Рішення

від 09.12.2024 по справі 513/922/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/922/24

Провадження № 2/513/879/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - В.С. Миргород

при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до ОСОБА_2 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вельчеву Н.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який вмотивований таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кулевча Саратського району Одеської області помер брат позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 4,50 га, в межах Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Саратського) району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 267404, виданого Саратською державною районною адміністрацією Одеської області 27 вересня 2005 року. За життя спадкодавець заповіту не складав. Позивач є спадкоємцем за законом, інші спадкоємці відсутні.

01 квітня 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа до майна померлого за № 64/2024. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину постановою нотаріуса від 02 квітня 2024 року відмовлено через непідтвердження родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між братами, через встановлення розбіжності у написанні прізвища у свідоцтві про смерть спадкодавця як « ОСОБА_4 » та паспорті і свідоцтві про народження спадкоємця як « ОСОБА_5 ». Просить встановити факт родинних відносин ним та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між братами, оскільки іншого шляху для захисту порушеного права не існує.

Крім того, постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 01 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач зазначає, що ним пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після смерті брата він знаходилася у тяжкому стресовому стані, спричинений його втратою, тривало хворів, що заважало йому вчасно звернутися до нотаріуса. Так, в період з 18 лютого 2007 року по 27 лютого 2007 року, з 10 травня 2007 року по 15 травня 2007 року та з 15 вересня 2007 року по 20 вересня 2007 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що свідчать записи в його медичній картці. Позивач був зосереджений на збереженні свого життя та ці обставини виключали можливість звернення до нотаріуса вчасно. З 2010 року по теперішній час позивач користується належною спадкодавцю земельною ділянкою та отримує натуроплату за оренду землі, що свідчить про те, що позивач прийняв спадщину та втрачав до неї інтересу. Відсутність інших спадкоємців свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені. Таким чином, неможливість прийняття спадщини у встановлений законом строк був обумовлений непереборними і незалежними від неї обставинами, а тому позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті брата тривалістю у два місяці.

Ухвалою суду від 29 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання; роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. належним чином завірену копію спадкової справи № 64/2024 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник - адвокат Вельчева Н.М. в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Кулевчанської сільської ради, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_2 також, будучи повідомленим належним чином про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю, також підтвердив, що дійсно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводився братом йому та ОСОБА_1 (позивачу у справі).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кулевча Саратського району Одеської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 2007 року Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області за актовим записом № 19.

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,50 га, кадастровий номер: 5124581700:01:003:129, в межах Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Саратського) району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №267404, виданого Саратською державною районною адміністрацією Одеської області 27 вересня 2005 року на підставі розпорядження від 01 березня 2005 року № 79/А-05.

Заявник, як брат та спадкоємець другої черги після смерті брата звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. із заявою про прийняття спадщини та 01 квітня 2024 року заведена спадкова справа до майна померлого № 64/2024.

Як вбачається з копії спадкової справи № 64/2024, інші спадкоємці відсутні. Брат позивача та відповідно спадкодавця ОСОБА_2 (відповідач у справі) у встановлений законом строк не звернувся до нотаріус із заявою про прийняття спадщини та на день відкриття не був зареєстрований та не проживав разом із спадкодавцем. Батько спадкодавця ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01 квітня 1999 року на підставі актового запису № 18, вчиненого Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області. Матір спадкодавця ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підтвердження чого позивачем надано копію свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_3 , виданого Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області 12 червня 2009 року, актовий запис № 31.

Згідно з довідкою Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області від 14 березня 2024 року вих. № 640, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входили: співмешканка брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син співмешканки брата ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; племінниця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

02 квітня 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заявнику роз`яснено щодо неможливості вчинення нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через непідтвердження родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між рідними братами через встановлення розбіжностей у написанні прізвища у свідоцтві про смерть спадкодавця як « ОСОБА_4 » та паспорті і свідоцтві про народження спадкоємця як « ОСОБА_5 ».

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), суд може встановлювати факти, що мають юридичне значення.

До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У п. 2, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії.

Так, згідно з копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , виданого повторно 10 серпня 2017 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 81, вчиненого Виконавчим комітетом Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, в с. Кулевча Саратського району Одеської області народився ОСОБА_1 , батьки: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Як вбачається з копії актового запису про народження спадкодавця № 32 від 05 березня 1960 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Колісне Саратського району Одеської області народився « ОСОБА_3 », батьки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (мовою оригіналу документа).

Тобто, написання прізвища спадкодавця у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_4 » різниться з написанням прізвища спадкоємця у свідоцтві про його народження та паспорті як « ОСОБА_5 », інші дані співпадають, що є різним перекладом, якого допустився орган при видачі документів.

Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 27 травня 2024 року №17/24.5-118 відмовлено у внесенні змін до актового запису про смерть № 19 від 22 лютого 2007 року, вчиненого Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме у внесенні змін у графу 1 «Прізвище» з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », у зв`язку з наданням при реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , остаточного лікарського свідоцтва про смерть, де по батькові померлого зазначено як « ОСОБА_4 » на підставі його паспорту.

Тобто, документально підтвердити родинні відносини між позивачем та спадкодавцем, як між братами, неможливо.

У своїх письмових поясненнях свідки ОСОБА_13 (сусід сім`ї ОСОБА_4 ) та ОСОБА_14 (з ОСОБА_3 вчилися в одному класі) суду показали, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Їх батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які померли багато років назад. Останні роки ОСОБА_15 хворів та його доглядали брати, які його лікували та у подальшому здійснили поховання. Свідки особисто знайомі з сім`єю ОСОБА_4 , а тому їм достовірно відомо, що ОСОБА_16 , 1960 року народження, є рідним братом ОСОБА_17 .

Встановлення факту для позивача має юридичне значення, оскільки з ним пов`язане оформлення особистих, майнових прав, а саме отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата.

За встановлених обставин, позивач в позасудовому порядку не може вирішити питання щодо встановлення факту родинних відносин, а саме, те що він є братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимушений звернутися до суду, оскільки іншого шляху для захисту порушеного права не існує.

Таким чином, суд на підставі належних та допустимих доказів, а також враховуючи те, що відповідачі заперечень проти задоволення позову в цій частині не надали, інші спадкоємці відсутні, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ч.1. ст. 1262 ЦПК України).

01 квітня 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. позивачу відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті брата ОСОБА_3 через пропуск строку для прийняття спадщини, визначений законодавством у шість місяців, та ненадання доказів на підтвердження спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19), від 22 грудня 2021 року по справі №759/1510/21 (провадження № 61-17491 св 21).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини і до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, позивач має довести суду, що протягом всього шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті його брата, чи протягом істотної частини даного строку, існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини.

Як на поважність причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що після смерті брата він знаходився у тяжкому стресовому стані, спричиненому його втратою, тривало хворів. У період з 18 лютого 2007 року по 27 лютого 2007 року, з 10 травня 2007 року по 15 травня 2007 року та з 15 вересня 2007 року по 20 вересня 2007 року він перебував на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого надані записи з його медичної картки. Позивач був зосереджений на збереженні свого життя та ці обставини виключали можливість звернення до нотаріуса вчасно.

Крім того, позивач зазначає, що з 2010 року по теперішній час користується належною спадкодавцю земельною ділянкою та отримує натуроплату за оренду землі, про що надав довідку ФГ «Кулевча» від 04 квітня 2024 року вих. № 26, що свідчить про те, що позивач прийняв спадщину та не втрачав до неї інтересу, а згідно з довідкою Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04 квітня 2024 року вих. № 689, сільська рада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Судова практика Європейського суду з прав людини передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

За такого, суд приходить до висновку, що позивач з вищевказаних поважних причин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також враховуючи те, що заяву про відмову від спадщини позивач не подавав, спадщина не визнана судом відумерлою, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, визнання відповідачами позовних вимог, суд визначає позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його брата тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, яким визнати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кулевча Саратського району Одеської області, є рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця с.Кулевча Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженцю с.Кулевча Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кулевча Саратського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду і, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород