Рішення

від 26.11.2024 по справі 480/10317/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Справа № 480/10317/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В.,

представника позивача - Хурсенка С.О.,

представника відповідача - Великодньої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/10317/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/000061/2 від 22.08.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2023/000412 від 22.08.2023 року.

Також просить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконання вимог частини 2 статті 53 МК України декларантом надано до митниці скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) б/н від 26.06.2023 року, в якому зазначено, що ціною продажу автомобіля OPEL INSIGNIA з ідентифікаційним номером W0LGM8E35H1055181 є 4720 євро (з урахуванням сум податків). Документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, є інвойс б/н від 26.06.2023 року, адже саме у цьому документів вказано усі складові частини ціни, яка фактично сплачена позивачем фірмі «ADESA Spedition servise».

Транспортні (перевізні) документи надавались, позивачем до складової митної вартості було додано 200 євро, оскільки ним було витрачено таку суму коштів на транспортування цього автомобіля з Німеччини до України.

Таким чином, факти відсутності розбіжностей в наданих документах та відсутності ознак підробки і неповноти заявлених відомостей про митну вартість автомобіля свідчать про порушення інспектором митниці принципів законності та обґрунтованості дій суб`єкта владних повноважень при здійсненні коригування заявленої декларантом митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не вказано, які саме під час перевірки митним органом було виявлено невідповідності у документах та відомостях, наданих до митного контролю.

Основним джерелом інформації, яку відповідач використовував при визначенні митної вартості, була мережа Інтернет: автосайти країни придбання транспортного засобу (Німеччина): www.mobile.de, www.autoscout24.de., а також відповідач посилається на митне оформлення подібного товару в максимально наближений час до часу експорту в Україну, з рівнем митної вартості складає 8510 євро за одиницю транспортного засобу (митна декларація № UA401020/2023/036738).

Єдине, на що відповідач акцентував свою увагу в оскаржуваному рішенні - це те, що нібито підпис покупця транспортного засобу ОСОБА_1 в паспорті НОМЕР_1 відрізняється від підпису, який вказаний у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023. Однак, будь - яких доказів з приводу такого зауваження не надав.

Крім того, вичерпного переліку документів, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, законодавством України з питань митної справи не встановлено. Тому особа, яка здійснює декларування, може подати будь - який документ для підтвердження витрат на транспортування.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відсутність акту про проведення митного огляду під час перетину митного кордону України є додатковою ознакою сумнівності щодо достовірності заявленої митної вартості транспортного засобу, зокрема визначення ступеню його пошкоджень.

В той же час, відповідачем не враховано той факт, що автомобіль OPEL INSIGNIA з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 перетинав митний кордон України на автовозі НОМЕР_3 (DE)/AC3612XP (UA) (графа 18, 21 митної декларації 23UA805020009656U5 від 22.08.2023). Цей факт підтверджує, що автомобіль був пошкоджений та перетинав митний кордон України не своїм ходом, а за допомогою автовоза.

Декларантом на вимогу митного органу додатково інших документів надано не було.

Таким чином, вищевказані доводи, які підтверджуються змістом графи 33 рішення про коригування митної вартості, свідчать про його протиправність та наявність підстав для його скасування.

Зазначає, що відповідач протиправно використав резервний метод визначення митної вартості та за основу взяв митну декларацію №UA401020/2023/036738, в якій міститься інформація щодо митного оформлення подібного товару в максимально наближений час до часу експорту в Україну, з рівнем митної вартості 8510 євро за одиницю транспортного засобу, та згідно з якою не відомо, який саме транспортний засіб був оформлений у митному відношенні чи був він пошкоджений як у позивача.

Враховуючи викладене, вважає, що митний орган не довів, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а тому оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними та мають бути скасовані.

Ухвалою від 22.09.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

09.10.2023р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.39-46), в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що всупереч ч.2 ст.53 МК України під час митного оформлення було надано до митного органу лише довідку на транспортування від 21.08.2023р.

Однак, декларантом не було подано до митного органу ні рахунку - фактуру про надання транспортно - експедиційних послуг, ні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури.

Також до митного органу не було подано договір на надання транспортно - експедиторських послуг на перевезення транспортного засобу (автомобіля) позивача.

Під час проведення перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а саме: відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (у інвойсі-фактурі відсутня інформація щодо форми оплати за товар); відсутні платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі); відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу (пошкодження) транспортного засобу, що впливає на його вартість.

Крім того, під час проведення перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 МК України та надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, було виявлено, що підпис покупця транспортного засобу ОСОБА_1 , який зазначений у паспорті НОМЕР_1 , виданому 18.12.2012р., відрізняється від підпису, який вказаний у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023р.

Зазначене, на думку представника митниці, може свідчити про те, що документи, зазначені у частині 2 статті 5 МКУ, містять розбіжності та наявні ознаки підробки, що може мати вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Отже, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Більш того, митницею здійснено порівняння заявленої митної вартості транспортного засобу з рівнем митної вартості транспортних засобів з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено, та встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного транспортного засобу є значно нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено, враховуючи інформацію з мережі Інтернет: автосайти країни придбання транспортного засобу (Німеччина): www.mobile.de, www.autoscout24.de., тощо.

Враховуючи вище викладене, представник відповідача вважає, що основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до частини 6 статті 54 МКУ, частини 2 статті 58 МКУ.

Тому, керуючись частиною першою статті 55 МК України 22 серпня 2023 року відносно заявлених у МД товарів, відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2023/000061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000412 від 22.08.2023 року.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.60-67), згідно з якою у відзиві відповідача зазначено, що митним органом брався до уваги автомобіль, який є повністю аналогічним, в той же час відповідачем не бралося до уваги, що автомобіль, ввезений позивачем має значно менший робочий об`єм циліндрів двигуна, меншу потужність двигуна, інший модельний рік, ніж той автомобіль, який брався до уваги відповідачем при визначенні митної вартості автомобіля позивача.

Стверджує, що відповідач протиправно використав резервний метод визначення митної вартості та за основу взяв митну декларацію №UA401020/2023/036738, згідно з якою автомобіль має більший робочий об`єм циліндрів двигуна, більшу потужність двигуна, молодший модельний рік.

Згідно з рахунком - фактурою б/н від 26.06.2023 вартість імпортованого автомобіля позивача складає 4720 євро, при цьому відповідно до ст. 53 Митного кодексу України рахунок-фактура є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Крім того, під час митного оформлення позивачем було повідомлено Сумську митницю про те, що за придбання автомобіля було здійснено у готівковому розрахунку між сторонами у зв`язку із чим відсутні банківські платіжні документи.

Отже, відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.08.2023р. посадовими особами Сумської митниці прийнята до митного контролю та оформлення у митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) митна декларація №23UA805020009613U0 на товар автомобіль легковий, бувший у використанні понад 5 років, марка: OPEL, модель: INSIGNIA; номер кузова: НОМЕР_4 ; дата виготовлення - 31.01.2017; модельний рік - 2017; дата першої реєстрації - 17.03.2017; тип двигуна: дизельний (поршневий внутрішнього згорання з запалюванням відстисненя); номер двигуна - нема даних; робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3; максимальна потужність 100 kw.

Разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом «0380» - рахунок - фактура (інвойс) №б/н від 26.06.2023; за кодом «m1702» - протокол про порушення митних правил 0227/80500/23 від 21.08.2023; за кодом «2800» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 17.03.2017; за кодом «3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.08.2023; за кодом «3015» - висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2859-23 від 21.08.2023; за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера №б/н від 15.07.2023; за кодом «7017» - висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №2859-23 від 21.08.2023; за кодом «8016» - паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (серія МВ514797); за кодом «9000» - інші некласифіковані товари (довіреність НСМ 724879); за кодом «9000» - інші некласифіковані товари (перевірка дати виробництва від 10.08.2023); за кодом «9000» - інші некласифіковані товари (фото).

22.08.2023 декларанту направлено Повідомлення, в якому було зазначено, що під час проведення перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 МК України та надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, було виявлено наступне: «підпис покупця транспортного засобу ОСОБА_1 , який зазначений у паспорті НОМЕР_1 виданий 18.12.2012 відрізняється від підпису який вказаний у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023».

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларанту направлено Повідомлення, в якому митний орган зазначив, що відповідно до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України, митний орган проведе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі та повідомляє, що митна вартість товару, митне оформлення якого здійснене за основним методом визначення митної вартості товарів, складає 8 510 євро за одиницю транспортного засобу (митна декларація від 18.07.2023 №UА401020/2023/036738). Також митним органом було зазначено, що якщо позивач згоден із запропонованою митною вартістю, то необхідно повідомити про це митний орган.

Позивачем до Сумської митниці 22.08.2023р. направлено Повідомлення №115 та №116, в яких зазначив, що на підтвердження митної вартості транспортного засобу вказаного у ВМД №23UА805020009613U0 від 22.08.2023р. ним до Сумської митниці були надіслані всі документи, додаткового часу для подачі документів, як передбачено статтею 53 Митного кодексу України, не потребував, при необхідності попросив відповідача в найкоротший термін прийняти рішення про коригування митної вартості вказаного у митній декларації транспортного засобу та закінчити його митне оформлення.

22.08.2023р. посадовою особою митниці винесено рішення про коригування митної вартості товару №UA805000/2023/000061/2 (далі - рішення), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за резервним методом» (графа 31) і її розмір підвищено з 4920 євро (графа 28) до 8510 євро (графа 30).

При цьому, різниця в сумі митних платежів розрахованих за митної вартістю декларанта та за митною вартістю відповідача склала 45824,48 грн., яку з метою випуску автомобіля у вільний обіг на митній території України внесено на рахунок митниці для перерахунку в державний бюджет України (підтверджується відомостями граф 47 та оформленої МД №23UA805020009656U5 від 22.08.2023р.).

Перед подачею МД №23UA805020009656U5 від 22.08.2023р. відповідачем на МД № 23UA805020009613U0 прийнято також і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2023/000412 (далі - Картка відмови), згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи цей спір, суд встановив, що позивачем при декларуванні товарів надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, у поданих до митного оформлення документах містяться ознаки підробки, зокрема, підпис покупця транспортного засобу ОСОБА_1 , який зазначений у паспорті НОМЕР_1 , виданому 18.12.2012р., відрізняється від підпису, який вказаний у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023р.

Щодо цих посилань суд зазначає, що фахівці контролюючого органу не мають спеціальних знань у відповідній галузі, а отже, такі доводи є суто припущенням останніх.

Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

На підтвердження вказаних тверджень у рішенні №UA805000/2023/000061/2 від 22.08.2023 року будь-яких експертних досліджень відповідачем не проводилось, а відтак суд вважає необґрунтованим посилання в оскаржуваному рішенні на підробку документів лише на підставі того, що підпис позивача є підробленим, оскільки у паспорті серії НОМЕР_1 та у довідці про транспортні витрати від 21.08.2023р. він відрізняється (а.с.15).

При цьому, докази того, що вказану довідку підписала інша особа, а не позивач, в матеріалах справи відсутні.

Суд враховує, що митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підроблених документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Суд також звертає увагу, що посилання митного органу на різницю у підписах позивача, як підставу для коригування митної вартості, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів, оскільки у оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає реальних обставин і доказів вказаного.

Також суд вважає необхідним відмітити, що паспорт громадянина України не є документом, який у розумінні ч.2 ст. 53 МК України підтверджує митну вартість товару.

Крім того, інші подані позивачем документи підтверджували вартість товару та містили реквізити, необхідні для його ідентифікації.

Щодо зауважень митного органу про те, що декларантом не надано рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури, а також самого договору на надання транспортно - експедиторських послуг на перевезення транспортного засобу (автомобіля) позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем до складової митної вартості було додано 200 євро, оскільки ним було витрачено таку суму коштів на транспортування придбаного автомобіля із Німеччини до України, що вбачається із довідки від 21.08.2023р. (а.с.15).

Отже, висновки митного органу про відсутність даних про вартість доставки товару є безпідставними та не впливають на визначення вартості товару.

Крім того, у спірному рішенні не було вказано таких підстав для його прийняття, тому такі доводи контролюючого органу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, відповідачем не було дотримано п.3 ч.2 цієї статті, оскільки прийняте ним рішення про коригування митної вартості товарів не було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення, тобто є необґрунтованим, оскільки зауваження митного органу щодо підписів на документах є безпідставними внаслідок недоведеності належними доказами.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Відповідачем не взято до уваги приписи ст.8 МК України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Проте, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, оскільки вона співпадає в усіх наданих ним до митного контролю документах 4720 Євро.

При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Водночас, суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від фізичних чи юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000061/2 від 22.08.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску є необґрунтованими, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов -задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073грн.60коп, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача (а.с.12).

Згідно з пунктами 1 частини 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 7000 грн. до позову додано копію ордеру про надання професійної правничої допомоги (а.с.30), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.31), копію договору про надання правничої допомоги (а.с.32), згідно з п.4.1 якого обсяг професійної правничої допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару та розмір гонорару становить 7000 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зазначено, що розмір витрат за підготовку процесуальних документів та за участь у справі адвоката є неспівмірним зі складністю справи, встановлені адвокатом тарифи за послуги є завищеними, оскільки надання консультаційних послуг з питань митного законодавства щодо порядку оформлення документів необхідних для митного оформлення товарів, порядку скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, підготовка до складання процесуальних документів, вивчення та опрацювання документів, наданих Клієнтом, необхідних для складання процесуальних документів, складання процесуальних документів та подання їх до суду, участь в судових засіданнях в Сумському окружному адміністративному суді, належить до виду адвокатської діяльності «складення позовних заяв, процесуальних та інших документів правового характеру».

Крім того, позивачем не було надано належних доказів отримання таких послуг, детального опису цих послуг, а саме, які документи опрацьовано адвокатом.

Надаючи оцінку матеріалам, поданих на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, такий розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним із складністю справи, оскільки вона розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження та у ній було проведено лише два судових засідання, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, із поданих до суду документів неможливо встановити конкретну кількість часу, витраченого адвокатом на надання кожного виду правничих послуг, та їх точний обсяг.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 3000 грн., який має бути стягнутий з митниці на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/000061/2 від 22.08.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000412 від 22.08.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24,м. Суми,Сумська область,40020, код ЄДРПОУ 44017631) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2024 р.

Суддя О.О. Осіпова