Рішення

від 05.12.2024 по справі 726/1649/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1649/24

Провадження №2/726/298/24

Категорія 63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Проскурняка І. Г., за участю секретаря судових засідань Богонос Г. Й., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 та представника відповідачів ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Департамент надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації та про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до нього,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Департамент надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації та про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до нього.

У позові зазначає, що вона майже все своє життя та її діти з самого народження проживали та були постійно зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Власником вказаного будинку була мати позивачки - ОСОБА_9 . На даний час власницею є рідна сестра позивачка - ОСОБА_10 .

12 липня 2023 року ОСОБА_9 звернулась до Відділу ведення реєстру територіальної громади ДНАП Чернівецької міської ради із заявою про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та за її заявою, як власника житла було знято із задекларованого/зареєстрованого місяця проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та її малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивачка оскаржила в судовому порядку рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 12 липня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання її та дітей. Постановою від 07 грудня 2023 року Чернівецьким апеляційний судом були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Суд визнав протиправним та скасував рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 12 липня 2023 року та поновив реєстрацію місця проживання вказаних осіб.

Постанова Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року була виконана та реєстрація місця проживання вказаних осіб була поновлена.

Однак, відповідачка ОСОБА_9 після поновлення реєстрації місця проживання позивачки та її малолітніх дітей повторно звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_1 та її малолітніх дітей. 23 грудня 2023 року Департаментом було прийнято рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей.

Крім того, 09 грудня 2023 року мати позивачки навіть при наявності рішення суду не пустила їх до будинку. Вона вказала, що не бажає, щоб позивачка та її діти проживали разом з нею. Фактично ОСОБА_9 залишила їх на вулиці. З цього приводу ОСОБА_1 звернулася до Національної поліції із відповідною заявою.

Після зняття з реєстрації місця проживання позивачки та її дітей, ОСОБА_9 подарувала належний їй будинок своїй другій дочці - ОСОБА_10 , яка також не впускає позивачку до будинку.

Певний час ОСОБА_1 разом з дітьми проживала в благодійному притулку - Центр доброти для мами та дитини «Місто Добра». На даний час вона змушена орендувати квартиру, оскільки іншого придатного для проживання житла у неї не має. Всі особисті речі позивачки та її дітей залишились в будинку, де вони постійно проживали до примусового виселення. Всі діти позивачки є малолітніми та вона є багатодітною матір`ю. Донька ОСОБА_4 є особою з інвалідністю, яка потребує особливого догляду.

Звертає увагу суду на те, що з 18 листопада 2002 року, тобто з часу оформлення ОСОБА_9 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , у цьому житловому приміщенні було зареєстровано місце проживання позивачки ОСОБА_1 , яка є донькою відповідачки ОСОБА_9 . Її діти проживали та були зареєстровані у вказаному житлі з народження.

Позивачка та її діти зареєстровані і проживали як члени сім`ї власника та набули права користування житлом. Малолітні діти відвідують дошкільні установи, позивачка є одинокою та багатодітною матір`ю, на її утриманні перебуває дитина, яка є особою з інвалідністю, яка постійно потребує відвідування реабілітуючи закладів, які знаходяться у м.Чернівці.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстровано місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_1 .

Поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_10 усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку.

Представник відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_3 спрямував до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_9 , станом на 23 грудня 2023 року була власником житлового будинку, загальною площею 97,6 кв.м, житлова площа 64, кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

23 грудня 2023 року відповідачка звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою , як власниця житла про зняття осіб із задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

В уповноваженої особи Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради були відсутні підстави для відмови ОСОБА_11 у знятті із зареєстрованого місця проживання позивачки та її дітей.

Вважає, що дії департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, щодо зняття позивачки та її дітей із реєстрації за місцем проживання є правомірними, такими, що відповідають вимогам Закону України « Про надання публічних (електронних публічних) послуг, щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)», затвердженого постановою КМУ №265 від 07.02.2022 року.

Зазначає, що 12 липня 2023 року позивачку разом з її малолітніми дітьми було знято з реєстрації місця проживання, при цьому жодних дій, спрямованих на звільнення будинку не вчинялося. Проте, 01 вересня 2023 року позивачка зібрала всі особисті речі та разом з дітьми покинула житлове приміщення і виїхала у невідомому напрямку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності два житлових будинки, ОСОБА_10 не зобов`язана вселяти позивачу та її малолітніх дітей в житловий будинку АДРЕСА_1 , оскільки вказане порушить право приватної власності відповідачки.

Наведені вище обставини підтверджують, що у ОСОБА_1 та її дітей відсутні правові підстави на проживання та користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , а вселення зазначених осіб у вказаний житловий будинок є порушенням права приватної власності ОСОБА_10 .

Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд враховувати інтереси її малолітніх дітей та позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилися, однак їх представник ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення аналогічні поясненням викладеним у відзиві та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, однак спрямував до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 23.12.2023 року до ДНАП Чернівецької міської ради звернулася ОСОБА_9 із заявами про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, заявниця підтвердила право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 .

При надані зазначеної адміністративної послуги пункти 51 та 64 Порядку не були враховані, оскільки вони регламентують порядок зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років одним із батьків, а не власником житла.

Просить суд розгляд справи провести без представника Департаменту за наявними в матеріалах справи документами та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства (а.с.86-87).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилася, однак спрямувала до суду заяву про розгляд справи без їх участі та просила при винесені рішення врахувати інтерес дітей (а.с.198).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із посвідчення НОМЕР_1 від 29 липня 2021 року ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю (а.с.9).

У ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась донька ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 12 серпня 2009 року), ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась донька ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 21 вересня 2018 року), ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син ОСОБА_6 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 13 липня 2021 року) та донька ОСОБА_7 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 13 липня 2021 року) та ІНФОРМАЦІЯ_9 народився син ОСОБА_8 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 від 01 листопада 2023 року) (а.с.10-14).

Як вбачається із Свідоцтва на нерухоме майно від 27.09.2012 року ОСОБА_9 25.09.2012 року набула права власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №620/19 (а.с.44).

07 грудня 2023 року постановою Чернівецького апеляційного суду визнано протиправною та скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецького міської ради від 12 липня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та зобов`язано поновити реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 15-21).

Постанова Чернівецького апеляційного суду виконана 08 грудня 2023 року та реєстрація місця проживання позивачки та її дітей була поновлена, що підтверджується Витягом про зареєстрованих у житловому приміщені / будинку осіб, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22).

23 грудня 2023 року ОСОБА_9 повторно звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з житла, що належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_7 від 27 вересня 2012 року (а.с.35, 40, 45, 50, 55,61).

Витягом з реєстру територіальної громади від 04.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 23.12.2023 року знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24-29).

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.05.2024 року встановлено, що ОСОБА_10 29.12.2023 року набула право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування ОСОБА_9 (а.с.23).

ОСОБА_1 09.12.2023 року звернулася із заявою до правоохоронних органів про те, що її матір чинить перешкоди у користуванні житлом та не виконує рішення суду (а.с.30).

Довідкою №01-10/46 від 29.05.2024 року підтверджується, що діти ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зараховані та відвідують заклад дошкільної освіти комбінованого типу №51 «Лелеченя» Чернівецької міської ради (а.с.33).

Як вбачається з відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, ОСОБА_1 вийшла з будинку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із передбачених пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У преамбулі Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон) від 05 листопада 2021 року зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п.12 ч.1 ст. 2 Закону).

Згідно з вимогами частин 1- 6, 13 статті 18 Закону зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданою у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Для реалізації норм Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі Порядок).

Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно з пунктами 50, 51, 57, 61, 62, 64 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає:

1) паспортний документ (у разі особистого звернення);

2)свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років);

3) документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору;

4) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи, за виключенням дітей віком до 14 років, та містить вимогу додатково долучати до заяви документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини, та свідоцтво про народження дитини. Зазначене також підтверджується додатком 6 Порядку, з якого вбачається, що до заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) також слід додати документ, що посвідчує особу законного представника (представника).

Пунктом 69 Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту: приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Даним Порядком також визначено порядок оскарження дій органу реєстрації.

Пунктами 91, 92 Порядку передбачено, що відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.

У разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи.

Після дотримання даного алгоритму рішення, дії чи бездіяльність органу реєстрації (в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Отже, тривалий час проживання особи в житлі є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Так, дійсно, стаття 18 Закону надає право власнику житла на підставі відповідної заяви, поданої до Департаменту надання адміністративних послуг, зняти особу із її зареєстрованого місця проживання у даному житлі.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 18 листопада 2002 року набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та в цьому житловому приміщенні проживала ОСОБА_1 , яка є донькою відповідачки. Її діти зареєстровані у вказаному житлі з народження.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку на підставі інших, діючих на той час нормах законодавства, які надавали право їй користуватись житлом, за яким було зареєстровано її місце проживання.

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку). Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у Постанові від 11.05.2023 року справа № 718/373/22, провадження № 61-10981св22.

Згідно із статтею 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підставі і в порядку, передбачених законом. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається тільки на підставах, передбачених законом, і має відбуватись у судовому порядку.

Цивільний кодекс України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).

Власник може надати право проживати у своєму приміщенні як членам своєї сім`ї, так і іншим особам. Водночас він також має повне право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві», інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зехентнер проти Австрії», 2009 року, пункт 56).

З огляду на викладене, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши наявні у справі докази, зокрема, що позивачка та її діти тривалий час проживають у житловому будинку по АДРЕСА_2 , як члени сім`ї власника набули право користування житлом, малолітні діти відвідують дошкільні установи, позивачка є одинокою та багатодітною матір`ю, на її утриманні перебуває дитина з інвалідністю, яка потребує постійного відвідування реабілітуючих закладів, які знаходяться у м. Чернівці, що також може свідчити про сталі соціальні зв`язки, що зняття з реєстрації позивачки та її дітей порушує справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що у Департаменту були всі підстави для зняття з реєстрації місця проживання позивачів, а також те, що зняття позивачки та її дітей з реєстрації місця проживання не мало наслідком позбавлення їх права користування житловим приміщенням та зміни фактичного місця проживання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року та слід поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_2 .

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Згідно із частиною третьою статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини друга, четверта статті 3 СК України.)

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно із статтею 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права щодо припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житла.

Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків, що аналіз норм статей 150, 156, 162 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї. Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

У цій справі питання про усунення перешкод користування житлом шляхом вселення у квартиру у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника квартири на користування ним.

Згідно статті 64 ЖК України особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 з моменту набуття права власності ОСОБА_9 на спірну квартиру проживала з нею як її донька, а також те, що діти ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за вказаною адресою з моменту свого народження, а відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою, що порушує їх право на житло та є підставою для поновлення порушеного права позивача.

У зв`язку із вищевикладеним, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та слід усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення.

Суд не бере до уваги відеозапис, наданий представником відповідачки ОСОБА_3 , оскільки з нього не можливо встановити, чи покинула приміщення ОСОБА_1 добровільно, чи примусово.

Частиною 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.14 ч.2 ст. 3 закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної або касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітньої чи неповнолітньої особи, які звертаються зі скаргою про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 гривень.

Враховуючи задоволення позовних вимог, а також те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, слід стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судовий збір в розмір 1211,20 гривень в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 319, 405, 406, 391 ЦК України, ст..ст. 9, 64, 150, 156, 162, ст.ст. 12, 13, 81,141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280 - 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Департамент надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації та про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до нього - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_1 .

Поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_10 усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку.

Судовий збір в розмірі 1211,20 гривень стягнути з відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя І. Г. Проскурняк