Постанова

від 06.12.2024 по справі 601/1846/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1846/24Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П. Провадження № 22-ц/817/982/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого -Гірського Б.О.

суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №601/1846/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Іванько Олена Сергіївна на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2024 року (повний текст рішення складено 02 вересня 2024 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 2,79 га, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області з кадастровим номером 6123482900:01:001:0333.

Вказував на те, що 10 вересня 2016 року уклав з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (далі СТОВ) «Агро-Лан» договір оренди землі, відповідно до умов якого передав у строкове платне користування вищезгадану земельну ділянку терміном на сім років. На підставі Додаткової угоди від 10 жовтня 2017 року орендар СТОВ «Агро-Лан» був замінений на ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Посилався на те, що термін дії договору оренди закінчився 10 вересня 2023 року до збирання врожаю, посіяного орендарем, проте орендар продовжував користуватися земельною ділянкою до кінця 2023 року.

Зазначав, що відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9735, 89 грн., а за вирахуванням податків орендна плата складає 7837, 39 грн. за рік оренди.

Стверджував, що згідно з умовами договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати йому орендну плату до завершення поточного року, проте за 2023 рік орендну плату не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 7837, 39 грн., що є порушенням умов договору та підставою для стягнення заборгованості з орендної плати.

Відтак ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2023 рік у розмірі 7837, 39 грн. та судові витрати.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 5432, 49 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2023 рік; 839, 54 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Іванько О.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи належним чином оформленого акту прийому-передачі земельної ділянки, тобто не підтверджено факту передачі земельної ділянки позивачу після закінчення договору оренди, що в свою чергу підтверджувало б закінчення використання земельної ділянки.

Вважає, що факт користування відповідачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі підтверджується відповіддю на адвокатський запит ТОВ ПрофАгроТрейд №153/24 від 08.07.2024 року, з якої вбачається, що комісією вказаного товариства було виявлено, що на земельній ділянці, власником якої є позивач, знаходиться врожай соняшнику, який належить попередньому орендарю ТОВ Західна агровиробнича компанія, що унеможливило використання земельної ділянки новим орендарем.

Вказує на те, що до ТОВ ПрофАгроТрейд як нового орендаря земельної ділянки з 20.10.2023 року, не міг перейти обов`язок зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 10 вересня 2016 року за 2023 рік (протягом дії цього договору та протягом фактичного використання земельної ділянки), оскільки такий обов`язок покладений саме на ТОВ Західна агровиробнича компанія як на сторону цього договору.

Звертає увагу на те, що відповідач визнавав, що заборгованість по орендній платі має бути нарахована у розмірі 5432,84 грн., проте суд першої інстанції, погодившись із доводами відповідача, стягнув 5432,49 грн., при цьому не обґрунтувавши вказаної суми.

Посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно зменшено заявлену стороною позивача суму судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оскільки відповідач не подавав клопотання про зменшення їх розміру.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,79 га з кадастровим номером 6123482900:01:001:0333, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Згідно договору оренди землі від 10.09.2016 ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 2,79 га, яка розташована на території Катеринівської сільської ради з кадастровим номером 6123482900:01:001:0333 в оренду СТОВ «Агро-Лан». Договір укладено на сім років.

Додатковою угодою від 10 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 10 вересня 2016 року, за згодою сторін, орендар - СТОВ «Агро-Лан» був замінений на ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Додатковою угодою від 10 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 10 вересня 2016 року сторони домовились внести наступні зміни у договір оренди. Зокрема, у в пункті 4.1 додаткової угоди зазначено: «Внести зміни у Договір пункт 9 та викласти його в наступній редакції: «п.9 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9 735,89 грн. за рік оренди».

Термін дії договору оренди землі від 10 вересня 2016 року закінчився 10 вересня 2023 року.

Земельну ділянку із кадастровим номером 6123482900:01:001:0333 було передано в оренду ТОВ «ПрофАгроТрейд» на підставі договору оренди землі від 21 серпня 2023 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69837715 від 20.10.2023.

З відповіді на адвокатський запит ТОВ «ПрофАгроТрейд» №153/24 від 08 липня 2024 року вбачається, що 01 вересня 2023 року директором ТОВ «ПрофАгроТрейд» було видано наказ №198 «Про затвердження комісії для перевірки орендованих сільськогосподарських земель на вересень 2023 року», якою було проведено обстеження земельних ділянок та виявлено, що серед земельних ділянок наявна земельна ділянка з кадастровим номером 6123482900:01:001:0333 на якій знаходився врожай колишнього орендаря, а саме - ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Зокрема, на вказаній земельні ділянці знаходився посів соняшнику. Використання цієї земельної ділянки відповідно до умов договору оренди між орендодавцем та ТОВ «ПрофАгроТрейд» було неможливим до моменту зібрання врожаю колишнім орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», зокрема до грудня 2023 року - січня 2024 року із врахуванням сприятливих погодних умов.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2023 рік в межах строку дії договору оренди земельної ділянки, який закінчився 10 вересня 2023 року.

Водночас відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за період з 11 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ПрофАгроТрейд» стало орендарем земельної ділянки позивача з 20.10.2023 року, тому до нового орендаря перейшли обов`язки сплати орендної плати, а доказів про те, що ТОВ «ПрофАгроТрейд» буде здійснювати орендну плату з часу фактичного користування, а не з моменту реєстрації договорів оренди, позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом частин 1-3 ст.21 Закону 161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі від 10 вересня 2016 року припинив свою дію 10 вересня 2023 року.

Більше того, сторонами вказана обставина не заперечувалась, відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2023 рік в межах строку дії договору оренди земельної ділянки, який закінчився 10 вересня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач визнавав позов в частині суми заборгованості 5432, 84 грн., проте суд стягнув 5432, 49 грн., колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що судом стягнуто суму за період дії договору оренди землі з 01.01.2023 року по 10.09.2023 року, який визнавався позивачем - 5432, 49 грн. = 7837,39 / 365 днів х 253 дні.

Доводи сторони позивача про те, що термін дії договору закінчився 10 вересня 2023 року, проте орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжував користуватися її земельною ділянкою до кінця 2023 року, а тому відповідач повинен заплатити орендну плату включно по грудень 2023 року, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказану земельну ділянку позивачем передано в оренду ТОВ «ПрофАгроТрейд» на підставі договору оренди землі від 21 серпня 2023 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2023 року), відтак у 2023 році ТОВ «ПрофАгроТрейд» стало орендарем вищевказаної земельної ділянки позивача та до нового орендаря перейшли обов`язки сплати орендної плати.

Більше того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що після 10 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» фактично продовжувало користуватися земельною ділянкою позивача до кінця 2023 року.

Колегія суддів вважає, що відповідь на адвокатський запит ТОВ «ПрофАгроТрейд» №153/24 від 08 липня 2024 року не може бути беззаперечним доказом, що підтверджує факт користування відповідачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі від 10 вересня 2016 року, оскільки ТОВ «ПрофАгроТрейд» перебуває у договірних відносинах із позивачем та є новим орендарем земельної ділянки згідно із договором оренди землі від 21 серпня 2023 року.

Крім того, відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заперечує правомірність нарахування орендної плати після 10 вересня 2023 року, коли між орендарем та орендодавцем припинилися правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 10 вересня 2016 року.

Також відсутні докази того, що після 10 вересня 2023 року ТОВ «ПрофАгроТрейд» зверталося із відповідними претензіями чи заявами до суду щодо використання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки позивача без належної правової підстави і відшкодування шкоди у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки відповідно до умов укладеного ними з ОСОБА_1 договору оренди.

Таким чином,суд першоїінстанції правомірновідмовив узадоволенні позовнихвимог про стягненнязаборгованості поорендній платі після закінчення терміну дії договору оренди землі, тобто в період з 11 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду по суті вирішення спору не спростовують.

Щодо стягнених судом першої інстанції судових витрат понесених у вигляді правничої допомоги.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача в суді першої інстанції посилався на те, що під час розгляду справи позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції було надано: копію договору про надання правової допомоги №14/24 від 24.01.2024 року, укладеного між АБ Олени Іванько Фактум та ОСОБА_1 ; копію детального опису робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги №14/24 від 24.01.2024 року та Додатком №1 від 24.01.2024 року; копію рахунку на плату №1/06-08 від 06 серпня 2024 року; копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №14/24 від 24 січня 2024 року; копію акта надання послуг №1 від 06 серпня 2024 року; копію квитанції про оплату на суму 5000 грн.

Так, відповідно до акту надання послуг №1 від 06 серпня 2024 року, виконавцем за договором про надання правової допомоги №14/24 від 24.01.2024 року були виконані наступні послуги: попередній аналіз спору, судової практики та надання консультацій і роз`яснень щодо варіантів законного захисту прав та інтересів клієнта 5 год. - 2500 грн.; підготовка справи до розгляду, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, надання юридичних консультацій 4 год. - 2000 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості по орендній платі 5500 грн.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема ціну позову, та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, колегія суддів вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 10000 грн. відповідатиме критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Разом з тим, ціна позову у даній справі становить 7837, 39 грн.

Позов задоволено на 69% (5432,49 грн. х 100/ 7837, 39 грн.).

Таким чином, в силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягали стягненню понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 6900 грн. (10000 грн. х 69% / 100%), а не 5000 грн., як помилково вважав суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині визначеного судом розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, шляхом збільшення його розміру з 5000 грн. до 6900 грн. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судового збору сплаченого за розгляд справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2024 року змінити, збільшивши розмір стягнутих із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн. до 6900 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.