Рішення

від 10.12.2024 по справі 182/7035/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/7035/23

Провадження № 2/0182/817/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.12.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача адвокат Яремчук Людмила Валентинівна до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання утриматися від вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

07.12.2023 року представник позивача Яремчук Л.В. звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання утриматися від вчинення дій.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Рішенням засідання міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь оформленим протоколом №04 від 24.07.2023 року позивачу та його дружині відмовлено у тимчасовому розміщенні в транзитному містечку м.Нікополь.

21 вересня 2023 року позивачу було надано лист (претензію) комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради від 20.09.2023 року №1506 із вимогою вивільнити приміщення та здати ключі у зв`язку із відсутністю підстав для проживання в транзитному містечку.

Рішення про відмову у проживанні №04 прийняте у зв`язку із тим, що «комендант транзитного містечка повідомила, що заявник ( ОСОБА_1 ) систематично порушує п.4.2.6 Порядку тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь, яким передбачено, що з метою запобігання виникненню інфекційних та паразитарних захворювань, заборонено приносити та тримати в приміщені та на території домашніх та диких тварин, птицю, натомість заявник тримає собаку. Також, неодноразово перебував в містечку в стані алкогольного сп`яніння, що категорично забороняється».

Вважає, що рішення про відмову у проживанні №04 є незаконним та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь в частині відмови у продовженні терміну тимчасового проживання в транзитному містечку міста Нікополь ОСОБА_1 та його дружині оформлене протоколом №04 від 24.07.2023 року та зобов`язати міську житлову комісію з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь продовжити термін проживання в транзитному містечку в м.Нікополі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружині на строк настання змін (обставин), які дозволять позивачу та його дружині змінити місце проживання.

Ухвалою про відкриття провадження від 09.01.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що відповідає вимогамст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

30.04.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст.57ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 2ст.11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Судом встановлено, що розпорядженням Нікопольського міського голови від 25.12.2014 року № 331-р створено міську житлову комісію з питань заселення (відселення) транзитного містечка для тимчасового розміщення громадян, які переселяються зі східних регіонів України.

Розпорядженням Нікопольського міського голови від 01.03.2023 року № 33-р створено новий склад міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополя.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 11.01.2023 року № 17 «Про затвердження у новій редакції Порядку тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополя та форми Договору про тимчасове розміщення в транзитному містечку» на території м. Нікополя визначено особливості організації та проведення тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополя.

12.07.2016 року між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради (балансоутримувачем транзитного містечка) укладено договір про тимчасове розміщення в транзитному містечку, за яким ОСОБА_1 надається два ліжко - місця в будинку модульного типу терміном на шість місяців, а саме з 12.07.2016 року по 13.01.2017 року.

При цьому, за період з липня 2016 року до моменту останнього укладеного договору від 29.12.2021 року між ОСОБА_1 та балансоутримувачем у встановленому порядку укладались відповідні договори на тимчасове розміщення.

Рішенням засідання міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь оформленим протоколом №04 від 24.07.2023 року позивачу та його дружині відмовлено у тимчасовому розміщенні в транзитному містечку м.Нікополь.

Рішення про відмову у проживанні №04 прийняте у зв`язку із тим, що «комендант транзитного містечка ОСОБА_3 повідомила, що заявник ( ОСОБА_1 ) систематично порушує п.4.2.6 Порядку тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь, яким передбачено, що з метою запобігання виникненню інфекційних та паразитарних захворювань, заборонено приносити та тримати в приміщені та на території домашніх та диких тварин, птицю, натомість заявник тримає собаку. Також, неодноразово перебував в містечку в стані алкогольного сп`яніння, що категорично забороняється».

Позивач, вважаючи рішення про відмову у продовжені терміну його проживання в транзитному містечку, викладене у протоколі від 24.07.2023 року, протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 47Конституції України передбачено, що кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положеннями ст.9ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно дост. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Нікопольська міська рада є органам місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Нікополя та здійснює від імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаютьсяКонституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідностатті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що рада та виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідност. 73 цього Законуакти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, доведення пропорційності вжитого заходу в даному випадку є основним завданням відповідача.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач іншого місця проживання не має та майже вісім років лишається без свого житла внаслідок окупації російською федерацією його рідного міста.

В обргунтування правомірності відмови позивачу у продовженні терміну проживання у транзитному містечку відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано порядку та умов договору та надано відповідні документи: акт комісії працівників КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради; доповідна коменданта Юхименко Н.І. від 01.12.2021 р.; доповідна коменданта ОСОБА_4 від 08.12.2021 р.; претензія КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради від 08.12.2021 №151; Акт від 15.12.2023 р.; Акт від 11.07.2023 р.; заява від мешканців транзитного містечка у кількості 40 осіб;

Разом з тим, суд звертає увагу, що міська житлова комісія, незважаючи на такі скарги, 29.12.2021 року прийняла рішення щодо продовження терміну проживання позивача у транзитному містечку.

При цьому, будь-які заходи реагування з боку балансоутримувача КП «МЖТІ» НМР та міської житлової комісії за результатами таких звернень не вживались.

Також, відсутні докази, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинені порушення, зазначені в заявах.

При цьому, посилання відповідача на наявність талону-повідомлення Єдиного обліку №1090 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_5 про те, що 13.01.2024 року о 16:01 надійшло повідомлення зі служби 102, що в модульному містечку Корягін в стані сп`яніння погрожує охоронцю, судом оцінені критично, оскільки інформація в ЄДРСР за вказаними реквізитами відсутня, та відповідачем не надано письмових доказів щодо результатів розгляду даної адміністративної справи.

Також, відповідачем не надано доказів того, що на адресу позивача направлялись письмові повідомлення та попередження щодо можливого не продовження терміну проживання у транзитному містечку та виселення з підстав порушення Правил внутрішнього розпорядку.

Суд вважає, що навіть якщо врахувати, що позивач порушив Правила внутрішнього розпорядку, то пропорційність вчиненого ним проступку меті виселення (не продовження терміну проживання в транзитному містечку) за відсутності іншого житла, викликає у суду обґрунтовані сумніви та заперечення.

ЄСПЛ у своїй практиці у справах про виселення неодноразово вказував, що рішення повинні ґрунтуватися на належних підставах, з перевіркою необхідності такого заходу у демократичному суспільстві.

Так в справі «Йорданова та інші проти Болгарії» встановлено, що дійшовши висновку, що вселення не відповідало чинному законодавству, суди надали цьому першочергове значення, жодним чином не врівноваживши його з аргументами заявників, що цей захід покладе на них надмірний тягар. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що підхід, застосований національними судами сам по собі є проблематичним, оскільки він призвів до того, що вони не оцінили пропорційність виселення заявників.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі позбавлення позивача єдиного житла (ліжко-місця в будинку модульного типу), останній автоматично стає безхатченком, відтак з врахуванням відсутності у позивача іншого житла не продовження йому терміну проживання у транзитному містечку, де він проживає тривалий час, буде для ОСОБА_1 надмірним тягарем та порушуватиме його право на повагу до житла, яке він вважає своїм постійним місцем проживання.

При цьому, суд також враховує Рішення у справі ЄСПЛ «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010 року відповідно до якого « … Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення, зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено доцільність відмови у продовжені терміну проживання позивача в транзитному містечку, у зв`язку з чим рішення міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополя, викладене у протоколі №4 від 24.07.2023 року в частині відмови у продовжені терміну проживання останнього в транзитному містечку є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного цивільного спору належним способом захисту порушеного права позивача є продовження терміну проживання позивача в транзитному містечку, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати міську житлову комісію з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополя, продовжити термін проживання позивача в транзитному містечку в м. Нікополі.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача викладене у протоколі №4 від 24.07.2023 року в частині відмови у тимчасовому розміщенні позивача в транзитному містечку м. Нікополя, прийняте всуперечКонституції Українита чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд керуючись ст.ст.10,12,13,78, 81, 82, 259,263-265,268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 37, 133, 137, 1173 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача адвокат Яремчук Людмила Валентинівна до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання утриматися від вчинення дій -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь, викладене у протоколі №4 від 24.07.2023 року в частині відмови у продовжені терміну тимчасового проживання ОСОБА_1 в транзитному містечку.

Зобов`язати міську житлову комісію з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб в транзитному містечку на території міста Нікополь, продовжити термін проживання в транзитному містечку в м. Нікополі ОСОБА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О. В. Рунчева