Рішення

від 28.11.2024 по справі 755/8678/24

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/371/24

Єдиний унікальний №755/8678/24

Рішення

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Вовченка А.В.,

при секретарі - Мошенець Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Равлюка В.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 , в режимі відеоконференції,

третьої особи - представника органу опіки та піклування Ічнянської міської ради Матвієнко Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей і сім`ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, Дніпровський районний у м. Києві ТЦК та СП та Орган опіки і піклування Ічнянської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком та про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року за підсудністю з Дніпровського районного суду м. Києва до Ічнянського районного суду Чернігівської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей і сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з ним та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком. В обґрунтування поданого позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 29 вересня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23 серпня 2022 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалене рішення про розірвання шлюбу сторін. Спорів стосовно місця проживання дитини у сторін не виникало, відповідач не заперечувала, що дитина буде проживати разом із батьком. В зв`язку з чим після розірвання шлюбу по теперішній час дитина проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Відповідач післярозірвання шлюбупроживає окремов іншомумісці, свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини не здійснює, не бере участі в утриманні сина та участі у додаткових витратах на дитину та ухиляється від їх виконання. Позивач маєдостатній рівеньдоходу,забезпечив синуналежні умовипроживання тавиховання,дбає пронього таприділяє йомубагато часу.Як зазначаєпозивач визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання дитини та утримання потрібно йому для оформлення документів для соціальної допомоги на дитину, а також для реалізації прав, передбачених законодавством для особи, яка самостійно виховує дитину, зокрема,але невиключно прав, передбачених ст.ЗУ «Про мобілізаційнупідготовку та мобілізацію»і дляможливого перетинукордону. Вважає, що для повного і гармонійного розвитку сина ОСОБА_4 та саме в інтересах останнього буде найкращим визначити місце проживання дитини із ним, оскільки син звик жити поруч, має звичні для нього умови проживання, в міру впорядкований час для навчання та відпочинку. Зміна місця проживання дитини потягне за собою додаткове навантаження для нього та стане підставою для зміни звичного графіку денного розпорядку, відпочинку, дружніх зв`язків з однолітками тощо.

Ухвалою судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2024 року заяву залишено без руху і позивачу був наданий строк для усунення її недоліків (а.с.43-44). Після усунення недоліків шляхом сплати судового збору ухвалою судді від 30 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Дніпровський районний у м. Києві ТЦК та СП та орган опіки та піклування Ічнянської міської ради (а.с.50-51).

09 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив від відповідача на позовну заяву, в якому вона заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі з викладених в ньому підстав (а.с.87-94).

Ухвалою від 11 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.138-139).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ічнянської міської ради у судовому засіданні підтримала наданий органом опіки та піклування висновок.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про час і місце розгляду справи належним чином.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Служби у справах дітей і сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації також в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників процесу, думку дитини, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 96130896 від 12 липня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16 червня 2015 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , приватний будинок (а.с.15).

З позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований 29 вересня 2012 року, а рішенням Дніпровського районного судум.Києвавід 23 серпня 2022 року у цивільній справі № 755/4542/22 шлюб сторін розірвано (а.с.14).

ОСОБА_4 навчається в 3-А класі середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ № 103 м. Києва, що підтверджується довідкою № 28 від 14 липня 2023 року (а.с.16).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої на ім`я ОСОБА_4 , вбачається, що останній спостерігається в АЗПСМ № 5 з народження і по теперішній час (а.с.17).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, вирішено за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . Комісією було встановлено, що шлюб між батьками було розірвано 23 серпня 2022 року. Дитина проживає з батьком, який займається її вихованням та утриманням. Під час обстеження умов проживання за місцем проживання дитини встановлено, що всі належні умови для перебування, проживання та гармонійного розвитку створені (а.с.82-83).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину від 23.02.2017 року (а.с.96).

Крім того, згідно договору оренди квартири від 10 серпня 2024 року остання орендує квартиру АДРЕСА_3

(а.с.98-99).

На підтвердження наявності доходу та спроможності утримувати дитину відповідач надала засвідчену довідку, згідно з якою вона працює в ТОВ «ЛК-ТРАНС» на посаді старшого контролера-касира та її сукупний дохід за період з червня 2024 по серпень 2024 року склав 21 649,98 грн (а.с.100).

Натомість, інформація про наявність у власності позивача ОСОБА_1 житла або про наявність офіційного доходу відсутня.

Згідно письмових показань ОСОБА_6 , який є спортивним тренером по футболу ОСОБА_4 , останній грає в команді ДЮСШ 21 за графіком вівторок, четвер, субота (інколи неділя) з 16-00 год до 18-00 год. Вартість вказаних тренувань складала 800 грн, наразі складає 1000 грн на місяць, які на протязі майже 3 років оплачує виключно мати дитини ОСОБА_5 шляхом здійснення грошових переказів (а.с.108-109). Даний факт підтверджується також копіями квитанцій (а.с.102-107).

За своєю суттю спірні правовідносини є сімейними відносинами, які регулюються Сімейним кодексом України (далі СК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права та інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що справи, що виникають, зокрема з сімейних правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (стаття 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) саме позивач повинен обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Правовідносини батьків щодо визначення місця проживання дитини врегульовані статтею 160 СК України, частина перша якої визначає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 цього Кодексу передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опікита піклуванняабо судне можутьпередати дитинудля проживанняз тимз батьків,хто немає самостійногозаробітку,зловживає спиртниминапоями абонаркотичними засобами,своєю аморальноюповедінкою можезашкодити розвитковідитини. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи вищевказане, по справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Післязвернення батькадитини досуду зпозовом провизначення місцяпроживання дитини,відповідачка неподала досуду зустрічнийпозов вмежах розглядуданої справипро визначеннямісця проживаннядитини разомз собою,не зверталася,будь-якихналежних доказів,які бсвідчили проїї бажанняі волющодо визначеннямісця проживаннядитини ізмамою судуне надала. При цьому, судом встановлено, що на даний час залишення дитини сторін по справі на проживанні разом з батьком не суперечитиме інтересам ОСОБА_4 та не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки суд не може погодитися із тим, що вихованням та утриманням дитини займається виключно позивач, так як даний факт не знайшов підтвердження під час розгляду справи.

Вирішуючи вимоги позову про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до положень статей 150, 151, 152, 155 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За нормою статті 141 цього Кодексу мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1 4 ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

З огляду на зміст п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти є підставою для позбавлення батьківських прав.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є обставинами, які належать до предмету доказування у справах про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини одним з батьків не відповідає визначеним сімейним законодавством способам захисту та само по собі не призводить до ефективного захисту сімейних прав та інтересів, на захист яких подано цей позов. Тобто, проживання батьків окремо, визначення місця проживання дитини із батьком, не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини

Отже, існування таких обставин свідчить про те, що в суді не було підтверджено самостійне виховання ОСОБА_4 саме його батьком.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Враховуючи вище викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 6 ст. 259, ч. 6 ст. 268 ЦПК України ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей і сім`ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, Дніпровський районний у м.Києві ТЦК та СП та Орган опіки і піклування Ічнянської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком та про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде проголошено 09 грудня 2024 року.

Суддя А. В. Вовченко