Рішення

від 03.12.2024 по справі 495/8799/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуСправа № 495/8799/24 Номер провадження 2/495/4365/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - одноособово судді Шевчук Ю.В.

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненим позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, в якому просить: визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис про народження №347, складений 17 листопада 2017 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «прізвище» вказати: « ОСОБА_5 », в графі «батько» вказати: «громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »; зобов`язати Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис про народження №78, складений 08 квітня 2020 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «прізвище» вказати: « ОСОБА_5 », в графі «батько» вказати: «громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та встановити факт що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування уточненого позову зазначив, що починаючи з 2015 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. Сторони вели спільне господарство, займалися вихованням дітей, які народилися за час сумісного проживання однією сім`єю, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, у зв`язку з тим, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі під час здійснення реєстрації народження їх спільних з відповідачкою ОСОБА_2 дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в органах державної реєстрації актів цивільного стану, відомості про батька дітей були зазначені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Станом на теперішній час відповідачка ОСОБА_2 самоусунулась від виховання їх спільних дітей, покинула їх на виховання позивача та веде аморальний образ життя, внаслідок чого відповідно до Наказів №01-08/34 та №01-08/35 від 09.09.2024 року Служби у Справах дітей Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області спільних з відповідачкою неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було тимчасово влаштовано в сім`ю їх хрещеної - ОСОБА_6 .

Діти завжди сприймали позивача як батька, він самостійно здійснює за ними догляд та вони перебувають на його утриманні. У них склались добрі сімейні відносини.

Станом на теперішній час, Позивач бажає оформити батьківство щодо спільних з відповідачкою ОСОБА_2 дітей, тому звернувся до суду з даною позовною заявою з метою поновлення та захисту його прав як батька неповнолітніх дітей.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

25 вересня 2024 Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загально позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

06 листопада 2024 Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду було відмовлено в об`єднанні цивільних справ.

18 листопада 2024 Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду було заяву представника позивача задоволено, та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бережна Т.Г. у підготовчому засіданні повністю підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про визнання позовних вимог, просила справу розглядати без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Положенням ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 2015 року позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. Сторони вели спільне господарство, займалися вихованням дітей, які народилися за час сумісного проживання однією сім`єю, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, у зв`язку з тим, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі під час здійснення реєстрації народження їх спільних з відповідачкою ОСОБА_2 дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в органах державної реєстрації актів цивільного стану, відомості про батька дітей були зазначені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Станом на теперішній час відповідачка ОСОБА_2 самоусунулась від виховання спільних дітей, покинула їх на виховання позивача та веде аморальний образ життя, внаслідок чого відповідно до Наказів №01-08/34 та №01-08/35 від 09.09.2024 року Служби у Справах дітей Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області наших спільних з відповідачкою неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було тимчасово влаштовано в сім`ю їх хрещеної - ОСОБА_6 .

Діти завжди сприймали позивача ОСОБА_1 як батька, він самостійно здійснює за ними догляд та вони перебувають на його утриманні. У них склались добрі сімейні відносини. Вищезазначені обставини підтверджуються Довідкою Кулевчанської сільської ради №673 від 19.09.2024.

В матеріалах справи, міститься висновок про біологічне батьківство №MGU1169 від 17.10.2024, згідно якого громадянин ОСОБА_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_4 з ймовірністю 99,9999413296% та ОСОБА_3 , з ймовірністю 99,999998785%.

Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її рідним племінником. ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вони знаходяться на його утриманні. Мати дітей ОСОБА_2 пішла від них, вони приблизно три роки не живуть разом, вона дуже зловживає спиртними напоями, що призвело до смерті їх спільної дитини, яку ОСОБА_2 задушила. З моменту народження дітей, вони проживали з ОСОБА_8 , у нього є своє господарство, його мати завжди допомагала йому з дітьми. ОСОБА_2 не хотіла оформити їх відносини у законному порядку, оскільки хотіла бути матір`ю одиночкою, та отримувати матеріальну допомого від держави.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За змістом статті 121, частини 1 статті 122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Згідно вимог ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з п.7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

В третьому абзаці п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п.20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Як висловився Європейський суд з прав людини в рішенні «М.Т. проти України» (заява №950/17) від 19.03.2019 року, біологічного батька не можна повністю виключати з життя дитини, якщо не існують відповідні підстави це зробити, які стосуються найкращих інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, а також ту обставину, що відповідач безумовно визнала позов, її визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей, є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд зазначає наступне.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що позивачем у заявлених позовних вимогах про встановлення факту не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для позивача юридичне значення.

Так, згідно ч.6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч. 164 СК України передбачено, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав.

Таким чином, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися з настанням певних юридичних фактів.

З наведеного вище слідує, що підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей батьком є наявність одного або кількох юридичних фактів, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин (перебування за кордоном, тривала тяжка хвороба тощо).

Разом з тим, суду не надано доказів того, що мати дітей - ОСОБА_2 - померла, була визнана безвісно відсутньою, була позбавлена батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей.

Крім того, суд заначає, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до наказів начальника служби у справах дітей Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №01-08/34 та №01-08/35, на даний час тимчасово влаштовані та проживають в сім`ї знайомих ОСОБА_6 .

Також, суд критично відноситься до наданої позивачем на підтвердження факту, самостійного виховання та утримання дітей, довідки №673 від 19.09.2024, яка видана Кулевчанською сільською радою, в якій зазначено, що неповнолітні діти проживають та знаходяться на його утриманні, оскільки дана довідка видана після винесення вищезазначених наказів.

Отже, доказів самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей суду не надано та нічим не підтверджено.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, судом встановлено, що позивачем не виконано обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог про встановлення факту виховання та утримання неповнолітніх дітей.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту виховання та утримання неповнолітніх дітей не обґрунтовані належними, достатніми та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 121, 125, 128, 129 СК України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - задовольнити частково.

Визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис про народження №347, складений 17 листопада 2017 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «прізвище» вказати: « ОСОБА_5 », в графі «батько» вказати: «громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зобов`язати Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис про народження №78, складений 08 квітня 2020 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «прізвище» вказати: « ОСОБА_5 », в графі «батько» вказати: «громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - відмовити.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складений та оголошений 09.12.2024 о 15 годині 30 хвилин.

Суддя Юлія ШЕВЧУК