Рішення
від 25.11.2024 по справі 592/9473/24
КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/9473/24

Провадження №2/592/1850/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Алфімової І. В. ,

представниці позивача: адвоката Кузченко Т. М. ,

представниці відповідача за довіреністю: Таран І. М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами, -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2024 року представниця ОСОБА_1 адвокат Кузченко Тетяна Миколаївна звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 з 2012 року до 2013 року проживав у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 , шлюб офіційно не було зареєстровано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народилася дитина, при реєстрації якої ОСОБА_1 було записано батьком дитини ОСОБА_3 . 09.02.2018 року судовим наказом Каланчацького районного суду Херсонської області у справі № 657/337/18 було задоволено заяву ОСОБА_2 про стягнення на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліментів з ОСОБА_1 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_2 судовий наказ Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 було направлено до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання. Постановою державного виконавця від 28.02.2018 року було відкрито виконавче провадження № 55896368 за виконавчим документом судовим наказом Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття. 19.07.2019 року Ковпаківський районним судом м. Суми у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про оспорювання батьківства, шляхом виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини. Було виключено з актового запису № 5392 від 30.12.2013 року, складеного Сімферопольським міським відділом державної реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька ОСОБА_1 , громадянина України. Позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком її сина ОСОБА_5 , а біологічним батьком є інша людина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який подав до суду заяву та підтвердив про те, що саме він є біологічним батьком ОСОБА_3 . Про існування вказаного рішення ОСОБА_1 дізнався лише у лютому 2024 року. Разом з тим, про ці обставини ОСОБА_2 не повідомила державного виконавця, виконавче провадження № 55896368 за виконавчим документом судовим наказом Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 про стягнення з ОСОБА_1 триває, станом на 27.02.2024 року заборгованість за аліментами становить 84880,78 грн. . Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом III СК України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини. За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком. Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо) . Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. За наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. У даному спорі має істотне значення, для повного звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, та обставина, що судовим рішенням у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 було встановлено батьківство іншої особи та було виключено з актового запису про народження дитини відомості про позивача як батька дитини. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини мало місце у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини. Вона підтверджує те, що позивач не є і, відповідно, ніколи не був батьком цієї дитини. Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини та до винесення судом рішення у справі. Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20 наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.07.2019 року у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19, яким було виключено відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, є підставою звільнення від доказування факту відсутності батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Також ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, для звільнення позивача від сплати аліментів у розумінні ч. 4 ст. 273 ЦПК України, а також, згідно ч. 2 ст. 197 СК України, відповідно, і підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася. Враховуючи положення вказаних норм, у разі відсутності обов`язку зі сплати аліментів у з зв`язку з тим, що судовим рішенням було виключено з актового запису про народження дитини відомості про особу як батька дитини, то належним способом захисту прав такої особи є звернення до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості в порядку ч. 4 ст. 273 ЦПК України. Звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами не призведе до порушення якнайкращих інтересів дитини, оскільки рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.07.2019 року у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 було встановлено біологічне батьківство ОСОБА_4 щодо дитини, який за положеннями ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Враховуючи зазначене, позивач просить суд припинити стягнення аліментних платежів за судовим наказом Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася у період з 06.02.2018 року до дати ухвалення судом рішення у даній справі. Згідно повідомленню про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників від 27.02.2024 року № 657/337/18 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було внесено до Єдиного реєстру боржників. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_6 є боржником у виконавчому провадженні № 55896368, яке перебуває на примусовому виконанні у Ковпаківському ВДВС у м. Суми СХ МРУМЮ. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження , єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Інформацію про ОСОБА_1 , як про боржника, було внесено до Єдиного реєстру боржників неправомірно, оскільки у позивача був відсутній обов`язок утримувати дитину, батьком якої він не є із самого народження. Державний виконавець Ковпаківського ВДВС у м. Суми СХ МРУМЮ не звернув уваги на те, що після надсилання заяви ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження, в якій вона не вказала ані мобільного телефону, ані електронної пошти, жодного разу не цікавилася виконавчим провадженням. Державний виконавець довідку-розрахунок від 19.02.2024 року по заборгованості по аліментам начебто направив за адресою: АДРЕСА_1 , при тому, що ця територія з часу повномасштабного воєнного вторгнення 24.02.2022 року росії в Україну була захоплена та перебуває під окупацією російських військ до цього часу. Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження стягувач як сторона виконавчого провадження зобов`язана повідомити про зміну місця проживання чи перебування. Державний виконавець не врахував зазначених обставин та безпідставно 27.02.2024 року вніс інформацію про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників. Наявність відомостей про ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників, у зв`язку з заборгованістю по аліментах у виконавчому провадженні № 55896368, порушує його особисті майнові та немайнові права. Крім того, постановами державного виконавця від 04.06.2018 року у виконавчому провадженні № 55896368 було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно та було звернено стягнення на кошти на рахунках боржника, що є порушенням особистих майнових та немайнових прав позивача. Згідно ч. 7 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) , повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Серед підстав закінчення виконавчого провадження з виключенням відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасування арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, законодавець передбачив визнання судом виконавчого документа, таким що не підлягає виконанню п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . В той же час, відсутність кровної спорідненості, а саме: те, що позивач не є біологічним батьком дитини, відтак відсутність у нього обов`язку щодо утримання дитини до повноліття, не є підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки встановлення відповідних підстав для відсутності чи припинення цивільно-правових зобов`язань по сплаті аліментів, підлягають вирішенню шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не в порядку подання заяви на стадії виконання судового рішення. Законодавець не покладає на державного виконавця обов`язку виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача у разі задоволення судом позовних вимог про звільнення від обов`язку по сплаті аліментів у порядку ч. 4 ст. 237 ЦПК України. Тому, позивач просить суд зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 55896368, оскільки задоволення судом позовних вимог про звільнення від обов`язку по сплаті аліментів у порядку ч. 4 ст. 237 ЦПК України не призведе до виключення позивача з Єдиного реєстру боржників та відновленню його порушених прав та законних інтересів, оскільки Закон України Про виконавче провадження не передбачає обов`язку держаного виконавця виключити позивача Єдиного реєстру боржників в разі наявності судового рішення про звільнення від обов`язку по сплаті аліментів у порядку ч. 4 ст. 237 ЦПК України. Позивач повідомляє суд про те, що оригінали письмових доказів, які долучені до даної позовної заяви, знаходяться у нього, документи виконавчого провадження у Ковпаківському ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивач до суду з аналогічним позовом не звертався. Судові витрати ОСОБА_1 залишає за собою. Враховуючи те, що останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 є село Преображенка, яке входить до Мирненської об`єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області, з часу повномасштабного воєнного вторгнення 24.02.2022 року росії в Україну було захоплене та на даний час перебуває під окупацією російських військ (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією код UA65080000000090947 Скадовський район Херсонська область, вся територія Скадовського району з 24.02.2022 року окупована) , вона просила суд повідомити відповідачку про дату, час і місце слухання справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 19 перехідних положень ЦПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції . Відповідно до ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування) , місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Позов подається відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України за місцем знаходження Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 76-83, 93, 95, 133, 134, 137, 175, 177 ЦПК України, вона просила: 1. Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) як боржника у виконавчому провадженні № 55896368 та скасувати постанови від 04.06.2018 року про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 2. Припинити стягнення аліментних платежів, які ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 та звільнити ОСОБА_1 від сплати всієї заборгованості, що нараховувалася на підставі судового наказу Каланчанського районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , яка утворилася у період з 06.02.2018 року до дати ухвалення судом рішення у даній справі (вхідний № 23031/24 від 06.06.2024 року) (а. с. 1-7) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.06.2024 року у справі № 592/9473/24, провадження № 2/592/1850/24 було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми, пр-т. Перемоги, буд. 6) , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості по аліментам. Розгляд справи було ухвалено проводити в судовому засіданні, яке відбудеться 05.08.2024 року о 13 годині 00 хвилин в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (м. Суми, вул. Маґістрацька, буд. 12, зал судових засідань № 11) з повідомленням сторін. Було ухвалено встановити відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов до позивача. Було ухвалено встановити позивачу строк три дні з дня отримання копії відзиву, протягом якого він має право подати суду відповідь на відзив, передбачену ст. 179 ЦПК України, до якої застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивач зобов`язаний її копію надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено встановити відповідачу строк три дні з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого він має право подати суду заперечення, передбачене ст. 180 ЦПК України, до якого застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Копію заперечення і доданих до нього одночасно з поданням його суду відповідач повинен надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 27.06.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120020881) (а. с. 38) .

