Рішення

від 03.12.2024 по справі 302/1678/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1678/24

Провадження № 2/302/489/24

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

03 грудня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сита Л.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на день смерті була власницею земельних ділянок успадкованих за заповітом за її матір`ю ОСОБА_3 , які увійшли до складу спадщини. Чоловік померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , написали заяви про відмову від прийняття спадщини за померлою дружиною та матір`ю, відповідно, на користь внучки померлої ОСОБА_1 . Позивачка прийняла спадщину до майна померлої баби шляхом постійного проживання разом з спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка єдина прийняла спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через неподання спадкоємцем оригіналу державного акту на право приватної власності на землю та через відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на зазначене вище нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила визнати за нею право власності на згадані земельні ділянки в порядку спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_2

21 листопада 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в підготовче засідання не з`явилась.

Представниця позивачки адвокатка Керита М.В. подала суду заяву від 03 грудня 2024 року, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилася позивачці бабусею. Зазначені обставини доводяться свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.13), свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (матері позивачки) серії НОМЕР_2 (а.с.14) та свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьками позивачки) серії НОМЕР_3 (а.с.15. Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_2 за нею відкрилась спадщина.

Згідно довідки старости Репинського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 26.12.2023 №601, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в зазначеному будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , 1956 р.н. чоловік померлої, ОСОБА_5 , 1983 р.н. донька померлої, ОСОБА_1 , 2000 р.н., внучка померлої, та ОСОБА_8 , 2004 р.н. (а.с.19).

ОСОБА_2 була власницею об`єктів нерухомого майна, які успадкувала за померлою матір`ю ОСОБА_3 , за заповітом у встановленому законом порядку, а саме: земельних ділянок згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030646 від 03 вересня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №285 та Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004615 від 31 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2491 №259.

Позивачка не мала в наявності оригіналів Державних актів на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №030646 від 03 вересня 1998 року та серії ІІ-ЗК №004615 від 31 липня 2003 року (а.с. 28-29).

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, якому надала засвідчені копії державних акті. Останньою їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановила відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 15 червня 2024 року на а.с. (23).

Факт відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про зареєстроване право власності ОСОБА_2 підтверджується інформаційною довідкою від 09.10.2024 за № 398419113 (а.с. 24-27).

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Чинним на час видачі Державних актів на право приватної власності на землю Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030646 від 03 вересня 1998 року та серії ІІ-ЗК №004615 від 31 липня 2003 року законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначені акти, оформлені згідно з актуальними нормативними вимогами та, відповідно до приписів статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (в редакції станом на 22.06.1993) і статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (в редакції станом на 31.07.2003) були єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказані державні акти є документами, які достовірно підтверджували належність згаданих земельних ділянок на праві власності ОСОБА_3 та в сукупності з заповітом від 26.12.2000 і довідкою Репинського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 26.12.2023 № 600 підтверджують їх успадкування спадкодавицею й доводятьть їх належність до складу спадщини.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за законом за її померлою бабусею ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, земельних ділянок згідно Державних актів на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №030646 від 03 вересня 1998 року та серії ІІ-ЗК №004615 від 31 липня 2003 року.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 .

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на наступне нерухоме майно у порядку спадкування за законом до майна померлої баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №221, а саме:

-земельну ділянку площею 0,0864 га, для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Чертежики», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030646, від 03 вересня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №285;

-земельну ділянку площею 0,1419 га, для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в урочищі «Хижище», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030646, від 03 вересня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №285;

- земельну ділянку площею 0,0345 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Дике поле», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004615, від 31 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2491 №259;

-земельну ділянку площею 0,0667 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Горб», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004615, від 31 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2491 №259;

-земельну ділянку площею 0,1027 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Лази», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004615, від 31 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2491 №259;

-земельну ділянку площею 0,5016 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Перенизь», згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004615, від 31 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2491 №259.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик