Ухвала

від 09.12.2024 по справі 520/543/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання передачі справи до іншого суду, роз"єднання вимог позову

у самостійні окремі провадження, продовження строку підготовчого провадження, призначення нового судового засідання

09 грудня 2024 року справа №520/543/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши на стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження клопотання ТОВ "Східний Прайд" про передачу справи №520/543/22 до Господарського суду Харківської області для об"єднання зі справою №908/79/24 про банкрутство ТОВ "Східний Прайд" (ідентифікаційний код - 43371138) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНИЙ ПРАЙД» (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень,-

встановив:

У межах справи №520/543/22 заявником одночасно було заявлено низку самостійних та окремих майнових вимог, а саме про: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 грудня 2021 року №00298920707 за формою В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року, у розмірі 7 956 232,00 грн. та накладено штраф 3 978 116,00 грн.; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 грудня 2021 року № 00298890707 за формою В4, яким завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року (р. 21) на загальну суму 40 249 238,00 грн.; 3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21 січня 2022 №00021151806, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ, за жовтень 2021, на суму 22 320 337,00 грн. та накладено штраф у розмірі 11 160 168,50грн.; 4) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23 лютого 2022 року № 00055240707 за формою В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за листопад 2021 року, у розмірі 5 514079,00 грн. та накладено штраф 2 754 039,50 грн.; 5) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23 лютого 2022 року № 00055280707 за формою ВЗ, яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування у сумі 9 195 563,00 грн. за листопад 2021 року; 6) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23 лютого 2022 року № 00055310707 за формою В4, яким завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2021 року (р. 21) на загальну суму 596 200,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2022р. у справі №520/543/22 позов було задоволено; скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області: - від 15.12.2021р. №00298920707 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року у розмірі 7.956.232,00грн. та накладено штраф - 3.978.116,00 грн.; - від 15.12.2021р. №00298890707 за формою «В4», яким завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року (р. 21) на загальну суму - 40.249.238,00грн.; - від 21.01.2022р. №00021151806, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ, за жовтень 2021р. на суму 22.320.337,00 грн. та накладено штраф - 11.160.168,50 грн.; - від 23.02.2022р. №00055240707 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за листопад 2021 року, у розмірі - 5.514.079,00грн. та накладено штраф - 2.754.039,50грн.; - від 23.02.2022р. №00055280707 за формою «ВЗ», яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування у сумі - 9.195.563,00 грн. за листопад 2021 року; - від 23.02.2022р. № 00055310707 за формою «В4», яким завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2021 року (р. 21) на загальну суму - 596.200,00грн; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНИЙ ПРАЙД» сплачений судовий збір у сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023р. у справі №520/543/22 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2022р. було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2024р. у справі №520/543/22 були скасовані рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021р. №00298920707, від 15.12.2021р. №00298890707, від 21.01.2022р. №00021151806, від 23.02.2022р. №00055240707, від 23.02.2022р. №00055310707. Справу в цій частині скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року залишено без змін.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 17.09.2024р. у справі №520/543/22: 1) Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.; 2) Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.; 3) Не проаналізовано судами й дані про існування активів, щодо яких виник спір, зокрема, чи вирощувалися, ким і коли. Не перевірено фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.; 4) Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів платника виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо); 5) Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. у межах справи №520/543/22 до провадження були прийняті вимоги заявника про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2021р. №00298920707, від 15.12.2021р. №00298890707, від 21.01.2022р. №00021151806, від 23.02.2022р. №00055240707, від 23.02.2022р. №00055310707.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №520/543/22 від сторін були витребувані докази, необхідні для виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.09.2024р. у справі №520/543/22.

За матеріалами справи судом з"ясовано, що суб"єктом владних повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку заявника з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати згаданого заходу податкового контролю були оформлені актом від 18.11.2021 року №20788/20-40-07-07-09/43371138 (далі за текстом - Акт №20788).

У тексті Акту №20788 викладені власні судження суб`єкта владних повноважень про вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме: 1) п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. «а» п.198.1, п.198.2, абзаців першого і другого пп.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) за серпень 2021 року на 7.956.232,00 грн.; 2) п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. «а» п.198.1, п.198.2, абзаців першого і другого пп.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року (р. 21) на загальну суму 40.249.238,00грн.

Із посиланням на Акт №20788 суб"єктом владних повноважень були прийняті: - податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021р. №00298920707 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку за серпень 2021 року, у розмірі - 7.956.232,00 грн. та застосовано штраф у розмірі - 3.978.116,00 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021р. №00298890707 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року (р. 21) на загальну суму - 40.249.238,00грн.

Окрім того, суб"єктом владних повноважень було проведено камеральну перевірку заявника з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2021 року.

Результати згаданого заходу податкового контролю були оформлені актом від 20.12.2021 №24233/20-40-18-06-08/43371138 (далі за текстом - Акт №24233).

Із посиланням на Акт №24233 суб"єктом владних повноважень було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022 №00021151806 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, за жовтень 2021, на суму - 22.320.337,00грн. та застосування штрафу у розмірі - 11.160.168,50грн.

Також суб"єктом владних повноважень відносно заявника було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати згаданого заходу податкового контролю були оформлені актом від 08.02.2022 року №2673/20-40-07-07-03/43371138 (далі за текстом - Акт №2673).

Згідно з викладеними у тексті Акту №2673 власними судженнями суб"єкта владних повноважень заявником було вчинено низку податкових правопорушень, а саме: 1) п.п. 44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.п. «а» п.198.1, 198.2, абз. першого і другого п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) за листопад 2021 року на суму - 5.514.079,00грн.; 2) п.200.1, п.200.4, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України за рахунок відсутності права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за листопад 2021 року на суму - 9.195.563,00грн.; 3) п.п.44.1. ст. 44, 85.2 ст. 85, п.п. «а» п.198.1, 198.2, абз. першого і другого п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2021 року (р.21) на загальну суму - 596.200,00грн.

Із посиланням на Акт №2673 суб"єктом владних повноважень були прийняті: - податкове повідомлення-рішення від 23.02.2022р. №00055240707 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку за листопад 2021 року, у розмірі - 5.514.079,00грн. та застосування штрафу у розмірі - 2.754.039,50 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 23.02.2022р. №00055280707 про відмову у праві на отримання бюджетного відшкодування у сумі - 9.195.563,00 грн. за листопад 2021 року; - податкове повідомлення-рішення від 23.02.2022р. №00055310707 про зменшення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2021 року (р. 21) на загальну суму - 596.200,00 грн.

Суд відзначає, що усі перелічені вище правові акти суб"єкта владних повноважень у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України є окремими та самостійними рішеннями суб"єкта владних повноважень, а матеріали справи не містять юридично спроможних доводів та заявника та поданих заявником переконливих доказів відповідно до ч.1 ст.21, ч.1 ст.172 КАС України про наявність правових підстав для розгляду вимог про визнання протиправними та скасування цих актів у межах однієї адміністративної справи як пов"язаних між собою за визначеними процесуальним законом критеріями.

Положення ч.2 ст.172 КАС України є незастосовними відносно випадку одночасного заявлення заявником у межах одного позову декількох непов"язаних між собою самостійних та окремих вимог майнового характеру, позаяк стосуються виключно об"єднання за визначеним процесуальним законом критеріями вже порушених провадженням адміністративних справ.

Згідно з ч.6 ст.172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

З огляду на викладені вище міркування, суд вважає за необхідне роз"єднати позовні вимоги, залишивши у межах справи №520/543/22 вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2021р. №00298920707, від 15.12.2021р. №00298890707 (за критерієм прийняття на підставі Акту №20788), виділивши у окреме самостійне провадження вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.01.2022 №00021151806 (за критерієм - прийняття на підставі Акту №24233), а також виділивши в окреме самостійне провадження вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 23.02.2022р. №00055240707, від 23.02.2022р. №00055310707 (за критерієм - прийняття на підставі Акту №2673).

Виділені в окреме провадження вимоги слід передати до відповідного підрозділу Харківського окружного адміністративного суду для виконання вимог ст.31 КАС України.

Визначаючись стосовно обставин неприбуття представника заявника до судового засідання, суд керується наступними підставами та мотивами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №520/543/22 судове засідання було призначено на 10:00год. 14.11.2024р.

Про дату, час та місце цього судового засідання представник заявника був сповіщений належно та завчасно.

Однак, до призначеного на 10:00 год. 14.11.2024р. судового засідання представник позивача не прибув.

13.11.2024р. представником позивача до суду було подано заяву про відкладення розгляду справи через зайнятість представника при проведенні слідчих дій в рамках кримінального провадження №42023052110000028 від 26.05.2023р. щодо осіб із оборонного комплексу України, які призначено на 14.11.2024р. о 09 год 00 хв.

Проте, на підтвердження зазначених обставин не було надано жодних доказів, що підтверджують представництво інтересів адвокатом Гордейчуком В.В. відповідної особи, в рамках якої проводяться слідчі дії, доказів стосовно неможливості забезпечення іншого представника позивача у судовому засіданні.

Окрім того, заява про відкладення розгляду справи не містила жодного умотивування причин і необхідності віддання заявником пріоритету саме участі у проведенні слідчих дій в рамках кримінального провадження №42023052110000028 від 26.05.2023р., а не участі у судовому засіданні у справі №520/543/22, де предметом розгляду є вимоги платника податків про скасування рішень суб"єкта владних повноважень після винесення постанови Верховного Суду від 17.09.2024р. у справі №520/543/22.

Тому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024р. у справі №520/543/22 викладені у клопотанні представника позивача - адвоката Гордейчука В.В. від 13.11.2024р. причини неявки до судового засідання на 10:00 год. 14.11.2024р. були визнані неповажними; розгляд справи було відкладено; нове судове засідання було призначено на 10:00год. 09.12.2024р.

Про дату, час та місце цього судового засідання представник заявника був сповіщений належно та завчасно.

Однак, до призначеного на 10:00 год. 09.12.2024р. судового засідання представник позивача не прибув, подавши заяву про проведення судового засідання без участі позивача та без участі представника позивача.

У зв"язку із відсутністю у матеріалах справи об"єктивних даних про існування непереборних та нездоланних перешкод для прибуття представника заявника до судового засідання, причини неявки до судового засідання на 10:00 год. 09.12.2024р. слід визнати неповажними; розгляд справи слід відкласти; нове судове засідання слід призначити на 10:00год. 13.010.2025р.

Визначаючись стосовно клопотання ТОВ "Східний Прайд" про передачу справи №520/543/22 до Господарського суду Харківської області для об"єднання зі справою №908/79/24 про банкрутство ТОВ "Східний Прайд" (ідентифікаційний код - 43371138), суд керується наступними підставами та мотивами.

Випадки передачі адміністративної справи від одного органу судової влади України у провадження іншого органу судової влади України окреслені законодавцем у приписах ч.1 ст.29 КАС України.

Такі випадки у межах даної справи відсутні.

Окрім того, суд наголошує, що за змістом ст.29 КАС України законодавець визнав за можливе передачу адміністративної справи з провадження одного адміністративного суду виключно у провадження іншого адміністративного суду.

Оскільки провадження у межах справи №908/79/24 явно та очевидно здійснюється не адміністративним судом, то з огляду на приписи ч.2 ст.19 Конституції України суд не знаходить правових підстав для задоволення відповідного клопотання заявника.

З приводу посилання заявника на правові висновки Верховного Суду необхідно зазначити, що приписами ст.8 Конституції України закріплено визнання і дію в Україні принципу верховенства права. Суддя є незалежним та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя (стаття 129 Конституції України).

У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За загальним правилом зміст юридичної категорії "суд, встановлений законом" включає, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності, котрі регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань і розмежовуються за критерієм - предмет спору та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо; необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір; визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Саме у цих правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому є суб`єктом владних повноважень відповідно до п.п.14.1.241 ст.14 Податкового кодексу України у сенсі, визначеному КАС України.

Відповідно до п.14.1.7 ст.14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Таким чином, особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються саме нормами Податкового кодексу України.

Натомість, положення Господарського процесуального кодексу України визначають юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України сформульована спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема: - справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; - поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, - за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються приписами Кодексу України з процедур банкрутства.

Підстави для кваліфікації згаданого акту як такого, котрий розширює межі господарської юрисдикції на певні категорії спорів, відносно яких встановлено виняток п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, - відсутні, адже саме нормами ГПК України визначена юрисдикція господарських справ, у той час як приписами КУзПБ запроваджена не юрисдикція справ, а суто особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної ст.20 ГПК України.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 КУзПБ визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України - регламентуються приписами ПК України, а особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України - регламентуються приписами КУзПБ.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Використання законодавцем у нормах ст.7 КУзПБ словосполучення "всі майнові спори" є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України).

Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

При цьому ПК України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, а саме: спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Натомість КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

Звідси слідує, що КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Наведене окружним адміністративним судом тлумачення належних норм закону є цілком релевантним суті висновку рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001р. у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, де указано, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Окрім того, наведене окружним адміністративним судом тлумачення належних норм закону є цілком релевантним суті правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023р. по справі №908/129/22 та від 13.04.2023р. у справі №320/12137/20.

Згідно з ч.4 ст.173 КАС України строк проведення підготовчого провадження продовжити на 30 днів.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст.4-12, 21, 172, 173, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1.Роз"єднати позовні вимоги, залишивши у межах справи №520/543/22 вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2021р. №00298920707, від 15.12.2021р. №00298890707 (за критерієм прийняття на підставі Акту №20788), виділивши у окреме самостійне провадження вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.01.2022 №00021151806 (за критерієм - прийняття на підставі Акту №24233), а також виділивши у окреме самостійне провадження вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 23.02.2022р. №00055240707, від 23.02.2022р. №00055310707 (за критерієм - прийняття на підставі Акту №2673).

Виділені в окреме провадження вимоги передати до відповідного підрозділу Харківського окружного адміністративного суду для виконання вимог ст.31 КАС України.

2.Причини неявки позивача до судового засідання на 10:00 год. 09.12.2024р. визнати неповажними; розгляд справи відкласти; призначити нове підготовче судове засідання на 10:00год. 13.01.2025р.

3.Клопотання ТОВ "Східний Прайд" про передачу справи №520/543/22 до Господарського суду Харківської області для об"єднання зі справою №908/79/24 про банкрутство ТОВ "Східний Прайд" (ідентифікаційний код - 43371138) - залишити без задоволення.

4.Продовжити підготовче провадження на 30 днів.

5.Роз"яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (підписання); оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко