Рішення

від 03.12.2024 по справі 953/2829/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2829/24

н/п 2/953/2180/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

представника позивача Гусєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженська Галина Валентинівна про скасування рішень про державну реєстрацію прав та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ХМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженська Галина Валентинівна, в якій представник позивача просить:

1) скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Галини Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (з відкриттям розділу), яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687066263101);

2) визнати недійсним та скасувати договір дарування гаража №319 від 29.05.2023, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо гаража АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687066263101), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Ларисою Августинівною;

3) скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гібадулової Лариси Августинівни №67784340 від 29.05.2023 про державну реєстрацію прав яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687066263101);

4) зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_3 ;

5) стягнути з Відповідачів судовий збір на користь Харківської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин ХМР проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим №6310136600:01:024:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (акт обстеження від 26.03.2024). Виіїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 38,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору дарування укладеного між відповідачами по справі. Право власності ОСОБА_2 на вказаний гараж зареєстровано на підставі довідки №185 виданої 02.11.2018 ТОВ «АМРА ГРУП» та

технічного паспорту №б/н виданого 05.11.2018 ТОВ «ІНФЕНТАРБЮРО». Будь-які інші правовстановлюючі документи відсутні. У реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал ЄДЕС у сфері будівництва, який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищезазначених об`єктів будівництва гаражних боксів. Інформація стосовно вищевказаного об`єкта нерухомого майна в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР відсутня. ХМР рішення щодо надання у власність або у користування земельної ділянки на якій розташовано вищевказаний гараж будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось. Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташовано вищевказаний гараж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 проведена щодо самочинно побудованого об`єкта, що розташований на земельній ділянці, яка на праві комунальної власності належить ХМР, та який не було прийнято в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства, що є порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Бондаренко Г.М. подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову, посилаючись на те, що скасування державної реєстрації на гараж чи визнання недійсним спірного договору не відновлює права позивача на земельну ділянку, яка йому належить, бо саме скасування не призводить до його зникнення з огляду на положення ст. 375 ЦК України. Тому позовні вимоги фактично спрямовані на знесення гаражу, що є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень. За вказаних обставин, належним способом захисту права має бути лише вимога про знесення в порядку нею визначеному, а тому позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові. Також відповідач вживала заходи на оформлення гаражу та оформлення правовідносин з позивачем щодо виділення земельної ділянки у власність, на якій розташований гараж. Позивачем надано дозвіл на розробку документів із землеустрою, який було погоджено, однак питання щодо виділення земельної ділянки на даний час не розглянуто. Реєстраційні дії права власності на гараж було проведено на підставі діючих на момент реєстрації нормативних актів. Крім того, припису щодо усунення порушення відповідачам не надходив, що є передумовою для звернення до суду з вказаним позовом.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій вона просить позов задовольнити, посилаючись на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не створює обов`язку в органу місцевого самоврядування на затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки у користування чи у власність, дозвільних документів на будівництво гаража не надано, інформація щодо прийняття до експлуатації спірного гаражу відсутня, рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж не приймалось, а тому реєстрація права власності є незаконною та протиправною, та порушує права позивача як власника земельної ділянки. За вказаних обставин, ОСОБА_2 здійснила будівництво спірного гаражу без дозвільних документів та з порушенням вимог законодавства, така будівля є самочинним будівництвом, а від так проведена державна реєстрація на вказаний об`єкт пядлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали

часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та третьої особи, та за наявними в справі доказами.

10.04.2024 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.

18.04.2024 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача.

Ухвалою судді від 22.04.2024 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній в порядку загального позовного провадження.

25.04.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою суду від 29.04.2024 вжито заходи забезпечення позову по вказаній справі.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що що відповідно до заяви выдповыдача ОСОБА_2 на ім`я Харківського міського голови від 04.01.2019, остання просить надати дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0060 га для експлуатації та обслуговування гаражу 4-2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням 29 сесії 7 скликання ХМР «Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою» відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,0080 га для обслуговування індивідуального гаража № НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення, за замовленням ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування індивідуального гаража № НОМЕР_3 гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , який в подальшому було погоджено висновками.

Згідно інформації з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державної реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн (далі - Реєстр) щодо об`єкту нерухомого майна (реєстраційний №372998688) право власності на гараж, загальною площею 38,1 кв.м., гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_3 , було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Державна реєстрація прав проведена державним реєстратором Харківської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Неженською Галиною Валентинівною 05.11.2018. Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості визначені:довідка, серія та номер 185 видана 02.11.2018 ТОВ «АМРА ГРУП»; технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 05.11.2018 ТОВ «ІНВЕНТАРБЮРО».

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на гараж, що розташований АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_3 за суб`єктом ОСОБА_2 .

В подальшому, 29.05.2023 між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування гаража, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. за реєстр. №319, відповідно до якого дарувальник безоплатно передала у власність обдаровуваної (своєї доньки), а остання прийняла від дарувальника належний їй на праві приватної власності гараж № НОМЕР_3 , розташований по АДРЕСА_2 на

земельній ділянці площею 0,008 га кадастровий номер 6310136600:01:024:0052, а обдаровувана прийняла у власність цей гараж.

За вказаних обставин, власницею спірного раражу на даний час є відповідачка ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий №6310136600:01:024:0052) від 26.03.2024, виїздом на місцевість встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться гараж, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 , за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстровані. Вказана земельна діялнка належить позивачу (т.1, а.с. 30). Рішень про передачу земельної ділянки у власність або у користування ХМР не приймалось, а тому вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вказаних позовом.

За вимогами ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно та їх обтяжень реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 5 Закону визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.

Статтею 31 цього Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них. що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територій сільських, селищних, міських рад. якими відповідно до законодавств ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності подаються:

- виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищною, міської ради або відповідною архівною установою.

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таки\ об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельно ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні будівлі і споруди, прибудови до них. що були закінчені будівництвом до 5 серпні 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку проведення технічної інвентаризації

щодо зазначених об`єктів нерухомості і необов`язковим.

Відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації капітального ремонту.

Згідно ДБН А.2.2-3-2014: Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, і) комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортно інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеної будівництва.

Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко - економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації т якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

В силу вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майні має передувати прийняття його до експлуатації.

Порядок прийняття об`єктів будівництва до експлуатації визначений ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У частині обов`язку реєстрації права власності виключно на ті об`єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень повністю відповідає вимогам Закону.

Підсумовуючи можна дійти до висновку, що для державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об`єкт до державного реєстратора надається документ, що підтверджує прийняття такого об`єкту до експлуатації.

Однак, є лише одне виключення: для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад. якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1)виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2)документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав (для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність).

Одночасно з цим, спірний гараж не є присадибною будівлею або спорудою, а отже на нього відповідні правила навіть не розповсюджуються (гараж не знаходиться у складі домоволодіння).

Навіть для державної реєстрації права власності на об`єкт будівництва, право на який визнано за рішенням суду, згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, об`єкт приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної

реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної Реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстру прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідну відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти т, суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Викладене вище свідчить про те, що у забудовника відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об`єкту до експлуатації, а реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства. В цілому, це порушує ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадкам передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в ред. на час проведення державної реєстрації спірного гаражу визначає процедуру, за якою державний реєстратор на підставі судового рішення проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав (ст. 26 Закону).

Таким чином, в разі прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації прав, до державного реєстру вноситься інформація про припинення таких прав, а не про скасування відповідного запису. Таким судовим рішенням може бути: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), що відповідає правовому висновку викладеному в Постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52).

Таким чином, виходячи з зазначених норм Закону, державний реєстратор в процедурі розгляду заяви повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства України .

При цьому, відповідачем не надано державному реєстратору документа, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

З єдиного реєстру документів, що мають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкта будівництва.

Висновки, викладені в довідці ТОВ «Харківське міське бюро нерухомості» № 219 від 29 березня 2019 року, виданої ОСОБА_1 , на яку він посилається як на підставу того, що гараж (машино-місце) літ. «З-l», площею 26,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , не належить до самочинного будівництва, а самочинне перепланування, реконструкція, будівництво - відсутні, спростовуються доказами, наданими позивачем, тому, суд піддає цю довідку сумніву.

Викладене вище свідчить про те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, що суперечить діючому законодавству України, а посилання сторони відповідача на довідку від 11.06.1997 суд вважає необгрунтованими, оскільки вона видана не на ім`я відповідачів. Довідка від 02.11.2018 видана ТОВ «АМРА ГРУП» та технічний паспорт від 05.11.2018 виготовлений ТОВ «ІНВЕНТАРБЮРО» не можуть бути підставою для проведення державної реєстрації права власності. Доказів, що спірний гараж не належить до самочинного будівництва, а самочинне перепланування, реконструкція, будівництво - відсутні, спростовуються доказами, наданими позивачем (т. 1, а.с. 40).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 11.07.2018 у справі № 442/1252/16-ц. для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва: 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. З статті 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2016 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму № 9) судам дані роз`яснення, зокрема, щодо розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220. частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх Дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина Друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму № 9 судам роз`яснено, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

В силу ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Верховний суд неодноразово висловлювався щодо неправомірності відчуження об`єктів самочинного будівництва, навіть тих, щодо яких проведено державну реєстрацію прав. «Неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам» - висновок Верховного суду, викладений у постанові від 10.05.2018 року справі № 910/15993/16.

Даючи оцінку ситуації, що склалась у зв`язку з відчуженням самочинну збудованого об`єкта, Верховний суд у постанові від 10.05.2018 по справі № 910/15993/16 зазначив, що із врахуванням приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу, дарування третім особам.

З аналізу наявних у Харківській міській раді інформаційних масивів та в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал ЄДЕС у сфері будівництва вбачається, що спірний об`єкт в експлуатацію не введено.

Таким чином, судом встановлено,що спірнийоб`єкт - гараж було збудовано без будь-яких дозвільних документів (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про початок будівельних робіт, дозвіл на будівництво, декларація або сертифікат готовності об`єкта до експлуатації, акт прийняття об`єкту до експлуатації), та подальше його відчуження суперечить діючому законодавству України.

Відповідачка ОСОБА_2 , якою було відчужено спірний гараж, на момент укладання оскаржуваного договору дарування достеменно розуміла про те, що нею відчужується об`єкт самочинного будівництва, оскільки саме вона виступала замовником такого будівництва.

Викладене вище свідчить про те, що у відповідача, як забудовника, відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об`єкту до експлуатації, а реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства України. Відповідні дії відповідача ОСОБА_2 , як забудовника, прямо порушують законні права та інтереси міської ради, яка за наслідком проведення незаконних реєстраційних дій позбавлена можливості виконувати функції державного архітектурно-будівельного контролю та застосувати до відповідача відповідні санкції, бо права на спірний об`єкт вже є зареєстрованими.

Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає, це свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача, як власника земельної ділянки під спірним об`єктом.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів в спростування викладеного позивачем. Посилання представника відповідача, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права суд вважає необгрунтованим, оскільки знесення спірного гаражу без скасування рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності, та визнання недійсним укладеного договору дарування не відновить права позивача.

Так як, судом встановлено, що реєстрація речових прав на спірний об`єкт гараж № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 , проведена державним реєстратором Харківської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Г.В. за відсутності документів про прийняття до експлуатації спірного об`єкту, реєстрація речових прав на спірний об`єкт є протиправною, то за таких обставин суд прийшов

до висновку, що позовні вимоги Харківською міською радою заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню частково, а саме суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса ХМНО Гібадулової Л.А. №67784340 від 29.05.2023, оскільки судом визнається недійсним укладений договір дарування, внаслідок чого скасовується проведена державна реєстрація щодо цього договору, та скасування вказаного договору окремо не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК Україниз відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,19,81,141,263-265,268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженська Галина Валентинівна про скасування рішень про державну реєстрацію прав та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Галини Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (з відкриттям розділу), яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687066263101).

Визнати недійсним договір дарування гаража за реєстр. №319 від 29.05.2023, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо гаража АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687066263101), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Ларисою Августинівною.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_3 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривень 00 коп., тобто по 4542 грн. 00 коп. з кожної.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Третя особа державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженська Галина Валентинівна, місцезнаходження: м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 26, р.н.о.к.п.п. не відомий.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