Постанова

від 22.11.2007 по справі 1551-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1551-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.11.2007Справа №2-30/1551-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – Бойко, за дов. від 08.12.2006 р. № 67/07-14 у справі.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна виробничо–комерційна компанія», м. Керч, вул. Генерала Петрова, буд. 18.

до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Керчі, м. Керч, вул. Героїв Сталінграда, буд. 60 – 1.

Про визнання нечинним рішення від 27.05.2005 р. № 236 про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн., визнання нечинним вимоги про сплату боргу № Ю 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн. та зобов'язання УПФУ повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в сумі 1696,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Південна виробничо-комерційна компанія» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Керчі від 27.05.2005 р. № 236 про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн., визнання недійсним вимоги про сплату боргу № Ю 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн. та зобов'язання ПФУ повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в сумі 1696,90 грн.

Заявою від 20.08.2007 р. № 1/08 (а.с. 77) позивач уточнив свої вимоги, просить визнати недійсним рішення № 236 від 27.05.2005 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн., визнати недійсним вимогу про сплату боргу № Ю – 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн. та зобов'язанні позивача повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в розмірі 1704,90 грн., а також зобов'язати УПФУ відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 750,0 грн. та судові витрати.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулося 07.11.2007 р. позивач усно уточнив свої вимоги, просить визнати нечинними рішення № 236 від 27.05.2005 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн. та вимогу про сплату боргу № Ю – 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн., в інший частині вимоги залишені без змін і підтримані позивачем.

Свої вимоги позивач пояснює тим, що прийняте рішення та вимога про сплату боргу не відповідають нормам закону, прийняті с порушенням строків прийняття на підставі акту перевірки, який містить недостовірні дані. Крім того, позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що позивач мав переплату по внескам в УПФУ, відповідач самостійно розпорядився даною сумою шляхом списання коштів в розмірі 1668,75 грн. Однак позивач згоди на зарахування переплати в рахунок наступних платежів не давав.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку, встановленого ст. 99 КУС України, то позивач зазначає, що оскаржував безпідставне прийняте рішення 26.07.2005 р. до ПФУ, скарга отримана була 29.07.2005 р., однак відповідь, яка повинна була надійти протягом 20 денного строку не надійшла, а тому відповідач вважав скаргу задоволеною і дізнався про те, що рішення ПФУ не скасовано 03.10.2006 р., коли УПФУ в м. Керчі звернулося з позовом про стягнення штрафних санкцій в судовому порядку. З приведених підстав, позивач вважає, що не пропускав строку на звернення з позовом до суду.

З викладених підстав позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві від 30.08.2007 р. № 5877/07-5 проти позову заперечує, вважає, що прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу обґрунтовані та прийняті на підставі норм закону. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем пропущений строк встановлений ст. 99 КАС України, оскільки, як зазначає відповідач, Управління ще 28.08.2005 р. дізналося, що скарга позивача залишена без задоволення, а тому вважає, що не пізніше ніж у вересні 2005 р. позивач закінчив процедуру оскарження і  мав можливість звернутися до суду з позовом. З приведених підстав, відповідач просить у позові відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Пенсійного Фонду України в м. Керчі, однак належним відповідачем по справі є Управління ПФУ в м. Керчі. Під час оформлення ухвали про порушення провадження по справі господарським судом на підставі ст. 52 КАС України було залучено до участі у справі належного відповідача, тому справа розглядалася відносно Управління ПФУ в м. Керчі.

Ухвалою від 08.02.07 р. господарський суд призначив судово-бухгалтерську експертизу і провадження у справі зупинив. 12.06.2007 р. провадження по справі було відновлено у зв'язку з надходженням до суду висновків експерту № 9 від 30.05.2007 р.

Згідно з резолюцією Голови господарського суду АР Крим від 15.08.2007 р. у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Мокрушіна В.І. справа передана на розгляд судді Ловягіной Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

27 – 28 січня 2005 р. спеціалістами Управління ПФУ в м. Керчі була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збір та обов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Південної виробничо-комерційної компанії» за період з 01.02.2002 р. по 20.01.2005 р.

На підставі перевірки був складений акт № 12 – ю від 31.01.2005 р., з якого слідує, що було донараховано податкове зобов'язання на суму 3088,37 грн., в тому числі 2844,95 – по збору в розмірі 32 % та 181,66 грн. по збору в розмірі 1 – 2%.

Зменшено податкове зобов'язання на суму 1419,62 грн., в тому числі по збору 32 % - 1336,11 грн., по збору 1 – 2% - 83,51 грн.

З висновками, викладеними в акті перевірки, позивач не згодний, про що зроблена відмітка в акті, з підстав, що спеціаліст, який проводив перевірку, порушив порядок проведення перевірки, а також недостовірно відобразив облікові дані підприємства та невірно здійснив розрахунки, що призвело до безпідставного пред'явлення вимоги про сплату боргу в сумі 1668,75 грн. (3088,37 – 1419,62) № Ю – 156 від 31.01.2005 р.

За результатами перевірки ПФУ було винесено рішення № 236 від 27.05.2005 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків в розмірі 1544,19 грн.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та оскаржив його в Пенсійний фонд України 26.07.2005 р. направивши скаргу рекомендованою кореспонденцією, яка була отримана ПФУ 29.07.2005 р., що підтверджується повідомленням № 105 від 26.07.2005 р.

Згідно з п. 6.8. Постанови правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-2 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 р. за N 81/8680 (далі – Порядок), якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

Як стверджує представник позивача, відповідь на скаргу не надходила.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що Управлінню ПФУ стало відомо, що скарга позивача залишена без задоволення.

На підставі п. 5.1., 6.4. Порядку орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг. Перший примірник рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) страхувальнику, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Доказів того, що відповідь на скаргу була направлена позивачу, відповідач не представив, а тому суд погоджується з посиланнями позивача на те, що він дізнався про те, що скарга залишена без задоволення 03.10.2006 р., коли ПФУ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки в сумі 1516,04 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З приведених підстав, суд вважає, що позивач не пропустив встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України річний строк на звернення з позовом до суду, а тому розглядає справу в порядку, встановленим КАС України.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  частково, з наступних підстав.

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб визначається ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058.

На підставі ч. 3 ст. 106 даного Закону Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно з п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Частиною 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як встановлено висновком судово-бухгалтерської експертизи № 9 від 30.05.2007 р., у вимозі № Ю – 156 від 31.01.2005 р. недоїмка становить 1668,75 грн. Перевірка проводилась в період з 01.05.2002 р. по 20.01.2005 р.

Згідно з представленими бухгалтерськими документам, заборгованість позивача станом на 01.05.2002 р. становила: по заробітній платі 6273,29 грн., по внескам в ПФ – 2123,59 грн.

При зіставленні даних, відображених у звітах пенсійного фонду, по звідним відомостям по нарахуванню заробітної плати за  досліджуваний період, а також з головною книгою (сч. 651), розбіжності по визначенню фонду сплати праці та інших виплат, на які нараховуються страхові внески не встановлені.

За період, який досліджувався при проведенні перевірки, згідно з розрахунком до акт (додаток № 3), з травня 2002 р. по січень 2004 р. було нараховано внесків в ПФ в сумі 20566,07 грн.

Станом на 01.11.2002 р., згідно з бухгалтерськими документами підприємства, числиться переплата в ПФ в сумі 18748 грн., тому в листопаді 2002 р. підприємством були перераховані внески в ПФ в сумі 1976,60 грн., з урахуванням переплати (1976,60 + 187,46 = 2164,08). Згідно з представленими платіжними дорученнями за період з травня 2002 р. по січень 2004 р. було перераховано внесків в сумі 20566,07 грн.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.

При зіставленні сум, нарахованих та перерахованих внесків в ПФ за період з травня 2002 р. по січень 2004 р. було встановлено, що підприємство своєчасно перераховувало внески в ПФ. Розбіжності між даними підприємства та експертизи по сумам нарахованих та перерахованих внесків немає.

Розбіжності між даними перевірки та даними експертизи за січень 2003 р. становила 9375,12 грн. в сторону зменшення і утворилася за рахунок того, що при перевірці органом ПФУ сума нарахованих внесків за грудень 2002 р. була зарахована в лютому 2003 р., проте згідно з представленими відомостями на видачу заробітної плати за грудень 2002 р., заробітна плата була видана в лютому 2003 р.

Проте, при дослідженні експертом представлених бухгалтерських документів, сума внесків в ПФ, нарахована в грудні 2002 р., була фактично перерахована підприємством в січні 2003 р., тобто до того, як була видана заробітна плата.

Таким чином, згідно з висновком експертизи № 9 від 30.05.207 р. (а.с. 46 – 54, 70 – 71) виводи, які викладені в акті № 12 – ю від 31.01.2005 р. відносно суми зобов'язань по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, первинним бухгалтерськими документами не підтвердились. Крім того, згідно з доповненням до експертизи, дані, які відображені в лицевій картці платника (позивача по справі) не відповідають даним, відображеним в акті перевірки.

Згідно з частиною 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними рішення УПФУ в м. Керчі від 27.05.2005 р. № 236 про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн. та визнання недійсним вимоги про сплату боргу № Ю 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та висновками експертизи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про зобов'язання позивача повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в розмірі 1704,90 грн., однак такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про стягнення з відповідача коштів;

Як вбачається з позову, позивач просить зобов'язати позивача повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в розмірі 1704,90 грн., однак суд може прийняти постанову лише про стягнення коштів з відповідача, однак не може зобов'язати позивача повернути незаконно списану переплату по страховим внескам.

На підставі ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Однак до суду клопотання позивача про зміну своїх вимог не надходило, а суд самостійно змінювати вимоги позивача не має права.

З приведених підстав в частині вимог позивача про зобов'язання позивача повернути незаконно списану переплату по страховим внескам в розмірі 1704,90 грн. суд відмовляє у позові.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за проведення експертизи 750,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 346 від 11.04.2007 р. (а.с. 79).

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З викладених обставин, суд присуджує на користь позивача судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 750,0 грн. з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 22 листопада 2007 р., постанова складена та підписана суддею 06 грудня 2007 р.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна виробничо–комерційна компанія» задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення Управління ПФУ в м. Керчі від 27.05.2005 р. № 236 про застосування штрафних санкцій в сумі 1554,19 грн.

3.          Визнати нечинним вимогу Управління ПФУ в м. Керчі про сплату боргу № Ю - 156 від 31.01.2005 р. на суму 1668,75 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна виробничо–комерційна компанія», м. Керч, вул. Генерала Петрова, буд. 18 (р/р 26000301390370 в ПІБ м. Керчі, МФО 324548, ОКПО 20751961) 3,40 грн. судового збору та 750,0 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.