Рішення

від 03.12.2024 по справі 541/4368/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/4368/23

Номер провадження 2/541/204/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Третяка О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Балко Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Просто Мані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 року (з урахуванням Договору № 1 про внесення змін та доповнень від 17.06.2021 року) у розмірі 82793 грн 87 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 17 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 30000 грн, що на дату підписання цього договору згідно з курсом НБУ купівлі долара США складає 1121 долар США 81 цент.

17.06.2020 року на забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави транспортного засобу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. за реєстровим № 666.

Відповідно до п.2.1. Договору застави транспортного засобу з метою забезпечення зобов`язань по Договору позики ОСОБА_1 передає у заставу ТОВ «ФК «Просто Мані», транспортний засіб марки DAEWOO, моделі NEXIA, рік випуску 2012, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип СЕДАН-В, дата реєстрації - 08.08.2013 року, що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 видано 8005 від 08.08.2013 року.

Таким чином відповідачу було надано позику у розмірі 30000 гривень 00 копійок, що відповідає умовам укладеного між сторонами Договору.

17.06.2021 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1 про внесення змін та доповнень до договору №17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 року, відповідно до умов якого сторони погодили та внесли зміни та доповнення до Договору та виклали зокрема п.1.1. Договору в новій редакції. Відповідно до п.1.1. Договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 33000 гривень на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 54 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим договором.

Крім того, сторонами було зафіксовано також в п.1.1. за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2021 року, сума, що надається кредитодавцем позичальникові становить 3000,00 грн, а загальна сума неповернутої позики складає 32424 грн 36 коп.

Взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення всієї суми позики та сплату встановлених платежів відповідач не виконав, а тому станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість по тілу кредиту у розмірі 32151 грн 27 коп. та заборгованість по нарахованих та несплачених процентах у розмірі 28397 грн 12 коп.

Крім цього, умовами договору №17-06-20-01-26/7424 визначено, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягає сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму курсових різниць, визначених за формулою: Кр=С*(К2-К1)/К1, де: Кр курсові різниці; С - сума відсотків визначена в гривнях в Графіку платежів на дату сплати відсотків або сума позики для цілей повного погашення; К1 - курс купівлі долара США встановлений НБ України на момент укладання договору; К2 - курс продажу долара США на останній банківський день місяця, що передує даті сплати відсотків. У випадку повернення суми позики, для розрахунку курсових різниць К2 приймає значення курсу продажу долару США встановлений НБУ на момент закриття торгів банківського дня, що передає дню повернення позики.

Сума процентів та сума позики збільшена на курсову різницю сплачується одночасно з поверненням позики та/або процентами за користування позикою відповідно до Графіку платежів визначених Додатком №1 до даного Договору. Сторони домовились, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений Національним Банком України.

Оскільки взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідач не виконав, а тому станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість зі сплати суми девальвації (курсової різниці) на тіло кредиту у розмірі 11812 грн 38 коп та заборгованості зі сплати суми девальвації (курсової різниці) на проценти у розмірі 10433 гривні 10 коп.

Тому позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 року (з урахуванням Договору № 1 про внесення змін та доповнень від 17.06.2021 року) у розмірі 82 793 грн 87 коп., судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. та суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2023 року відкрито провадження у справі, справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 55).

Відповідач та його представник, адвокат Сидоренко Ю. В. в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача надійшла заява, в якій просив розгляд справи провести без його участі та без участі відповідача, при ухваленні рішення врахувати раніше подані до суду письмові заперечення та додаткові пояснення, в яких позовні вимоги визнані частково (а.с. 117).

В раніше поданих запереченнях представник відповідача адвокат Сидоренко Ю.В. зазначав, що позов відповідач визнає частково, повністю заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків та сум девальвації, вважає їх безпідставними враховуючи правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Вказував, що в п.9.1 Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 17 червня 2021 року (включно), але в будь- якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за даним Договором.

В п.1.5 вказаного Договору зазначено, що кредит надається строком на 12 місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 17 червня 2020 року по 17 червня 2021 року.

Договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеним Сторонами 17.06.2021, Сторони домовились викласти п.1.5 Договору в новій редакції: «Кредит надається сроком на 365 днів від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 17 червня 2021 року по 16 червня 2022 року».

При цьому в п.9.1 Договору щодо строку його дії ніяких змін внесено не було.

Між тим, п.1.1. Договору було викладено в новій редакції, де, серед іншого, було зазначено: «При цьому, за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 17- 06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17 червня 2021 року, сума, що надається Кредитодавцем Позичальникові становить 3000 гривень 00 копійок, а загальна сума неповернутої позики складає 32424 гривні 36 копійок».

Таким чином, з аналізу вказаних умов договору вбачається, що строк користування кредитом по 16.06.2022 року стосується лише суми, наданої 17.06.2021 - 3000,00 грн., а строк користування кредитом, наданим 17.06.2020 року, закінчився 17.06.2021.

Отже, враховуючи наведену вище позицію Верховного Суду, позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом в сумі 29372,70 грн після 17.06.2021.

Нараховані позивачем відсотки за період з 17.06.2021 по 18.09.2023 також не можна вважати процентами, нарахованими відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки розділом 5 Договору «Відповідальність сторін» розмір таких відсотків не передбачений.

Отже, кошти, які сплачував відповідач позивачу у період з 17.06.2021 по 03.02.2022, повинні були зараховуватись позивачем на погашення тіла кредиту, що призвело б до зменшення сум всіх видів заборгованості, про стягнення яких заявлені вимоги.

Таким чином, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає вимогам закону та умовам Договору, отже є безпідставним та необґрунтованим, не може бути належним і допустимим доказом щодо розміру заборгованості відповідача.

Відсутність у матеріалах справи належного розрахунку заборгованості позбавляє суд можливості перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом та інших сум. На підставі викладеного просив суд відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Просто Мані» в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (а.с. 78-81).

Крім того, представник відповідача адвокат Сидоренко Ю.В. в додаткових письмових поясненнях надав розрахунок заборгованості, яка може бути стягнута з відповідача відповідно до умов кредитного договору (а.с. 118).

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено договір № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту в розмірі 30000 грн, на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості. Відповідно до умов вказаного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 54 відсотки річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та у строки, встановлені договором. Пунктами 1.5., 9.1. договору визначено, що кредит надається строком на 12 місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 17 червня 2020 року по 17 червня 2021 року, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 17 червня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Згідно п.1.10, 1.11 даного договору сторони домовились, що позичальник приймає на себе ризик девальвації національної валюти гривні відносно іноземної валюти долара США. У разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму курсових різниць, визначених за формулою: Кр=С*(К2-К1)/К1, де: Кр курсові різниці; С -сума відсотків визначена в гривнях в Графіку платежів на дату сплати відсотків або сума позики для цілей повного погашення; К1 - курс купівлі долара США встановлений НБ України на момент укладання договору; К2 - курс продажу долара США на останній банківський день місяця, що передує даті сплати відсотків. У випадку повернення суми позики, для розрахунку курсових різниць К2 приймає значення курсу продажу долару США встановлений НБУ на момент закриття торгів банківського дня, що передає дню повернення позики. Сума процентів та сума позики збільшені на суму девальвації, сплачуються одночасно з поверненням суми позики та/або процентами за користування позикою відповідно до умов договору та графіку платежів визначених Додатком №1 до даного Договору. Сторони домовилися, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений Національним Банком України (а.с. 10-11).

Так, згідно платіжної інструкції № 210 від 17.06.2020 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ФК «Просто Мані» відповідно до умов договору № 17-06-20-01-26/7424 кошти у позику у розмірі 22800,00 грн (а.с. 119).

Згідно платіжної інструкції № 209 від 17.06.2020 року ТОВ «ФК «Просто Мані» сплатило 3000,00 грн за нотаріальне посвідчення договору № 17-06-20-01-26/7424 за дорученням ОСОБА_1 (а.с. 120).

Згідно платіжної інструкції № 208 від 17.06.2020 року ТОВ «ФК «Просто Мані» сплатило 4200,00 грн. за надання послуг згідно акту № 1 від 17.06.2020 за дорученням ОСОБА_1 (а.с. 121).

Також, 17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 17-06-20-01-26/7424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав додатково грошові кошти позичальникові у сумі 3000 гривень, та сторони дійшли згоди що загальна сума неповернутої позики складає 32424 грн 36 коп (а.с. 21-23).

Згідно платіжної інструкції № 12713 від 17.06.2021 року ТОВ «ФК «Просто Мані» сплатило 3000,00 грн за нотаріальне посвідчення згідно дод. №1 від 17.06.2021 до договору № 17-06-20-01-26/7424 за дорученням ОСОБА_1 (а.с. 27).

Таким чином, ТОВ ФК «Просто мані» виконало свої зобов`язання за договором № 17-06-20-01-26/7424 від 17.06.2020 та Договором № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 17-06-20-01-26/7424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2021 надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 33000 грн.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Згідно положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно долученого до позову розрахунку заборгованості станом на 18 вересня 2023 року вона складає 82793,87 грн, з яких: 32151,27 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28397,12 грн - заборгованість по нарахованих відсотках; 11812,38 грн - заборгованість по сплаті девальвації, нарахованої на тіло кредиту; 10433,10 грн - заборгованість по сплаті девальвації, нарахованої на відсотки (а.с. 29).

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти він використовував, і у нього утворилась заборгованість.

За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

Водночас, суд враховує надані заперечення представника відповідача щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

У п.9.1 Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 17 червня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за даним Договором.

В п.1.5 вказаного Договору зазначено, що кредит надається строком на 12 місяців від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 17 червня 2020 року по 17 червня 2021 року.

Договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеним Сторонами 17.06.2021, Сторони домовились викласти п.1.5 Договору в новій редакції: «Кредит надається строком на 365 днів від дати отримання Позичальником кредиту, тобто з 17 червня 2021 року по 16 червня 2022 року».

При цьому в п.9.1 Договору щодо строку його дії ніяких змін внесено не було.

Між тим, п.1.1. Договору було викладено в новій редакції, де, серед іншого, було зазначено: «При цьому, за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17 червня 2021 року, сума, що надається Кредитодавцем Позичальникові становить 3000 гривень 00 копійок, а загальна сума неповернутої позики складає 32424 гривні 36 копійок.»

Таким чином, з аналізу вказаних умов договору вбачається, що строк користування кредитом по 16.06.2022 року стосується лише суми, наданої 17.06.2021 3000,00 грн, а строк користування кредитом, наданим 17.06.2020 року, закінчився 17.06.2021.

Отже, враховуючи наведену вище позицію Верховного Суду, позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом в сумі 29372,70 грн. після 17.06.2021.

Нараховані позивачем відсотки за період з 17.06.2021 по 18.09.2023 також не можна вважати процентами, нарахованими відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки розділом 5 Договору «Відповідальність сторін» розмір таких відсотків не передбачений.

Отже, кошти, які сплачував відповідач позивачу у період з 17.06.2021 по 03.02.2022, повинні були зараховуватись позивачем на погашення тіла кредиту.

З урахуванням викладеного, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає вимогам закону та умовам Договору, отже не може бути визнаний судом належним доказом розміру заборгованості відповідача.

Натомість, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий відповідачем, оскільки вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає наведеним вище вимогам закону.

Так,згідно розрахункузаборгованості,що направленийдо судупредставником відповідача,розмір заборгованостіпо тілукредиту становить22096,79грн,заборгованість понарахованих відсотках 594,74грн,сума девальваціїпо тілукредиту тавідсотках 8227,42грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 30918,95 грн, а тому позов слід задовольнити частково.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9).

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати пов`язані із сплатою судового збору при поданні позову до суду в розмірі 993,08 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 133 та 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду: Договір про надання правничої допомоги № 01/25-09-23, укладений 25.09.2023 між позивачем ТОВ «ФК «Просто Мані» та адвокатом Ляпкало А.І. із зазначенням вартості юридичної допомоги в залежності від виду послуг, які виконавець зобов`язується надати замовнику; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 0010098 від 15.03.2019.

В той же час, стороною позивача не надано суду детального опису фактично виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг, а також переліку витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги, та доказів на підтвердження таких витрат.

За викладених вище обставин, виходячи з положень статті 81 ЦПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, витрати на правову допомогу не доведені позивачем належними та допустимими доказами, тому суд вважає необхідним відмовити у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 554, 625, 1050, 1054 ЦКУкраїни, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» заборгованість за Договором № 17-06-20-01-26/7424 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2020 року (з урахуванням Договору № 1 про внесення змін та доповнень від 17.06.2021 року) у розмірі 30918 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в сумі 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 08 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані», місцезнаходження: узвіз Кловський, 7, прим.28, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 43162329.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 .

Суддя: О. Г. Третяк