Рішення

від 09.12.2024 по справі 947/20977/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 947/20977/23

провадження № 2/947/397/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.,

секретар суду Скоропуд С.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу № 947/20977/23 за позовом 947/20977/23 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Обслуговуючого кооперативу ЖИТЛОВО БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «МОРСЬКИЙ 1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 865,73 доларів США (десять тисяч вісімсот шістдесят п`ять доларів США сімдесят три цента) в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу долара США встановленого НБУ на момент ухвалення рішення, та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОК «ЖБК «МОРСЬКИЙ 1» не здійснив введення в експлуатацію Об`єкту будівництва до закінчення 4 кварталу 2019 року, чим порушив умови Договору, останній зобов`язаний сплатити Асоційованому члену кооперативу неустойку у розмірі 0,2% від розміру Паю, за кожний день прострочення, починаючи з 01.01.2020 року по 04.11.2020 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Літвіновій І.А.

Провадження у цивільній справі № 947/20977/23 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» про стягнення неустойки відкрито ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 18.08.2023 року. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строк вчинення процесуальних дій та надання заяв по суті справи.

У встановлений строк до суду надійшов відзив відповідача ОК «ЖБК «Морський 1» на позов ОСОБА_1 (вхід. № 52280).

Відзив прийнято ухвалою суду від 18.11.2023 року. Позивачу встановлено строк наподання відповіді на відзив.

Відповідь на відзив подано до канцелярії суду 07.12.2023 року (вхід. № 67001/23-Вх).

Ухвалою суду від 04.03.2024 року було продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи № 947/20977/23. Прийнято відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 . Встановлено відповідачустрок наподання запереченьна відповідь позивача п`ятнадцять днів з дня одержання копії цієї ухвали.

Заперечень від відповідача по справі не надійшло, як і будь-яких інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань.

Зважаючи на те, що встановлений судом строк для вчинення процесуальних дій учасниками справи був достатнім, будь-які інші заяви чи клопотання на вирішення суду сторонами у цій справі не надавалися, суд перейшов до розгляду справи за наявними у справі матеріалами, які на думку суду є повними та достатніми для постановлення рішення по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 12.04.2019 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО- БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «МОРСЬКИЙ 1» було укладено Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № М1/ІС/1957817575.

20.06.2019 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «МОРСЬКИЙ 1» було укладено Інструктивну декларацію № М1/ІС/1/А/1А-14-4-Н та Інструктивну декларацію № М1/ІС/1/А/1А-14-4/1-Н від 20.06.2019 до Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № М1/ ІС/1957817575 від 12.04.2019.

Відповідно до умов Меморандуму ОСОБА_1 сплатив на рахунок ОК «ЖБК «Морський 1» пайові внески на загальну суму 543895,38 гривень, що підтверджується Інструктивною декларацією № М1/ІС/1/А/1А-14-4-Н та Інструктивною декларацією № М1/ІС/1/А/1А-14-4/1-Н.

Правовідносини, які пов`язані із відповідальністю за невиконання зобов`язання врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, підтриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, предметом позовної заяви ОСОБА_1 - є стягнення неустойки через порушення ОК «ЖБК «Морський 1» виконання зобов`язання відповідно до Меморандуму щодо строків здачі об`єкту будівництва в експлуатацію.

Відповідно до п. 1.1 Меморандуму та умов Інструктивної декларації до нього, Об`єкт будівництва - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-А у м. Одеси. Після прийняття об`єкту будівництва, або його складової частини (черги, пускового комплексу), до експлуатації, йому або його складовій частині присвоюється адреса, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування.

В Інструктивних деклараціях зазначено, що плановий строк прийняття в експлуатацію Будинку Об`єкту Будівництва 4 квартал 2019 року.

Тобто, в Інструктивній декларації, яка була власноруч підписана Позивачем, не вказано чіткий строк, в який Відповідач повинен виконати свої зобов`язання по здачі Об`єкту будівництва в експлуатацію, а зазначено, що ПЛАНОВИЙ (ОРІЄНТОВНИЙ) строк прийняття в експлуатацію, який може змінюватися як в меншу так і в більшу сторону.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

За правилами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи викладене, строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Інструктивній декларації конкретно не визначений, так як зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Щодо розрахунку штрафних санкцій наведених Позивачем суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку, Позивач наводить розрахунок пені у доларах США.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про валюту» Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 5 частини другої та частішою третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валкЗтних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Така ж позиція, висвітлена і в листах Мінекономіки від 01.06.2009 р. № 3802- 25/202 та Держцінінспекції від 03.12.2009 р. № 200/7-6/6148.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, де вказано, що незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов`язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України гривня у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ на здійснення.

Відповідно до п. 4.1 Персонального Меморандуму та положень Інструктивних декларацій, Позивач сплатив суму пайового внеску саме у гривнях, тому суду не зрозуміло, чому саме сума пені нараховується відповідно до курсу долару США.

Стягнення пені за 11 місяців, а саме за період з 01.01.2020 року по 04.11.2020 року, виглядає таким, що суперечить правовій природі пені та порушує наслідки спливу строків позовної давності згідно з ч. З, 4 ст. 267 ЦК України.

Такий висновок підтверджується Постановою Верховного суду України від 10.10.2006 р. (головуючий суддя Барбара В. П.) : "Господарські суди не врахували, що за ст. 256 ЦК України під позовною давністю розуміється рядків у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України). Статтею ж 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, неправильно застосувавши ст. 258 ЦК України господарські суди прийшли до необгрунтованого висновку про стягнення з Боржника пені за увесь період - з 04.11.2004 по 13.01.2006 року".

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Згідно зі ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Умови, передбачені п. 5.3 Договору, а саме в розрізі розміру пені - суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки перевищують можливий допустимий розмір такого виду неустойки.

В той же час ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15). Аналогічний висновок викладений у Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2017 (справа № 910/12417/16).

Тобто, якщо позовні вимоги Позивача були законні з огляду на чинне законодавство України, нарахування пені могло б бути можливим до 30.06.2020 (01.01.2020 - день, коли мало би бути виконане зобов`язання плюс 6 місяців).

У зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року прийняла рішення, яким для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), (дане рішення надається до Відзиву)

Також, Одеська регіональна Торгово-промислова палата на своєму офіційному сайті (https://orcci.odessa.ua/press-center/orcci-news/shchodo-zasvidchennia-fors-mazhomikh-obstavin-l) розмістила повідомлення, в якому зазначила що «Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.

Сертифікати встановленого зразка будуть видаватися після закінчення форс-мажорних обставин або стабілізації ситуації у місті Одесі та області.»

Визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує о4обу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Цивільний кодекс України - є спеціальним законом, який регулює зобов`язальне право в Україні, зокрема визначає обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) як підставу для звільнення від відповідальності.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦПК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18 цього розділу встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у зв`язку п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та із визнанням Торгово-промисловою палатою України військової агресії Російської Федерації проти України форс-мажорною обставиною (обставини непереборної сили), сторони за договором можуть припинити виконання зобов`язань, через неможливість їх виконання, без застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

В той же час, 09.12.2020 Кабінет Міністрів України своєю Постановою «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 р. на території України встановив карантин, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Тобто, карантин на території України тривав в період часу з 09.12.2020 року по 30.06.2023 включно.

Введення будинку в експлуатацію було здійснено пізніше ніж вказано в орієнтовних строках Інструктивної декларації у зв`язку із пандемією COVID-19 та введенням в країні воєнного стану 24.02.2022 року.

Відповідно до Постанови Кабміну від 27 червня 2023 р. № 651 пандемія COVID-19 закінчилась лише 01.07.2023 року в Україні.

У зв`язку з вищенаведеним, ОК «ЖБК «Морський» не порушив жодного взятого на себе зобов`язання, передбаченого Меморандумом та Інструктивною декларацією.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» про стягнення неустойки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання.

Днем складення рішення є 09 грудня 2024року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя І. А. Літвінова