Постанова
від 03.12.2024 по справі 522/3119/18
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/736/24

Справа № 522/3119/18

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі, витребування майна,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень та клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, остаточно просила:

- визнати недійсним вчинений ТОВ «Кей-Колект» правочин щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 12052406 від 04.09.2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року, винесеного ОСОБА_8 державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області) на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки від 01 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстрованого за №5382;

- застосувати наслідки недійсності правочину та повернути у її власність квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року, винесене ОСОБА_8 державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»;

- скасувати запис в державному реєстрі прав власності про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за №12052406 від 04.09.2017 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року, винесеного ОСОБА_8 державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

- витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вказані вище позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 01 листопада 2006 року між нею та Акціонерним товариством «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11068914000. Відповідно до умов п.1.1. договору, позивачка отримала кредит у розмірі 210 000 доларів США, що на час укладення цього правочину було еквівалентно 1 060 500 грн за курсом НБУ. В забезпечення кредитного договору 01.11.2006 року між його сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. Предметом іпотеки було визначено квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір Факторингу №1 та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №11068914000 від 01.11.2006 року, ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в подальшому цей позов було залишено без розгляду ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.10.2013 року у справі №521/2722/13-ц.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.09.2017 року, винесеного державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем права власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5; вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»; іпотечний договір серія та номер №5382, виданий 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д.; договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є.В.; договір факторингу, серія та номер: 1 від 12.12.2011 року, виданий ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписка з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року №б/н, видавник «ТОВ «БТІ Одеса».

28 лютого 2018 року вказана вище квартира, загальною площею 116,6 кв.м., була відчужена ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 , яка провела її реконструкцію та поділ на чотири частини: квартири АДРЕСА_2 (загальна площа 36,1 кв.м.) та 28в (загальна площа 37,1 кв.м.) та 29 березня 2018 року і зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

24 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 29,8 кв.м.) було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

27 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

30 липня 2017 року до державного реєстру нерухомого майна внесено запис про поділ квартири АДРЕСА_1 та змінено її загальну площу з 70 кв.м. до 42,9 кв.м.

11 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу.

30 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 було зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу.

Позивачка вважає, що вказаний правочин щодо набуття права власності на квартиру має бути визнано недійсним, оскільки за договором факторингу не може бути відступлена вимога, пов`язання із отриманням від боржника будь-яких благ у натуральній формі, окрім того, всупереч вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, ТОВ «Кей-Колект» не було надано державному реєстратору, доказів на підтвердження отримання боржником/іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому позивачка стверджує, що така вимога їй не надсилалась взагалі та не отримана нею.

Окремо позивачка зазначила, що відповідно до ст.1 ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті на спірне нерухоме майно не боже бути звернено стягнення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року відмовлено у задоволення позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на обставини, якими обґрунтовано позов зазначає, що поза увагою суду залишилися порушення, допущені державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. та ТОВ «Кей-Колект» під час реєстрації за останнім речових прав на спірне нерухоме майно, при цьому хибним та безпідставним є висновок суду про вибуття спірного майна з її власності за її волі.

Також ОСОБА_1 зазначає, що між нею та ТОВ «Кей-Колект» не було підписано окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що є обов`язковою умовою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов`язання. ТОВ «Кей-Колект» порушив її гарантоване державою право на недоторканість житла, провів оцінку вартості житла зі спливом 12 днів з дня реєстрації за ним права власності на спірне нерухоме майно. Також скаржниця зауважує, що ані державним реєстратором, ані судом першої інстанції не встановлено розміру заборгованості за кредитним договором від 01 листопада 2006 року №11068914000. Скаржниця просить скасувати Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Сокалюк В.П. підтримали вимоги апеляційної скарги та надали суду пояснення за її доводами. Представник відповідачки ОСОБА_5 адвокат Грігорова Г.Л. та представник відповідачки ОСОБА_11 адвокат Конова Л.М. заперечували проти доводів апеляційної скарг позивачки, посилаючись на законність оскаржуваного рішення та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржниці та її представника за доводами апеляційної скарги, пояснення представників відповідачів які заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивачки, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є добросовісними набувачами, а оскільки позивачкою не надано достатніх доказів належного виконання умов кредитного договору №11068914000 від 01.11.2006 року, а отже не спростовано наявності підстав для передбаченого іпотечним договором, позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виснував про наявність волі позивачки на вибуття спірного нерухомого майна з її власності, що унеможливлює його витребування, а також про відповідність договору факторингу №1 від 12.12.2011 року вимогам національного законодавства, чинного на день його укладення.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, 01 листопада 2006 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11068914000. Відповідно до умов п.1.1. договору, Позивач отримала кредит у розмірі 210 000 доларів США, що на час укладення правочину було еквівалентно 1 060 500 грн. за курсом НБУ. В забезпечення кредитного договору 01.11.2006 року між його сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. Предметом іпотеки було визначено квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір Факторингу №1 та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №11068914000 від 01.11.2006 року, ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в подальшому цей позов було залишено без розгляду ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.10.2013 року у справі №521/2722/13-ц.

07.09.2017 року Державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем було зареєстровано право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5; вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»; іпотечний договір серія та номер №5382, виданий 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д.; договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є.В.; договір факторингу, серія та номер: 1 від 12.12.2011 року, виданий ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписка з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року №б/н, видавник «ТОВ «БТІ Одеса».

28 лютого 2018 року спірна квартира, загальною площею 116,6 кв.м., була відчужена ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 , яка провела реконструкцію та її поділ на чотири частини: квартири АДРЕСА_2 (загальна площа 36,1 кв.м.) та 28в (загальна площа 37,1 кв.м.) та 29 березня 2018 року зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

24 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 29,8 кв.м.) було зареєстровано за ОСОБА_3 на підстав договору купівлі-продажу.

27 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підстав договору купівлі-продажу.

30 липня 2017 року до дердавного режстру нерухомого майна внесено запис про поділ квартири АДРЕСА_1 та змінено її загальну площу з 70 кв.м. до 42,9 кв.м.

11 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_6 на підстав договору купівлі-продажу.

30 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 було зареєстровано за ОСОБА_10 на підстав договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5.1. Іпотечного договору від 01.11.2006 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, передбаченого ст. ст. 26,37 ЗУ Про іпотеку.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 ЗУ «Про іпотеку» тут і далі у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» (частина перша та друга статті 36 ЗУ «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина перша статті 37 ЗУ «Про іпотеку»).

Апеляційним судом встановлено, що пункт 5.1. Іпотечного договору передбачав застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ( т.3. а.с. 131).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 ЗУ «Про іпотеку», п.5.2 Іпотечного договору).

За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» у вказаній редакції реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» ( постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41)).

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 ЗУ «Про іпотеку» .

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 ЗУ «Про іпотеку»).

Державний реєстратор (пункт 2 частини першої статті 10 ЗУ «Про іпотеку»): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) (абзац перший частини другої статті 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). (пункт 61 Порядку тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що підставою реєстрації права власності зазначено:

рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5;

вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»;

іпотечний договір серія та номер №5382, виданий 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д.;

договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є.В.;

договір факторингу, серія та номер: 1 від 12.12.2011 року, виданий ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписка з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року №б/н, видавник «ТОВ «БТІ Одеса».

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги, зокрема, недотриманням під час звернення стягнення на предмет іпотеки, вимог ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку.

Так, позивачка наполягала на тому, що вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект» їй взагалі не надсилалась.

Доказів щодо отримання ОСОБА_1 повідомлення відповідача ТОВ «Кей-Колект» про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, матеріали справи не містять.

Ухвалою від 12 лютого 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів по цій справі. Витребувано у ТОВ «Кей Колект»:

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серії і номер: 0530000246378 від 06.04.2016 р., видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ;

- вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, серії та номер: 731914/F24, видане 06.04.2016 р., видавник ТОВ «Кей Колект», на ім`я ОСОБА_1 ;

- повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2017 р.

У ПАТ «УкрСиббанк витребувано Договір Іпотеки № 5382, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «УкрСиббанк» 01.11.2006 року (т. 3 а.с.58-59).

Водночас, як убачається з матеріалів справи, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2021 року у частині витребування рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер: 0530000246378, виданого 06 квітня 2016 року, видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ; вимоги про усунення порушень основного зобов`язання серія та номер: 731914/F24, видане 06 квітня 2016 pоку, видавник ТОВ «Кей-Колект», на ім`я ОСОБА_1 ; повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01 вересня 2017 року відповідачем ТОВ «Кей-Колект» не виконана, попри отримання такої відповідачем ТОВ «Кей-Колект» 22 березня 2021 року (т.3 а.с. 66).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 також наполягає на тому, що вказана вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект» їй взагалі не надсилалась. Так, скаржниця звертає увагу про безпідставність зазначення у якості підстави для реєстрації права власності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5, оскільки, вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, датована 06 квітня 2016 року, зважаючи на її надсилання з м. Київ (за місце знаходженням іпотекодержателя) боржникові/іпотекодавцю оператором поштового зв`язку АТ Укрпошта, не могла бути доставлена адресату у той же день.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у ТОВ «Кей-Колект»: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер: 0530000246378, виданого 06 квітня 2016 pоку, видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ; вимогу про усунення порушень основного зобов`язання серія та номер: 731914/F24, видане 06 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект», на ім`я ОСОБА_1 ; повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01 вересня 2017 року.

Відповідач ТОВ «Кей-Колект» отримало копію вказаної ухвали в особистому кабінеті у системі Електронний суд 03 травня 2024 року, однак станом на 23 липня 2024 року її вимоги також не виконало, належного обґрунтування причин неможливості подання суду витребуваних доказів відповідач зазначив.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів виснує про умисне ухилення відповідача від викання вимог суду про надання доказів та доходить висновку, про ненадання іпотекодержателем доказів на підтвердження факту надсилання і отримання іпотекодавцям/боржником письмової вимоги іпотекодержателя у 30-денний строк до звернення за державною реєстрацією права власності на підставі договору іпотеки.

Також колегія суддів вважає слушними посилання скаржниці на неможливість доставлення вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, від 06 квітня 2016 року у той же день, як про це зазначено у відомостях про підстави державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», зважаючи на таке.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" (далі Наказ №958).

У відповідності до розділу II Наказу № 958, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної Д+1; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тож, мінімальний термін достави рекомендованого повідомлення з м. Київ до м. Одеси становив Д+5, відтак вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, датована 06 квітня 2016 року не могла бити вручена адресату раніше ніж 11 квітня 2016 року. Та навіть за умови направлення такого поштового відправлення з м. Одеси відповідна вимога не могла бути вручена адресату раніше ніж 08 квітня 2016 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає недостовірним зазначення підставою для реєстрації права власності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року.

Доказів на підтвердження вручення вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серії та номер: 731914/F24, видане 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей Колект», на ім`я ОСОБА_1 06.04.2016 року, у іншу дату чи отримання взагалі ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини першої, абзац перший частини другої статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За таких встановлених у справі обставин колегія суддів виснує, що державна реєстрація за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 9 та 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення зазначеного суб`єкта владних повноважень індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року є протиправним.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що відповідно до ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті на спірне нерухоме майно не може бути звернено стягнення, колегія суддів звертає увагу на таке.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", втрата чинності цього Закону відбулась 21 квітня 2021 року.

Підпунктом 1 пункту 1 цього Закону було передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі N 802/1340/18-а викладено правовий висновок про те, що обмеження, встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору.

З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року в справі N 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року в справі N 802/1340/18-а.

Висновки про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться і в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі N 201/7014/18, від 30 вересня 2021 року у справі N 127/15802/15-ц, від 02 травня 2022 року у справі N 754/716/19.

Дійсно, Оскаржувана реєстраційна дія щодо переходу права власності від позивачки до іпотекодержателя була вчинена державним реєстратором 04.09.2017 року, тобто під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

За обставинами цієї справи правовідносини між позивачкою та Акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Кей-Колект», виникли на підставі кредитного договору про надання споживчого кредиту №11068914000 та договору іпотеки, предметом якого є спірна квартира, площа якої становить 116,6 кв. м, тобто не перевищує 140 кв. м.

Проте, з вказаного договору про надання споживчого кредиту №11068914000 убачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є будинок АДРЕСА_6 , який позивачка зазначає, як адресу власного зареєстрованого місця проживання і у апеляційній скарзі. При цьому, ОСОБА_1 у порушення ст.ст. 12, 77-80 ЦПК України не надано суду жодних доказів того, що квартира АДРЕСА_1 використовувалась нею, як місце постійного проживання та на день звернення стягнення на таке нерухоме майно, ОСОБА_1 не мала у власності іншого нерухомого житлового майна.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що між скаржницею та ТОВ «Кей-Колект» не було підписано окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, про те, що ТОВ «Кей-Колект» порушив гарантоване державою право позивачки на недоторканість житла, провів оцінку вартості житла зі спливом 12 днів з дня реєстрації за ним права власності на спірне нерухоме майно, а державний реєстратор, не встановили розмір заборгованості за кредитним договором від 01 листопада 2006 року №11068914000, зважаючи на вимоги ч.6 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, з остаточної редакції позовної заяви ОСОБА_1 , не убачається обґрунтування нею заявлених позовних вимог наведеними вище обставинами.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушених прав, колегія суддів зауважує про таке.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб з передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Також, згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК Україні недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята стати 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними лише наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Отже, оскільки за обставинами цієї справи після державної реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , було вчинено рід послідовних правочинів, направлених на відчуження спірного нерухомого майна третім особам, заявлені ОСОБА_1 віндикаційні вимоги про витребування на її користь у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_7 , у ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_7 , у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_7 та у ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 є належним та ефективним способом захисту, напротивагу від решти позовних вимог про визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності та скасування запису про державну реєстрації права власності.

Також, колегія суддів зауважує про хибність визначення позивачкою у якості відповідача у цій справі державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Позивачка заявила вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі, витребування майна до ТОВ «Кей Колект», Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою, неналежність державного реєстратора, як відповідача у цій справі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) сторін, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Колегія суддів виснує, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивачки виник саме з ТОВ «Кей-Колект» та подальшими власниками спірного нерухомого майна з приводу порушення ними права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі, витребування майна не можуть бути звернені до Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., якого позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (п.142-149).

З огляду на те, що позивачка заявила позов також до неналежного співвідповідача Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. мотиви суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у цій частині є помилковими.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Отже, у цій справі, суду першої інстанції належало відмовити у задоволенні вимог позивачки до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. з підстав їх заявлення до неналежного відповідача.

Зважаючи на викладене, висновки суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування на її користь у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_7 , у ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_7 , у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_7 та у ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 є помилковими.

Висновки ж суду першої інстанції про відмову задоволенні решти позовних вимог є хибними у частині мотивів такої відмови.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374,376 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про витребування майна скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про витребування майна задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення03.12.2024
Оприлюднено11.12.2024
Номер документу123614644
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —522/3119/18

Постанова від 03.12.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Лозко Ю. П.

Постанова від 03.12.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Лозко Ю. П.

Ухвала від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Лозко Ю. П.

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Лозко Ю. П.

Ухвала від 15.06.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 15.05.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 13.02.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Рішення від 25.11.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 01.11.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 08.07.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні