Рішення

від 10.12.2024 по справі 517/1525/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1525/24

Провадження № 2/517/313/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судового засідання Грабовій І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кулік М.М. звернулася до суду з позовом до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якому просить визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 9,6 в умовних кадастрових гектарах на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, та належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0198744, спадщину після якої прийняв ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вимоги свого позову обґрунтовує тим, що померла ОСОБА_2 не залишила заповіт щодо свого майна, а із спадкоємців за законом першої черги була син померлої ОСОБА_3 , який прийняв спадщину матері за фактом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 9,6 в умовних кадастрових гектарах на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, та належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0198744, після якої спадщину він прийняв, але не оформив свої спадкові права.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла позивач, як його дружина та відповідно спадкоємець першої черги.

Позивач бажаючи оформити право власності на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 звернулась до державного нотаріуса Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, однак державний нотаріус Шавша Г.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02.08.2024 року № 660/02-21 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що не подані документи, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Представник позивача ОСОБА_1 та адвокат Кулік М.М. у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю (а.с. 51-52).

Представник Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій справу просить розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення (а.с. 50).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами розгляду наданих позивачем та витребуваних за клопотанням її представника доказів судом встановлено наступне.

Відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00038792043, який виданий Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09.03.2023 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка, Фрунзівського району Одеської області, актовий запис № 39 від 22.03.2011 року (а.с. 11).

Згідно інформації№ 3049/340-24від 08жовтня 2024року відділу№ 7Управління забезпеченняреалізації державноїполітики усфері земельнихвідносин Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті, ОСОБА_2 отримуваласертифікат направо наземельну частку(пай)серії ОД№ 0198744,виданий 04.06.1997року Фрунзівськоюрайонною державноюадміністрацією Одеськоїобласті ізареєстрований вКнизі реєстраціїсертифікатів направо наземельну частку(пай)КСП «Нива»за №615,відповідно доякого вонамала правона земельнучастку (пай)у земліколективного сільськогосподарськогопідприємства «Нива»на територіїЗахарівської селищноїради Фрунзівськогорайону Одеськоїобласті урозмірі 9,6в умовнихкадастрових гектарахбез визначеннямеж цієїчастки внатурі (намісцевості) (а.с. 18).

ОСОБА_2 за життя заповіт не залишала.

Спадкоємцем за законом першої черги був лише син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Родинні відносини між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтверджуються, актовим записом № 8 від 22.01.1973 р., що складений відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзівського районного управління юстиції Одеської області (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00038122580 додається). Відповідно до витягу № 00038122580 у графі відомості про матір вказана ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року№ 1377-VIII, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка.

Відповідно до п. 15 ч. 1 і п. 15 ч. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року№ 807-IX, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Захарівської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.

Згідно довідки Захарівської селищної ради Роздільяннського району Одеської області від 28 серпня 2024 року № 918, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в будинку АДРЕСА_1 .

У вищезазначеному житловому будинку крім померлої на день її смерті був зареєстрований та постійно проживав до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13).

Отже, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з померлою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер в смт. Захарівка, Роздільнянського району Одеської області, актовий запис № 181 від 23.09.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 23.09.2022 року (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, розміром 9,6 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), яке належало його померлої матері ОСОБА_2 , після якої спадщину прийняв, але не оформив свої спадкові права та помер.

Спадкодавець за життя заповіт не залишав.

Спадкоємцем за законом першої черги є його дружина - ОСОБА_1 , позивач по справі.

Шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_3 підтверджуються, актовим записом № 102 від 17.09.2022 року що складений Великомихайлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

З витребуваної судом від Великомихайлівської державної нотаріальної контори копії спадкової справи № 711/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 вбачається, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Спадщина складається з права на земельну частку (пай), розміром 9,6 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0198743, яке належало її померлому чоловіку ОСОБА_3 (а.с. 33-49).

Позивач бажаючи оформити право власності на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 звернулась до державного нотаріуса Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, однак державний нотаріус Шавша Г.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02.08.2024 року № 660/02-21 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що не подані документи, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 16).

Отже, позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії ОД № 0198744 виданого 04.06.1997 року ОСОБА_2 був втрачений.

Чинним законодавством України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право за земельну частку (пай)» не передбачена можливість видачі дубліката при втраті сертифіката

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між учасниками справи, суд виходить з наступних положень законодавства.

Цивільним кодексом України, чинним на час відкриття спадщини матері позивачки, було передбачено наступне:

право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (ч.ч. 1 і 2 ст. 1223);

у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261).

спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.ч. 3, 5 ст. 1268).

За результатами дослідження описаних у цьому рішенні доказів та виходячи з наведених вище положень законодавства, що були чинними на час відкриття спадщини, суд приходить до висновку про встановлення наступних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 заповіт щодо свого майна, а саме права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 9,6 в умовних кадастрових гектарах не залишала, дане право на земельну ділянку успадкував син померлої - ОСОБА_3 та прийняв за фактом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла позивач, як його дружина та відповідно спадкоємець першої черги.

Нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно через відсутність оригіналу сертифікату на ім`я спадкодавця.

Положеннями пунктів 4.12. і 4.14. глави 10 «Видача свідоцтвпро правона спадщину»розділу ІІ.Порядок вчиненняокремих видівнотаріальних дійПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року № 296/5 і зареєстрованого в Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Статтею 2 Закону України « Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)»передбачено,що основним документом, щопосвідчує правона земельну частку (пай), є сертифікат направо наземельну частку(пай), виданийрайонною (міською)державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво проправо наспадщину;посвідчені у встановленомузаконом порядкудоговори купівлі-продажу,дарування,міни,до якихдодається сертифікатна правона земельнучастку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 12жовтня 1995р.№ 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» не передбачена можливість видачі дубліката при втраті сертифіката.

Частина 1статті 392ЦК передбачає,що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Виходячи з наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачкою у судовому порядку права на спадкове майно, яке є предметом позову, оскільки у нотаріуса відсутня можливість видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) через відсутність оригіналу відповідного сертифікату, що належав померлій ОСОБА_2 .

За таких умов, враховуючи, що померлій ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) в КСП «Нива», яке після її смерті успадкував її син ОСОБА_3 , але не оформив свої спадкові права. Після смерті чоловіка позивача, остання прийняла спадщину, проте нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно через відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай), суд вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до наведених вище результатів дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону правовідносин сторін, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та наявність законних та обгрунтованих підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями12,13,81,95,259,263-265ЦПК України,ст.ст. 392, 1223, 1261-1265, 1270, 1277ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Боблів Немирівського району Вінницької області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 9,6 в умовних кадастрових гектарах на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, та належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0198744, виданого 04.06.1997 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (паї) КСП «Нива» за № 615.

Рішення можебути оскарженепротягом тридцятиднів здня йогопроголошення доОдеського апеляційногосуду черезФрунзівський районнийсуд шляхомподачі апеляційноїскарги.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справибез повідомлення учасниківсправи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Суддя: