Рішення

від 03.12.2024 по справі 493/769/24

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/769/24

Провадження № 2/493/371/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Балта Одеської області

Балтськийрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Мясківської І.М.,

за участю секретаря Пінул І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області за набувальною давністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у травні 2001 року він придбав у відповідача земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0386 га, за кадастровим номером 5120681600:01:001:0220, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, сплативши останньому 1000,00 доларів США та отримав від нього розписку, справжність підпису на якій підтверджено секретарем території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області 22 травня 2001 року. Уклавши таким чином договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідач відмовився від свого права власності на зазначену ділянку та передав належне йому право користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою.

З того моменту він добросовісно заволодів земельною ділянкою відповідача, не знав і не міг знати про відсутність у нього підставі для набуття права власності на неї, вважаючи достатнім для переходу права власності існування розписки відповідача, підпис якого засвідчений секретарем території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області 22 травня 2001 року.

Згодом отримавши Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ9930137012023 від 19.10.2023 року за кадастровим номером 5120681600:01:001:0220, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області він дізнався, що власником вказаної земельної ділянки являється відповідач. Зазначена обставина спонукала його звернутися до Балтського районного суду Одеської області з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді розписки від 22 травня 2001 року та визнання права власності на земельну. Рішенням Балтського районного суду Одеської обласні від 13 лютого 2024 року по справі № 493/1780/23, яке набуло законної сили 22 березня 2024 року, йому відмовлено у задоволення позовних вимог, що спонукало його звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Вважаючи, що він добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, що підтверджується довідкою Балтської міської ради Одеської області № 201 від 18 квітня 2024 року, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку за набувальною давність, оскільки позбавлений іншого способу реалізувати свої права на земельну ділянку, окрім судового.

Представник позивача - адвокат Козак І.С. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач, який неодноразово викликався до суду в судове засіданні не з`явився, хоча про час, місце, дату розгляду справи повідомлений був завчасно належним чином, що відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з рішення Балтського районного суду Одеської обласні від 13 лютого 2024 року по справі № 493/1780/23, яке набуло законної сили 22 березня 2024 року, між сторонами 22 травня 2001 року був укладений цивільно-правовий правочин (домашня угода) з приводу купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,0386 га, за кадастровим номером 5120681600:01:001:0220, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, домовившись про ціну угоди в 1000,00 доларів США. На підтвердження правочину відповідач видав позивачу розписку та передав право користування позивачу.

Цивільно-правова угода з приводу купівлі-продажу земельної ділянки, укладена між сторонами не була нотаріально посвідчена, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Суд в силу положень ст. ст. 640, 657 ЦК України договір між сторонами визнав неукладеним і відмовив у задоволені позовних вимог.

Позивач, не визнаючи рішення суду, звернувся вдруге з позовною заявою, змінивши підставу позову та просить визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку за набувальною давністю.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Як роз`яснено у пунктах 9, 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні встановити, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно з положеннями ст.ст.335,344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуте на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Наведене свідчить про те, що для визнання права власності за набувальною давністю необхідно одночасно наявність, з одного боку, добросовісності володіння (коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності), з іншого - відсутність у володільця титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

З матеріалі справи вбачається, що укладаючи цивільно-правовий правочин (домашню угоду), домовившись про суттєві умови договору, сторони не завершили оформлення договору купівля-продажу земельної ділянки в нотаріуса, як того вимагає законодавство відносно нерухомого майна, у зв`язку з чим право власності на земельну ділянку належало і належить відповідачу, що достовірно відомо позивачу і підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 9930137012023 від 19.10.2023 року за кадастровим номером 5120681600:01:001:0220, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області.

Вищенаведені обставини виключають можливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивач володів земельною ділянкою за волею власника і завжди знав, що власником земельної ділянки є відповідач.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 09.12.2024 року.

СУДДЯ