Рішення

від 09.12.2024 по справі 240/19476/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/19476/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 23 квітня 2024 року № UA101020/2024/000018/1 та зобов`язання відшкодувати надмірно сплачену суму митних платежів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним було надано належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару, а відповідач не довів ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростовано.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

28 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Указує, що рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість такого не може бути визначена у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усієї інформації, необхідної для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зауважує, що рахунок-фактура №455363 від 11 грудня 2023 року та копія митної декларації країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року, надані на підтвердження вартості імпортованого товару, викладені на іноземній мові (не англійській), а тому не могли бути митним органом без надання їх перекладу на українську мову. Також митним органом не прийнято до уваги довідку про транспортні витрати від 22 квітня 2024 року, оскільки під час митного оформлення у митниці були відсутні відомості про точне місце укладення правочину купівлі продажу товару та інші документи, що підтверджують відомості про фактичне місце відправлення товару, що виключало можливість перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування. Додатково відповідач зауважує, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Такі документи до митного оформлення декларантом не надано. Фактично довідка про транспортні витрати видана позивачем, який є заінтересованою особою. Проте, навіть за таких умов, підпис, який проставлено у довідці відрізняється від підпису позивача ОСОБА_1 в інших документах, а саме: в паспорті та довіреності, підписаної останнім 27 лютого 2023 року. Додатково наданий Звіт № КТЗ-240423/4 від 23 квітня 2024 року не міг бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки, на переконання відповідача, виконаний з порушенням вимог Національного стандарту та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Додатково надане платіжне доручення від 01.03.2024 не могло бути прийняте для підтвердження митної вартості оскільки викладене на іноземній мові (не англійській) та не надано перекладу на українську. На пропозицію митного органу переклади зазначених документів або інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару декларантом надано не було, що і обумовило прийняття оскаржуваного рішення.

09 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошує, що під час митного оформлення товару був наданий повний пакет документів, необхідних для визначення митної вартості імпортованого товару. Зауважує, що на підтвердження зазначених у митній декларації вартісних характеристик товару під час консультації з митним органом надано платіжне доручення. Застереження митного органу про те, зазначений документ не може бути прийнятий до уваги, оскільки оплата проведена не позивач та будь-якої з уповноважених ним осіб, уважає безпідставним, оскільки здійснення оплати товару іншою особою на усне прохання власника цього товару, не заборонене. Наголошує, що відповідач протирічить сам собі, оскільки спочатку зазначає про наявність у імпортованого автомобіля пошкоджень, а потім завищує ціну для митного оформлення транспортного засобу. Акцентує увагу, що митна декларація країни відправлення від 19 квітня 2024 року №24DK0031002B38ED45 заповнена англійською мовою, яка є офіційною мовою Світової організації торгівлі. Відтак, вимоги митного органу стосовно перекладу на українську мову документів, які складено англійською мовою, як офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, та іноземною мовою міжнародного спілкування, не ґрунтується на законі. Також звертає увагу, що відповідачем не надано жодного підтвердження неможливості направлення відзиву у встановлені строки.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що декларантом позивача 22 квітня 2024 року до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» подано митну декларацію № 24UA101020015031U1 для митного оформлення товару, а саме легкового автомобіля: марка MERCEDES-BENZ, модель E220 CDI, колір сірий, серійний номер НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, об`єм двигуна 2143см3, тип кузова універсал, загальна кількість місць 5, колісна формула 4х2, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2016, дата першої реєстрації 18 серпня 2016 року, виробник DAIMLERCHRYSLER AG, авто має пошкодження аварійного характеру, пошкоджено: капот, передня права фара, передній бампер, підсилювач бампера, решітка радіатора, переднє праве крило, передні та задні праві двері, заднє праве крило, задній бампер, задній та передній правий колісний диск, вартістю 3700,00 євро.

На підтвердження визначеної у декларації митної вартості товару представником позивача до митної декларації подано: інвойс № 455363 від 11 грудня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11 вересня 2023 року; довідку про транспортні витрати № б/н від 22 квітня 2024 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серія НОМЕР_3 від 11 жовтня 2000 року; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №52848 від 22 квітня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення від 19 квітня 2024 року №24DK0031002B38ED45; фото транспортного засобу від 22 квітня 2024 року. Також в гр. 44 митної декларації зазначено про наявність у справах митниці довіреності код (m 9000) від 27 лютого 2023 року №447.

АСМО «Інспектор» згенеровано митну формальність за кодом 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв): «Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості».

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №24UA1010200030438U4 від 27 серпня 2024 року, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відомості про ціну продажу товару, що містилися у документі під кодом 0380 (рахунок-фактура) № 455363 від 11 грудня 2023 року викладені на іноземній мові (не англійською);

- копія митної декларації країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року також викладена іноземною мовою (не англійською), оформлена в Республіці Польща;

- відсутні відомості про точне місце укладання правочину купівлі продажу товару та відсутні інші документи, що підтверджують відомості про фактичне місце відправлення товару для підтвердження розміру витрат на транспортування, зазначених у довідці про транспортні витрати від 22 квітня 2024 року.

З огляду на викладене, митний орган дійшов висновку, що існує ризик не включення усіх складових (вартості навантаження, розвантаження) до митної вартості товару.

Зважаючи на вказане, декларанту запропоновано надати такі додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості:

1)переклади на українську мову рахунку-фактури № 455363 від 11 грудня 2023 року та митної декларації країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року;

2)рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури ;

3)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

4)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

5)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На зазначену вимогу 23 квітня 2024 року представник позивача надав Звіт № КТЗ-240423/4 від 23 квітня 2024 року та платіжне доручення від 01 березня 2024 року.

За результатами вивчення додатково наданих документів, митний орган дійшов висновку, що Звіт виконано з порушенням вимог Національного стандарту та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, у зв`язку з чим такий не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, наведених у ньому. При цьому, додатково надане платіжне доручення від 01 березня 2024 року не могло бути прийняте для підтвердження митної вартості, оскільки викладене на іноземній мові (не англійській) та не надано перекладу на українську.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці розпочато процедуру консультацій та направлено декларанту електронне повідомлення, в якому додатково повідомлено декларанта про аналіз додатково поданих документів: Звіту оцінювача № КТЗ-240423/4 від 23 квітня 2024 року та платіжного документа (код 9000 в графі 44 митної декларації). З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів в ході проведення консультації декларанту надано інформацію щодо вартості схожого товару, а саме товару, митну вартість якого було задекларовано за першим методом (за ціною угоди) за митною декларацією №24UA205150002443U2 від 08 лютого 2024 року.

Під час проведення консультації додаткові документи для підтвердження митної вартості не надавались, про що свідчить запис агента з митного оформлення ОСОБА_3 від 23 квітня 2024 року «Ознайомлений. Інших документів надати не можу, процедуру консультації проведено».

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 23 квітня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА 101020/2024/000018/1.

В розділі 33 названого рішення зазначено:

«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

Згідно зі статтею 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому раз декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну товару, викладені у документі від кодом 0380 №455363 від 11 грудня 2023 року та копії митної декларації країни відправлення № 24UA101020015031U1, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову таких документа.

Інші документи, що долучені до митної декларації, не містять цінової інформації про товар.

Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України декларант надає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують митну вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Додатково надане платіжне доручення від 02 березня 2024 року із урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України може бути використано для перевірки ціни, що фактично сплачена за товару випадку надання митниці перкладу на українську мову такого документа.

Додатково наданий Звіт № КТЗ-240423/4 від 23 квітня 2024 року не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2013 року № 1440, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Разом з тим, висновок про вартість оцінюваних товарів ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела «mobile.de». При цьому, експертом не проведено аналіз кон`юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел. Крім того, додатки до Звіту, що викладені на сторінці 10, подані у неналежній якості (зображення нечітке, розмите), що позбавляє митний орган можливості перевірити правильність здійсненого експертом розрахунку такого показника як «середня ціна по Європі купівлі ідентичного КТЗ, який був у використанні, за інформацією з довідкової літератури». Проте, перейшовши за посиланнями на відповідні сторінки в мережі Інтернет, митницею встановлені наступні обставини. Транспортний засіб № 1 на сторінці 10 має пошкодження після ДТП та використовувався в службі таксі. Транспортний засіб № 2 на сторінці 10 має пробіг 521 тис. км., наявні пошкодження. Транспортний засіб № 3 використовувався в службі таксі, має пробіг 646 тис. км. Отже від ціни продажу вищевказаних автомобілів є необґрунтованим віднімання відсоткового значення встановлених дефектів та пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП оцінюваним транспортним засобом. Таким чином, митниця дійшла висновку, що Звіт виконано з порушенням вимог Національного стандарту та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, у зв`язку з чим останній не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, наведених у ньому.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 22 квітня 2024 року витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України склали 300 євро. У зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про точне місце укладання правочину купівлі-продажу товару та відсутністю інших документів, що підтверджують відомості про фактичне місце відправлення товару, митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування.

Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Митного кодексу України).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: №24UA205150002443U2 від 08.02.2024 - 1.Автомобіль легковий після ДТП - 1шт, перебуває в стані аварійного пошкодження, пошкоджені наступні складові: наявні дефекти лакофарбового покриття, забруднено обшивку салону та сидінь, присутні вм`ятини без пошкодження лакофарбового покриття, пошкоджено: передній бампер, підсилювач бампера, радіатор, решітка радіатора, капот, передне ліве та праве крило, передні фари та кріплення до них, деталі підвіски, двигуна, рульового керування, гальмівної системи та елементи електроживлення потребують діагностики та ремонту, спрацьовані подушки безпеки; марка «MERCEDES-BENZ»; модель «E 220 D»; номер кузова НОМЕР_4 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) 5 шт; призначення: для перевезення пасажирів; тип двигуна дизельний; робочий об`єм двигуна 1950 см3; колісна формула 4x4; потужність 143 kw; такий що був у використанні; тип кузова седан; календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016, торговельна марка MERCEDES-BENZ. Виробник MERCEDESBENZ 8400,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.».

Також 23 квітня 2024 року відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006678, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів. які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2024/000018/1 від 23 квітня 2024 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України і статті 57 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

1)(рахунок-фактура) № 455363 від 11 грудня 2023 року та копія митної декларації країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року викладені іноземною мовою (не англійською) та переклад таких на українську мову митному органу не наданий;

2)відсутні відомості про точне місце укладання правочину купівлі продажу товару та відсутні інші документи, що підтверджують відомості про фактичне місце відправлення товару для підтвердження розміру витрат на транспортування, зазначених у довідці про транспортні витрати від 22 квітня 2024 року.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.

Під час митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру № 455363 від 11 грудня 2023 року, який, згідно перекладу з мережі інтернет складений данською мовою та його переклад не наданий декларантом митному органу.

При цьому суд наголошує, що будь-яких інших документів, які б містили інформацію про вартість імпортованого товару та правильність її визначення у поданій митній декларації, декларант митному органу разом з останньою не надав.

Суд зауважує, що за відсутності перекладу зазначеного документа, митний орган був позбавлений можливості перевірити визначену декларантом митну вартість товару у розмірі 3700 євро, з огляду на те, що митна декларації країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року, складена англійською мовою, містила інформацію про вартість товару у розмірі 27500 дацьких крон.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що АСМО «Інспектор» згенеровано митну формальність за кодом 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв): «Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості», суд приходить до висновку, що у митного органу обґрунтовано виникли сумніви у правильності визначення митної вартості імпортованого товару.

Надаючи правову оцінку вимозі митного органу про надання перекладу рахунку-фактури № 455363 від 11 грудня 2023 року та митної декларації країни відповідника на українську мову, суд зауважує на таке.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18, від 31 березня 2020 року у справі № 160/7049/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.

Як установлено судом та не заперечує позивач, вимога митного органу надати переклад рахунку-фактури № 455363 від 11 грудня 2023 року, обумовлена тим, що виключно зазначений документ містив інформацію про ціну товару, сплачену імпортером продавцю. Застереження про неприйняття митної декларації країни відправлення без перекладу також обумовлено тим, що така надана на підтвердження вартості імпортованого товару, а також могла бути використана для з`ясування відомостей про фактичну країну відправлення товару, що були необхідні для перевірки інформації про вартість транспортування імпортованого товару, як складової заявленої митної вартості такого.

Отже вимога митного надати переклади зазначених документів обумовлена даними, які містяться в них, і є необхідними для перевірки та підтвердження відомостей, а тому є законною та обґрунтованою.

При цьому суд зауважує, що 51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів.

Офіційними мовами Світової організації торгівлі, до якої приєдналася Україна 16 травня 2008 року, є англійська, французька та іспанська.

Доказів того, що данська є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, позивач, на виконання вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надав.

При цьому суд зауважує, що митна декларація країни відправлення № 24DK0031002B38ED45 від 19 квітня 2024 року складена англійською мовою, а тому твердження відповідача про необхідність надати її переклад не ґрунтується на вимогах митного законодавства.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що за відсутності перекладу рахунку-фактури № 455363 від 11 грудня 2023 року, а також з огляду на те, що інші подані декларантом документи не містили інформації про вартість товару, оплачену позивачем його продавцю та зазначену у митній декларації, відповідач мав правові підстави для визначення митної вартості товару за другорядними методами.

Також суд зауважує, що платіжне доручення, надане імпортером під час проведення консультації з митним органом, також не спростувало сумніви щодо визначеної митної вартості, оскільки таке не містить інформації про імпортований товар. Застереження про номер рахунку-фактури, який наданий позивачем під час митного оформлення та містить у платіжному дорученні, на переконання суду, не дає підстави достеменно встановити, що оплата здійснена саме за імпортований товар. Окрім того, зазначене платіжне доручення також було надано без перекладу згідно вимог статті 254 МК України.

Указане не є єдиною підставою для винесення рішення про коригування митної вартості але свідчить про наявність розбіжностей в товаросупровідних документах.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Ураховуючи викладене, суд зауважує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню.

Слід наголосити, що під час митного оформлення, декларант надав митному органу платіжне доручення від 01 березня 2024 року на підтвердження здійснення оплати за імпортований товар.

При цьому зазначений документ складений польською мовою. Доказів того, що польська є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, позивач, на виконання вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суду також не надав, і переклад такого згідно вимог статті 254 МК України до митного органу також поданий не був.

Додатково суд зауважує, що платником у зазначеному документі вказаний ОСОБА_4 , який, згідно застережень митного органу, згідно наявної у останнього довіреності не уповноважений позивачем на вчинення відповідних дій.

Наведене, на переконання суду, дає підстави для висновку, що позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Отже, зазначені недоліки у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.

Таким чином, посадові особи Житомирської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили недоліки та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме вартості товару та витрати на його транспортування, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі недоліки не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 140/21563/23 та від 15 січня 2024 року у справі №140/2368/23.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 4 цієї правової норми встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем обґрунтовано зазначено про причини неможливості застосування до спірних правовідносин другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість), що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.

В зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.

З огляду на те, що вимога про зобов`язання відповідача відшкодувати надмірно сплачену суму митних платежів є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, за результатами оцінки якої суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, суд уважає, що позовна вимога, як наслідок, також задоволенню не підлягає.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

09.12.24