти позбавлення батьківських прав заперечує, оскільки його поведінка щодо дитини зумовлена поведінкою самої дружини та сина.

Вказані обставини органом опіки та піклування досліджені не були, не встановлені істинні причини поведінки ОСОБА_5 за останні п`ять років, з урахуванням обставин, що могли обмежувати права громадян України (запровадження карантину, оголошення воєнного стану, проведення мобілізації, тощо), реальну оцінку сімейним відносинам між позивачем та його батьками надано не було.

З цього слідує, що висновок органу опіки та піклування не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини).

У зв`язку із чим, суд не погоджується із таким, критично оцінює обставини встановлені комісією, оскільки такою враховано тільки доводи позивача без отримання пояснень батька на спростування таких.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від28 лютого 2024 рокуу справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року усправі № 202/1931/22(провадження № 61-14340св23),від 07 лютого 2022 рокуу справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21),та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020року(заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З цього слідує, що суд, вирішуючи питання позбавлення батьківських прав, має враховувати не тільки поведінку відповідача, що передувала зверненню із позовом до суду, але і його бажання, висловлене під час судового спору, змінити своє ставлення до виховання дитини.

Одночасно, суд не може залишити поза увагою поведінку сторони позивача, котра в судовому засіданні намагалася переконати суд в тому, що відповідач, знаючи, що на розгляді суду перебуває позов про позбавлення його батьківських прав, свідомо ігнорує такий, в судові засідання не з`являється, не намагається встановити у дитини причини такої волі, будучи усвідомленою про характер отриманої ОСОБА_5 травми, умови лікування та можливого стану здоров`я такого, що перешкоджало його участі у судових засіданнях.

Таким чином, беручи до уваги те, що органом піки та піклування не досліджено обставини поведінки відповідача щодо дитини, вік позивача, котрий не довів, що мав намір спілкуватися із батьком, котрий свідомо його ігнорує, позбавляючи таким чином батьківського піклування, умисно вчиняв дії з ухилення від виконання батьківських обов`язків, в тому числі визначені ст. 164 СК України, те що відповідач на даний час є особою з інвалідністю, що потребує стороннього догляду, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак у позові необхідно відмовити.

Окрім цього, зважаючи на те, що суд прийшов до переконання про відмову в позові, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,81,89, 141,229, 258,259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради Львівської області, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. В. Великого, 6, код ЄДРПОУ 44462126;

Третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, місцезнаходження: пр-т Червоної Калини, 66, код ЄДРПОУ 25258931;

Головуюча Сабара Л.В.