Постанова

від 28.11.2024 по справі 522/19832/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5024/24

Справа № 522/19832/23

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № №3, АДРЕСА_1 ,

третя особа - Голова правління ОСББ «СІМЕКС» Анастасова Світлана Андріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № №3, АДРЕСА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року,

за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про поновлення на роботі, третя особа: Голова правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про поновлення на роботі, в обґрунтування якого зазначив, що 30.04.2014 року наказом Голови правління «Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ОСОБА_3 № 9/ОС, ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду охоронника з 01.05.2014 року з формою оплати праці при підсумованому обліку робочого часу відповідно до ст. 58 К3пП України.

28.03.2022 року наказом б/н «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», виданим ОСОБА_2 , як Головою правління ОСББ «СІМЕКС», на підставі рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24.03.2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)», трудовий договір із позивачем призупинено з 28.03.2022 року.

14.06.2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/4953/22 позивач поновлений на роботі в ОСББ «СІМЕКС» та на його користь стягнуто заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 28.03.2022 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 14.06.2023 року, загалом 178122,04 грн.

20.07.2023 року рішення суду набрало законної сили. У справі № 522/4953/22 примусово виконано 15.08.2023 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП 72475401 в частині стягнення заробітної плати в розмірі 178122,04 грн за період з 28.03.2022 року по 14.06.2023 року.

Однак, досі триває виконавче провадження ВП 72492468 з примусового виконання рішення від 14.06.2023 року у справі № 522/4953/22 в частині поновлення позивача на роботі. При цьому, поточна заробітна плата не виплачується.

05.09.2023 року поштовим відправленням трек-код 6501500816458, позивачем отримано наказ № 24082023 від 24.08.2023 року Голови правління ОСОБА_2 про його звільнення з роботи в ОСББ «СІМЕКС» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 К3пП України.

Наказ № 24082023 від 24.08.2023 вважає незаконним, оскільки в ньому не зазначено конкретну підставу для звільнення, не містить посилання у якості підстав звільнення, та не незрозумілий акт від 24.08.2024 року.

Крім того, позивач посилається на положення ст. 235 КЗпП України.

ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі в ОСББ СІМЕКС багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді сторожа.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , третя особа: Голова правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, задовольнив.

Поновив ОСОБА_1 з 24.08.2023 року в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді сторожа з урахуванням наказу від 12.02.2024 року № 12.02.2024-1 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

СтягнувзОб`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24.08.2023 року по 12.02.2024 року у розмірі69996,84 грн, утримавши із зазначеної судом суми у встановленому законодавством України податки і збори.

Допустивнегайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі10812,50 грн.

СтягнувзОб`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 накористь держави судовий збір у розмірі1211 грн.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що головою правління ОСББ «Сімекс» ОСОБА_2 надано копію наказу від 12.02.2024 року № 12.02.2024-1 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », відповідно до якого скасовано наказ від 24.08.2023 року № 24082023 про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа з 24.08.2023 року відповідно до штатного розкладу в ОСББ «Сімекс». Таким чином відповідач фактично визнав позовні вимоги та поновив його на посаді.

Крім того, з урахуванням норм ст. 235 КЗпП України суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 24.08.2023 року по 12.02.2024 року (123 робочих днів).

Суд зазначив, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи, 12.02.2024 року Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 видало наказ № 12.02.2024-1, згідно з яким скасовано наказ від 24.08.2023 року № 24082023 про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа за п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на роботі в ОСББ «СІМЕКС» № № 3, АДРЕСА_1 на посаді сторожа з 24 серпня 2023 року відповідно до штатного розкладу.

Зазначений наказ разом із доказами направлення такого наказу позивачу, представник відповідача надав до суду заявою від 12.02.2024 року та просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки предмет спору щодо поновлення позивача на роботі, відсутній. Однак, судом зазначене клопотання не розглянуто, в судовому рішенні про його вирішення також не зазначено та фактично судом вирішено питання, якого вже не існувало.

Позивачем не було заявлено в суді під час розгляду справи про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України. Однак, суд всупереч вимогами принципу диспозитивності сторін розглянув зазначене питання, не дав відповідачу змоги висловитися з приводу сум стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, тобто фактично вийшовши за межі позовних вимог, позбавив відповідача можливості надати свої заперечення та пояснення з цього питання.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2024 року учасникам роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Відповідач копіюухвали провідкриття провадженняотримав 03.05.2024року о18:39 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник позивачакопію ухвалипро відкриттяпровадження такопію апеляційноїскарги отримав 26.07.2024 року о 17:40:07 годині, що підтверджується довідками.

Третя особа копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 03.05.2024року о18:39 годиніта 04.04.2024року 15:15:10годині відповідно, що підтверджується довідками.

До суду надійшов від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач не виконав вимоги трудового законодавства в частині поновлення позивача на роботі, фактичного допуску позивача на роботу та сплаті заробітної плати за весь час його вимушеного прогулу.

Також у відзиві посилається на положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України та зазначає, що відповідачем не дотримано положень ст.ст. 76-81, 83 ЦПК України щодо подання доказів, їх належності, достатності та інше.

Також ОСОБА_1 подано до суду клопотання про поновлення строку для подання доказів, а саме копії постанови про закінчення ВП 72492468 та інформації про ВП 72492468.

Колегія суддів дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи постанови про закінчення ВП 72492468 та інформації про ВП 72492468, оскільки відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження є загальнодоступними. Отримання інформації з загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А. у зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_4 .

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки 01.11.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 28.09.2024 року, що підтверджується довідкою.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і вустановленому закономпорядку,шляхом отриманнясудової повісткиза допомогоюпідсистеми (модуля)ЄСІТС «Електроннийсуд» вЕлектронному кабінеті28.09.2024року,що підтверджуєтьсядовідкою.

Третя особапро дату,час тамісце розглядусправи повідомленийналежним чином і вустановленому закономпорядку,шляхом отриманнясудової повісткиза допомогоюпідсистеми (модуля)ЄСІТС «Електроннийсуд» вЕлектронному кабінеті28.09.2024року,що підтверджуєтьсядовідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача від 24.08.2023 року є незаконним, а тому не зумовлює правових наслідків, на які він спрямований.

Суд вважав, щоз відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2023 року по 12.02.2024 року (123 робочих днів) у розмірі69996,84грн.(569,08 грн.* 123 робочі дні), з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 30.04.2014 року наказом Голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду охоронника з 01.05.2014 року з формою оплати праці при підсумованому обліку робочого часу відповідно до ст. 58 К3пП України.

28.03.2022 року наказом б/н «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», виданим Головою правління ОСББ «СІ-МЕКС», на підставі рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24.03.2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)», трудовий договір із позивачем призупинено з 28.03.2022 року.

28.11.2022 року між ПП «Агентство безпеки «Сапсан С.В.» (виконавець) та ОСББ «Сімекс» (замовник) укладено договір про надання послуг на охорону об`єкта, згідно якого замовник надає, а виконавець приймає під охорону територію жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року (справа №522/4953/22) позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на посаді сторожа. Стягнуто з Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 14 червня 2023 року, загалом 178 122, 04 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Наказом (розпорядженням) керівника ОСББ «Сімекс» № 15062023 «Про поновлення на роботі» від 15.06.2023 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаді сторожа.

Доказів щодо ознайомлення позивача з цим наказом суду не надано.

Згідно Актів про відсутність на робочому місці від 15.06.2023 року, 16.06.2023 року, 19.06.2023 року-23.06.2023 року, 26.06.2023 року-29.06.2023 року, 03.07.2023 року-14.07.2023 року, 17.07.2023 року-21.07.2023 року, 24.07.2023 року-28.07.2023 року, 31.07.2023 року-04.08.2023 року, 07.08.2023 року-11.08.2023 року, 14.08.2023 року-18.08.2023 року, 21.08.2023 року-24.08.2023 року, ОСОБА_1 , що працює на посаді сторожа, був відсутній на роботі протягом робочого дня з 08.00 до 20.00 год.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2023 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист по справі № 522/4953/22 (у частині стягнення середнього заробітку).

15.08.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Ю.О. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 72475401 про стягнення середнього заробітку, оскільки вимоги виконавчого документу фактично виконані.

22.08.2023 року ОСОБА_1 звертався до Голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 з заявою,в якійзазначав,що від Державноговиконавця ПриморськогоВДВС умісті ОдесіПМУЮ БілашЄ.Г.отримав наказ№ 15062023від15.06.2023рокупроприйняття йогонароботу вОСББ,однак вінне звертавсядо ОСББз заявоюпро прийняттяйого нароботу тапросив негайновиконати рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від14.06.2023рокупро поновленняйого на посаді сторожа.

Наказом Голови Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від24.08.2023року №24082023(розпорядженням)про звільнення ОСОБА_1 звільненоз посади сторожа на підставі Акту від 24.08.2023 року підстава п. 1ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено що позивач наказ від 24.08.2023 року отримав рекомендованим листом лише 05.09.2023 року та копію наказу від 15.06.2023 року про поновлення на роботі.

Наказом Голови правління ОСББ «Сімекс» від 06.09.2023року № 06.06.2023внесено змінидо доказу № 2408.2023 про звільнення від 24.08.2023 року, а саме виправлено помилково зазначений «п. 1ст. 40 КЗпП»на вірний «п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП».

10.08.2023року напідставі виконавчоголиста від14.06.2023року №522/4953/22головним державнимвиконавцем Приморськоговідділу державноївиконавчої службиу місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білаш Є.Г. відкрито виконавче провадження № 72492468 з виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції виконавчий лист від 14.06.2023 року №522/4953/22 перебував на виконанні в Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Судом першої інстанції на підставі довідок ПФУ форми ОК-5, сформованої 10.01.2024 року та ОК-7, сформованої 21.09.2023 року встановлено, що з квітня 2022 року по грудень 2023 року у позивача не зазначено суму заробітку для нарахування пенсії та суми фактичного заробітку.

Суд першої інстанції не прийняв як належні та допустимі докази в підтвердження прогулу позивачаАкти про відсутність на робочому місці та табелі.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що відповідачем станом на час видання наказу від 24.08.2023 року про звільнення позивача з посади сторожа за п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України не виконано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року (справа №522/4953/22) про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді сторожа, оскільки не прийнято наказ про поновлення позивача на роботі, не здійснено фактичного допуску його до роботи та можливості виконання своїх обов`язків.

Ссуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, щонаказ про звільнення позивача від 24.08.2023 року є незаконним та вимоги позивача про поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору щодо поновлення позивача на роботі у зв`язку із виданням 12.02.2024 року Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 наказу № 12.02.2024-1, яким скасовано наказ від 24.08.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлено на посаді сторожа з 24.08.2023 року відповідно до штатного розкладу, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

Із матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білаш Є.Г. від 10.08.2023 року відкрито виконавче провадження № 72492468 з примусового виконання виконавчого листа № 522/4953/22, виданого 14.06.2023 року Приморським районним судом м. Одеси про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді сторожа.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем надано суду наказ голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від 12.02.2024 року № 12.02.2024-1 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким скасовано наказвід 24.08.2023 року № 24082023 про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа за п. 1 ст. 40 КЗпП України тапоновлено ОСОБА_1 на роботі в Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посадісторожаз 24.08.2023року відповідно до штатного розкладу.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів щодо обізнаності позивача про наявність наказу Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від 12.02.2024 року № 12.02.2024-1, фактичного допуску позивача до роботи та можливість виконання своїх обов`язків, здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається про невиконання відповідачем вимог трудового законодавства в частині поновлення позивача на роботі, фактичного допуску позивача до роботи та сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за увесь час вимушеного прогулу.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білаш Є.Г. від 20.06.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 72492468 з примусового виконання виконавчого листа № 522/4953/22, виданого 14.06.2023 року Приморським районним судом м. Одеси про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді сторожа, з підстав не можливостівиконання рішеннясуду без участіборжника напідставі п.11ч.1ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами залишилися неврегульовані питання, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Посилання скаржника на те, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялося вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, проте суд всупереч вимогам диспозитивності розглянув вказане питання, позбавивши відповідача можливості надати свої заперечення та пояснення колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказано, що: «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено,що привинесенні рішенняпро поновленняна роботіорган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату».

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що позивачем викладені положення ст. 235 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, що відповідає положенням статті 235 КЗпП України у повному обсязі поновлює порушені трудові права позивача, і не може вважатися виходом суду за межі позовних вимог.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до бухгалтерської довідки, виданої Об`єднанням співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від 08.02.2024 року № СМ00-000001 заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року становить 10812,50 грн, за лютий 2022 року 10 812,50 грн, за березень 2022 року становить 10812,50 грн.

Судом першої інстанції середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховано за період з 24.08.2023 року по 12.02.2024 року (123 робочих днів), виходячи із середньоденного заробітку 569,08 грн.

Скаржник посилаючись на те, що суд всупереч вимогам диспозитивності розглянув питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного, позбавивши відповідача можливості надати свої заперечення та пояснення, однак апеляційна скарга не містить заперечень з приводу визначеної судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в апеляцій не скарзі не оспорюється розмір середньомісячної заробітної плати позивача та скаржником не надано до суду власного розрахунку, суд же апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 69996,84 грн з утриманням із вказаної суми у встановленому законодавством України податки і збори є нечітким, не конкретним та не зрозумілим, є необґрунтованими, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином,якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справа № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24) викладено правовий висновок про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті.

Суд першої інстанції вказав, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

При цьому суд першої інстанції у резолютивній частині рішення обґрунтовано зазначив, що середній заробіток за час вимушеного прогулупідлягає стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін,то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

РішенняПриморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

О.Ю.Карташов