Рішення

від 10.12.2024 по справі 363/6077/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.12.24 363/6077/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

21.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29.09.2024 року постановою поліцейського відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ЕГА № 1570236 її без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., а тому просила про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.

Свої вимоги мотивувала тим, що ввечері 29.09.2024 року в магазині «Фора» в с. Лютіж вона викликала поліцію, оскільки виявила зникнення власних речей зі свого візочку. Копію постанови про адміністративне правопорушення нею не отримано, а лише в жовтні 2024 року вона дізналася про заблокування своєї банківської карти та винесення щодо неї вказаної постанови. При цьому в оскаржуваній постанові докази вчинення нею правопорушення відсутні, з якою вона не погоджується.

27.11.2024 року ухвалою суду в справі відкрито письмове провадження та згідно вимог ст.ст. 121-123, 286 КАС України поновлено процесуальний строк для звернення до суду з цим позовом, який позивачкою пропущено з поважних причин, оскільки про винесення щодо неї оскаржуваної постанови вона дізналася невчасно, а потім зверталася за отриманням безоплатної правової допомоги.

02.12.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Згідно відзиву позивачка 29.09.2024 року мала ознаки алкогольного сп`яніння, нецензурно лаялася, перешкоджала роботі поліції та могла забути про притягнення її до відповідальності, з чим вона на той час погоджувалася, що зафіксовано на відеозаписі з бодікамери поліцейського.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 29.09.2024 року о 22 год. 18 хв. в с. Лютіж Вишгородського району Київської області згідно поліцейським відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській щодо ОСОБА_1 винесено постанову ЕГА № 1570236 та накладено адміністративне стягнення в у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст. 183 КУпАП, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 29.09.2024 року в с. Лютіж по вул. Визволителів, будучи в стані алкогольного сп`яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції на лінію 102.

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик поліції.

Суд звертає увагу на те, що вказане правопорушення полягає в тому, що правопорушник умисно викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що цьому немає ніякої необхідності й обставини, про які особа при цьому повідомляє, не існують й особа це усвідомлює.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Статтею 251 КУпАПпередбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Також згідноч.4ст.283КУпАП,постанова повиннаміститиопис обставин, установлених під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно ч. 1, 2ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України,належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України,достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено факт складання відповідачем оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №15 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283та284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішення справи суд зазначає, що оскаржувана постанова вказаним вимогам Закону не відповідає, є неконкретною, коли всі обставини складу правопорушення, які є необхідними для законного притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП в справі не встановлено.

Повні й необхідні обставини, за яких сталося правопорушення, в оскаржуваній постанові не зазначено й не встановлено, зокрема: час і місце вчинення правопорушення, в чому саме полягає завідомо неправдивий виклик поліції, які обставини повідомлення ОСОБА_1 на лінію 102 не відповідали дійсності й були заздалегідь неправдивими.

Так, адреса місця вчинення правопорушення є неповною і недостатньо визначеною, а час, коли ОСОБА_1 здійснила виклик поліції на лінію 102 не визначений. В чому полягало її повідомлення на лінію 102 та в зв`язку з чим ОСОБА_1 викликала поліцію, ні з постанови, ні з матеріалів справи не вбачається, відповідні докази фіксування такого виклику, його звукозапис, роздруківка тощо відсутні.

Долучений відповідачем до справи відеозапис з бодікамери поліцейського є неповним та переривається з 22 год. 01 хв. до 22 год. 07 хв., після чого поліцейський повідомляє особі про те, що стосовно неї буде винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП

З відеозапису також встановлено, що ОСОБА_1 на місці події повідомляє поліцейським про зникнення її власних речей, однак результати перевірки цього повідомлення на місці події з відеозапису і матеріалів справи належним чином встановити неможливо.

Саме тільки твердження поліцейського про неправдивість її повідомлення, без зазначення обставин, які б вказували на це, є недостатнім доказом вчинення особою правопорушення.

За таких умов вказані обставини є недостатньо визначеними, що вказує на недотримання вимог ст. 283 КУпАП.

Що стосується посилання у відзиві на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, перешкоджання нею роботі поліцейських, її нецензурну лайку, то зазначене за наявності достатніх обставин може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 178, 185 КУпАП.

При цьому на відеозаписі зафіксовано, що поліцейські, попри нецензурну лайку ОСОБА_1 , всупереч вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» не вживають заходи для припинення правопорушення й жодних вимог чи зауважень щодо цього не висловлюють.

Та обставина, що виклик здійснено за адресою проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , яка знаходилася на тій же вулиці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підставою для винесення постанови не стала, яка до того ж не свідчить про наявність в діях позивачки складу правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.

При цьому суду не надано й доказів оголошення винесеної постанови ОСОБА_1 негайно після її винесення, як це передбачено ч. 1 ст. 285 КУпАП, коли доводи позивачки про пропущення строку на оскарження постанови з поважних причин є слушними і заслуговують на увагу.

За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП не може слугувати доказом вини останньої.

Беручи до уваги, викладене оскаржувана постанова вказаним вимогам Закону не відповідає, яка не може вважатися законною та обґрунтованою.

Отже, суд вважає, що в даній справі не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, що дає підстави стверджувати про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів вини ОСОБА_1 у інкримінованому їй правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а тому справу щодо неї слід закрити згідно ст. 286 КАС України.

Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,

вирішив:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ЕГА № 1570236 від 29.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108616.

Суддя