24.07.2024 року начальник Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мозговий Денис Олегович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що 12.07.2024 року до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла позовна заява представниці позивача адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами. У відповідності до ст. 3 ЦПК України основними засадами цивільного судочинства є : верховенство права. Ч. 1 ст. 43 ЦПК України закріплено права та обов`язки учасників справи закріплено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб та інше. Ст. 182 ЦПК України передбачено, що про при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Відділ, відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне. 1. Щодо фактичних обставин справи. На виконанні у старшого державного виконавця Таран Ірини Миколаївни перебуває відкрите виконавче провадження за № 55896368 з примусового виконання судового наказу № 657/337/18 від 13.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. 28.02.2018 року до Ковпаківського відділу, поштовим відправленням, надійшла заява від ОСОБА_2 щодо прийняття на примусове виконання судового наказу, разом виконавчим документом. 28.02.2018 року старшим державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , було відкрито виконавче провадження № 55896368, про що було винесено відповідні постанови та було направлено сторонам до відома та на виконання. Згідно інформаційній довідці за № 115642747 від 28.02.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником майно не зареєстровано. Згідно відповідей з Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформацію не знайдено. Згідно відповідей з Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів фізичних осіб-інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО, відсутня. 01.06.2018 року старшим державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_3 , однак на стук у двері ніхто не відреагував, боржника не було виявлено, що було зафіксовано в акті державного виконавця. Оскільки згідно довідці-розрахунку за боржником наявна заборгованість по аліментам понад три місяці, то 04.06.2018 року, керуючись ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, старшим державним виконавцем було винесено та було направлено сторонам до відома постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів. Заяви або квитанції щодо сплати аліментів або ж щодо їх отримання до відділу від сторін не надходили. Згідно відповіді на запит з Міністерства внутрішніх справ за боржником зареєстровано транспортний засіб Fiat Doblo , 2003 року випуску та Mazda СХ-5 , 2015 року випуску. Згідно ч. 3 ст. 195 СК України, якщо платник аліментів не працює, розмір заборгованості обчислюється виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. Тому, враховуючи вищевикладене, старшим державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості по аліментам. Відповідно до довідки-розрахунку від 19.02.2024 року за період часу з 06.02.2018 року до 31.01.2024 року заборгованість становить 84880,78 грн. , що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про виконавче провадження та п. 5 розд. XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, відомості про ОСОБА_1 було внесено до Єдиного реєстру боржників. 28.02.2024 року від боржника надійшла заява щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження шляхом здійснення копій своїми технічними засобами. 01.03.2024 року боржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження шляхом здійснення фотофіксації, відмітка про ознайомлення наявна. 2. Щодо необґрунтованості вимог скаржника по суті заявлених своїх вимог та зобов`язання вчинити дії суб`єктом владних повноважень. Ст. 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ст. ст. 6, 19 Основного Закону передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (Закон № 1404-VIII) визначено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і даним Законом. Відповідно до п. 1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, положення цієї Інструкції визначають окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) , що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню. У відповідності до ст. 9 Закону України Про виконавче провадження запроваджено Єдиний реєстр боржників, зокрема, єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Ч. 5 вказаної статті передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. У ч. 7 вказаної статті зазначено про те, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Отже, законодавець визначає підстави та умови виключення з Єдиного реєстру боржників, а саме: за наслідками завершення виконавчого провадження за чітко визначених підстав, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України Про виконавче провадження . Слід зауважити на тому, що ст. ст. 37, 39 Закону Про виконавче провадження визначено вичерпний перелік підстав завершення (закінчення, повернення) виконавчого провадження, зокрема, ст. 39 Закону Про виконавче провадження регламентовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи) , який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно) , недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України Про іпотеку за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення неустойки (штрафів, пені) , інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , її дочірньою компанією Газ України , публічним акціонерним товариством Укртрансгаз , оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) , послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2. пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) , що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені) , що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди) , - укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу неустойки (штрафів, пені) , інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу , якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням. Із системного аналізу норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається відсутність приписів щодо закінчення виконавчого провадження з виключення запису з Єдиного реєстру боржників позивача, оскільки відсутня пряма норма Закону, що передбачається вчинення необхідних дій відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який дії в межах свої повноважень, а, відповідно, не може бути зобов`язаний через суд вчинити те дії, які не передбачені чинним законодавством України. Звідси випливає, що встановлений судом факт, зокрема, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 від 19.07.2019 року про виключення з актового запису за № 5392 від 30.12.2013 року, складеного Сімферопольським міським відділом державної реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька ОСОБА_1 , громадянина України, є юридичним фактом, встановлений судом. Проте, дане рішення суду не є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Також не є підставою щодо виключення відомостей щодо боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасування постанов про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, у разі задоволення позову, як наслідок особа залишається стороною виконавчого провадження-боржником. Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача, як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є і, відповідно, ніколи не був батьком дитини. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні ст. 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини. У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом. За вказаних підстав, позивач обрав неналежний спосіб цивільного захисту свого права чи законного інтересу, шляхом подання вказаного позову, який не місить обґрунтовування та не повинен визначати сторони відповідача орган державної виконавчої служби, яка в силу своїх повноважень приймає рішення з урахування чинного законодавства України у сфері виконання рішення в рамках виконавчого провадження. Дані спірні відносини стосується сторін, учасників щодо яких первісно було ухвалено рішення про стягнення аліментів, а, отже, спосіб захисту порушеного права, передбачає зворотну дію до одного із учасників даних правовідносин із зверненням до суду із відповідним позовом (заявою) про скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. На підставі вищевикладеного, керуючись наведеними вище нормами та положеннями ст. ст. 1 ,9, 18, 37, 39, 40 Закону України Про виконавче провадження ; ст. ст. 43, 182 ЦПК України, він просив відмовити у задоволенні позовної заяви адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни представниці позивача в повному обсязі (вхідний № 29598/24 від 24.07.2024 року) (а. с. 41-44) .

28.08.2024 року представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Кузченко Тетяна Миколаївна надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, із змісту якого вбачається, що відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості по аліментам, в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що осіб виключають з Єдиного реєстру боржників у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України Про виконавче провадження , а оскільки підстав для завершення виконавчого провадження не має, то відсутні підстави для виключення позивача з реєстру боржників. Також представник відповідача вказує на те, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.07.2019 у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 про виключення з актового запису за № 5392 від 30.12.2013 року, складеного Сімферопольським міським відділом державної реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька ОСОБА_1 , громадянина України, є юридичним фактом, встановленим судом, однак це рішення суду не є підставою для виключення відомостей щодо боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасування постанов про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, у разі задоволення позову, як наслідок особа залишається стороною виконавчого провадження-боржником. Відповідач 1 посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, в якій касаційний суд вказав на те, що виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є і, відповідно, ніколи не був батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні ст. 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей. У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом. Після посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20 відповідач 1 робить висновок про те, що за вказаних підстав, позивач обрав неналежний спосіб цивільного захисту свого права чи законного інтересу, шляхом подання вказаного позову, який не місить обґрунтовування та не повинен визначати сторони відповідача - орган державної виконавчої служби, яка в силу своїх повноважень приймає рішення з урахування чинного законодавства України у сфері виконання рішення в рамках виконавчого провадження. Дані спірні відносини стосуються сторін, учасників щодо яких первісного було ухвалено рішення про стягнення аліментів, а, отже, спосіб захисту порушеного права, передбачає зворотну дії до одного із учасників даних правовідносин із зверненням до суду із відповідним позовом (заявою) про скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Позиція відповідача 1 про те, що у даному спорі спосіб захисту має бути звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є помилковою. Згідно ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. За правилами ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогою про припинення стягнення з нього аліментних платежів на підставі судового наказу та звільнення його від сплати всієї заборгованості, що нараховувалася на підставі судового наказу, послався на ч. 2 ст. 197 СК України, якою не встановлено вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. За наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Істотною обставиною у даних спірних правовідносинах є судове рішення, яким встановлено батьківство іншої особи та виключено з актового запису про народження дитини відомості про позивача, як батька дитини. Враховуючи зазначене, та те, що позивач від самого народження не був біологічним батьком дитини, відповідно у нього відсутній аліментний обов`язок, а тому він має бути звільнений від сплати аліментів в тому числі і заборгованості, що утворилася. Представниця позивача просить у позовній заяві застосувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, яка є подібною до даних спірних правовідносин, оскільки стосується звільнення судом позивача від сплати аліментів та заборгованості по аліментах позивача, якого виключено з актового запису про народження дітей як їх батька та встановлено факт батьківства іншої особи. При цьому, у даній справі Верховий Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими частково задовольнялися позовні вимоги, а позивач звільнявся від сплати аліментів за період з дня ухвалення судом рішення про оспорювання батьківства і по день ухвалення рішення про звільнення від сплати аліментів. Верховний Суд повністю задовольнив вимоги позивача та вказав, що позивач підлягає звільненню від сплати аліментів за період починаючи з дати винесення рішення судом про стягнення аліментів і по дату ухвалення судом рішення про звільнення від сплати аліментів. Тобто, позивачем вимога про звільнення його від сплати аліментів, що нараховувалася на підставі судового наказу Каланчанського районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18, яка утворилася у період часу з 06.02.2018 року до дати ухвалення судом рішення у даній справі є законною вимогою та належним способом захисту, про що свідчить постанова Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, у якій зазначена аналогічна позовна вимога про звільнення від сплати аліментів позивача. Верховний Суд задовольняючи позовні вимоги про звільнення від сплати аліментів у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, де правовідносини є подібними до даної справи виключено позивача як батька із актового запису у зв`язку із відсутністю кровного споріднення між ним та дитиною, не вказував на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту та що у такому випадку позивач має обрати інший спосіб захисту, а саме звертатися до суду із заявою про скасування або визнання рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи викладене, позиція відповідача 1 не відповідає висновкам, викладеним Верховний Судом у постанові від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20 та положенням ч. 4 ст. 223 ЦПК України, згідно якій сторона, якій присуджено сплату періодичних платежів у разі зміни обстави має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. В інформаційному листі Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25.09.2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ звернув увагу судів на те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню) ; - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Вирішуючи питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, під іншими причинами, про які йдеться в ч. 2 ст. 432 ЦПК України, слід розуміти не припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а інші причини, наприклад в апеляційному чи касаційному порядку або у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Таким