Ухвала

від 06.12.2024 по справі 400/10437/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

06 грудня 2024 р. № 400/10437/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіна В.В., розглянувши питання про закритття провадження у справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаІнгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 54В, корп.4, м. Миколаїв, 54056, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві (далі Відділ або відповідач) Південного міжрегіонального управління юстиції (и. Одеса) щодо відмови повернути грошові кошти в розмірі 1 219 132,12 грн на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», який належить ОСОБА_1 ;

зобов`язати Відділ повернути грошові кошти в розмірі 1 219 132,12 грн на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», який належить ОСОБА_1 .

Ухвалою від 07.11.2024 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову заборонив Відділу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження (у тому числі перерахування стягувачам у зведеному виконавчому провадженні № 46380432) грошовими коштами в сумі 1 219 1342,12 грн, що надійшли на депозитний рахунок Відділу із зазначеного банківського рахунку ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Ухвалою від 11.11.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її розгляд на 19.11.2024, зобов`язав сторін подати докази, запропонував позивачу подати пояснення (з наданням відповідних документів).

19.11.2024 суд встановив, що сторони ухвалу про відкриття провадження у справі не виконали у повному обсязі, тому відклав розгляд справи на 28.11.2024.

28.11.2024 засідання не відбулося у зв`язку із знеструмленням будівлі суду.

Сторони були повідомлені про те, що судове засідання відбудеться 05.12.2024.

В судове засідання належним чином повідомлені представники сторін не прибули.

Представник позивача 05.12.2024 подав пояснення.

Відповідно до частини третьої статті 268, частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

21.11.2024 до суду надійшла заява Відділу про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві представник Відділу, з посиланням на норми законодавства, практику П`ятого апеляційного адміністративного суду і Верховного Суду, вказав: «… відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових справ, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових справ, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту згідно із статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За таких обстави, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства …».

При вирішенні заяви відповідача суд виходив з такого.

Спір у справі виник не у зв`язку з накладенням арешту на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні, позов ОСОБА_1 відповідних вимог не містить, тому суд визнав відповідні доводи Відділу хибними.

В той же час, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Так, згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частинами першою та другою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено таке.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що «… в порушення приписів ст. ст. 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем неправомірно було списано з рахунку НОМЕР_1 , який відкритий позивачу для зарахування заробітної плати, кошти в сумі 1 219 132,12 грн …».

Суд зауважив, що позивач не заявив вимогу про визнання протиправними дій Відділу щодо цього списання. Згідно з позовом, ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернувся до Відділу із заявою про повернення грошей, але відповідач протиправно відмовив у її задоволенні. Мотиви, з яких відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, викладені у листі Відділу від 21.10.2024 № 147009. Після отримання цього листа ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд встановив, що наявні у справі документи (доданий до позову лист Відділу від 21.10.2024 № 147009; додані до відзиву листи Відділу, що адресовані: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, ПАТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку, ПАТ «Банк Форум»; розпорядження державного виконавця від 18.09.2024 № 47121280, розпорядження державного виконавця від 18.09.2024 № 45350270, № 45039052, № 47121162, № 45039164, платіжна інструкція від 16.09.2024 № 48859 на суму 1 244 201,59 грн, в якій вказано призначення платежу: «стягнення; за ВП № 47121280; з виконання виконавчого документу; виконавчий лист; № 4904833/13-ц; виданий; 24.09.2013; документ видав; Центральний районний суд м. Миколаєва») підтверджують той факт, що списання грошових коштів відбулося в межах виконання судових рішень (виконавчі листи, що були видані районними судами м. Миколаєва).

Відповідно, дії чи бездіяльність посадових осіб Відділу щодо виконання судового рішення, згідно з частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», позивач вправі оскаржити до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, встановленому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

У поясненнях від 05.12.2024 представник позивач вказав, що застосуванню в даному випадку підлягає частина друга статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», оскільки «… у зведеному виконавчому проваджені наявні рішення судів різних територіальних підсудностей першої інстанції та є в наявності постанова про стягнення виконавчого збору подача скарги на дії державного виконавця до судів різних територіальних підсудностей не може бути ефективним способом захисту та не відноситься до цивільного судочинства …».

Суд ці доводи відхилив. По-перше, у частині другій статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» чітко вказано, що саме оскаржується в адміністративному суді, - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб). Рішення інших органів у цьому контексті це не рішення судів (про які йдеться у частині першій), і та обставина, що у складі зведеного виконавчого провадження наявні рішення різних судів загальної юрисдикції, не надає спору ознак публічно-правового. По-друге, докази, що доводять твердження представника позивача про те, що оскаржені дії були вчинені відповідачем під час виконання постанови про стягнення виконавчого збору, у справі відсутні. По-третє, у платіжній інструкції від 16.09.2024 № 48859 вказані призначення платежу, номер виконавчого провадження і виконавчий документ виконавчий лист районного суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у справі закрити.

3. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211,20 грн, сплачений за квитанцією від 04.11.2024 № 3137-0008-9068-5639.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна