Рішення

від 09.12.2024 по справі 345/5963/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/5963/24

Провадження № 2/345/1531/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

09.12.2024 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпатнафтохім» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути із відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 104006,04 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45910,55 грн із наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, а всього на загальну суму 149916,59 грн, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано, ти що ОСОБА_1 працював на ТзОВ «Карпатнафтохім». Згідно наказу №349-К від 19.06.2024 року його звільнено з посади начальника відділу реалізації відповідача з 19.06.2024 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). Проте остаточного розрахунку з позивачем при звільненні відповідач не здійснив. Станом на 19.06.2024 року заборгованість відповідача по виплаті позивачу заробітної плати складає 104006,04 грн.

Позивач зазначає, що незважаючи на усні звернення до відповідача, він так і не зміг отримати належні йому кошти. Не погашаючи заборгованість по заробітній платі, відповідач ставить позивача у важке матеріальне становище, тим самим порушуючи його конституційні права на належну та своєчасну оплату праці.

З приводу розміру суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, позивач зазначає, що оскільки відповідачем при звільненні позивача не проведено розрахунку по заробітній платі, то відповідач порушив своє зобов`язання щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу нарахованої заробітної плати в день звільнення і допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки.

Враховуючи, що позивача було звільнено з роботи 26.06.2024 року, то календарними місяцями, що передують звільненню, є травень 2024 року та квітень 2024 року. Загальна сума заробітної плати за квітень та травень 2024 року становить 25297,63 грн. Розмір середньоденного заробітку становить 936,95 грн. Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є період з 24.06.2024 року (тобто наступний день після звільнення) по 14.10.2024 року (день подання позовної заяви) 49 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить 45910,55 грн. (936,95 грн. х 49 робочих днів).

Небажання відповідача добровільно виплатити заборговану заробітну плату позивач розцінює як порушення свого права. Тому змушений звернутися за захистом прав та законних інтересів до суду і просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 104006,04 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45910,55 грн. по день винесення рішення суду, як це передбачено ст. 117 КЗпП України, з наступним утримання з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач 09.12.2024 подав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Так, відповідно до копії Наказу генерального директора ТзОВ «Карпатнафтохім» ОСОБА_2 №349-К від 19.06.2024 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу реалізації з 19.06.2024 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) (а.с.12).

Згідно з розрахунковим листком за 01.06.2024 ОСОБА_1 належать до виплати грошові кошти у розмірі 104006,04 грн. (а.с. 9).

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Статтею 29Закону України«Про оплатупраці» передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст.30Закону України«Про оплатупраці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунковий листок, наданий позивачем, згідно з яким заборгованість по заробітній платі складає 104006,04 грн.

Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто,відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження саме виплати нарахованої заробітної плати позивачу.

Відповідно ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачу нарахованої заробітної плати. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов`язок доказування виплати заробітної плати.

Отже, загальна сума заробітної плати, яка мала бути виплачена відповідачем позивачу, становить 104006,04 грн.

Відповідно до статті 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Наказом №349-К від 19.06.2024 року ТОВ «Карпатнафтохім» позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.

Водночас в порушення вищевказаних вимог законодавства нарахована позивачу заробітна плата так і не була виплачена. Вказана обставина не була спростована відповідачем. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 104006,04 грн. невиплаченої заробітної плати.

Щодо стягнення з ТзОВ «Карпатнахтохім» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.

Із змісту ст.117КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст.117КЗпПУкраїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України№ 100від8лютого1995року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Нарахована позивачу заробітна плата за травень 2024 року та квітень 2024 року становить 25297,63 грн. без відрахування обов`язкових платежів та внесків, а кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 27 днів (14 днів за квітень + 13 днів за травень), що підтверджується відповідними розрахунковими листками (а.с. 10,11).

Таким чином, середньоденний заробіток позивача без відрахування обов`язкових платежів та внесків становить 936,95 гривень (25297,63 грн./ 27 днів).

Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказує період з 24.06.2024 року по 14.10.2024 року (день подання позовної заяви) у підсумку 49 робочих днів.

Проте суд зазначає, що відповідно до наказу №349-К від 19.06.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади з 19.06.2024, а тому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку повинен розраховуватися на наступний день після звільнення, тобто з 20.06.2024. Окрім того днем подання позовної заяви, є день її реєстрації відповідальним працівником апарату суду, як вбачається із штампу вхідної кореспонденції позовна заява зареєстрована 21.10.2024. Таким чином враховуючи подані документи, суд обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 20.06.2024 по 21.10.2024 (день подання позовної заяви). У підсумку становить 88 днів, за червень 7 днів, липень - 23, серпень - 22, вересень - 21, жовтень 15.

Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить за період з 20.06.2024 року по 21.10.2024 становить 82 451,60 грн. (936,95 грн. х 88 робочих днів).

Оскільки відповідно до вимог ст.117КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період провадження справи в суді з 22.10.2024 по день ухвалення рішення суду 09.12.2024 є підставною, кількість робочих днів становить 35.

Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 115244,85 грн. (936,95 грн. х 123 робочі дні), без утримання податків й інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст.430ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

У відповідності до вимог ст.141ЦПК України судові витрати за позовні вимоги щодо невиплати заробітньої плати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави в частині вимог щодо невиплати заробітньої плати.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наданою квитанцією (а.с.6), а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладено, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.1,21Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» (адреса: вул. Промислова, 4 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ33129683) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 104006,04 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.06.2024 по 09.12.2024 включно в сумі 115244,85 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 1211.20 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь держави 1211.20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішенняможе бутипереглянуто Калуським міськрайоннимсудом Івано-Франківськоїобласті записьмовою заявоювідповідача,поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя