Ухвала

від 04.12.2024 по справі 584/1122/24

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/1122/24

Провадження № 2-о/584/47/24

УХВАЛА

04.12.2024 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

за участю: секретаря судового засідання Зікрати Я.В.

представника заявника - адвоката Гуторки Л.А.

заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Путивльськогорайонного судуСумської областів порядкуокремого провадженняцивільну справуза заявою ОСОБА_2 ,заінтересовані особи:Новослобідська сільськарада Конотопськогорайону Сумськоїобласті,Міністерство оборониУкраїни, ОСОБА_1 ,про встановленняфакту проживанняоднією сім`єючоловіка тажінки безреєстрації шлюбу,

встановив:

Заявник звернуласядо судуз вказаноюзаявоюта просилавстановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, в період з 2007 року по 18.07.2024.

Подану заяву обгрунтовувала тим, що встановлення вказаного факту їй необхідно для вжиття заходів щодо отримання виплат у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , а також вчиненя необхідних дій відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як законного члена сім`ї померлого.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмові пояснення по справі, у яких клопотав перед судом про залишення заяви ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду. Подане клопотання обгрунтоване тим, що від встановлення факту спільного проживання та визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт заперечується заінтересованою собою - Міністерством оборони України. Таким чином, у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Відповідно до положень ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Таким чином, враховуючи те, що наявний предмет спору, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити заявниці її право звернутися з даними вимогами в порядку позовного проадження.

Представник заявника адвокат Гуторка Л.А. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви представника заінтересованої особи про залишення без розгляду поданої ОСОБА_2 заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заінтересована особа ОСОБА_1 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_3 , в судовому засіданні також заперечувала щодо задоволення поданої представником Міністерства оборони України заяви про залишення без розгляду поданої ОСОБА_2 заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що вона є матір`ю померлого ОСОБА_3 , та після смерті сина у листопаді місяці 2024 року звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення відповідних виплат, пов`язаних зі смертю сина. Між нею та ОСОБА_2 , яка проживала з її сином як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, відсутні будь-які спірні питання та вона не заперечує щодо встановлення судом факту спільного проживання ОСОБА_2 з її сином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Ч. 2 ст. 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Ст. 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); -чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При цьому, у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

При цьому між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й фактів встановити які просить заявник, є суд цивільної юрисдикції на підставі ст. 19 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні внесеного клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 260, 293, 315 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України - Лисенка Володимира Юрійовича щодо залишення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 09.12.2024.

Суддя С.М.Токарєв