Рішення

від 09.12.2024 по справі 741/1763/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/1763/24

Провадження № 2/741/515/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 09 грудня 2024 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права на приватизацію та зобов`язання провести приватизацію за відсутності ордера на житлове приміщення,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що вони проживають та зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок перебуває у комунальній власності Носівської міської ради Чернігівської області та в оперативному управлінні Комунального некомерційного підприємства «Носівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Носівської міської ради. Для реалізації свого права на приватизацію, вони (позивачі) звернулися до органу приватизації житлового фонду при виконавчому комітеті Носівської міської ради Чернігівської області із заявою про приватизацію будинку відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». До цього право на приватизацію житла ними (позивачами) жодного разу не реалізовувалося. Листом відповідача від 11 квітня 2024 року № К-02 їм (позивачам) було відмовлено у приватизації житла у зв`язку з тим, що до заяви про приватизацію житла не було додано ордер про надання жилої площі, чим не доведено, що саме будинок АДРЕСА_1 було виділено їм для проживання. Вони (позивачі) не погоджуються із відмовою, а тому змушені звернутися за захистом своїх прав до суду.

Позивачі просили суд визнати за ними право на приватизацію житлового будинку в

АДРЕСА_1 , та зобов`язати Носівську міську раду Чернігівської області провести дії по приватизації житлового будинку в АДРЕСА_1 , на їх користь за відсутності ордера на житлове приміщення, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У судове засідання позивачі та їх представник адвокат Яловський О.В. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, справу розглянути без його участі та участі позивачів.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі за наявними у ній доказами, рішення ухвалити на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судове засідання представник третьої особи - комунального некомерційного підприємства «Носівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Носівської міської ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на балансі комунального некомерційного підприємства «Носівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Носівської міської ради знаходиться будівля з назвою «Будинок квартири медпрацівників», адреса приміщення: АДРЕСА_1 , площею 87 кв. м, інвентарний номер 101310003, яка введена в експлуатацію в 1960 році, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 17).

З матеріалів справи (зворот а.с. 17) вбачається, що на засіданні ПК Червонопартизанської дільничної лікарні від 12 грудня 1990 року було розглянуто питання щодо виділення житла медичній сестрі стаціонару ОСОБА_1 та постановлено у зв`язку із сімейними обставинами медичній сестрі ОСОБА_1 з двома малолітніми дітьми ОСОБА_4 (4 роки) та ОСОБА_5 (2 роки) виділити житло для проживання в будинку АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що позивачі зареєстровані і проживають у зазначеному житловому будинку, законність їхнього проживання в будинку ніким не оспорюється і не заперечується. З моменту їх реєстрації в будинку право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалося. Позивачі є єдиними користувачами житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (зворот а.с. 18).

Відповідно до повідомлень Носівської міської ради Чернігівської області № 12-02/2159 від 20 серпня 2024 року (а.с. 15) та комунального некомерційного підприємства «Носівський центр первинної медико-соціальної допомоги» Носівської міської ради № 01-07/510 від 19 серпня 2024 року (зворот а.с. 14) житловий будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю Носівської міської ради Чернігівської області та не має статус службового приміщення.

У судовому засіданні встановлено, що у позивачів відсутній оригінал ордера про вселення, інформація про видачу такого ордера позивачам та іншим особам не збереглася, що підтверджується обставинами, викладеними у позовній заяві, та матеріалами справи (зворот а.с. 14 а.с. 15).

З матеріалів справи (а.с. 18) вбачається, що для реалізації свого права на приватизацію позивачі звернулися до органу приватизації житлового фонду при виконавчому комітеті Носівської міської ради Чернігівської області із заявою про приватизацію вищезазначеного будинку відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Листом відповідача від 11 квітня 2024 року № К-02 позивачам було відмовлено у приватизації житла у зв`язку з тим, що до заяви про приватизацію житла не було додано ордер про надання жилої площі, чим не доведено, що саме будинок АДРЕСА_1 було виділено їм для проживання.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Пунктами 69, 70 та 72 постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» (розділ IV) встановлено, що ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до пунктів 17-18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (зі змінами) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації з заявою та такими документами: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

При цьому, у даному випадку, встановлено, що ОСОБА_1 ордер не видавався, та вона з малолітніми дітьми була вселена у дане житло на законних підставах, де зареєстровані та мешкають по теперішній час.

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає і на спірний житловий будинок позивачів не розповсюджується.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Таким чином, відповідно до приписів Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачі мають право на приватизацію жилого приміщення, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому вони зареєстровані і проживають.

Відмова відповідача в реалізації права позивачів на приватизацію порушує їх конституційне право на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 8 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21), вимоги про зобов`язання органу приватизації міської ради, як органу приватизації державного житлового фонду, провести приватизацію квартири є обґрунтованими.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, ураховуючи той факт, що законодавством не передбачена така підстава для відмови в проведенні приватизації як відсутність ордеру на вселення, інших підстав чи обставин для відмови у проведені приватизації, відповідач не зазначив, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на приватизацію житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Носівську міську раду Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, 20, провести дії по приватизації житлового будинку в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , за відсутності ордера на житлове приміщення, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з Носівської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв