Рішення

від 28.11.2024 по справі 463/5209/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/5209/23

Провадження №2/463/285/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

за участю секретаря Заверуха О.Б.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду вм.Львові цивільнусправу запозовомЛьвівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради житловий будинок загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 20,8 кв.м, під літ.А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3к., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2324967646101).

Позов мотивує тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності, складається з двох квартир квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Власником квартири АДРЕСА_4 загальною площею 31,9 кв.м, житловою 20,8 кв.м є Львівська міська рада. Даний будинок визнано аварійним згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 107. 30.09.2021р. з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вирішуючи питання про подальше використання вільного аварійного будинку, що загрожує обвалом і є непридатним для використання, Львівська міська рада дізналася, що її права як власника будинку АДРЕСА_1 , порушені незаконною реєстрацією права власності на даний будинок. 26.03.2021 р. державний реєстратор Поламаний Володимир Дмитрович, виконавчий комітет Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57370561 від 30.03.2021. Відповідно до цього рішення зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м, під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3,к., за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: технічний паспорт, серія та номер: 139/2612-13, виданий 26.12.2013, видавник ФОП ОСОБА_5 . Державним реєстратором Поламаним В.Д. було здійснено державну реєстрацію з грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки право власності було зареєстровано на померлу особу ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і ніколи у встановленому законом порядку не володів будинком за адресою: АДРЕСА_1 , проте реєстрацію права власності за ним державний реєстратор ОСОБА_6 провів 30.03.2021 р., тобто більше як 15 років після його смерті. Отже, така реєстрація є незаконною, так як проведена за особою, що на момент вчинення реєстраційної дії не мала не лише необхідного обсягу цивільної дієздатності, але і не мала правоздатності. У зв`язку з цим, Львівською міською радою було подано скаргу від 25.10.2021 року № 2901-вих-98195 на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2022 року № 579/5 задоволено скаргу Львівської міської ради, скасовано рішення від 30.03.2021 № 57370561, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поламаним Володимиром Дмитровичем. Колегією Міністерства юстиції України встановлено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Поламаним В.Д. на підставі документів, які не давали змоги встановити виникнення права власності ОСОБА_4 на житловий будинок. Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мельник Галиною Ярославівною Четвертої Львівської державної нотаріальної контори прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57446016 від 02.04.2021. Даним рішенням зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3,к., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 3-644 від 02.04.2021, виданого Четвертою львівською державною нотаріальною конторою. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 не мала права на спадкування, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 02.04.2021 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я., зареєстроване в реєстрі № 3-644, є недійсним. Правовідносини пов`язані з реалізацією прав громадян на житло, належним використанням і схоронністю житлового фонду регулюються нормами Житлового кодексу УРСР (надалі ЖК). Згідно зі ст. 4 ЖК житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі утворюють державний житловий фонд. Відповідно до ст. 5 ЖК державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад народних депутатів (житловий фонд місцевих ради) та у віданні міністерств, відомств (відомчий житловий фонд). Рішенням Червоноармійської районної ради народних депутатів від 10.03.1987 № 176 «Про затвердження реєстру житлових будинків» затверджено реєстр житлових будинків, які знаходяться на балансі місцевих рад по Червоноармійському районі. Пунктом 125 додатку до рішення райвиконкому № 176 від 10.03.1987 передбачено будинок АДРЕСА_1 . Підтвердженням перейменування вул. Мусорського на вул.Липківського В. митрополита є розпорядження Львівської міської ради народних депутатів від 31.08.1993 № 979 «Про перейменування вулиць, площ, парків, скверів і озер у м. Львові». Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Проте квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 були неприватизованими квартирами, які утворюють державний житловий фонд та перебувають у віданні Львівської міської ради. Внаслідок вибуття будинку АДРЕСА_1 . митрополита із комунальної власності було порушено права, майнові інтереси законного власника майна Львівської міської територіальної громади м. Львова. Володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Львівська міська рада. З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права. Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Право на витребування будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради, оскільки будинок вибув із власності органу місцевого самоврядування поза його волею.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення розгляду справи не подала. Враховуючи представлені докази, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності та ухвалити заочне рішення, проти чого представник позивача не заперечив.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили. Від представника Четвертої Львівської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Ухвалою суддіЛичаківського районногосуду м.Львова від11вересня 2023року прийнятопозовну заявудо розглядута відкритопровадження усправі.Призначено судовезасідання заправилами загальногопозовного провадженняз повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.01.2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 .

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Рішенням Червоноармійської районної ради народних депутатів від 10.03.1987 № 176 «Про затвердження реєстру житлових будинків» затверджено реєстр житлових будинків, які знаходяться на балансі місцевих рад по Червоноармійському районі. Пунктом 125 додатку до рішення райвиконкому № 176 від 10.03.1987 включено будинок АДРЕСА_1 .митрополита згідно з розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів від 31.08.1993 № 979 «Про перейменування вулиць, площ, парків, скверів і озер у м. Львові».) у м. Львові.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 107 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , визнано аварійним, що загрожує обвалом.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з двох квартир квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку ЛКП «Господар» від 16.01.2020 № 894 власником квартири АДРЕСА_4 загальною площею 31,9 кв.м., житловою 20,8 кв.м. є міська рада. Згідно інформації ЛКП «Господар» (довідка від 16.01.2020 № 895), власником квартири АДРЕСА_5 загальною площею 12,6 кв.м., житловою 12,6 кв.м. є міська рада.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2021р., вирішуючи питання про подальше використання вільного аварійного будинку, 26.03.2021 р. державний реєстратор Поламаний Володимир Дмитрович, виконавчий комітет Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57370561 від 30.03.2021. Відповідно до цього рішення зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3,к., за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: технічний паспорт, серія та номер: 139/2612-13, виданий 26.12.2013, видавник ФОП ОСОБА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а державну реєстрацію проведено 30.03.2021 р., тобто більше як 15 років після його смерті. Відтак, державним реєстратором Поламаним В.Д. було здійснено державну реєстрацію з грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки право власності було зареєстровано на померлу особу.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мельник Галиною Ярославівною Четвертої Львівської державної нотаріальної контори прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57446016 від 02.04.2021. Даним рішенням зареєстровано право приватної власності на спірний житловий будинок за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 3-644 від 02.04.2021, виданого Четвертою львівською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до п.1.ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Проте, державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності на будинок на підставі лише технічного паспорта, більше того, оформивши право власності на померлу особу, яка на законних підставах не володіла таким майном.

Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У зв`язку з цим, Львівською міською радою було подано скаргу від 25.10.2021 року №2901-вих-98195 на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України, яку Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2022 року № 579/5 задоволено, скасовано рішення від 30.03.2021 № 57370561,прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поламаним Володимиром Дмитровичем.

Таким чином, ОСОБА_2 безпідставно набула у власність спірний будинок. Внаслідок вибуття будинку АДРЕСА_1 . митрополита із комунальної власності було порушено права, майнові інтереси законного власника майна Львівської міської територіальної громади м. Львова.

Правовідносини пов`язані з реалізацією прав громадян на житло, належним використанням і схоронністю житлового фонду регулюються нормами Житлового кодексу УРСР (надалі ЖК).

Згідно зі ст. 4 ЖК житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі утворюють державний житловий фонд.

Відповідно до ст. 5 ЖК державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад народних депутатів (житловий фонд місцевих ради) та у віданні міністерств, відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Оскільки квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 були неприватизованими квартирами, то такі утворюють державний житловий фонд та перебувають у віданні Львівської міської ради.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 32 Закону передбачено виключну компетенцію ради з прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ч.2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 та з таким висновком погодилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 522/2110/15-ц

Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 461/1119/18 прийшов до висновку, що у зв`язку з тим, житлові і нежитлові приміщення, які не були відчужені на користь фізичних та/або юридичних осіб, належать до комунальної власності територіальної громади міста. При цьому, державна реєстрація права комунальної власності на окремі об`єкти нерухомого майна в будинку комунальної власності для підтвердження правового титулу територіальної громади як власника певного об`єкту нерухомості не вимагається.

Крім цього, відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанову від 17.10.2018 у справі №362/44/17 відсутність спрямованого на відчуження рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок вибув з володіння територіальної громади м.Львова без згоди Львівської міської ради, тобто поза волею власника майна.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У даному випадку воля - це рішення (дозвіл) місцевої ради на відчуження комунального майна конкретно визначеній особі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що спірний будинок вибув з володіння власника територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза його волею, а відтак наявні підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим підставними є заявлені вимоги про витребування майна з володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позову до суду в розмірі 2684,00 грн., сплата якого підтверджується платіжним дорученням.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-283, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Львівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 26256622) житловий будинок загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 20,8 кв.м під літ.А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3к, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2324967646101).

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 26256622) 2684,00 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Нор