Рішення

від 27.11.2024 по справі 131/1300/24

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1300/24

Провадження № 2/131/340/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Демчишиної О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Іллінецька міська рада про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом демонтажу тимчасової споруди,-

Учасники провадження:

представник позивача Токарчук М.В.

представник третьої особи Масненька І.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Іллінецького районного суду з позовом в якому вказала, що проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

Безпосередньо перед вікнами її квартири ОСОБА_2 встановлена «тимчасова споруда», яка перешкоджає їй в користуванні житловим приміщенням.

Перешкоди в користуванні житловим приміщенням полягають в тому, що зблокована із тимчасовими спорудами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тимчасова споруда ОСОБА_2 фактично закрила єдиний центральний асфальтований пішохідний прохід до її багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 зі сторони вулиці Європейської, що перешкоджає повноцінно і комфортно користуватися житловим приміщеннями.

Крім того, відстань між житловим будинком АДРЕСА_2 та тимчасовою спорудою ОСОБА_2 становить менше 15 м, що суперечить нормі п.6.1.24 Державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019. Таке порушення вимог щодо дотримання «побутового розриву» знижує рівень інсоляції та освітленості мого житлового приміщення та перешкоджає забезпеченню зорового комфорту.

Позивач вважає, що надання певних суспільних благ одним особам за рахунок погіршення становища інших порушує принципи соціальної справедливості, адже за приписом ст.23 Конституції України, як Основного Закону прямої дії, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості лише за умови, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, а також має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що їй заподіяна також нематеріальна істотна шкода, яка виразилась у порушенні охоронюваних Конституцією та іншими законами особистих прав і громадських інтересів, підриві авторитету та престижу органу місцевого самоврядування.

Встановлення ОСОБА_2 «тимчасової споруди» було проведене на підставі певних дозвільних документів та без будь-якого контролю відповідача Іллінецької міської ради.

Зокрема, рішенням Іллінецької міської ради від 18.01.2023 № 907 «Про розгляд клопотання ОСОБА_2 » відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_3 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно договору про встановлення строкового земельного сервітуту від 28.06.2023, суб`єкт сервітуту ОСОБА_2 отримав право встановлення на відповідній земельній ділянці тимчасової споруди малої архітектурної форми (копія договору додається).

Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 27.07.2023 № 167 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на «орендованій» земельній ділянці з дотриманням вимог чинного законодавства (копія рішення додається).

04.09.2023 управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради замовнику ОСОБА_2 був виданий паспорт прив`язки тимчасової споруди.

«Забудова» вказаної земельної ділянки була проведена ОСОБА_2 з грубими порушеннями земельного та містобудівного законодавства. Зокрема, сервітуарій зняв грунтовий покрив земельної ділянки без розробленого у встановленому законом порядку робочого проекту землеустрою та заклав капітальний стовпчастий фундамент, чим порушив вимоги закону щодо використання земель комунальної власності та правил розміщення тимчасових споруд, а також умови вказаних вище договорів.

Із цього приводу за повідомленням в порядку ст. 214 КПК України керівником Немирівської окружної прокуратури 02.02.2024 відносно службових осіб Іллінецької міської ради було відкрите кримінальне провадження N° 4202402220000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, як службова недбалість.

31.012024 позивач разом з іншими мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 звернулась із письмовою заявою до Іллінецької міської ради з проханням у досудовому порядку припинити дію, зокрема, земельного сервітуту за договором від 28.06.2023 із ОСОБА_2 внаслідок порушення суб`єктом сервітуту умов користування земельним сервітутом та повідомити заявників про результат її розгляду письмово у встановлених законом порядку і строк.

На таке письмове звернення Іллінецький міський голова листом від 01.03.2024 за № 21-ко/05-02 надав офіційну відповідь про те, що: «Сервітуаріями облаштовано наземні конструкції для забезпечення вирівнювання природного нахилу поверхні з метою забезпечення горизонтального розміщення тимчасових споруд верхній шар грунту навколо тимчасових споруд не порушено; Пункт 5 вищевказаних договорів сервітуту не містить норми, на яку заявники посилаються у заяві - «дія земельного сервітуту підлягає припиненню, зокрема, у випадку порушення суб`єктом сервітуту умов користування земельним сервітутом»; У міської ради як у власника (сторони Договору про встановлення земельного сервітуту) відсутні підстави для припинення дії договору в односторонньому порядку.».

Зазначені в офіційному листі відповідача відомості не відповідають дійсності.

Із цього приводу за повідомленням позивача в порядку ст.214 КПК України керівником Немирівської окружної прокуратури 24.04.2024 відносно Іллінецького міського голови було відкрите кримінальне провадження № 4202402220000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Висновком експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС від 11.04.2024 № ЕД-19/102-24/4103-БТ зафіксовано фактичне облаштування заглибленого у землю стовпчастого фундамента для розміщення так званої «тимчасової» споруди та невідповідність тимчасової споруди ОСОБА_2 паспорту прив`язки щодо її висоти та відстані до суміжного багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 . Відстань між нашим житловим будинком АДРЕСА_2 та тимчасовою спорудою ОСОБА_2 становить менше 15 м, що суперечить нормі п.6.1.24 Державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019, оскільки порушує вимоги щодо інсоляції та освітленості житлових приміщень та перешкоджає забезпеченню зорового комфорту мешканців.

Позивач також вказує на те, що жодним дозвільним документом видавника Іллінецької міської ради не передбачено, що тимчасова споруда ОСОБА_2 має бути розміщена зблоковано з двома іншими тимчасовими спорудами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Водночас, зблокована із тимчасовими спорудами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 тимчасова споруда відповідача ОСОБА_2 фактично закрила єдиний центральний асфальтований пішохідний прохід до нашого багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 зі сторони вулиці Європейської.

Ухвалою Іллінецького районного суду від 09 вересня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

02 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 в якому він вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, виходячи з наступного.

Статтею 319 Цивільного кодексу України «Здійснення права власності» визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте позивачка вказує, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Документів, що підтверджують право власності на квартирі АДРЕСА_4 позивачка не надає, а статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Встановлена ОСОБА_2 тимчасова споруда розміщена вздовж тротуару вулиці Європейської на відстані понад 10 метрів від будинку АДРЕСА_2 , в якій розміщена квартира позивачки.

Прохід та заїзд до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 здійснюється з фронтального боку будівлі, де розташовуються всі вхідні двері до під`їздів будинку, - з АДРЕСА_5 , відповідно тимчасові споруди, розміщені біля вулиці Європейської жодним чином не перешкоджають користуватися проходом до будинку АДРЕСА_2 . Грунтовий прохід до тильної сторони будинку АДРЕСА_2 з вулиці Європейської розміщені збоку від тимчасових споруд. Іншого, асфальтованого, який нібито фактично закрила тимчасова споруда, немає. п.6.1.24 ДБН 5.2.2-12:2019 «ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ» встановлює, що мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами: інсоляції та освітленості житлових приміщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м - при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами. Тобто, дана норма ДБН встановлює, що має бути не менше 15 м між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків, натомість тимчасова споруда не являється житловим будинком і є одноповерховою, тому норма саме в 15 м не може бути застосована в даному випадку, оскільки стосується забудови протилежно розташованих будинків до 4 поверхів.

Також пунктом 6.1.4 даного ДБН визначено, що у межах зони багатоквартирної житлової забудови розташовуються ділянки, на яких розміщуються житлові будинки з прибудинковими територіями з необхідним переліком майданчиків, проїздів, зелених насаджень, а також земельні ділянки, на яких розташовані заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, торговельні підприємства з асортиментом товарів повсякденного попиту, з підприємствами харчування та приймальними пунктами підприємств побутового обслуговування, які у сукупності утворюють повноцінне безбар`єрне середовище повсякденної життєдіяльності населення - житловий мікрорайон, що відноситься до житлово-громадської забудови.

Іллінецька міська рада не визначена в даній справі відповідачем, проте тимчасова споруда встановлена ОСОБА_2 дійсно на підставі дозвільних документів, виданих Іллінецькою міською радою.

28.06.2023 між ОСОБА_2 та Іллінецькою міською радою укладено договір про встановлення строкового земельного сервітуту. Згідно пункту 1 Договору визначено вид сервітуту: для встановлення (малої архітектурної форми) тимчасової споруди.

Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 27.07.2023 №167 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельних ділянках з дотриманням вимог чинного законодавства.

04.09.2023 року замовнику ОСОБА_2 видано Паспорт прив`язки ТС розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , службовою особою Іллінецької міської ради не являється. Наявність відкритих кримінальних проваджень за скаргою позивача не є підтвердженням винуватості якоїсь особи апріорі.

Відповідно до п.2.32. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, у разі коли власник (користувач) має намір змінити її естетичний вигляд, він звертається до відповідного органу з питань містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо внесення змін до паспорта прив`язки ТС у частині ескізів фасадів. Орган з питань містобудування та архітектури розглядає нові ескізи фасадів ТС впродовж десяти робочих днів з дня подання такої заяви та за відсутності обґрунтованих заперечень керівник (заступник) органу з питань містобудування та архітектури візує нові ескізи фасадів ТС.

Після встановлення тимчасової споруди ОСОБА_2 було подано заяву до Іллінецької міської ради про внесення змін до паспорта прив`язки. Рішенням виконавчий комітет міської ради від 26.09.2024 року №9226 «Про внесення змін до паспортів прив`язки ТС» було внесено зміни до паспортів прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розміщених по АДРЕСА_3 , виданих 04.09.2023 року Управлінням житлово - комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради, у частині ескізів фасадів та схеми розміщення ТС. У зв`язку з даною обставиною ОСОБА_2 буде подано клопотання про призначення повторної експертизи.

Жодним документом не заборонено розміщувати тимчасові споруди одна за одною в межах нормативів земельних ділянок, визначених договорами сервітутів, укладених власниками тимчасових споруд з Іллінецькою міською радою.

Відповідно до пункту 3.25 ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення» (далі-ДБН) фундамент- це підземна частина споруди. Пунктами 3.28, 3.29 ДБН передбачено поняття фундамент заглиблений - фундамент споруди з більш ніж одним підземним поверхом і навантаження від якого передаються на основу через підошву і бічну поверхню, та фундамент неглибокого закладання - фундамент споруди заглиблений не більш ніж на один поверх, навантаження від якого передається на основу через підошву. Поняття стовпчатий фундамент, яке застосовує позивач, даний ДБН не містить.

Сервітуріарієм облаштовано наземні конструкції для забезпечення вирівнювання природного нахилу поверхні з метою забезпечення горизонтального розміщення тимчасової споруди. Облаштовані сервітуарієм конструкції для встановлення тимчасової споруди не відповідають визначенню пунктів 3.25, 3.28, 3.29 ДБН.

При цьому сервітуаріями не порушено цільове призначення земельної ділянки (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), не порушено меж земельної ділянки, визначених договорами, тимчасова конструкція встановлена з полегшених конструкцій, верхній шар грунту навколо тимчасової споруди та під нею не порушено. Зняття та переміщення грунту сервітуарієм не здійснювалося, грунт за межі ділянки, визначеної договором сервітуту не переміщувався та не вивозився.

Пунктом 2.23 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011№ 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ): встановлено: після розміщення ТС замовник подає до виконавчого орган, сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державно' адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС Жодного шестимісячного терміну дана норма не містить. Заяву повідомленням, що вимоги паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданого 04.09.2023 року, виконані у повному обсязі відповідачем подано 01.10.2024 року.

Окрім того, відповідач просить суд врахувати, що позивачка просить відновити, порушене право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4 (далі - квартира АДРЕСА_6 ), проте в позові немає підтвердження, що встановлена ОСОБА_2 тимчасова споруда дійсно перешкоджає їй користуватися квартирою. ОСОБА_1 має можливість абсолютно безперешкодно підходити і під`їжджати до житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому розміщена квартира АДРЕСА_6 .

В контексті статті 383 ЦК України жодних перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_6 встановлена мною тимчасова споруда не створює.

Також відповідач вказує, що стаття 391 ЦК України визначає, що саме власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а позивачка не підтвердила право власності документально, що викликає сумніви у достатності підстав для звернення з даним позовом, а відповідно і з захистом порушеного права.

30 жовтня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи Іллінецької міської ради Вінницької області, згідно яких Іллінецька міська рада не погоджується з наведеними позивачем обставинами, вважає їх необгрунтованими, погоджується з відзивом позивача.

28.06.2023 між ОСОБА_2 та Іллінецькою міською радою укладено договір про встановлення строкового земельного сервітуту (далі - договір). Згідно пункту 1 Договору визначено вид сервітуту: для встановлення (малої архітектурної форми) тимчасової споруди (копія додається).

Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 27.07.2023 №167 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельних ділянках з дотриманням вимог чинного законодавства (копія додається).

04.09.2023 року замовнику ОСОБА_2 видано Паспорт прив`зки ТС розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Позивач стверджує, що «зблокована з тимчасовими спорудами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тимчасова споруда ОСОБА_4 фактично закрила єдиний центральний асфальтований прохід до мого багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 зі сторони вулиці Європейської, що перешкоджає мені комфортно користуватися власним житловим приміщенням». Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки тимчасові споруди розміщені збоку від проходу до будинку АДРЕСА_2 зі сторони вулиці Європейської, і даний прохід не являється асфальтованим, а є звичайним грунтовим (фото на підтвердження додається). Іншого, асфальтованого, який нібито фактично закрила тимчасова споруда, не існує. Крім того, заїзд до даного будинку з фронтального боку будівлі, де розташовуються всі вхідні двері до під`їздів будинку, здійснюється з АДРЕСА_7 , а не з вулиці Європейської.

Позивач вказує, що «відстань між нашим житловим будинком АДРЕСА_2 та тимчасовою спорудою ОСОБА_2 становить менше 15 м, що суперечить нормі п.6.1.24 державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019. Таке порушення вимог щодо дотримання «Побутового розриву» знижує рівень інсоляції та освітлення мого житлового приміщення та перешкоджає забезпеченню зорового комфорту».

Проте п.6.1.24 ДБН Б.2.2-12:2019 «ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ» встановлює, що мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами: інсоляції та освітленості житлових приміщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м - при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами. Тобто, дана норма ДБН встановлює, шо має бути не менше 15 м між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків, натомість тимчасова споруда не являється житловим будинком і є одноповерховою, тому норма саме в 15 м не може бути застосована в даному випадку, оскільки стосується забудови протилежно розташованих будинків до 4 поверхів.

Також пунктом 6.1.4 даного ДБН визначено, що у межах зони багатоквартирної житлової забудови розташовуються ділянки, на яких розміщуються житлові будинки з прибудинковими територіями з необхідним переліком майданчиків, проїздів, зелених насаджень, а також земельні ділянки, на яких розташовані заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, торговельні підприємства з асортиментом товарів повсякденного попиту, з підприємствами харчування та приймальними пункт ами підприємств побутового обслуговування, які у сукупності утворюють повноцінне безбар`єрне середовище повсякденної життєдіяльності населення - житловий мікрорайон, що відноситься до житлово-громадської забудови. Рівень інсоляції та освітленості визначається відповідними замірами та висновками Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Позивач стверджує, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. При цьому позивач не надав жодного документа, що підтверджує право власності на квартиру АДРЕСА_8 , лише зазначив, що він там проживає. Також позивачем не зазначено яким чином дії відповідача йому перешкоджають користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 самоправно зняв грунтовий покров земельної ділянки без розроблення у встановленому порядку робочого проекту землеустрою та заклав капітальний стовпчатий фундамент.

Відповідно до пункту 3.25 ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення» (далі - ДБН) фундамент це підземна частина споруди. Пунктами 3.28, 3.29 ДБН передбачено поняття фундамент заглиблений - фундамент споруди з більш ніж одним підземним поверхом і навантаження від якого передаються на основу через підошву і бічну поверхню, та фундамент неглибокого закладання - фундамент споруди заглиблений не більш ніж на один поверх, навантаження від якого передається на основу через підошву. Поняття стовпчатий фундамент, яке застосовує позивач, даний ДБН не містить.

Сервітуріарієм облаштовано наземні конструкції для забезпечення вирівнювання природного нахилу поверхні з метою забезпечення горизонтального розміщення тимчасової споруди. Облаштовані сервітуарієм конструкції для встановлення тимчасової споруди не відповідають визначенню пунктів 3.25, 3.28, 3.29 ДБН.

При цьому сервітуаріями не порушено цільове призначення земельної ділянки (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), не порушено меж земельної ділянки, визначених договорами, тимчасова конструкція встановлена з полегшених конструкцій, верхній шар грунту навколо тимчасової споруди та під нею не порушено. Зняття та переміщення грунту сервітуарієм не здійснювалося, грунт за межі ділянки, визначеної договором сервітуту не переміщувався та не вивозився.

Наявність відкритих кримінальних проваджень за скаргою позивача не є підтвердженням винуватості посадових осіб Іллінецької міської ради, оскільки кримінальні провадження відкриті лише за фактом наявності заяв про порушення прав заявників, але сам факт вчинення якогось порушення на даний час не встановлено.

Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон 280) визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Частиною 5 статті 16 Закону 280 встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Частиною 5 статті 16 Закону 280 визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти нрава комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.201 1 №3038-У1 (далі - Закон № 3038-УІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Статтею 28 Закону № 3038-УІ передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 21.10.2011№ 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Наказ № 244) визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Відповідно до п. 1.3 Наказу № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше ЗО квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати правилам благоустрою на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган.

Договором про встановлення строкового земельного сервітуту від 28.02.2023 спосіб контролю за збереженням земельної ділянки встановлено в розділі 7 «Умови повернення земельної ділянки», а саме: після припинення дії цього Договору Сервітуарій повертає Власнику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ділянка перебувала до становлення земельного сервітуту».

В даній справі Іллінецька міська рада є третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача, а не відповідачем, проте в позовній заяві кілька разів є формулювання про Іллінецьку міську раду як відповідача.

30.10.2024 судом проведено підготовче провадження у даній справі у ході якого сторони мали право зявити відповідні клопотання, передбачені ст. 197 ЦПК України. Однак, враховуючи відсутність клопотань та відповідно думку сторін, судом ухвалою від 30.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд у судовому засіданні на 27.11.2024.

У судовому засіданні представник позивача Токарчук В.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задоволити з мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву в якій в задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Представник третьої особи Масненька І.В. в судовому засіданні підтримала позицію викладену в письмових поясненнях та позицію відповідача, в задоволенні позовної заяви просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Таким чином для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Так судом установлено, що по АДРЕСА_3 розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 . Згідно копії паспорта ОСОБА_1 , остання зареєстрована в даному будинку в кв. АДРЕСА_6 .

Рішенням Іллінецької міської ради від 18.01.2023 № 907 «Про розгляд клопотання ОСОБА_2 » відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_3 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

28.06.2023 між ОСОБА_2 та Іллінецькою міською радою укладено договір про встановлення строкового земельного сервітуту. Згідно пункту 1 Договору визначено вид сервітуту: для встановлення (малої архітектурної форми) тимчасової споруди (копія додається).

Згідно договору про встановлення строкового земельного сервітуту від 28.06.2023, суб`єкт сервітуту ОСОБА_2 отримав право встановлення на відповідній земельній ділянці тимчасової споруди малої архітектурної форми

Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 27.07.2023 № 167 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на «орендованій» земельній ділянці з дотриманням вимог чинного законодавства (копія рішення додається).

04.09.2023 управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради замовнику ОСОБА_2 був виданий паспорт прив`язки тимчасової споруди.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається лише на висновок експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС від 11.04.2024 № ЕД-19/102-24/4103-БТ. Однак, вказане дослідження судом не приймається, як доказ з огляду на наступне.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС від 11.04.2024 № ЕД-19/102-24/4103-БТ не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Даний висновок суду узгоджується з позицією викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 №522/1029/18.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ураховуючи те, що висновок експертного дослідження не є належним та допустимим доказом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що факту створенням відповідачем ОСОБА_2 перешкод та порушення її прав в користування майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 3, 12, 49, 77, 78, 80 - 81, 110, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Іллінецька міська рада про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом демонтажу тимчасової споруди - відмовити.

Повний текст рішення складено у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_10 .

Третя особа: Іллінецька міська рада Вінницької області, поштова адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.

Суддя