чином, у даному випадку відсутні докази помилковості видачі виконавчого листа, невідповідності його змісту, формі, реквізитам такого документа, припинення обов`язку боржника, що давало б підстави визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. А той факт, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини та відсутності у нього обов`язку у зв`язку з його припиненням, не є підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки підстави припинення цивільно-правових зобов`язань підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, шляхом звернення до суду з відповідним позовом про звільнення від періодичних платежів, а не в порядку подання заяви на стадії виконання судового рішення. З урахуванням наведеного, та оскільки нормами СК України не передбачено припинення стягнення аліментів у зв`язку з виключенням відомостей про батька з актового запису про дитину, то посилання відповідача 1 на те, що належний спосіб захисту є подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є безпідставними. Відповідач 1 посилається на те, що позивач не повинен ставити відповідачем орган державної виконавчої служби, яка в силу своїх повноважень приймає рішення з урахування чинного законодавства України у сфері виконання рішення в рамках виконавчого провадження. Твердження відповідача 1 про те, що виконавча служба не може бути відповідачем у даному спорі є помилковим. Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі списком матеріальних правовідносин, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому тягнеться до участі в цивільній справі для відповіді на пред`явлені вимоги. Позивачем було заявлено до відповідача 1 вимогу про зобов`язання виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача як боржника у виконавчому провадженні та скасувати постанови про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. Відновлення прав та законних інтересів позивача, порушених в результаті внесення інформації про позивача до Єдиного реєстру боржників та наявність постанов про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, можливо у разі зобов`язання судом відповідача 1 вчинити певні дії, оскільки відповідач 1 вказує, що у разі звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, відповідач не виключить відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників та не скасує постанови про арешт майна боржника та звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, бо такі дії він вчиняє у разі визнання судом виконавчого документа, таким що не підлягає виконанню п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . Так, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказує про те, що відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників вносяться одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, як передбачено ч. 5 ст. ст. 9 Закону України Про виконавче провадження . Відповідач 1 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 28.02.2018 року, відомості про позивача до Єдиного реєстру боржників вніс 27.02.2024 року. Тобто, рішення відповідача 1 про внесення позивача до Єдиного реєстру боржників суперечить ч. 5 ст. ст. 9 Закону України Про виконавче провадження та позиції відповідача 1 викладеній у відзиві на позовну заяву. Необхідність внесення саме 27.02.2024 року відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників є незрозумілою з боку відповідача 1, бо матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що державним виконавцем підтримувався зв`язок з ОСОБА_2 , відсутній номер її телефону, поштова кореспонденція у 2024 році формально відправляється начебто в село Преображенка Скадовського району Херсонської області, яка з 24.02.2022 року, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією , є окупованою територією. Стягувач це особа, яка не тільки разом з рішенням суду про стягнення аліментів подала заяву про відкриття виконавчого провадження без номеру телефону, банківських реквізитів і більше не проявила ніякого інтересу до цього виконавчого провадження, а активний учасник виконавчого провадження, який серед широкого переліку прав має ще і певні обов`язки, такі як своєчасно повідомляти державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування, надавати державному виконавцю інформацію про зміну обставин, що впливають на порядок і розмір стягнення аліментів та сприяти державному виконавцю у здійсненні виконавчого провадження. Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження регламентовано ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , в ч. 8 якої вказано про те, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. У свою чергу, державний виконавець, відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , має діяти неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не порушуючи принципу рівності сторін. Якщо місце проживання стягувача невідоме, виконавець вживає заходів з метою встановлення місця проживання стягувача (розд. XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5) . Натомість, державний виконавець не вживав заходів щодо встановлення місця проживання стягувача при тому, що відсутні відомості про місце перебування та проживання стягувача, а місце проживання, яке вказував стягувач у заяві ще у 2018 році є з 24.02.2022 року окупованою територію, що вказує на те, що відповідач 1 не діяв у відповідності до чинного законодавства України, як він про це зазначає у відзиві на позовну заяву. Тобто, оскільки відповідач 1 діяв не у відповідності до Закону України Про виконавче провадження , чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 , то до нього пред`явлена вимога (вхідний № № 33813/24 від 28.08.2024 року) (а. с. 53-56) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.09.2024 року у справі № 592/9473/24, провадження № 2/592/1850/24 було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості по аліментам в розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Було ухвалено замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначити на 06.09.2024 року на 11 годину 15 хвилин. Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 06.09.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121451362) (а. с. 60) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.09.2024 року у справі № 592/9473/24, провадження № 2/592/1850/24 було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами до судового розгляду по суті на 05.11.2024 року на 14 годину 00 хвилин. Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 06.09.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121451362) (а. с. 61) .

В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 адвокат адвокат Кузченко Тетяна Миколаївна надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив. Вона просила позов задовольнити у повному обсязі (а. с. 68) .

В судовому засіданні представниця відповідача 1 за довіреністю старший державний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран Ірина Миколаївна надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю (а. с. 69) .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув. Про місце, дата та час судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього до суду не надійшло ані заяви про відкладення розгляду справи, ані заяви про розгляд справи у його відсутність. Таким, чином суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача ОСОБА_1 (а. с. 39, 50, 63, 66) .

В судове засідання відповідачка 2 ОСОБА_2 не прибула. Судом були застосовані всі передбачені законом заходи для її належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання. Від неї до суду не надійшло ані відзиву на позовну заяву, ані заяви про відкладення розгляду справи, ані заяви про розгляд справи у її відсутність. Таким, чином суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачки 2 ОСОБА_2 (а. с. 40, 51, 52, 64, 67) .

Ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив на позовну заяву, вислухавши пояснення та думку представниці позивача, пояснення та думку представниці відповідача 1, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, доданих до позовної заяви, які містяться в матеріалах судового провадження, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти) , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Судовим наказом Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 було наказано: 1. Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , уродженця м. Суми, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття. 2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 176 грн. 20 коп. . 3. Судовий наказ в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню. 4. Повідомляємо сторони, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. 5. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу. 6.Судовий наказ оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту його винесення. 7. Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Наказ набрав законної сили 09.02.2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72131952) (а. с. 16, 78) .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.07.2019 року у справі № 592/12412/18, провадження № 2/592/1437/19 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) , третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про оспорювання батьківства, шляхом виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини, було задоволено. Було ухвалено виключити з актового запису № 5392 від 30.12.2013 року, складеного Сімферопольським міським відділом державної реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька ОСОБА_1 , громадянина України. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. При цьому судом було встановлено наступне. Відповідач ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , оскільки позивачка ОСОБА_2 з ним не підтримує ніяких відношень з січня 2013 року. Батьком малолітнього ОСОБА_5 є інша людина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В кінці 2017 року позивачка ОСОБА_2 зійшлася та наразі проживає разом як чоловік та дружина з біологічним батьком свого малолітнього сина ОСОБА_7 . Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги він підтримує, підтверджує те, що є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_2 зазначає про те, що з відповідачем ОСОБА_1 вони фактично не проживають з січня 2013 року і справжнім батьком дитини є ОСОБА_4 , який не заперечує своє батьківство щодо сина позивачки, про що зазначив в поданій до суду нотаріально посвідченій заяві (а. с. 29, 41) . Враховуючи те, що сторони разом не проживають з січня 2013 року, позивачка ОСОБА_2 заперечує батьківство відповідача ОСОБА_1 стосовно свого сина ОСОБА_5 , а батьком дитини визнає себе третя особа ОСОБА_4 , тобто відсутнє кровне споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Рішення набрало законної сили 20.08.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83127295) (а. с. 13, 14, 79, 80) .

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обов`язок щодо доказування не є безмежним. Дана стаття встановлює обставини, від доказування яких звільняються, в тому числі, ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, особа, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Це обставини, які є преюдиційними. Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: - обставина встановлена судовим рішення. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Тому преюдиційне значення мають обставини, встановлені як ухвалою, так і рішенням, так і постановою, так і судовими наказами. Обставини, встановлені рішеннями інших органів, потребують доказування на загальних підставах; - судове рішення набрало законної сили; - у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року наголошує на тому, що особи, які не брали участь у цивільній, господарській чи адміністративній справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача. Тому, якщо сторона хоче обійти цю норму, вона може це зробити шляхом залучення у процес додаткового відповідача або третьої особи. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Заслуговує на увагу той факт, що згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Не всі ухвали, які набрали законної сили, можуть мати преюдиціальне значення для справи. Не може вважатися преюдиційною ухвала суду про повернення позову (наприклад, внаслідок визнання позову неподаним) , оскільки спеціальна норма передбачає право позивача на повторне звернення до суду із заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 392 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно ч. ч. 2, 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016 року (із змінами) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text) .

Згідно правовому висновку, якій міститься в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розд. ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини. За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком. Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо) . Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. У справі, яка переглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням встановлено батьківство іншої особи та виключено з актових записів про народження дітей відомості про нього як батька дітей. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей. Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей. При цьому колегія суддів зазначає, що звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не призведе до порушення якнайкращих інтересів дітей, оскільки рішенням суду було встановлено біологічне батьківство іншого чоловіка щодо дітей, який за положеннями ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Постанова набрала законної сили 21.07.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98482911) .

У відповідності до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Законна сила рішення суду це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб. Дана стаття визначає порядок набрання рішенням суду законної сили. Час набрання рішення суду законної сили залежить від того чи відбулося його апеляційне оскарження.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до даної норми суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості частково або повністю залежно від обставин справи. При цьому суд з`ясовує, внаслідок яких обставин утворилася заборгованість. В законі закріплено приблизний перелік підстав, за наявності яких це можливо. Суд може звільнити платника від сплати заборгованості, якщо вона виникла в результаті: а) тяжкої хвороби платника аліментів; б) інших обставин, що мають істотне значення. Заборгованість може утворитися внаслідок зупинення виконавчого провадження через знаходження боржника на лікуванні в стаціонарній лікувальній установі, тощо. Таким чином, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості тільки у виняткових випадках. Платник має надати суду докази таких обставин. Тяжка хвороба є оцінним поняттям. У законодавстві відсутній чіткий перелік тяжких хвороб. Такими хворобами, наприклад, визнаються ВІЛ-інфекція, туберкульоз тощо. Наявність тяжкої хвороби може бути підтверджена довідкою лікувального закладу. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, наприклад, перебування платника аліментів у місцях позбавлення волі й пов`язані з цим складнощі у працевлаштуванні. Такі обставини можуть і не бути пов`язаними з особою платника аліментів. Таким чином, відповідно до даної норми суд, вирішуючи питання про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, встановлює, які обставини призвели до утворення заборгованості й чи є вони істотними для вирішення справи. Однак головне значення надається матеріальному становищу платника аліментів. Насамперед суд з`ясовує, наскільки матеріальне становище платника аліментів дозволяє погасити заборгованість. Оскільки інтереси одержувача підлягають захисту в першу чергу, відтак для нього неважливо, з якої причини утворилася заборгованість, якщо в цьому немає його вини. Раніше відстрочка й розстрочка заборгованості не передбачалися сімейним законодавством. Відповідно до ст. 94 КпШС України при рішенні питання про звільнення від сплати заборгованості за аліментами суд установлював спроможність особи погасити цю заборгованість. Питання про встановлення строку сплати й звільнення від сплати заборгованості вирішується судом за позовом платника аліментів. У статті встановлена можливість, а не обов`язок суду ухвалити відповідне рішення, тому суд може відмовити в позові, якщо підстави для його задоволення відсутні і матеріальне становище платника дозволяє йому погасити заборгованість у звичайний спосіб.

Таким чином, оскільки представницею позивача були надані суду переконливі докази на підтвердження позовних вимог позивача, враховуючи обов`язковість дотримання державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу, враховуючи те, що рішення в цивільній справі має бути справедливим, беручи до уваги те, що представниця відповідача 1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження її заперечень проти позову, оскільки обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком, оскільки такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає, відтак суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами, слід задовольнити частково. Слід зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 55896368. Слід скасувати постанови від 04.06.2018 року про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. Слід припинити стягнення аліментних платежів, які ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18. Слід звільнити ОСОБА_1 від сплати всієї заборгованості, що нараховувалася на підставі судового наказу Каланчанського районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , яка утворилася у період з 06.02.2018 року до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

Крім того, при ухваленні даного рішення судом були враховані правові висновки, викладені в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, яка набрала законної сили 29.06.2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110276) , в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 201/7376/21, провадження № 4-с/201/2/22, яка набрала законної сили 21.12.2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108026110) .

Європейський суд з прав людини вказав про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (Seryavin And Others v Ukraine ) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, § 58) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265-268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, звільнення від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами, задовольнити частково.

Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 55896368.

Скасувати постанови від 04.06.2018 року про арешт майна боржника та про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.

Припинити стягнення аліментних платежів, які ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати всієї заборгованості, що нараховувалася на підставі судового наказу Каланчанського районного суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 657/337/18 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , яка утворилася у період з 06.02.2018 року до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І.Г. Бичков

СудКовпаківський районний суд м.Сум
Дата ухвалення рішення25.11.2024
Оприлюднено11.12.2024
Номер документу123618652
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —592/9473/24

Рішення від 25.11.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 06.09.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Рішення від 25.11.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 06.09.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 27.06.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні