Рішення

від 09.12.2024 по справі 580/1507/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року справа № 580/1507/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №580/1507/24 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Карпука Андрія Сергійовича до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в особі представника адвоката Карпука Андрія Сергійовича з позовною заявою до Черкаської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA902000/2023/000020/2 від 27.12.2023.

Також просить стягнути на користь позивача з відповідача судовий збір та витрати, у зв`язку з наданням правової допомоги.

Обгрунтовуючи позовну заяву зазначив, що придбав за кордоном автомобіль Kia Sportage 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з пробігом 319 420 км у пошкодженому стані за 12 тис. злотих, та привіз транспортний засіб на своєму автомобілі Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 і причепі ПРАГМАТЕК АС8870ХF і надав відповідачу митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних або інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. Відповідач прийняв картку відмову прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 902000/2023/000020/2 від 27.12.2023, яким відкоригував митну вартість автомобіля та донарахував податки на суму 43 736,15 грн.

Не погоджуючись з коригуванням митної вартості автомобіля позивач зазначає, що митна вартість автомобіля підтверджена документами, доданими до митної декларації, які підтверджують ціну автомобіля, та оглядом автомобіля, яким встановлено його значне пошкодження та його транспортування власним транспортним засобом.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 29.02.2024, зазначив, що коригування митної вартості товарів здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що декларантом документально не підтверджено заявлені до митної декларації відомості про митну вартість та її складових, а саме: в наданих декларантом документах відсутні відомості про включення до ціни товару витрат покупця, пов`язаних з виконанням договору (купчої) від 22.12.2023 б/н та гербового збору, а також відсутні відомості про числові значення вказаних витрат; в наданій декларантом довідці від 25.12.2023 б/н зазначені витрати про транспортування оцінюваного товару за маршрутом Варшава (Польща) п/п Устилуг-Зосин (Україна), в той час як документально підтвердженим маршрутом транспортування є від м. Ярославль (Польща); декларантом не надано калькуляцію транспортних витрат, передбачену частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також в наданих документах відсутні відомості про числові значення митної вартості витрат на транспортування до ввезення товару на митну територію України, а саме: відсутні відомості про відстань, за якою здійснювалось транспортування, вартість палива та витрати палива відповідно до відстані транспортування за відповідним маршрутом , інші витрати за наявності, чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення»; в наданих документах відсутні відомості про технічні характеристики транспортного засобу, його технічний стан, комплектацію, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання, їх кількісного визначення, а також відсутні відомості про числові значення їх вартості, що значною мірою впливає на вартість оцінюваного транспортного засобу, таким чином заявлені в графі 31 митної декларації відомості про транспортний засіб «авто після ДТП» та щодо наявності пошкоджень не підтверджені документально як такі, що мали місце на момент продажу оцінюваного товару на експорт в Україну та під час його пропуску на митну територію України. Отже у митниці наявні обгрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість оцінюваного товару та щодо включення до митної вартості у повному обсязі всіх обов`язкових складових митної вартості відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач у справі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023, укладеним з ОСОБА_2 -Жолнєж (Польща), придбав автомобіль легковий, що був у використанні: марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 , та здійснив його транспортування власним транспортом, а саме: автомобілем Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 і причепом ПРАГМАТЕК АС8870ХF в Україну.

25.12.2023 подав до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ (далі - МД) № 23UA902020209678U4, за якою в режимі імпорт задекларував товар № 1 «Автомобіль легковий, що був у використанні: марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 ; авто після ДТП: пошкоджено переднє ліве і праве крило, капот, панель радіатора, лівий лонжерон, лівий нижній і верхній речаги, стійка амортизатора, пружина, ліва верхня і нижня тяга, ліва дверка, ліва передня і задня дверка, відсутній передній бампер, ліва фара, переднє ліве скло бокової дверки, спрацьовані подушки безпеки.

Митна вартість товарів заявлена декларантом (позивачем) за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) та становить 12874 PLN/шт., в тому числі ціна товару 12000,00 PLN/шт, витрати на транспортування 874,00 PLN, у гривнях: 115 364,40 грн вартість автомобіля, 8 402,3738 грн, всього 123 766,77 грн.

На підтвердження вартості автомобіля позивач надав договір купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023, укладений з ОСОБА_2 -Жолнєж (Польща).

На підтвердження транспортних витрат на доставку автомобіля до митного кордону України позивач надав довідку транспортних витрат від 25.12.2023, згідно якої витрати доставки автомобіля марки КІА; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 за маршрутом Варшава (польща) пп «Устилуг Зосин» Волинської ДМС (Україна) становить 874 PLN, додаткових витрат не було.

Окрім цього позивач надав експортний документ на вивезення автомобіля в Україну з Польщі та повідомлення №1Е99 про вивезення легкового автомобіля вартістю 12 000 злотих.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме.

Згідно з електронним повідомленням від 25.12.2023 відповідач повідомив позивача, що встановлені обставини, які унеможливлюють визначення ціни товару за ціною договору, оскільки у наданій декларантом купчій від 22.12.2023 б/н відомості щодо істотних умов угоди зазначені польською мовою, переклад митниці не надано, у тому числі відомості щодо транспортного засобу зазначені «від руки» та мають ознаки виправлення, тому неможливо ідентифікувати у повному обсязі заявлені митниці відомості щодо оцінюваного товару (порушення статті 254 МК України); в наданих декларантом документах відсутні відомості про умови оплати, у зв`язку з чим у митниці відсутні всі відомості про фактично сплачену ціну оцінюваного товару (або яка підлягає сплаті); в наданих декларантом документах відсутні відомості про технічні характеристики транспортного засобу, його технічний стан, комплектацію, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання, їх кількісного визначення, а також відсутні відомості про числові значення їх вартості, що значною мірою впливає на вартість оцінюваного транспортного засобу, та відповідно, на числове значення митної вартості; не надано документальне підтвердження технічного стану оцінюваного транспортного засобу під час його продажу на експорт в Україну та пропуску на митну територію України (комплектація, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання тощо); в наданих документах відсутні відомості про витрати на транспортування до ввезення на митну територію України (відсутні відомості про відстань, за якою здійснювалось транспортування оцінюваного товару, вартість палива та витрати палива відповідно до відстані транспортування за відповідним маршрутом, інші витрати за наявності), чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», яким визначено, що в разі якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надається калькуляція транспортних витрат; не надано калькуляцію транспортних витрат, відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України.

27.12.2023 о 10 год. 49 хв. декларантом (позивачем) додатково надано переклад договору купівлі-продажу від 22.12.2023 б/н, копію митної декларації Польщі 23PL301010Е1832707. Також декларант повідомив митницю, що надати інші додаткові документи не має можливості.

За результатом перевірки наданих декларантом додаткових документів та відомостей, які в них містяться, відповідач встановив, що в наданій купчій від 22.12.2023 б/н в розділі 6 наявні відомості про витрати, пов`язані з виконанням цього договору та щодо гербового збору, які підлягають оплаті покупцем, відомості про числові значення зазначених витрат в договорі (купчій) від 22.12.2023 б/н відсутні, так само відсутні і в інших документах, які надавались декларантом до митного оформлення. Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються обов`язкові складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Серед інших, такими витратами є витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода). В наданих декларантом документах відсутні відомості про включення до ціни товару витрат покупця, пов`язаних з виконанням договору (купчої) від 22.12.2023 б/н та гербового збору, а також відсутні відомості про числові значення зазначених витрат. Таким чином, у митниці відсутні документально підтверджені відомості, що піддаються обчисленню, про додавання/включення до ціни товару всіх обов`язкових складових митної вартості, у зв`язку з чим декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість.

Відповідно до відомостей договору (купчої) від 22.12.2023 б/н, з урахуванням перекладу, даний договір укладений в м. Ярославлі, а також в розділі 4 зазначено про отримання транспортного засобу покупцем. В договорі (купчій) від 22.12.2023 б/н, так само як і інших документах, які надавались до митного оформлення, відсутні відомості про будь-яке інше місце передачі товару (транспортного засобу). В наданій декларантом довідці від 25.12.2023 б/н, зазначені відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару за маршрутом Варшава (Польща) - п/п Устилуг-Зосин (Україна), в наданих декларантом документах відсутні відомості про числові значення витрат транспортування з урахуванням документально підтвердженого маршрута від м. Ярославль (Польща) - п/п Устилуг-Зосин (Україна). Таким чином, декларантом митниці не надано у повному обсязі документальне підтвердження відомостей про вартість транспортування оцінюваного товару до ввезення на митну територію України за повним маршрутом транспортування, а саме від м. Ярославль (Польща).

Декларантом не надано калькуляцію транспортних витрат, яку декларант надає митниці відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України та яка є основним документом, який підтверджує заявлені митниці відомості про вартість витрат на транспортування. В наданих декларантом документах (з урахуванням додатково наданих) відсутні відомості про числові значення складової митної вартості витрат на транспортування оцінюваного товару до ввезення на митну територію України (відсутні відомості про відстань за якою здійснювалось транспортування оцінюваного товару, вартість палива та витрати палива відповідно до відстані транспортування за відповідним маршрутом, інші витрати за наявності), чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» яким визначено, що в разі якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надається калькуляція транспортних витрат.

В наданих декларантом документах (з урахуванням додатково наданих) відсутні відомості про технічні характеристики транспортного засобу, його технічний стан, комплектацію, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання, їх кількісного визначення, а також відсутні відомості про числові значення їх вартості, що значною мірою впливає на вартість оцінюваного транспортного засобу, та відповідно, на числове значення митної вартості. Декларантом не надано документальне підтвердження технічного стану оцінюваного транспортного засобу під час його продажу на експорт в Україну та пропуску на митну територію України (його технічний стан, комплектація, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання тощо). Таким чином, заявлені в графі 31 митної декларації відомості про транспортний засіб «авто після ДТП» та щодо наявності пошкоджень, не підтверджені документально, як такі, що мали місце на момент продажу оцінюваного товару на експорт в Україну та під час його пропуску на митну територію України,.

Зважаючи, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість оцінюваного товару, а саме витрат, понесених покупцем, які передбачені договором (купчою) від 22.12.2023 б/н та витрат на транспортуванням до ввезення на митну територію України за повним маршрутом, відповідач запропонував позивачу визначити митну вартість автомобіля за резервним методом, використовуючи наявну у відповідача інформацію про вартість транспортного засобу з подібними характеристиками (враховуючи марку, модель, календарний та модельний роки виробництва, об`єм та потужність двигуна), який продавався на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення оцінюваного товару, митну вартість якого було визначено митницею на рівні 27 090,70 польських злотих за штуку за МД від 03.11.2023 №23UA205170034758U0.

За результатами коригування митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA902000/2023/000020/2 від 27.12.2023, згідно з яким різниця між платежами, які заявлялись декларантом, та які повинні бути оплачені, складає 43 746,03 грн.

У подальшому автомобіль був випущений у вільний обіг за митною декларацією від 28.12.2023 №23UA902020209755U5.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA902000/2023/000020/2 від 27.12.2023 позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам суд зазначає наступне.

Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно статті 1 МК України, правовідносини з питань державної митної справи регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з приписами ст.ст. 49, 50 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються серед іншого для нарахування митних платежів. При цьому, митна вартість товарів визначається безпосередньо декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України. Зокрема декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно ч. 21 статті 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МК України, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МК України надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 54 МК України, на митні органи законодавцем покладено прямий обов`язок щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Метою такого контролю відповідно до чинного законодавства серед іншого є забезпечення справляння митних платежів, запобігання та протидія порушенням митних правил, дотримання принципів рівності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності (ст. 7, 8 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023, укладеним з ОСОБА_2 -Жолнєж (Польща), придбав автомобіль легковий, що був у використанні: марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 , та здійснив його транспортування власним транспортом, а саме: автомобілем Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 і причепом ПРАГМАТЕК АС8870ХF в Україну, вартістю 12 000 злотих та 25.12.2023 подав до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ (далі - МД) № 23UA902020209678U4, визначивши митну вартість автомобіля за першим методом за ціною договору, у розмірі 12874 злотих, до якої включив: вартість автомобіля 12 000 злотих та витрати на транспортування у розмірі 874,00 злотих.

Відповідачем встановлено, що до митної вартості не включені витрати, пов`язані з виконанням умов договору, та гербовий збір, та включені транспортні витрати у повному обсязі, не надано калькуляцію транспортних витрат та її документальне підтвердження; не надано документальне підтвердження технічного стану оцінюваного транспортного засобу під час його продажу на експорт в Україну та пропуску на митну територію України (його технічний стан, комплектація, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання тощо, що значною мірою впливає на вартість оцінюваного транспортного засобу, та відповідно, на числове значення митної вартості та відмовлено позивачу у визначенні митної вартості товару за ціною договору, натомість застосовано резервний метод визначення митної вартості автомобіля.

Отже спірним у цій справі є питання, за яким методом належить визначати митну вартість автомобіля легкового, що був у використанні: марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 .

Порядок застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) врегульований статтею 58 МК України.

Так, згідно частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). (частини 5, 6 статті 58 МК України).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 8 статті 58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Згідно частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості від 27.12.2023 №UA902000/2023/000020/2, відповідач послався на у обставину, що в наданій купчій від 22.12.2023 б/н в розділі 6 наявні відомості про витрати, пов`язані з виконанням цього договору та щодо гербового збору, які підлягають оплаті покупцем, проте відомості про їх числові значення в договорі відсутні та позивачем не надані. Відповідач зазначає, що серед інших такими витратами є витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода).

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476, передбачено, що аналіз виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема, шляхом:

перевірки наявності виплат за посередницькі послуги на користь третіх осіб; питання, чи повинні додаватись до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, платежі, здійснені покупцем посередникам, залежить від ролі, яку відіграє посередник, а не від терміну («агент» або «брокер»), який йому надано;

- перевірки наявності договору (контракту, угоди) покупця з третіми особами, які можуть вплинути на визначення митної вартості товарів (посередництво, ліцензійні платежі, виплати за патенти, тощо.

Проте договір купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023 (купчій) укладений між позивачем та громадянами Польщі ОСОБА_2 -Жолнєж (Польща), і жодні посередники чи брокери у вказаному договорі не зазначені.

При цьому зазначення у розділі 6 договір купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023 (купчій) відомостей про те, що покупець (позивач) несе всі витрати, пов`язані з виконанням умов цього договору, а також на витрати на оплату гербового збору не свідчить, що вказаними витратами є комісійні та брокерська винагорода.

Водночас відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до ціни придбання додаються саме комісійні та брокерська винагорода, а не будь-які інші витрати, пов`язані з виконанням договору купівлі-продажу автомобіля від 22.12.2023 (купчої).

Отже посилання відповідача на відсутність документального та числового підтвердження витрат, пов`язаних з виконанням умов договору, а також на витрат на оплату гербового збору є необгрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що в наданих позивачем документах відсутні відомості про технічні характеристики транспортного засобу, його технічний стан, комплектацію, наявність/відсутність пошкоджень, наявність/відсутність додаткового обладнання, їх кількісного визначення, а також відсутні відомості про числові значення їх вартості, що значною мірою впливає на вартість оцінюваного транспортного засобу, та відповідно, на числове значення митної вартості, а тому заявлені в графі 31 митної декларації відомості про транспортний засіб «авто після ДТП» та щодо наявності пошкоджень не підтверджені документально як такі, що мали місце на момент продажу оцінюваного товару на експорт в Україну та під час його пропуску на митну територію України, суд зазначає наступне.

Позивач у графі 31 МД №23UA902020209678U4 зазначив опис товару: товар № 1 «Автомобіль легковий, що був у використанні: марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 ; авто після ДТП: пошкоджено переднє ліве і праве крило, капот, панель радіатора, лівий лонжерон, лівий нижній і верхній речаги, стійка амортизатора, пружина, ліва верхня і нижня тяга, ліва дверка, ліва передня і задня дверка, відсутній передній бампер, ліва фара, переднє ліве скло бокової дверки, спрацьовані подушки безпеки.

Під час митного оформлення відповідачем складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.12.2023, у якому зазначені технічна характеристика, комплектація автомобіля та опис наявних пошкоджень, які відповідають опису автомобіля у графі 31 митної декларації №23UA902020209678U4, також здійснена фотофіксація автомобіля, з якої вбачається, що автомобіль є пошкодженим, що надавало відповідачу можливість надати оцінку вартості транспортного засобу та її відповідності вартості автомобіля, вказаної у договорі від 25.12.2023а саме: 12 000,00 злотих.

Отже доводи відповідача щодо неможливості визначення дійсної митної вартості автомобіля є необгрунтованими.

Щодо доводів відповідача про непідтвердження відомостей про витрати на транспортування автомобіля судом встановлено, що відповідно відомостей договору (купчої) від 22.12.2023 б/н, даний договір укладений в м. Ярославлі, а також в розділі 4 зазначено про отримання транспортного засобу покупцем. В договорі (купчій) від 22.12.2023 б/н, так само як і інших документах, які надавались до митного оформлення, відсутні відомості про будь-яке інше місце передачі товару (транспортного засобу).

Проте в наданій декларантом довідці від 25.12.2023 б/н зазначені відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару за маршрутом Варшава (Польща) - п/п Устилуг-Зосин (Україна). Отже під час визначення та заявлення митної вартості, декларантом було додано витрати на транспортування оцінюваного товару від Варшава (Польща), в той час як документально підтвердженим маршрутом транспортування є від м. Ярославль (Польща).

Таким чином, позивач не надав митниці документальне підтвердження відомостей про вартість транспортування оцінюваного товару до ввезення на митну територію України за повним маршрутом транспортування, а саме від м. Ярославль (Польща).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» ля підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

У наданій позивачем довідці транспортних витрат від 25.12.2023 зазначено, що витрати доставки марка - KIA; модель - SPORTAGE; номер кузова - НОМЕР_3 за маршрутом: Варшава (Польща) п.п. «Устилуг-Зосин» Волинської ДМС становлять 874 PLN, додаткових витрат по перевезенню не було.

Отже у наданій довідці відсутні відомості про протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Окрім того, позивачем не надані документи, що містять відомості про фактичну вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, у митниці були відсутні документи, які підтверджують фактичну вартість транспортних витрат на перевезення автомобіля до митної території України, що в силу частини 2 статті 58 МК України унеможливлює застосування методу визначення митної вартості автомобіля за ціною договору (контракту).

Відповідно ч. 3 статті 58 Митного кодексу України в разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

На виконання вимог ч. 3,4 статті 57 Митного кодексу України, між декларантом та митним органом проведено консультацію з додержанням вимог щодо її конфіденційності. В ході проведення консультації встановлено, що у митного органу та у декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних та подібних товарів по відношенню до оцінюваного, які б продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення оцінюваного товару, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59,60,61 Митного кодексу України.

Методи на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути застосовані так як у митниці та декларанта відсутня інформація про ціну товарів відповідно до вимог ст. 62,63 Митного кодексу України.

Відповідно статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених в статтях 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваного товару визначається з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами та положеннями Митного кодексу України та Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, та повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Судом встановлено, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом відповідно до умов статті 64 Митного кодексу України, використовуючи наявну у відповідача інформацію про вартість транспортного засобу з подібними характеристиками (враховуючи марку, модель, календарний та модельний роки виробництва, об`єм та потужність двигуна), який продавався на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення оцінюваного товару, митну вартість якого було визнано митницею на рівні 27 090,7 польських злотих за штуку за МД від 03.11.2023 № 23UA205170034758U0.

Проте посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості автомобіля, митний орган повинен зазначити докладний порівняльний опис автомобілів та пояснення щодо умов їх доставки в Україну.

Суд наголошує на тому, що резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість 27090,7 польських злотих визначена митницею, проте відсутні дані щодо того, чи є воно чинним, тобто рішення про коригування митної вартості не оскаржено декларантом до суду та/або не скасоване судом.

Отже відповідачем не доведено, що митна вартість автомобіля, визначена за резервним методом, складає 27 090,7 польських злотих, а тому рішення Черкаської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.12.2023 №UA902000/2023/000020/2 прийнято за відсутності законних підстав, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, шо при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому за змістом частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1 212,00 грн.

Позивач у позові також просить стягнути витрати на надання правничої допомоги орієнтовною сумою 10 000,00 грн., яка включає в себе наступні послуги: написання та подання позовної заяви, написання та подання відповіді на відзив, письмових та додаткових пояснень, клопотань, участь у судових засіданнях, написання судових дебатів тощо.. При цьому сторонами узгоджено, що вартість роботи адвоката за одну годину становить 2 000,00 грн, на написання позовної заяви буде витрачено близько 2 годин, на написання інших документів по одній годині на кожний.

У позовній заяві зазначено, що на підтвердження витрат на надання правничої допомоги позивач надає договір про надання правової допомоги з адвокатом Кучеруком Андрієм Сергійовичем від 09.01.2024, проте копія договору до позову не додана.

Суд враховує, що позов подано представником позивача адвокатом Карпуком Андрієм Сергійовичем, на підтвердження повноважень якого надані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №867 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1083266 від 31.01.2024, проте будь-яких доказів на підтвердження витрат на надання правничої допомоги позивачем не надано. Заява про надання доказів на підтвердження витрат на надання правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутня.

За вказаних обставин підстави для відшкодування на користь позивача витрат на надання правничої допомоги відсутні.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.12.2023 №UA902000/2023/000020/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО